По данным нового опроса, проведенного изданием Politico, свыше 50% граждан США полагают, что Дональд Трамп должен быть подвергнут процедуре импичмента.
Если Демократическая партия завоюет большинство в Конгрессе на промежуточных выборах, процедуру третьего импичмента могут официально запустить. Кроме того, после завершения срока полномочий против Трампа возобновят около тридцати уголовных дел, которые сейчас заморожены лишь благодаря президентскому иммунитету.
Далее текст на языке оригинала
Чи свідчить це про неминучий провал у цей момент?
Це насправді є серйозною політичною кризою, а не просто безумовною капітуляцією. Незважаючи на зниження своїх рейтингів, Трамп продовжує залишатися президентом США, користуючись усіма правами виконавчої влади. Замість того, щоб визнати можливу поразку перед виборами, він загострює свою риторику, стверджуючи на мітингах, що перемога демократів призведе до загибелі країни та економічного краху. Навіть якщо демократи отримають перемогу на проміжних виборах і ініціюють імпічмент, для повного усунення Трампа з посади знадобиться дві третини голосів у Сенаті, що в історичному контексті є малоймовірним. Проте дії Трампа чітко показують критичний етап його другого терміну, де подальша доля його політики визначається голосуванням американців, яке відбудеться вже за кілька днів.
Дональд Трамп сформував свою ключову передвиборчу кампанію на проміжних виборах 2026 року навколо ідеї: "Уявіть, що моє ім'я є в бюлетені". Це гасло ("Pretend I'm on the ballot") він постійно повторює на численних мітингах по всій території країни. Таким чином, він фактично перетворює вибори на своєрідний референдум. Трамп прагне, щоб голосування за конгресменів і сенаторів розглядалося виборцями як оцінка його президентства. Він відкрито заявляє: "Коли я в бюлетені - ми виграємо все, коли мене немає - 48% з вас не голосують. Будь ласка, уявіть, що я в цьому бісовому бюлетені".
Визнаючи винятковий характер і значення цих проміжних виборів, у передвиборний процес включився і Барак Обама.
У розгарі виборчої кампанії, виступаючи на переповненому стадіоні в Джорджії, де зібралося чимало американців, 44-й президент США не стримувався у своїй різкій критиці чинної адміністрації Білого дому та особисто Дональда Трампа, використовуючи відвертий політичний сарказм — явище, яке в американській політичній практиці трапляється вкрай рідко.
Виступаючи перед виборцями, які постійно підтримували його гучними вигуканнями, він відкрито звинуватив Білий дім у геополітичній поразці: "Поки ми відштовхуємо від себе важливих союзників, таких як Канада, чинна адміністрація виявляє слабкість перед Путіним і зраджує українців, які борються за свою свободу та демократію прямо зараз", - безкомпромісно заявив Обама, викликавши справжню бурю овацій та схвалень серед присутніх.
Барак Обама також висміяв спроби республіканців звинуватити зовнішні чинники у внутрішніх економічних проблемах, охарактеризувавши нинішню адміністрацію у Вашингтоні як "несерйозних людей", чиї безвідповідальні рішення змушують "всіх інших платити високу ціну". Цей емоційний виступ перед великою аудиторією яскраво продемонстрував, що українська тематика досягла піку загальнонаціонального напруження в США всього за кілька днів до виборів.
Вихід на арену такої вагомої постаті, як Барак Обама, вказує на наявність кризи всередині Демократичної партії, яка не змогла представити світу нову харизматичну особистість зі своїх рядів. Однак у його емоційних висловлюваннях присутній цікавий історичний парадокс. Сьогодні Обама критикує Білий дім за недостатню рішучість у відносинах з Кремлем, хоча в 2014 році, коли Путін лише починав свої дії в Криму та на Донбасі, саме його адміністрація проявила нерішучість, не надаючи Україні необхідної підтримки та не зупиняючи цю агресію.
Водночас саме Україна несподівано стала вагомим моральним орієнтиром для багатьох американців, які прийдуть на виборчі дільниці, щоб віддати свій голос, - адже коли простий фермер чи домогосподарка заправляє свій не самий потужний пікап і бак дизеля коштує більше 100 доларів, для американських сімей це стає істотним фактором для політичного вибору, і вони починають розуміти, хто насправді винен у тому, що дизель став майже у два рази дорожче.
Спробуючи виправдати свої політичні невдачі, Трамп, піддавшись впливу Путіна, безпідставно звинуватив Україну в тому, що удари українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах нібито стали причиною різкого зростання цін на дизельне паливо в Америці. Однак офіційні дані Федерального управління енергетичної інформації США (EIA) та дослідження провідних експертів у галузі енергетики спростовують твердження Дональда Трампа про те, що саме українські атаки на російські НПЗ є головним фактором підвищення цін на паливо в США.
За оцінками американських фахівців, після того як Трамп уклав угоду з Путіним щодо постачання дизельного пального, нібито з метою зниження цін на дизель в США, насправді ціни ще більше зросли. Середня вартість галона на автозаправних станціях підвищилася з $6,28 до $6,35.
Виборці вже усвідомили, що реальним винуватцем цієї інфляції став сам Трамп, який разом з Ізраїлем розв'язав війну проти Ірану, що й підірвало світовий енергетичний ринок.
Ця обставина перетворилася на один із важливих факторів, який напередодні голосування 3 листопада здатний змінити не лише політичний склад Конгресу і Сенату, а й переформатувати всю подальшу ситуацію у світі.
Ще до початку першої фази війни, яку розв’язав путін проти України у 2014 році, населення України становило близько 50 мільйонів осіб. Це була чудова і процвітаюча країна, найбільша в Європі за площею. Проте, найважливішим було те, що Україна була глибоко вільною, демократичною державою. Два рази вона вразила світ своїми революціями, які наочно продемонстрували, що таке справжня влада народу та яку ціну потрібно платити за свободу. Українці рішуче висловили своє бажання повернутися до європейської сім'ї, прагнучи стати частиною Європейського Союзу та НАТО.
Події, що відбувалися в Україні, стали для світу яскравим свідченням того, як звичайні громадяни можуть об'єднуватися заради майбутнього своєї країни та добробуту своїх дітей. Україна більше не бажає підкорятися імперському режиму Путіна і обрала шлях свободи. Незалежність була проголошена ще в 1991 році, але справжнє звільнення настало лише завдяки рішучому розриву з Росією та її експансіоністською політикою. Цей вибір українського народу став джерелом натхнення для багатьох інших націй, які прагнуть звільнитися від іноземного гніту.
Тут доцільно зробити короткий, але суттєвий огляд історії, який спростовує пропагандистські вигадки "великого історика" Путіна. Україна є прямою спадкоємицею Київської Русі, потужної середньовічної держави, що мала свій центр у Києві.
У ті часи, коли на території сучасної Москви ще простягався непрохідний ліс, а дикий звір блукав у його глибинах, Київ уже мав міцні зв’язки з Європою. Він випускав власну валюту, укладав династичні шлюби з монархами Франції, Норвегії та Німеччини, а також дотримувався норм європейського законодавства.
Спроби Путіна привласнити наше культурне надбання або заперечити право українців на власне існування є типовою імперською крадіжкою історії, що має бути чітко усвідомлена нами.
І ось сьогодні цей величезний, вільний європейський простір підступно і жорстоко знищується. Путін уже п'ятий рік веде криваву війну, руйнує міста і відкрито ставить за мету ліквідувати українську державу та український народ. Поки точна кількість убитих українців залишається невідомою, але ми розуміємо, що це вже є величезна втрата для нашого народу. Тільки в Європі майже 9 мільйонів українців стали біженцями, втікши від цієї війни, щоб просто врятувати життя своїм дітям.
На фоні цієї трагічної ситуації у Вашингтоні відбуваються події, що важко зрозуміти з точки зору здорового глузду та моральності. Представники Дональда Трампа здійснюють таємні візити до Кремля, а впливові американські аналітики у своїх статтях серйозно аналізують позитивні сигнали з Москви, називаючи Путіна гуманістом. Сам Трамп відкрито стверджує, що Росія "адекватно ставиться до України" і "не чинить нічого особливого".
Нам, українцям, важко зрозуміти, як можна називати "нормальною поведінкою" та гуманізмом п'ятий рік нещадного знищення нації, яка виборола своє право на свободу? Це абсолютна моральна сліпота. Гітлер свого часу знищив 6 мільйонів євреїв, і тоді західний світ теж довго заплющував очі. Трамп і його оточення не вигадали нічого нового, вони просто наступають на старі граблі.
Давайте згадаємо з історії, вересень 1936 року, коли за три тижні після Берлінської олімпіади колишній прем'єр-міністр Великої Британії Девід Ллойд Джордж приїхав у гості до Адольфа Гітлера в його альпійську резиденцію Бергхоф у Баварії. Досвідчений британський політик був настільки зачарований диктатором, що опублікував розлогу статтю в газеті Daily Express. Він назвав Гітлера найвеличнішим із живих німців та рятівником, який підняв країну з колін. Ллойд Джордж щиро повірив запевненням, що німецьке переозброєння має суто оборонний характер, і публічно запевнив світ: Гітлер навіть не думає погрожувати Європі. Навіть переслідування євреїв, яке набувало масовий характер у гітлерівській Німеччині, західний політик наївно намагався виправдати внутрішніми страхами Гітлера перед більшовизмом.
Багато людей звертають увагу на вражаючу схожість між психологічними і політичними стратегіями сучасної команди Трампа та ізоляціоністами 1930-х років у США. У той час в країні активно функціонував потужний комітет "Америка понад усе" (America First), який закликав до повної ізоляції від європейських проблем. Сьогодні Трамп повторює ці ж гасла, акцентуючи увагу на внутрішніх фінансах та міграційних питаннях, вважаючи безпеку Європи другорядною. Як і тодішні керівники, які боялися нової великої війни, Трамп постійно лякає світ загрозою Третьої світової. Його намір завершити війну в Україні за 24 години шляхом примусу України до відмови від територій, фактично капітуляції, відображає повторення Мюнхенської угоди 1938 року, коли Чехословаччині довелося поступитися своїми землями заради ілюзорного миру.
Історія запам'ятала й завершення цього самообману. У жовтні 1939 року, коли Гітлер вже за кілька тижнів знищив і захопив Польщу, він виступив із пропозицією миру, вимагаючи визнання своїх завоювань в обмін на припинення бойових дій. Ллойд Джордж несподівано з'явився на трибуні британського парламенту, закликаючи серйозно розглянути цю мирну ініціативу фюрера. Він був охоплений панікою, боячись, що війна може призвести до загибелі Британської імперії, і прагнув будь-якою ціною зупинити конфлікт. Цей крок остаточно підірвав його репутацію, перетворивши колишнього лідера на капітулюючого політика, чиї промови тільки й записував у своїх щоденниках Йозеф Геббельс.
Сьогоднішня стратегія Трампа у швидко змінюваному світі та виправдання дій Кремля виглядає як частина дуже небезпечного плану. Схоже, що він має на меті свідомо спровокувати внутрішній політичний хаос у США через лазівки в американському законодавстві. Існує ймовірність, що російські спецслужби ретельно вивчили можливі наслідки майбутніх проміжних виборів до Конгресу, які відбудуться 3 листопада. З огляду на низькі рейтинги та загрозу втрати більшості в обох палатах, Трамп може розглядати варіант підвищення ставок. За припущеннями західних експертів, він може віддати вказівку всім виборчим штадам своєї партії в різних округах одночасно розпочати юридичні баталії щодо результатів голосування, формально не визнаючи їх.
Це не призведе до відкритого державного перевороту, але така злагоджена юридична атака миттєво спровокує в країні серйозну нестабільність. Напруга в суспільно-політичному житті США зросте, а федеральні органи виявляться паралізованими внутрішніми судовими конфліктами. Путін, який має юридичну освіту, добре усвідомлює, що в умовах глибокої внутрішньої кризи та відволікання уваги з боку Білого дому, йому буде набагато легше впливати на Трампа, маніпулювати ним та добиватися виконання своїх вимог.
Не виключено, що під впливом штучно створеної дестабілізації російська сторона несподівано погодилася на початок тристоронніх мирних переговорів вже 4 листопада, тобто наступного дня після проведення виборів. Кремль сподівається, що судові спори в округах повністю паралізують процес підрахунку голосів і оголошення результатів виборів. Однак тут є важлива правова деталь, яку зазвичай ігнорують усі медіа. Вибори сенаторів та конгресменів регулюються таким чином, що результати голосування затверджуються і сертифікуються секретарями або губернаторами кожного штату окремо. Цей процес відбувається протягом листопада та грудня, і федеральний уряд у Вашингтоні не має жодного впливу на цю децентралізовану процедуру.
Новий Конгрес вступає в свої повноваження та складає присягу о 12:00 3 січня 2027 року, без необхідності отримання додаткових федеральних погоджень. Ініційовані Трампом судові процеси в більшості округів спрямовані на те, щоб перешкодити сертифікації на місцевому рівні. У той час як Америка перебуває в стані юридичного безладу, для Трампа відкривається короткострокова можливість, що несе в собі як ризики, так і шанси. Навіть якщо Республіканська партія зазнає остаточної поразки 3 листопада, у період "кульгавої качки" до 3 січня 2027 року, Трамп зберігає всі повноваження президента та вплив на лояльний нинішній Конгрес.
Білий дім у цей час має більшу свободу дій у поточній політиці. Його адміністрація вже використовувала ці механізми раніше для призупинення фінансової чи військової допомоги Україні, і Кремль сподівається, що Трамп у межах своїх президентських повноважень погодиться виконати вимоги Москви: здати Україну, примусити Київ підписати капітуляцію, а Східну та Північну Європу за спільною угодою передати під повний контроль Росії.
Незважаючи на всі зусилля Путіна виправдати дії Трампа з політичної та юридичної точки зору, на його шляху виникають непереборні юридичні бар'єри. Ці запобіжники були закладені батьками-засновниками США в Конституцію, наче вони передбачали, що в майбутньому можуть виникнути критичні ситуації, подібні до тієї, що спостерігаємо сьогодні. Вони усвідомлювали, що в країні може з'явитися президент, який матиме на увазі інтереси зовнішніх ворогів або власні амбіції, а не потреби американського народу.
Цей план не може тривати вічно, оскільки конституційна система США заснована на чітко визначених правових принципах, які повністю спростовують сценарії Кремля. Точний момент початку роботи нового Конгресу закріплений у 20-й поправці до Конституції США, яка була ратифікована в 1933 році. У першому розділі цієї поправки вказується, що повноваження сенаторів і конгресменів закінчуються о 12:00 3 січня, і в цей же час починають діяти їхні наступники. Другий розділ встановлює обов'язок Конгресу зібратися о 12:00 3 січня, тим самим мінімізуючи будь-який перехідний період. Отже, основний закон не дозволяє затягувати судові розгляди в штатах до безкінечності. Новообраний Конгрес офіційно вступає в повноваження та складає присягу о 12:00 3 січня.
У Конституції США немає чіткої формулювання, яке б зазначало, що в разі поразки партії президента його повноваження підлягають обмеженню. Проте існує автоматичний механізм стримувань і противаг, який активується, якщо опозиція отримує контроль над законодавчими органами. Відповідно до Статті 1 Конституції, Конгрес володіє ексклюзивними правами, які можуть бути використані опозицією для суттєвого обмеження дій Дональда Трампа. Розглянемо детальніше кілька юридичних механізмів, доступних Конгресу. По-перше, це право контролю над бюджетними асигнуваннями, що означає, що лише Конгрес може виділяти кошти з державного бюджету. Це дає можливість повністю зупинити фінансування будь-яких таємних ініціатив Білого дому та його угод з Путіним. По-друге, існує можливість подолання президентського вето. Хоча президент може накладати вето на закони, якщо опозиція збереться разом і здобуде дві третини голосів в обох палатах, Конгрес має змогу подолати це вето і примусити його дотримуватися законів про виділення обов'язкової допомоги Україні або введення санкцій.
Третім ключовим запобіжником є процес затвердження міжнародних угод і призначень. Згідно з цим механізмом, Сенат може схвалювати такі угоди лише за наявності підтримки двох третин голосів, що становить 67 із 100 присутніх сенаторів. Наразі республіканці займають лише 53 місця, і навіть за умови повної єдності їм не вистачить щонайменше 14 голосів. У свою чергу, демократи мають достатню кількість голосів, щоб заблокувати будь-які спроби просунути подібні ініціативи. Таким чином, жоден міжнародний договір, який міг би бути вигідний Росії чи Володимиру Путіну, не зможе бути затверджений чинним складом Конгресу.
Тому навіть у перехідний період "кульгавої качки" з 03 листопада до 03 січня Дональд Трамп позбавлений можливості одноосібно легалізувати геополітичну угоду без серйозного спротиву. А спроби обійти Сенат через виконавчі укази розіб'ються об право гаманця Палати представників, яка вже у жовтні 2026 року продемонструвала двопартійний опір та ініціювала законопроєкт для блокування публічної дизельної угоди з Путіним для імпорту російського пального - створивши прецедент, що повністю ламає спроби укласти будь-яку іншу потенційну таємну угоду. Баланс сил у США докорінно змінюється саме 03 січня.
Тому цей момент можна вважати унікальним шансом для Володимира Путіна, щоб у повній мірі скористатися Дональдом Трампом задля досягнення своїх цілей.
Кремль активно працює над ситуацією, адже час грає проти Москви, а вплив Трампа має обмежений термін дії. Це критичний момент для Путіна з кількох причин. Трамп матиме можливість впливати на події лише до 3 січня 2027 року. У цей період він здатен самостійно стримувати певні процеси, але після цієї дати новий Конгрес може поставити йому серйозний опір і створити загрозу масштабних розслідувань. Крім того, Росія сама стикається з загрозою внутрішнього виснаження: її ресурси швидко вичерпуються, економіка страждає від інфляції, санкцій та витрат на військові дії, а армія зазнає значних втрат у живій силі. Путіну вкрай потрібна пауза та заморозка конфлікту на вигідних для нього умовах, оскільки Трамп – єдиний західний лідер, який готовий підтримати цю стратегію. Якщо Кремль не досягне результату зараз, він може втратити наступну можливість через внутрішнє виснаження.
Крім того, Європа поступово звільняється від впливу Вашингтона, а Брюссель, Лондон, Париж і Берлін активно розробляють автономні стратегії тривалої підтримки України та укріплюють свої оборонні можливості, відмовляючись піддаватися тиску з боку Москви. Чим довше триває цей процес, тим менше значення мають кулуарні документи Трампа. Ще одним чинником є непередбачуваність самого Трампа, для якого ключовою метою є збереження іміджу переможця. Якщо Путін зайде занадто далеко зі своїми вимогами і в образливий спосіб торкнеться його самолюбства, Трамп може різко змінити свою позицію і суттєво збільшити військову допомогу Україні, щоб покарати Москву за зрив особистого успіху. Тому Путін змушений діяти швидко і обачно.
Однак найважливішою причиною, чому цей таємний план є абсолютно нерозробленим, є реальний опір, який диктатор знову повністю проігнорував. Трамп не має фізичної можливості примусити Україну до капітуляції. Хоча президент США може обмежити постачання, що ускладнить оборону українських збройних сил, Білий дім не має жодних юридичних чи політичних інструментів, щоб змусити суверенний український уряд підписати угоду про капітуляцію чи віддати свої території. Українці та їх армія, які пережили дві революції і майже п'ять років запеклої війни, чинитимуть опір навіть без підтримки Вашингтона - Путін ніколи не досягне своєї основної мети, тобто повного контролю над Україною.
Ще одним важливим фактором є те, що Європа не має наміру підкорятися рішенням Вашингтона. Будь-яка спроба радикально змінити політичну карту континенту потребує згоди європейських лідерів. Європейський Союз та європейська частина НАТО мають значну економічну потужність, що багаторазово перевищує економіку Росії. Навіть якщо Трамп вирішить піти на повний ізоляціонізм, країни, такі як Велика Британія, Франція, Німеччина, а також держави Північної та Східної Європи, однозначно вважають перемогу Путіна серйозною загрозою для своїх кордонів і вже активно працюють над планами тривалої автономної підтримки України. Трамп не має ані права, ані можливості вказувати суверенним європейським країнам, як забезпечувати свою безпеку.
Крім того, погляди Трампа і Путіна можуть спонукати європейські держави до формування нового військово-політичного союзу з Україною. У цьому альянсі численна українська армія, яка має значний бойовий досвід, могла б стати основою військової потужності нового формування.
Крім того, як би Путін не недооцінював можливості Президента Зеленського, саме завдяки його чітким і правильним політичним крокам, які повністю узгоджені з європейськими партнерами та союзниками, черговий план Путіна про те, як Трампу забезпечити йому перемогу у війні з Україною і як змінити політичну карту Європи, знову буде повністю програний. Спроба заохотити Путіна до миру через таємні процедурні змови в обхід інституцій приречена на невдачу.
Американська Конституція 03 січня 2027 року закриває це штучне вікно можливостей Білого дому, а залізна воля українського народу та консолідована позиція Європи остаточно поховають цей сценарій.
Отже, тепер ми наближаємося до ключового питання, яке виходить за рамки простих юридичних формулювань. Чому ми так рішуче аналізуємо ці конституційні та геополітичні аспекти?
По-перше, необхідно остаточно спростувати уявлення про всесильність певних політичних діячів, які вважають, що майбутнє великих народів можна визначити лише за допомогою кількох таємних підписів.
По-друге, цей аналіз наочно доводить, що міцність демократичного світу тримається не на настроях у Білому домі, а на чітких інституціях і, найголовніше, на волі людей.
Ми бачимо, що кожен крок кремлівського диктатора, прорахований через лазівки американського права, розбиється об непереборні правові та військові запобіжники. Закони історії неможливо обдурити або переписати в кабінетах. І саме наше з вами спільне розуміння цих процесів, ця щоденна аналітична робота та тверезий погляд на речі є нашою головною зброєю на інформаційному фронті.
Ілюзії зникнуть, а інституційний лад і право народів на свободу неодмінно витримають.
#
