Позвольте мне поделиться с вами о всей Одессе: это истинная Украина!

19 травня -- день, коли б по-справжньому мали святкувати день Одеси.

Саме цього дня в 1415 році з'являється перша письмова згадка про поселення Хаджибей, яке згодом виросте в місто, відоме світу як Одеса. Йдеться про документ, надісланий польським королем Володиславом II Ягайлом до Тевтонського ордену. У ньому фіксується, що чорноморський порт Kaczubyeiow перебував під контролем Великого князівства Литовського.

Перші письмові свідчення про портове місто Кочубеїв, яке згодом стало відомим як Хаджибей, а нині — Одеса, зустрічаються в праці польського історика Яна Длогуша під назвою "Історія Польщі", датованій 1415 роком. Цю точну дату встановив одеський дослідник Олександр Степанченко, про що зазначає доктор історичних наук Тарас Гончарук.

Цей факт не просто додає років одеській історії -- він ламає імперську легенду. Адже виходить, що порт Кочубеїв функціонував як портове, стратегічно важливе поселення за 379 років до того, як катерина ІІ "заснувала" місто Одесу.

Можливо, більш обґрунтованим було б відзначати день міста не 2 вересня (коли прибув флот Потьомкіна), а 19 травня — дату, коли Одеса вперше з’явилася на карті Європи?

Саме з цього приводу хочеться подивитися на місто уважніше. Не з погляду імперського фанфіку, а крізь призму реальних, кам'яних, українських слідів. І отут починається найцікавіше.

Давайте розглянемо цю ситуацію: щоб у проросійської частини населення Одеси з'явилося відчуття дискомфорту, а нам стало зрозуміліше.

На знімках зображені козацькі хрести, виготовлені з ракушняку. Це той же матеріал, з якого зведена вся центральна частина українського міста, розташованого на узбережжі Чорного моря.

Цей камінь надав Одесі її характерний облік: м'які жовтуваті тони стін, незрівнянні фасади з барельєфами та декоративною ліпниною.

Що важливо -- частина хрестів на цвинтарі "Сотниківської Січі", який розташований безпосередньо в Одесі, датована на декілька років раніше, ніж офіційна дата заснування міста -- 1794 рік.

То чому ж ми з вами забули про Хаджибей?

Цей порт активно розвивався ще до приходу росії. Тому всі московські міфи про заснування міста "в нерозвіданих землях" ми без вагань відкидаємо.

Подумайте самі: якщо катерина ІІ начебто збудувала порт -- то куди возили зерно до того часу? Як його розвантажували? Як воно потрапляло до портів Стамбула, Марселя і Ліворно?

Ще до епохи "болотних" сюди доставляли зерно чумаки, на цьому акцентує увагу доктор історичних наук та професор Одеського університету Тарас Гончарук.

Один з ключових шляхів чумаків у XVIII столітті проходив з Центральної України (території Полтавщини, Київщини та Хмельниччини) на південь, в напрямку Хаджибея та Очакова.

Отже, місто розвивалося економічно завдяки зерну, яке виростало на Лівобережжі, у Середньому Подніпров'ї та на Поділлі. Ці економічні та культурні зв'язки були тісно пов'язані між собою.

У радянських та імперських версіях історії Одеса подавалася як "перлина російської імперії", акцентуючи увагу на таких постатях, як Потьомкін та Дюк де Рішельє. Проте при цьому не враховувався внесок українців, болгар, греків і євреїв, які насправді стали основою багатонаціональної структури цього міста.

Спроби представити Одесу як "виключно російське місто з веселим одеським говором" -- це спроба стерти її ідентичність.

Одеса є яскравим прикладом багатокультурного середовища, яке глибоко вкорінене в українській спадщині, зокрема у музиці, мовленні, театральному мистецтві, освіті, гастрономії та літературі.

Росія розробила ідеологічну концепцію під назвою "новоросія", щоб виправдати своє військове втручання. У цьому проєкті Одеса зображується як "штучне російське місто на безлюдному степу", що абсолютно суперечить історичній дійсності: українці проживали тут століттями, розвивали господарства, створювали культурні установи та зводили козацькі укріплення.

"Лише погляньте на цей чудовий різаний хрест з лапчастим візерунком!" -- емоційно коментує історик Тарас Гончарук.

Вчений вказує на очевидну тяглість традицій із Черкащини -- від діда-прадіда. Коли катерина ІІ зруйнувала Запорізьку Січ, козаки спустилися на Причорномор'я -- без зброї, без прав і вольностей, без надії на самоустрій. Так тут їх кров'ю і потом збудували історичний центр Одеси з каменю, який колись давно лежав на дні нашого моря.

Тепер давайте проведемо паралелі між історією і сучасністю.

Прагнення Путіна позбавити Україну права на самовизначення та власні збройні сили нагадує дії імператриці, яка колись робила те саме з козаками.

Чи варто нам зводити нові міста для імперії, чи краще зосередитися на захисті вже існуючих?

Маємо вивчити історію, щоб не повторювати помилок минулого.

Фраєри з Дерибасівської та компанія з Молдаванки повинні усвідомлювати – це територія України!