У серіалі "Бригада", який став культовим серед пострадянських бізнесменів наприкінці 1990-х, мені запам'яталася лише одна сцена. Головний персонаж вирішує відправити свого юриста на "перемовини" з таким же бандитом, як і він сам, цілком усвідомлюючи, що фактично відправляє людину на ймовірну загибель. Проте доля виявилася "милосердною": юриста не вбили, а лише тяжко поранили. Коли до головного героя звертається мати його колишнього колеги, тепер уже інваліда, він щиро не розуміє її обурення. "Я ж заплатив вам великі гроші!" - відповідає він цій нещасній жінці.
Цей епізод став для мене, насамперед, свідченням моральної безпорадності, а ще більше - символом відсутності моральних цінностей у критичні моменти історії, зазначає Віталій Портников у статті для "Збруч". Я, напевно, і не згадав би про це, якби не сніданок з двома знайомими, які є пострадянськими бізнесменами високого рангу, справжніми мільярдерами, що займають місця у всіх можливих рейтингах. Як це часто буває на зустрічах людей з різними інтересами, розмова торкнулася суспільних проблем, змін 1990-х років та моралі. І тут я, як на зло, згадав сцену з "Бригади", впевнений, що ці поважні особи навряд чи захочуть публічно пов'язувати себе з гопниками з їхньої молодості.
— Але ж він вже заплатив! — вражено вигукнув один з моїх співрозмовників.
- Він же їм допоміг! - підтримав його інший. - Які взагалі можуть бути претензії?
Щодо моральної неприйнятності рішення надіслати людину на смертельну місію, без жодного бажання пояснити можливі наслідки та без турботи про життя посланця, варто зазначити, що це питання навіть не обговорювалося. Це, у свою чергу, переконало мене в безглуздості подальших розмов на цю тему. Вимірювання моральності через призму грошей є зовсім іншою етичною категорією, яка стає непроникною. Ми на підсвідомому рівні вважаємо, що живемо у світі десяти заповідей, де люди усвідомлюють неминучість покарання за зло. Проте до цього світу існував зовсім інший, де розрахунок за зло відбувався в буквальному сенсі - грошима, майном або навіть свободою, а не страхом перед ганебними вчинками. Хоча цей страх можна було б охарактеризувати як трепет перед Богом, його справжнє ім'я - сумління. Якщо ти знаєш, що просто сплатиш за свої злочини, то твій розум зосереджується не на совісті, а на сумі грошей. Це нагадує, наприклад, те, як Трамп прагне укласти угоду з Путіним: зупини війну, і ми отримаємо вигідні економічні стосунки. І ніхто не згадає про те, що ти комусь заподіяв шкоду, якщо між нами виникне спільний бізнес.
Отже, сьогодні ми занурилися у культові серії "Бригади", де персонажі навіть не намагаються приховати свою сутність, а навпаки — з гордістю демонструють, що гроші відкривають всі двері. Парадокс полягає в тому, що центральні персонажі нашого шоу вважають свою релігійність однією з ключових чеснот — до того ж, вони навіть моляться перед початком засідань уряду.
Однак їхнє уявлення про Бога є цілком утилітарним: вони не бояться його гніву, а навпаки, прагнуть використати його – та й чужу віру в нього – для реалізації своїх меркантильних прагнень. Це явище зовсім не є новим, адже багато релігій, зокрема й християнство, переживали подібні етапи в історії. Аллах, якого шанують іранські аятоли чи лідери ХАМАСу, також стає не об'єктом справжньої віри, а інструментом маніпуляцій. Віра в Бога втрачає своє значення, коли закінчується готовність дотримуватися його заповідей, навіть якщо при цьому людина проводить тижні в пості та молитвах. Такі особи часто не усвідомлюють, що жодні звернення до Бога не можуть замінити добрі вчинки. Бог – це не просто ритуал, а вияв поваги до життя інших, а не прагнення до матеріальних благ чи марнославства.
Сьогодні, подібно до часів середньовіччя, ми знову стаємо свідками відмови від моральності в ім'я влади та фінансових вигод. Віцепрезидент США, з відвертим презирством, називає моральні принципи своїх суперників "моралізаторством", вважаючи спроби протистояти злу й дезінформації атаками на свободу висловлювань. У спілкуванні з президентом України відчувається, ніби йому говорять як дитині, яка не може зрозуміти, що в разі нападу з боку сильнішого противника слід капітулювати, а не ризикувати війною — причому, що найгірше, за рахунок чужих зусиль. Це, безумовно, викликає шок і ставить питання: чи можливо нав'язати мораль тих, хто її не визнає?
Відповідь на це питання, очевидно, буде негативною. Відсутність моралі означає якраз відсутність сумління і відсутність страху: знаменита фотографія Трампа після невдалого замаху могла б нас у цьому переконати. Єдина можливість реакції на тих, хто вірить у свою владу над Богом, - це згуртованість і солідарність тих, хто ще памʼятає про мораль і совість.
Я усвідомлюю, що для тих, хто нині святкує перемоги та впевнений у своїй удачі, цей рецепт може видатися наївним, навіть простодушним. І справді, на стороні нових великих грішників знаходяться величезні ресурси та вплив.
А на моєму боці – безцінний досвід тисячоліть людської цивілізації. Врешті-решт, юдеї та перші християни змогли вижити завдяки своїй вірі в світ, наповнений етичними цінностями, в той час як їхні супротивники – правителі імперій та ватажки наймогутніших армій минулого – втратили цілу величну цивілізацію. Цю цивілізацію, що не знала почуття провини.
#Боже. #Юдаїзм #Християнство #Дональд Трамп #Рабство. #Мораль #Релігія #Чеснота #Етика #Підприємництво #Зло. #Дезінформація #Володимир Путін #Іран #ХАМАС #Збруч #Гріх #Інвалідність #Юрист #Ритуал #Імперія #Марнославство. #Парадокс
