У тридцять першому випуску розділу, присвяченого спадщині Другого Ватиканського Собору, розглядаються корені святкування неділі, яке виникло з моменту, коли воскреслий Христос явився своїм учням, і триває під час проведення Святої Літургії.
Недільне здійснення Євхаристії займає важливе місце у житті Церкви. Ми, віруючі, відвідуємо Божественну Літургію або Святу Месу в неділю, аби зустріти воскреслого Христа, почути Його слово та прийняти Його святе Тіло. Ця практика стала невід’ємною частиною життя учнів Ісуса, які збиралися на Євхаристійну зустріч у день, що юдеї називали "першим днем тижня", а римляни - "днем сонця". Саме в цей день Ісус воскрес із мертвих, з'явився перед своїми учнями, спілкувався з ними, ділився їжею та дарував їм Святого Духа. Тому неділя для нас є святим днем, освяченим здійсненням Євхаристії, яке є живою присутністю Господа серед нас.
Неділя, як ми вже зазначили у попередньому епізоді, є днем воскресіння Христового. Це велике таїнство повертає нас до первісної події нашої віри, а отже, до витоків Церкви, яка зберегла впродовж історії традицію збиратися у цей день, щоб відсвяткувати пасхальне таїнство. А все почалося від зустрічі воскреслого Ісуса зі своїми учнями, Який об'явився їм у перший день після суботи. Згідно з розповідями євангелистів Марка (Мр. 16,14-18), Луки (Лк. 24,36-49) та Івана (Ів. 20,19-23), Ісус показав учням сліди славних ран, розділив з ними трапезу, дарував Святого Духа і свій мир. За прикладом тієї першої зустрічі, що відбулася після суботи, відбулася і друга зустріч (див. Ів. 20,26-29), в якій Господь передав дар миру, показав невіруючому Томі хресні рани і спонукав його увірувати. Аналізуючи ці перші відомості, можемо виокремити осердя християнської неділі - святкування пасхальної таємниці Христа, з якої розвинулися щотижневі святкування християнської громади, кожного першого дня після суботи, про що також розповідається в Діяннях Апостолів (Ді. 20,7) і в першому посланні апостола Павла до Коринтян (1 Кор. 16,2).
У такий спосіб неділя стала днем для Божественної Літургії / Святої Меси як день Бога, Який збирає своїх учнів. Божественна Літургія - це насамперед зустріч з воскреслим Христом у Святому Таїнстві Євхаристії, де Він справді стає присутнім з нами і в нас. Тому недільний припис брати участь в Службі Божій у неділю та свята не є свавільним витвором Церкви. Церковна заповідь в юридичній формі виражає те, що вже було присутнє у Церкві від самого початку, починаючи з апостольських часів. Неділя - це відповідь Церкви на те, що зробив Господь для нашого спасіння, та є днем спільної єдності з Ним у літургії Церкви.
Святковий настрій недільного богослужіння виявляється через різноманітні літургійні елементи, які складають Літургію Слова та Літургію Жертви — основні компоненти Євхаристійної служби. Літургія Слова охоплює читання з Біблії, Символ віри та інші важливі частини, де особливу увагу приділяють читанню з Євангелій, що дозволяє нам зануритися в життя та навчання Ісуса Христа. Церква пропонує глибоке духовне підживлення через Боже слово, яке спонукає до молитви під час служби. Щоб допомогти нам зрозуміти цю духовну їжу, священник щонеділі виголошує проповідь, де, спираючись на пасхальне таїнство, роз'яснює сенс біблійних читань, особливо тих, що містяться в Євангелії. Завдяки цій проповіді, ми можемо більш усвідомлено брати участь у Євхаристії, усвідомлюючи, що наш досвід у храмі має важливе значення і для нашого повсякденного життя.
У цьому контексті можемо зрозуміти сенс дня відпочинку, яким для християн є неділя, а для юдеїв - субота. Як зазначають дослідники юдаїзму, призупинення щоденних занять в Ізраїльському народі в суботу - це не лише відпочинок від праці, на згадку про відпочинок Бога після творення, але, насамперед час, щоб присвятити себе вивченню Божого закону. У юдейській молитві (תְּפִילָּה) напередодні суботи, ми знаходимо таке благання до Бога: "Сподоби нас спочинку Твого. Освяти нас заповідями Твоїми, відгороди нас Законом Твоїм, насити нас благами його, звесели нас спасінням Твоїм і очисти серця наші". Елемент пізнання Божого слова, яке є для християн духовним законом, був присутній у Церкві з самих початків, і тому міститься в структурі Євхаристійного богослужіння. Крім того, для християнина доброю справою у неділю, може бути читання Святого Письма, зокрема, Євангелій, щоб освятити цей день відпочинку та збагатити свою віру.
Отож, звершення Євхаристії є невід'ємним елементом, який характеризує недільне зібрання християнської громади. З цієї причини неділя є для нас святим днем, освяченим живою присутністю Господа. Саме Євхаристійне богослужіння робить християнську неділю неділею. Ця зустріч з Христом не є індивідуалістичною: ми завжди святкуємо її в єдності з усією Церквою. Під час недільної Літургії зміцнюється наша єдність з іншими членами християнської спільноти, щоб врешті-решт бути одним тілом, відображаючи одну віру, одного Господа і одне Хрещення (пор. Еф. 4,3-5). Як приємно щонеділі бачити як християнські сім'ї - батько, мати, діти, бабусі та дідусі - збираються разом на Літургію. Зібрання Христових учнів увіковічнює образ першої християнської громади, яку описує євангелист Лука, зазначаючи, що перші християни "постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах" (Ді. 2,42). Завдяки спільному звершенню Євхаристії Христос формує Церкву: "Тому, що один хліб, - нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі (1 Кор. 10,17).
У неділю християнська громада збирається, щоб сповідувати віру у воскреслого Христа та пожинати плоди обіцяного Ним блаженства: "Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!" (Ів. 20,29). Ба більше, у звершенні Євхаристії виражається досвід, пережитий учнями Ісуса під час Тайної вечері та коли їм з'явився воскреслий Господь (пор. Ів. 20,19). Цей тісний зв'язок між воскреслим Христом і Євхаристією можемо простежити у різних євангельських розповідях, які лягли в основу Євхаристійного богослужіння. У Літургії Христос через священника дає Свій мир ("Мир вам"), промовляє Своє слово через читання Євангелія та об'являється своїм учням у звершенні Святого Таїнства Євхаристії. Тут доречно пригадати також досвід учнів з Емаусу, яких супроводжував Христос, поступово виявляючи Себе завдяки слову, і зрештою, у спільній трапезі: "І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали" (Лк. 24,30-31).
Отож, неділя - це день Євхаристії. Неділя у своїй сутності не існує без Євхаристії. Недільний день і Євхаристія передбачають одне одного, адже Євхаристія знаходить свій первинний зміст у неділі, а неділя черпає свій сенс з Євхаристії. Оскільки Пасха Христова є основним змістом неділі, то Євхаристія, пасхальне таїнство, необхідна для того, щоб зробити неділю Господнім днем. Згідно зі свідченням Євангелій, воскреслий Ісус був присутній серед своїх учнів, пояснюючи Писання, ламаючи з ними хліб, споживаючи їжу і пиття, і таким чином заклав основу щотижневого недільного зібрання на молитву. Євхаристія - це те благодарення, яке Церква звершує, приймаючи дар Слова Господнього і Його Тіла й Крові.
Святий Іван Золотоустий підкреслює, що християнин, який не бере участі в недільній Євхаристії, віддаляється від Господа. Божий народ не може існувати без Євхаристії, оскільки саме завдяки цьому Святому Таїнству світ отримує силу для перетворення та спасіння. У перші століття християнства участь у недільних літургіях була настільки важливою, що багато людей ризикували власним життям, аби отримати можливість взяти в них участь. Навіть у часи переслідувань за Радянського Союзу, багато вірян збиралися таємно у домах, під проводом священника, щоб прийняти Святе Таїнство Покаяння та взяти участь в Божественній Літургії, усвідомлюючи ризик арешту або втрати роботи. Сьогодні важливість і необхідність Пресвятої Євхаристії може стати нагодою відновити ту радість, яку відчували учні Ісуса після Його воскресіння, і отримати сили через святе причастя, що дарується для нашого спасіння та освячення нашого життя.
Pope John Paul II, in his apostolic letter "Dies Domini," can be accessed at the following URL:
