Ваші близькі можуть мешкати в Польщі або Канаді – як їх виявити? Розмова з експерткою в галузі генеалогії.

Де знайти свої корені, як відтворити родовід на кілька століть назад і чи дійсно ДНК може допомогти виявити втрачену гілку сім'ї – про це йдеться в інтерв'ю з РБК-Україна.

Основное:

Дослідження сімейної історії - це більше, ніж простий пошук імен у документах. Це прагнення зберегти зв'язок із предками, з якими у житті не вдалося зустрітися. Події, що відбулися в Україні після 2022 року, яскраво продемонстрували, як важливо зберігати не лише національну пам'ять, а й родинну - через старі фотографії, архівні матеріали та спогади близьких.

"У критичні часи, які ми переживаємо сьогодні, саме ці обставини спонукають нас до збереження наших особистих історій. Ми усвідомлюємо, як важлива наша культурна спадщина, адже вона є вразливою, і коли з'являється загарбник, ми ризикуємо втратити все," - зазначає дослідниця родоводів Анна Ніколаєва.

РБК-Україна поспілкувалась з етнологинею та авторкою книги, присвяченої дослідженню родоводів, Анною Ніколаєвою. Вона розповіла, як українцям можна віднайти свої коріння протягом багатьох століть.

- Чи зріс якось інтерес українців до дослідження свого родоводу після початку повномасштабного вторгнення?

- Генеалогія - одне з найпопулярніших хобі у світі. Дуже багато людей займаються пошуком свого коріння. Проте в Україні ми дійсно спостерігаємо шалений інтерес до генеалогії, саме з початку повномасштабного вторгнення. Тобто, коли активізувалася загроза - посилилась потреба зберегти своє.

Моменти найбільшої небезпеки нам підсвітлюють те, що це потрібно зробити вже сьогодні, не відкладаючи на завтра. Бо коли в нашу квартиру влітає "Шахед", ми можемо втратити всі документи й сімейні архіви. І коли приходить розуміння цього, відразу хочеться зробити копії і перенести у безпечніше місце все найважливіше.

Етнолог і письменниця, що спеціалізується на вивченні родоводів, Анна Ніколаєва (зображення надане Анною Ніколаєвою).

Якщо ви не знаєте, як працювати з архівними матеріалами, але прагнете глибше дослідити свою родину, з чого варто почати?

- В першу чергу треба йти до носіїв знань. Ними можуть бути ваші родичі, близькі, далекі, навіть сусіди, з якими жили поряд ваші діди, баби. Це перше джерело, з якого можна черпати інформацію.

Також у кожного з нас можуть бути різноманітні документи, давні листи, телеграми, листівки та фотографії, які здатні розкрити багато цікавого про нашу родину. Ми зазвичай починаємо з того, що є найближчим і знайомим. Якщо ж з якихось причин інформація в документах втрата, не завадить звернутися до родичів і дізнатися, де можна знайти ці матеріали або їх копії.

Буває, що нема близьких родичів або близького контакту з ріднею, то може хтось інший з ними жив і знає деталі про них. Таких людей варто розпитати.

Якщо ви натрапили на старі листи або фотографії, що робити далі? Куди звернутися, щоб дослідити цю тему детальніше?

Важливо чітко усвідомлювати, яку інформацію ви намагаєтеся отримати. Архіви містять документи, термін давності яких перевищує 75 років. Наприклад, якщо ви не знаєте ні дати, ні місця народження вашого дідуся, який народився після 1945 року, можна звернутися до місцевих органів ДРАЦС (Державний реєстр актів цивільного стану, що функціонує в Україні - Ред.). Отримані дані можуть стати основою для подальших досліджень.

Якщо дідусь у Другу світову був у складі ОУН або лавах УПА, варто звертатися до архіву СБУ, архіву Визвольного руху, або до місцевих музеїв. Частину документів можна знайти онлайн.

Музей України, присвячений Другій світовій війні, розробив унікальний веб-ресурс, що містить базу даних українських солдатів, які служили в армії Радянського Союзу. Ви можете здійснити пошук інформації на цьому сайті.

Також раджу звернутися до професійних груп у мережі. Однією з найкращих в Україні є фейсбук-група UA Geneology, в якій вже понад 32 тисяч учасників. Серед них є як професійні історики, так і аматори, які тільки починають свої дослідження.

У групі є порадники й путівники, як крок за кроком шукати потрібну інформацію. Варіантів є багато, і в кожній конкретній ситуації буде свій шлях.

Наприклад, досліджуючи свій родовід, я знайшла листи 90-х років від моїх родичів, депортованих з Житомирської області у Польщу під час операцій "Захід" в 1946-1947 роках. Я написала на цю адресу: "ми ваші родичі з України", і залишила свій номер телефону. До мене передзвонив кузин і так ми відновили контакт.

Я маю велику удачу, оскільки його дружина провела детальне дослідження історії їхньої сім'ї, і я з радістю включила ці дані у своє родинне дерево.

У процесі проведення подібних досліджень доводиться заглядати в особисті листи інших людей, що дає змогу виявити таємниці минулого. Проте не всі ці знахідки можуть виявитися приємними...

У вивченні родинної історії я бачу потужний спосіб самотерапії, адже це дозволяє нам глибше пізнати себе та людей, які подарували нам життя і сформували нашу особистість.

Розпочинаючи дослідження своєї родинної історії, важливо усвідомити, що наші предки були звичайними людьми, а не ідеалами. Вони, як і ми, іноді не знали, як правильно прожити своє життя. Звичайно, ми всі мріємо про родичів, які досягли успіху та залишили помітний слід в історії, але з огляду на складний історичний шлях наших земель у ХІХ-ХХ століттях, не кожен може похвалитися героїчним родоводом.

Хтось може виявити, що предки були злочинцями, або вони робили ті речі, які нам не сподобаються. Хтось може дізнатись, що був небажаною або позашлюбною дитиною. Це людські історії, які можуть ранити, але їх треба прийняти.

Яка глибина дослідження власного родоводу може бути досягнута?

Кожен матиме свою унікальну історію. Для деяких це можуть бути часи XV-XVI століть або навіть XIV, але такі випадки доволі рідкісні. Якщо говорити про характерну історію українця, то це переважно середина XIX століття або кінець XVIII. Тим, кому пощастить, можуть зустрітися й набагато глибші корені в ряді родинних ліній.

З власного досвіду можу сказати, що момент, коли ти знаходиш документ в архіві, який вважався безповоротно втраченим, приносить справжнє відчуття тріумфу. Однак це не дає змоги створити повноцінний психологічний портрет наших предків. Коли ти виявляєш інформацію про свого пра-пра-прародича з сьомого покоління, це лише прізвище, ім'я, дата народження і, можливо, якісь відомості про сімейний стан. Таким чином, не відчуваєш тієї теплоти, яка б зв'язувала тебе з ними. Архівні записи не здатні передати, які риси характеру або традиції передалися тобі від попередніх поколінь.

Опитування серед родичів відкриває нам двері в їхні життєві досвіди. Це дозволяє відчути теплоту зв'язку. Однією з історій, яка залишила глибокий слід у моїй пам'яті, є випадок з професійного життя моєї бабусі. На пенсії вона виконувала обов'язки вахтера на склозаводі, і їй було доручено не пускати нікого без перепусток. І ось одного разу вона відмовилася пропустити навіть директора заводу, заявивши: "Без перепустки не можна, тому не пущу". Ця подія яскраво ілюструє її рішучий характер і справжню сутність.

Яка доступність ДНК-тестів для дослідження родоводу в Україні?

- Років 15 тому, коли тільки вони почали з'являтися, це було дуже дивним і мало вав-ефект. Сьогодні все більше українців і дарує, і отримує їх у подарунок, і купує для себе та своєї родини. Технології розвиваються, ціни на ДНК-тести стають доступніші.

Через низку обставин, зокрема, російсько-українську війну, компанії зараз не доставляють тести в Україну, але є групи-посередники, які допомагають це зробити легко і без стресу.

Існують навіть краєзнавчі та генеалогічні організації, які займаються дослідженням конкретних територій, і вони безкоштовно пропонують тести ДНК людям, що походять з цих місць, щоб розширити свої наукові дослідження. Адже чим більше осіб проходить тестування, тим більша вибірка, що підвищує шанси виявити можливих родичів.

Дослідження сімейної історії слід розпочати з вивчення власного архіву: перегляду старих фотографій, повторного читання листів та інших документів (фото для ілюстрації: Freepik).

Зазвичай, дослідження родоводу починається з вас, тобто з "верхівки" дерева. Проте, чи можливо здійснити пошук "знизу", від предка до нащадків? Наприклад, якщо ви натрапили на людину з вашим прізвищем у архівах і хочете дізнатися, чи є у вас родинні зв’язки.

- Родоводи бувають кількох видів. Ви або від першопредка розводите гілки, або від себе. Можна пробувати так і так "копати", десь зійдетеся, або може й ні.

Якщо ви розпочинаєте дослідження свого родоводу і натрапили на своє прізвище, варто звернути увагу на його рідкісність. Іноді воно настільки унікальне, що всі його носії можуть бути пов'язані між собою. Проте існують і такі прізвища, як моє, які не дадуть багато інформації про походження.

Тому я не намагаюся знайти своїх родичів за прізвищем, адже, ймовірно, один із предків свого часу обрав його, щоб "зникнути" в складні для себе епохи.

Існує можливість простежити родовід, починаючи з першопредка, і намагатися підтвердити його документами. Альтернативно, можна досліджувати родинні зв’язки з обох сторін. Однак може трапитися, що між поколіннями виникне розрив у 100 років, який важко буде заповнити. А 100 років – це приблизно чотири покоління.

Потрібно усвідомлювати, що іноді ми не зможемо завершити цей ланцюг, оскільки може виникнути розрив у зв'язку через брак необхідних документів.

Які рекомендації можна дати тим, хто прагне довести свій зв'язок із козацьким родом? Чи можливо взагалі підтвердити такі родинні зв'язки?

Дійсно, важливо досліджувати з різних перспектив, щоб виявити точки дотику. Як приклад можна згадати історика Олександра Алфьорова, який зміг простежити трансформацію прізвища з Олефір на Алфьоров у Слобожанських козацьких полках. Його талант та досвід в історичних дослідженнях стали важливими чинниками в цьому процесі.

Тому важливо розпочати з доступних документів, зафіксувати всіх осіб, які мають це прізвище, та всіх, хто з ними пов'язаний, а потім з'ясувати, чи належать вони до вашої родини. Адже в більш широкому значенні ми можемо бути родичами або просто носіями одного і того ж прізвища. Крім того, слід усвідомлювати, що прізвище не завжди передається через численні покоління.

Постає питання: кого ж насправді слід вважати родичем – на яке покоління і гілку родового дерева це поширюється?

Кожен має можливість самостійно визначити, кого вважає родичем. Існують різні категорії — близькі та далекі родичі. Також важливе відчуття власних меж. Для одних родичі — це лише найближчі люди, тоді як інші, залежно від певних обставин, світоглядних поглядів або релігійних вірувань, можуть не вважати деяких із них родиною.

Для деяких людей хрещені батьки – це також члени родини, хоча й не в прямому сенсі. Тому однозначної відповіді на це питання немає, адже кожен має свій власний погляд. Проте експерти з генеалогії рекомендують під час вивчення родинних зв’язків розглядати все ширше та досліджувати всі можливі бокові гілки. Саме такий підхід може суттєво полегшити дослідницьку роботу.

Внаслідок війни численні українці були змушені залишити свої оселі та втратили зв'язок з тими, хто міг би знати про їхніх старших родичів. Яким чином переселенцям з Криму або Донбасу можна почати розшукувати своїх предків?

- Історія українських земель досить буремна. І не лише нинішня російсько-українська війна наробила великої шкоди нашим родинам, а й Перша і Друга світові, Голодомор, репресії, радянський режим. Тому дуже багато документів втрачено.

Одного разу я мала розмову з французом, який міг прослідкувати історію своєї родини аж до 13-го покоління. У нас же такі випадки рідкісні, адже наша країна пережила безліч воєн і катастроф. Нині багато українців навіть не мають можливості відвідати могили своїх предків. Це сталося через Чорнобильську трагедію, окупацію, а також затоплення сіл у радянський період.

Вихідцям із Донбасу і Криму варто пошукати інформацію в інтернеті, бо у 1990-х 2000-х роках було багато документів оцифровано.

Якщо у них є розумні знайомі в Донбасі або Криму, можна обговорити родичів і з ними. Варто спробувати отримати якусь інформацію, адже невідомо, коли вона знову стане доступною.

Багато українських сімей мають родинні зв'язки з Росією. Чи доступні в архівах документи для нас, чи вони заблоковані?

На жаль, це питання вже давно залишається закритим. В Україні функціонує архівна система, яка надає доступ до документів, включаючи ті, що стосуються радянських репресій. Якщо ваш родич став жертвою сталінських переслідувань, ви маєте можливість отримати інформацію про нього в архіві. Натомість у Росії така можливість відсутня: громадяни не можуть навіть подати запит до архіву, оскільки ці матеріали залишаються засекреченими.

Якщо ви шукаєте генеалогічну інформацію в Росії, сьогодні я б не рекомендувала звертатися до їхніх архівів самостійно. Найкраще, якщо ви зможете скористатися допомогою надійних людей, які проживають у цій країні, адже для нас ці архіви можуть залишатися недоступними. І Росія, і Білорусь є закритими тоталітарними режимами, як і в часи Радянського Союзу. Отримати там будь-яку інформацію вкрай складно.

- Якщо людина сама не справляється із дослідженнями, то чи може вона замовити послуги професійного генеалога?

- В Україні дуже багато є як генеалогів професійних, так і фірм, які на замовлення досліджують родоводи інших людей. Це досить поширена сфера. Є навіть фірми, які займаються лише дослідженням родоводів іноземців українського походження. У кожного своя вузька спеціалізація. Хтось досліджує тільки Полтавщину, хтось тільки Київщину, а хтось береться дослідити повний родовід під ключ.

З генеалогом можна організувати консультацію, після чого продовжити дослідження самостійно. Звичайно, вартість послуг варіюється в залежності від ваших потреб. Це досить детальна і складна робота. Наприклад, вивчення одного прізвища або родинної гілки може обійтися приблизно в 500 доларів.

Але, все одно, первинна робота за вами - оцифрування сімейного архіву, розмови з родичами, зібрання інформації від найближчих. Я знаю людей, яким бабуся і дідусь передали описаний родовід, тобто такі випадки є, але не всім так пощастило.

По всьому світу існує безліч українських діаспор. Як представникам другого-третього покоління емігрантів відшукати свої корені в Україні?

Коли мова йде про початкові етапи імміграції до таких країн, як Канада, Бразилія, Аргентина та США, особливо з регіону Галичини, варто звернути увагу на кінець XIX століття. У цьому контексті корисно розглянути інформацію з церковних метричних записів та архівних документів.

Можна знайти людину в Україні, яка допоможе у пошуках, оскільки не всі емігранти-українці в третьому поколінні знають добре українську мову. Є фірми, які для іноземців знімають цілі фільми про рідне село предків, шукають далеких родичів, роблять з ними інтерв'ю. Шукають навіть місце на кадастрових мапах, де колись стояла хата їхнього предка.

Я створила відеоекскурсію Львовом до 70-річчя єврея, який провів своє дитинство в цьому місті, а тепер мешкає в Ізраїлі. Цей незвичайний подарунок на день народження ініціювала його донька. Завдяки цьому відео ми змогли ознайомити ювіляра з рідним містом, адже він не мав можливості відвідати Львів особисто. Таким чином, враховуючи його бажання, ми розглянули різні варіанти для реалізації цього проекту.

Анна Ніколаєва зазначила: "Слід усвідомлювати, що не завжди можливо відновити ланцюг родоводу, адже в деяких випадках лінія може бути перервана через брак документальних свідчень" (фото надане Анною Ніколаєвою).

Яким чином найкраще організувати зібрані дані? Можливо, варто створити фотоальбом або ж зобразити родинне дерево, як ми робили в навчальному закладі?

Існує безліч варіантів. Один з оптимальних способів – створити профіль на одному з генеалогічних сайтів і детально описати своє родовідне дерево. Наприклад, MyHeritage є одним із найвідоміших ресурсів, що також пропонує послуги з ДНК-тестування.

Якщо ви досліджуєте свій родовід, то очевидно, що частина родини колись загубилася. Інші люди теж проводять пошуки рідних. І якщо у вас буде дерево зареєстроване онлайн, є більше шансів знайти додаткову інформацію через інших людей і знайти самих людей.

Ви також можете надрукувати всі ці матеріали або створити сімейний фотоальбом, який стане чудовим подарунком для ваших близьких. Ще одним варіантом є написання книги, присвяченої історії вашої родини. Ідей безліч, і все залежить від наявних ресурсів та бажання, яке має кожна людина чи сім'я.

- Як довго ви досліджували свій родовід і до якого покоління вдалося знайти предків?

- Це історія, яка ніколи не закінчується. Мій батько почав збирати документи, звертатись в архіви, а коли я підросла, то теж почала цим займатись. На це пішло років 20, але перманентно.

Найбільший мій прорив стався під час ковіду, коли ми всі сиділи по домівках. Я вирішила використати цей час для дослідження сімейної історії. Тоді я мала багато часу писати в архіви, шукати інформацію. Я "докопала" до сьомого покоління, але не по всіх гілках, бо бабуся і дідусь - були позашлюбними дітьми. І це накладає певні труднощі в дослідженні.

Мені вдалося за допомогою аналізу ДНК виявити потенційну родичку по лінії дідуся. Зараз ми намагаємося з'ясувати, чи був її дідусь біологічним батьком мого діда, чи, можливо, його братом.

У своїй книзі "А тепер і спитати немає в кого... Як дослідити історію свого роду" я не лише супроводжую читача у процесі самостійного дослідження свого родоводу, а й ділюсь історіями, які справили на мене глибоке враження. Ці оповіді стосуються не лише моєї родини, а й інших людей.

Я прагнув продемонструвати не тільки переживання дитини, яка намагається знайти своїх батьків, але й розповісти про батьків, які усиновили дітей, і їхні думки щодо того, що одного дня ці діти можуть захотіти знайти біологічну матір чи батька. Це зворушливі історії, і не кожен готовий до таких пошуків.