В Україні планують розширити рамки визначення українофобії та расизму: які дії можуть підпадати під заборону - sud.ua

У Верховній Раді був подано проєкт Закону №16023 "Про внесення змін до Закону України 'Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні'", який стосується боротьби з українофобією, неприязню до національних меншин, расизмом і расовою дискримінацією. Цей документ має на меті значно розширити обсяг дії закону, прийнятого у 2021 році.

Які зміни відбуваються?

Пропонується сформулювати назву закону наступним чином: "Про запобігання та боротьбу з антисемітизмом, українофобією, ворожістю до національних меншин (спільнот), расизмом і расовою дискримінацією в Україні".

Закон більше не обмежуватиметься лише антисемітизмом -- його дія поширюватиметься на всі зазначені явища.

Нові трактування

До статті 1 додаються чіткі терміни:

Українофобія - це форма дискримінації, що виявляється в публічних закликах (включаючи медіа, літературу та мистецтво), які заперечують самостійність Української держави та нації. Це явище проявляється в боротьбі проти підкорення, експлуатації та асиміляції українського народу, а також у запереченні його права на захист політичних, економічних і культурних інтересів. Крім того, українофобія зневажає етнокультурні особливості українців, ігнорує українську мову та культуру.

Расизм — це дії, відкриті висловлювання або заклики, які базуються на ідеї про перевагу одних рас або етнічних груп над іншими, що призводить до упередженості та дискримінації.

* Расова дискримінація -- будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевага за ознаками раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, які знищують або применшують рівне здійснення прав людини.

* Неприязнь до національних меншин (спільнот) -- прояви неповаги та ворожості у формі дій, публічних висловлювань чи закликів проти осіб через їхню етнічну належність, культуру чи мову.

Основні характеристики

Статтю 2 доповнюють. Поряд із вже відомими формами антисемітизму, виникають нові списки проявів українофобії, расизму та інших дискримінаційних явищ. Серед ознак українофобії, зокрема:

* заперечення права українського народу на самостійність та створення незалежної держави;

* пропаганда підкорення, експлуатації чи насильницької асиміляції Українського народу;

* публічна зневага до української мови, традицій, історії та культури;

* відмова визнати Голодомор 1932-1933 років як акт геноциду;

* розповсюдження матеріалів ненависті та закликів до агресії стосовно осіб українського походження.

Схожі докладні списки також розроблені для інших явищ.

Автори зазначають, що діючий закон забезпечує захист лише від антисемітизму, тоді як подібні за небезпечністю прояви українофобії, расизму та ворожості до інших національних груп не мають спеціального правового регулювання. Це призводить до нерівності і суперечить статті 24 Конституції, яка гарантує рівність усіх громадян перед законом.

Цей законопроєкт передбачає створення єдиного механізму для боротьби з ненавистю та дискримінацією на основі національної, етнічної чи расової приналежності. Одночасно було представлено окремий законопроєкт, що вносить зміни до статті 161 Кримінального кодексу, аби забезпечити реальне кримінально-правове підґрунтя для цих заборон.

У парламенті було представлено законопроєкт №16022 "Про внесення змін до статті 161 Кримінального кодексу України", спрямований на боротьбу з українофобією, ненавистю до національних меншин, расизмом та расовою дискримінацією. За такі злочини передбачено покарання у вигляді ув'язнення на термін до трьох років, що свідчить про намір оновити Кримінальний кодекс.