Союзники зрадили країну, дозволивши її розшматувати, і невдовзі отримали Другу світову війну
Історія часто здається циклічною, але насправді багато подій повторюються за вже відомими схемами. "Якщо Росія заплатить невелику ціну або взагалі уникне покарання — а, судячи з усього, саме так і буде — наступною метою стане Україна. Звісно, мова йде не про всю країну, а лише про Кримський півострів". Ці практично пророчі слова американського експерта з політики Леона Арона (який ще не врахував у своєму "переліку" можливих російських агресій український Донбас) були висловлені наприкінці серпня 2008 року, відразу після завершення швидкої та успішної для Росії війни в Грузії та підписання угоди між Заходом і Кремлем.
Угода отримала назву "Медведєва-Саркозі" на честь президентів Росії та Франції, які обіймали свої посади на той час. Однак Росія не планувала дотримуватись умов цієї угоди. Це було прикладом короткозорого "умиротворення агресора", за яке заплатили життями жертв агресії. Подібні ситуації в історії траплялися досить часто.
Цікаво, що представники Кремля охрестили швидкоплинний конфлікт у Грузії "миротворчою операцією". Ця подія стала свідченням фактичної капітуляції невеликої країни в Закавказзі та остаточного закріплення на її території проксі-формувань, повністю підконтрольних Москві - Абхазії та Південній Осетії.
Те, що відбувається в Грузії, де територія була зменшена більш ніж на 20%, є наслідком капітуляції, яка призвела до змін у політичному ландшафті. На чолі держави опинилися проросійські сили, що жорстоко придушують мирні протести громадян після нещодавніх фальсифікованих виборів до парламенту. Міжнародна спільнота, здається, не зробила висновків з війни Росії проти Грузії і продовжує спостерігати за діями Кремля з байдужістю...
Історія знає й інші випадки, коли Давид не здався перед Голіафом. Одним із таких прикладів є Фінляндія, населення якої на той час було у 55 разів менше, ніж у Радянського Союзу. Під час Зимової війни 1939-1940 років ця країна зуміла гідно витримати натиск "миролюбного" сусіда. Незважаючи на надзвичайну перевагу радянських військ у чисельності та ресурсах, вони змогли здобути перемогу лише через 3,5 місяці, подолавши "Лінію Маннергейма". Однак жахливі втрати, що перевищували фінські мінімум у шість разів, а також зіпсований міжнародний імідж, змусили Йосипа Сталіна підписати мирну угоду. Хоча Фінляндія втратила 10% своєї території, завдяки рішучості свого лідера Карла Густава Маннергейма, вона змогла зберегти свою незалежність і уникнути перетворення на "радянську" республіку.
Чи існують у сучасних демократіях Західного світу лідери, схожі на таких історичних постатей, як Вінстон Черчілль з Великобританії, Карл Маннергейм або Юзеф Пілсудський з Польщі? Наприкінці зими 2014 року, під час другого терміну президентства Барака Обами, Захід, зокрема Сполучені Штати як найпотужніша військова й економічна нація, мав можливість зупинити агресію. Однак, на жаль, в обох hemisферах відсутні сильні та впливові лідери - це сумна реальність. Після Обами, який правив два терміни, країна пережила етапи з Дональдом Трампом, а також Джозефом Байденом, колишнім віцепрезидентом, який, можливо, не є найгіршим варіантом. І знову на сцену повертається Трамп, непередбачуваний, як завжди. Вітаємо американців! І весь світ, який, здається, впевнено прямує до Третьої світової війни. Якщо бути точними, ця війна вже фактично розпочалася...
Україна ще наприкінці лютого 2022 року повинна була пройти шлях Чехословаччини 1938 -- 1939 років. І знову під оплески миротворців із держав демократичного Заходу. Щось не склалося - і для агресора, і для демократичних країн, які були вже готові віддати Українську державу Путіну на поталу.
У ніч на 30 вересня 1938 року канцлер нацистської Німеччини Адольф Гітлер, дуче фашистської Італії Беніто Муссоліні, а також голови урядів Великої Британії Невілл Чемберлен і Франції Едуар Даладьє підписали угоду, яка виявилася не миром, а відкладеною капітуляцією, що стала смертельним вироком для однієї з найбільш демократичних країн Європи — Чехословацької республіки. Представники цього уряду навіть не були запрошені на переговори, що проходили в баварській столиці. Вінстон Черчилль, непримиренний противник нацистського режиму, один із небагатьох британських політиків, які заздалегідь передбачали згубні наслідки Мюнхенської угоди, вже 3 жовтня того ж року заявив у Палаті громад: "Англії поставили вибір між війною та безчестям. Вона обрала безчестя, і тепер отримає війну".
Чи насправді сталінський Кремль мав намір підтримати Празький Град? Це питання залишається предметом дискусій серед істориків. На мою думку, Сталін не планував дотримуватися своїх зобов'язань за радянсько-чехословацькою угодою 1935 року. Його метою було підбурювання військового конфлікту в Європі між демократичними країнами та тоталітарними режимами, щоб ослабити їх, а потім втрутитися, нав'язуючи свої умови з позиції сили. Вся подальша політика Радянського Союзу до 22 червня 1941 року підтверджує цю точку зору. Після підписання Пакту Ріббентропа-Молотова, який призвів до розподілу територій між нацистами та комуністами, ми стали свідками невдалої спроби захоплення Фінляндії під час Зимової війни, безперешкодної окупації трьох балтійських країн та частини Румунії (Бессарабії та Південної Буковини).
Одна з ключових проблем Чехословацької республіки полягала в присутності значної (більше 22%) та агресивної німецької національної меншини, що компактно проживала вздовж кордону з Німеччиною та Австрією (слід зазначити, що на той момент вже відбувся "аншлюс" - анексія цієї республіки нацистами). Вечором 12 вересня 1938 року Гітлер виступив у радіоефірі, звинувативши Чехословаччину у жорстокості та пригніченні німців. Протягом кількох днів у прикордонних районах спостерігалося насильство проти чехів, євреїв і німців, які виступали проти фашизму. Збройні сили Чехословаччини та прикордонники змогли придушити цей заколот. Проте в західних ЗМІ здебільшого публікувалися матеріали, що співчували судетським німцям. Уряди західних держав мали патологічний страх перед повторенням жахів Першої світової війни, але незабаром зіштовхнулися з новою катастрофою — Другою світовою війною.
Париж і Лондон ще у серпні 1938 року остаточно поставили хрест на сподіваннях союзної Праги на допомогу. Тоді відбулася неофіційна місія британського лорда Волтера Ренсімена, який старанно викручував руки празьким урядовцям і годинами чемно вислуховував делегації судетських німців (на той час пронацистську Судетську німецьку партію на чолі з Конрадом Генляйном, що мала найбільшу фракцію у столичному парламенті, підтримували понад 85% одноплемінників).
Ось такими виявилися "партнери" празького уряду: через Ренсімена вони висловили рекомендацію "передати Німеччині території, де більшість населення становлять німці"... 19 вересня 1938 року уряди Великої Британії та Франції направили ноту-ультиматум, в якій вимагали "звільнення" тих територій, де німці становили понад 50% населення.
Чи була альтернатива капітуляції? Збройні сили Чехословаччини налічували до двох мільйонів осіб. Загалом у строю було 45 дивізій (з них - 38 повністю укомплектованих), 469 танків, 5700 гармат та мінометів, 1582 літаків. 37 із 45 дивізій дислокувалися неподалік від кордонів з Німеччиною.
Практично всі піхотні підрозділи були оснащені моторами; армія розпоряджалася надзвичайно сучасними видами озброєння. Величезний кадровий потенціал — підготовлений резерв — міг стати важливим аргументом (оскільки через Версальські умови німці не мали подібного резерву).
На світовому ринку продажу зброї Чехословаччина була головним (!) гравцем із питомою вагою постачання майже 40%. Лінія оборонних споруд уздовж кордонів не мала рівних на планеті. Французька "Лінія Мажино" і німецька "Лінія Зігфріда" були набагато менш потужні. У 1969 році ексміністр озброєнь нацистської Німеччини Альберт Шпеєр писав: "Спільне здивування викликали чеські прикордонні укріплення... Гітлер особисто прибув на колишній кордон, щоб скласти враження про ці укріплення, і повернувся вражений. Бункери були дуже потужними, виключно вміло розміщені, глибоко ешелоновані при чудовому використанні характеру місцевості. Їхнє захоплення, при рішучій обороні, коштувало б нам багато крові".
Німці зосередили на кордонах з Чехословаччиною 39 дивізій. Усього вони мали у вересні 1938 року 47 дивізій і 2,2 млн осіб у складі вермахту. Французи ж на східному кордоні мали щонайменше 60 дивізій першого ешелону, яким протистояли лише недоукомплектованих 13 дивізій ландверу при повній відсутності танкових військ. Союзники мали більш ніж дворазову перевагу за умови війни на двох фронтах! І це ще не враховувалися війська Великої Британії - на той час Лондон міг виставити у найближчій перспективі на континенті лише 10 -- 12 дивізій. Черчилль писав, що "наша армія втричі менша від чехословацької".
Після фактичної поразки Чехословацька держава опинилася в безвихідній ситуації. Вона втратила приблизно 30% своїх територій, 33% населення та більше 40% важкої промисловості. Практично всі ключові залізничні маршрути були перерізані; на анексованих землях вироблялося 66% кам'яного вугілля, 70% заліза та сталі, а також знаходилися найбільші електростанції. Спроба організувати військовий переворот, яку ініціював генерал Сергій Войцеховський разом із кількома вищими офіцерами, завершилася невдачею, і Едвард Бенеш ухвалив рішення про капітуляцію.
Південна частина Словаччини та міста Ужгород і Мукачево з околицями відійшли до хортистської Угорщини. Друга Річ Посполита отримала Заолжя (Тешинську Сілезію) -- невелику, але стратегічно важливу територію. За рік "держава полковників" сама стане здобиччю двох агресорів -- Німеччини та СРСР.
Невдовзі Гітлер ігнорує гарантії територіальної цілісності, надані Празі Чемберленом і Даладьє. 15 березня 1939 року німецькі війська з тріумфом входять до паралізованої від відчаю столиці Чехословаччини (таку назву отримала країна після Мюнхенської угоди), і незабаром установлюється "Протекторат Богемія і Моравія". Нацисти призначають на пост його глави юриста Еміля Гаху, котрий після відставки та виїзду в еміграцію Едварда Бенеша став керівником "держави".
Армія підлягала розпуску й роззброюванню, нацистам дісталися величезні військові заводи, серед них військово-промисловий комплекс "Шкода", другий у Європі за потужністю.
15 березня 1939 року угорські війська, отримавши підтримку від польських сил, окупують Карпатську Україну, яка була проголошена незалежною всього за день до цього. На цих територіях хортисти починають втілювати жорстокий терор.
"Якою жахливою, фантастичною і неправдоподібною видається сама думка про те, що ми мусимо тут, у себе, копати траншеї та приміряти протигази лише тому, що в одній далекій країні посварилися між собою люди, про яких нам нічого не відомо. Ще більш неможливим видається те, що вже принципово залагоджена сварка може стати предметом війни", - сказав за дві доби до підписання в Мюнхені ганебної угоди з розчленування Чехословаччини Чемберлен. А копати траншеї та будувати укріплення британцям таки довелося, як і відбивати вже в 1940 році шалені атаки німецьких люфтваффе.
Чи будуть цікавими уроки історії новітнім "миротворцям"?
#Грузія (країна) #Німеччина #Нацизм #Європа #Друга Польська Республіка #Демократія #Адольф Гітлер #Україна #Держава (політичний устрій) #Дональд Трамп #Західна Європа #Росія #Сполучене Королівство #Радянський Союз #Тоталітаризм #Президент (державна посада) #Володимир Путін #Нацистська Німеччина #Франція #Українська Держава #Німці #Канцлер #Кремль (фортифікаційна споруда) #Фінляндія #Вінстон Черчилль #Джо Байден #Агресивна війна #Московський Кремль #Капітуляція (капітуляція) #Прага #Польський народ #Йосип Сталін #Барак Обама #Чехословаччина #Юзеф Пілсудський #Беніто Муссоліні #Червона Армія #Збройні сили #Збройний конфлікт #Дивізія (військова) #Карл Густав Еміль Маннергейм #Зимова війна #Судетські німці #Абхазія (регіон) #Пан Едуард Даладьє #Едвард Бенеш #Перша Чехословацька Республіка #Королівство Італія #Сили військового резерву #Південна Осетія #Третя світова війна #Невілл Чемберлен #Республіка #Завод Skoda
