Згідно з опитуванням, проведеним телеканалом Channel 13, опозиційний табір має шанси на 54 мандати, блок Нетаньягу – на 50, а арабські партії можуть здобути 16 місць. При цьому жоден з основних політичних альянсів не зможе досягти необхідних 61 мандата для формування більшості.
У той же час, інші дослідження демонстрували відмінний розподіл голосів. Згідно з інформацією, опублікованою виданням Maariv, блок під керівництвом Нетаньягу мав би отримати 48 мандатів, тоді як єврейські опозиційні партії – 54.
Нетаньягу є лідером правої партії "Лікуд" і має підтримку ультраправих та ультраортодоксальних політичних угруповань. Його основним суперником виступає Гаді Айзенкот, колишній начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю, який очолює центристську партію "Яшар". Серед інших опонентів можна назвати Нафталі Беннет, колишнього прем'єр-міністра, який об’єднався з Яїром Лапідом у партії "Разом", а також Авігдора Лібермана, лідера правої партії "Наш дім Ізраїль", і Яїра Голана, керівника лівоцентристських "Демократів". Усі п’ятеро опозиційних лідерів погодилися на спільні дії з метою усунення Нетаньягу від влади, проте між ними існують значні ідеологічні розбіжності.
Вибори відбуваються на тлі війни з ХАМАС, напружених відносин Ізраїлю з частиною західних партнерів і протистояння з Іраном. Тому для виборців важливі не лише питання безпеки, а й відповідальність влади за напад 2023 року, майбутнє Гази та відносини зі США.
Уряд Нетаньягу: військові дії, стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами та напруженість із країнами Заходу.
Слабкі сторони нинішнього прем'єр-міністра
Один із найбільш серйозних викликів для репутації Нетаньягу стався 7 жовтня 2023 року, коли ХАМАС здійснив напад на територію Ізраїлю. Бойовики прорвали ізраїльський кордон, вбиваючи як цивільних, так і військових, а також захоплюючи заручників. Ця атака виявила значні недоліки в системі безпеки, за яку відповідала адміністрація Нетаньягу. В результаті, прем'єр-міністр зіткнувся з хвилею критики за те, що його уряд не зміг запобігти цьому нападу, а також за ведення війни і нездатність виробити чітке бачення управління Газою після конфлікту.
Рятувальні команди проводять операції серед руїн будівель після атаки іранської ракети на ізраїльське місто Бат-Ям, розташоване на південь від Тель-Авіва, вранці 15 червня 2025 року, фото: Getty Images.
На Нетаньягу також триває судовий процес в Ізраїлі, де його звинувачують у корупційних злочинах, які він заперечує. Супротивники прем'єра вважають, що його особисті правові питання впливають на ухвалення державних рішень, в той час як його прихильники бачать в цьому переслідуванні спробу політичних конкурентів позбавити його влади.
Підтримка Дональда Трампа
Прем'єр уже давно представляє себе як політика, який здатен забезпечити Ізраїлю підтримку з боку Вашингтона. Під час президентства Дональда Трампа ця співпраця стала ключовим аспектом його політичного курсу. Всього за дев'ять днів до виборів Трамп публічно висловив свою підтримку переобранню ізраїльського прем'єра, охарактеризувавши його як "визначного прем'єр-міністра-воїна" та запевнивши у своїй "повній та безумовній підтримці". Американський президент також підкреслив, що якби Ізраїлем керував інший лідер, США змушені були б самостійно протистояти Ірану.
Беньямін Нетаньягу і Дональд Трамп в Oval Office 28 липня, зображення: Білого дому.
У відповідь опонент Айзенкот заявив, що поважає Трампа, але наголосив, що саме громадяни Ізраїлю мають вирішувати, хто очолюватиме країну.
Проте підтримка Трампа не свідчить про відсутність розбіжностей між політиками. Напередодні виборів президент США не одразу висловив свою підтримку Нетаньягу. Як повідомляє Reuters, Трамп раніше уникав чітких відповідей щодо підтримки його кампанії, і між Вашингтоном та Єрусалимом спостерігалися різні позиції. Зокрема, Нетаньягу бажав продовжувати бойові дії, тоді як Трамп виступав за їхнє завершення та початок переговорів.
Напружені відносини із Заходом
Альянс із США не зміг уберегти прем'єра від погіршення зв'язків Ізраїлю з деякими західними партнерами внаслідок конфлікту в Газі та відсутності підтримки з боку уряду Нетаньягу в питаннях створення незалежної палестинської держави. Якщо раніше розбіжності в основному стосувалися дипломатичних висловлювань і закликів до припинення насильства, то тепер окремі країни переходять до конкретних економічних обмежень.
У вересні 2026 року Велика Британія, Франція та Канада оголосили про своє рішення обмежити імпорт продукції з ізраїльських поселень, розташованих на окупованому Західному березі. Крім того, ще 12 держав, включаючи Іспанію, Норвегію, Польщу та Швецію, висловили свою готовність прийняти або підтримати аналогічні торговельні обмеження.
Ще один фактор, що послаблює позиції Нетаньягу у міжнародній політиці - рішення Міжнародного кримінального суду у листопаді 2024 року видати ордери на арешт прем'єра та тодішнього міністра оборони Йоава Галанта. Суд вказав, що вони можуть нести відповідальність за ймовірні воєнні злочини та злочини проти людяності, зокрема використання голоду як методу ведення війни.
Незважаючи на це, подібна заява Міжнародного кримінального суду посилює становище Нетаньягу в Ізраїлі, який захищає національні інтереси у контексті конфлікту з ХАМАС.
Якою була політика Нетаньягу щодо України
У питанні підтримки України Ізраїль за часів Нетаньягу дотримувався обережної політики. Єрусалим надавав Україні гуманітарну допомогу та окрему підтримку, але не погодився на постачання озброєння, на які розраховував Київ.
Володимир Зеленський і Беньямін Нетаньягу, зображення: публічні джерела.
Водночас Україна звернулася до Ізраїлю з пропозицією співпраці в боротьбі проти іранських дронів, які Росія використовує для атак на українські міста. У лютому 2023 року український посол в Ізраїлі, Євген Корнійчук, передав ізраїльським офіційним особам фрагменти одного з таких безпілотників і попередив, що Ізраїль також може стати мішенню для подібних атак. Проте, за словами дипломата, ізраїльська сторона відмовилася від запропонованої військово-технічної співпраці. У червні того ж року Нетаньягу також заперечив можливість передачі Україні системи протиповітряної оборони "Залізний купол", зазначивши, що це може призвести до потрапляння чутливих технологій до рук Ірану.
Супротивники Нетаньягу: чи можуть вони переорієнтувати політику Ізраїлю?
Опозиція об'єдналася навколо необхідності змінити владу, але не навколо єдиної програми щодо палестинців, війни та зовнішньої політики. П'ятеро опозиційних політиків -- Гаді Айзенкот, Нафталі Беннет, Яїр Лапід, Авігдор Ліберман і Яїр Голан -- домовилися координувати кампанії та не атакувати одне одного. Вони назвали спільною метою формування "сіоністського, державницького уряду", який має відновити країну після криз останніх років. Проте їхні погляди коливаються від правих до лівоцентристських, а отже, після виборів їм доведеться узгоджувати позиції щодо безпеки і відносин із арабськими партіями.
Айзенкот та Ліберман виступають за суворий підхід до безпеки, вимагаючи роззброєння ХАМАС і заперечуючи ідею створення Палестинської держави в теперішніх обставинах. У той час як Беннет і Лапід прагнуть залучити більш широку аудиторію виборців, вони не мають чіткої єдиної позиції щодо палестинського питання.
Голан, що представляє більш ліберальне крило опозиції, демонструє готовність до дипломатичних рішень та підтримує ідею створення демілітаризованої Палестинської держави в майбутньому. При цьому він підкреслює важливість безпеки для Ізраїлю.
Для України позиція Лапіда має велике значення. У вересні він запевнив, що готовий надати більш активну підтримку Києву, якщо знову опиниться при владі, особливо у світлі посилення зв'язків між Росією та Іраном. Проте, він не зазначив конкретних типів озброєнь, які можуть бути надані.
На відміну від Нетаньягу, якого критикують за погіршення зв'язків Ізраїлю з деякими західними партнерами, Яїр Лапід та Нафталі Беннет пропонують переглянути дипломатичну стратегію. Вони вважають, що Ізраїлю необхідно відновити довіру з боку США та європейських держав. Проте опозиція в цілому не готова йти на компроміси, які можуть бути сприйняті як загроза національній безпеці.
Що буде після виборів: три сценарії
Відповідно до виборчої системи Ізраїлю, виборці підтримують партійні списки, а пост прем'єр-міністра займає той політик, який може зібрати уряд за підтримки більшості членів Кнесету. Для цього необхідно отримати щонайменше 61 голос із 120.
Сценарій 1. Нетаньягу утримує контроль над урядом.
Якщо "Лікуд" і союзні праві, ультраправі та ультраортодоксальні партії зможуть зібрати 61 голос, Нетаньягу матиме змогу залишитися прем'єром. Йому допоможе підтримка Трампа, а також позиція виборців, які вважають, що під час війни країні потрібен досвідчений і жорсткий керівник. Напередодні виборів Нетаньягу представив відносини з Трампом і спільні дії проти Ірану як один із головних аргументів на свою користь.
За такого сценарію значних змін у зовнішній та внутрішній політиці очікувати не варто. У відносинах з Україною також не буде підстав очікувати різкого повороту.
Сценарій 2. Опозиційні сили створюють уряд.
Другий сценарій передбачає, що опозиційні сили об'єднаються для створення коаліції з метою усунення Нетаньягу з посади. Для реалізації цього плану їм необхідно не лише здобути достатню кількість мандатів, а й узгодити кандидатуру на пост прем'єра, а також визначити програму майбутнього уряду. В середовищі опозиції представлені політики з різними ідеологіями — від правих, таких як Беннет і Ліберман, до центристів, як Айзенкот, та лівоцентристів, зокрема Голан. Таким чином, коаліції, ймовірно, доведеться шукати компромісні рішення.
У такому випадку можливі зміни в політичному курсі країни, проведення розслідування подій 7 жовтня та зменшення впливу ультраправих партій, що підтримують Нетаньягу. Крім того, може з'явитися більше можливостей для військової кооперації з Україною, якщо Лапід увійде до уряду і зможе виконати свої обіцянки. Однак навіть в умовах опозиційного уряду, швидше за все, продовжать наполягати на роззброєнні ХАМАС і не погодяться на прискорене утворення Палестинської держави.
Сценарій 3. Політична безвихідь та повторні вибори
Існує ймовірність, що жодна з політичних сил не зможе створити стабільну більшість. Навіть якщо опозиційні партії в сумі отримають більше мандатів, їм може не вистачити союзників для формування коаліції. Подібна ситуація може виникнути і для Нетаньягу, якщо його праві партнери не зберуть необхідну кількість голосів. У такому разі процес переговорів може затягнутися, а Нетаньягу залишиться на посаді прем'єра перехідного уряду до тих пір, поки не буде сформовано новий кабінет чи не відбудуться повторні вибори.
#
