5 вересня (18 вересня) в православному церковному календарі вшановується пам'ять святого пророка Захарії, батька Івана Хрестителя. Захарія був священиком, походивши із священницької родини Авії. Його дружина, Єлисавета, також належала до священницького роду і була родичкою Пресвятої Діви Марії.
Євангеліст Лука малює образ подружжя як праведних перед Богом, які з глибокою відданістю дотримувалися Його заповідей. Проте вони не мали дітей. У юдейському суспільстві того часу бездітність вважалася великим випробуванням, тому це подружжя тривалий час носило в серці цю печаль.
Незважаючи на це, Захарія та Єлисавета не втрачали надії і продовжували виконувати служіння Богу.
Якось Захарія здійснював свої священницькі обов'язки в храмі Єрусалима. Йому випала честь увійти до святого місця та принести кадило в жертву Богу. У момент молитви перед ним раптово з'явився ангел Божий.
Ангел повідомив Захарії, що його молитва почута і що Єлисавета народить сина. Йому належало дати дитині ім'я Іван. Ангел також сказав, що хлопчик матиме особливе покликання: він стане великим перед Господом і підготує людей до приходу Месії.
Захарія був вражений цією новиною. Через те, що сумнівався в словах ангела, він отримав знак: до моменту народження дитини йому було заборонено говорити.
Через деякий час Єлисавета завагітніла. Подружжя отримало те, на що чекало багато років.
Коли з'явився на світ син, родичі висловили бажання назвати його Захарією, на честь батька. Проте Єлисавета була вперта у своєму рішенні і заявила, що дитину слід назвати Іваном.
Захарія взяв дощечку і написав: "Іван — це його ім'я". І в ту ж секунду він знову зміг говорити.
Першими словами Захарії стало прославлення Бога. Натхнений Святим Духом, він виголосив пророчий гімн, який у християнській традиції називають Бенедиктусом. У ньому Захарія прославив Господа та пророкував про майбутню місію свого сина.
Він охарактеризував Івана як посланця Всевишнього, який буде йти попереду Господа, щоб підготувати Йому шлях.
Церковне свято 5 вересня відзначає пам'ять святої Терези з Калькутти.
Мати Тереза з'явилася на світ 26 серпня 1910 року в Скоп'є в католицькій родині албанського походження. У момент хрещення їй дали ім'я Агнес Гондже Бояджіу. Вона була наймолодшою донькою Ніколи та Дране Бояджіу.
Її родина була віруючою, а мати приділяла багато уваги вихованню дітей, навчаючи їх співчуття до бідних і потребуючих. Коли Агнес було близько восьми років, її батько раптово помер, і родина опинилася у складному фінансовому становищі. Значний вплив на майбутнє покликання дівчини мала її мати, яка виховувала дітей у любові, дисципліні та християнській вірі.
Ще в молодості Агнес відчула покликання присвятити своє життя служінню Богові та стати місіонеркою. У вересні 1928 року, вісімнадцятирічною, вона покинула свій рідний дім і вступила до Інституту Пресвятої Діви Марії, відомого також як Згромадження сестер Лорето, в Ірландії. Там їй дали ім'я сестра Марія Тереза, на честь святої Терези з Лізьє.
У грудні 1928 року сестра Тереза відправилася до Індії, а вже 6 січня 1929 року досягла Калькутти. Саме там вона почала свою місію в школі сестер Лорето, де займалася навчанням дівчат.
1931 року вона склала перші чернечі обіти, а 24 травня 1937 року -- вічні обіти. Відтоді її називали Матір'ю Терезою. Протягом багатьох років вона працювала в школі, а згодом стала її директоркою.
Попри відносно спокійне життя в монастирі та школі, Тереза дедалі більше усвідомлювала страждання людей, які жили в крайній бідності. Мати Тереза особливо опікувалася людьми, яких суспільство часто залишало без уваги: бездомними, тяжкохворими, сиротами, людьми похилого віку та тими, хто помирав без належної допомоги.
Після смерті Матері Терези стало відомо з її листів і духовних записів про тривалий період внутрішньої темряви -- відчуття віддаленості від Бога та духовної самотності. Водночас вона продовжувала молитися та служити людям. У церковній біографії цей досвід розглядається як важлива частина її духовного шляху.
Церковне свято в Україні відзначається 5 вересня за традиційним календарем.
За старим календарем 5 вересня в Україні вшановували пам'ять святого мученика Луппа Солунського. Після мученицької смерті Димитрія Лупп узяв його одяг, просякнутий кров'ю, та перстень мученика. За переданням, ці святині допомагали йому творити чудеса та зцілювати хворих. Водночас Лупп відкрито сповідував християнську віру й закликав інших відмовитися від язичництва.
Прикмети 5 вересня
* Журавлі летять низько над землею -- сильних зимових морозів не очікували.
Якщо грім лунав 5 вересня, згідно з народними віруваннями, осінь обіцяє бути теплою, а зима – холодною та суворою.
Рано вранці накрив густий туман — це може свідчити про те, що найближчими днями погода залишиться стабільною.
Що не слід робити 5 вересня.
Людей настійно просили уникати обіцянок, які вони не планують виконати, оскільки за народними уявленнями, порожні обіцянки можуть призвести до неприємностей. Також не рекомендувалося виходити в старому, потертості або брудному одязі. Вважалося, що підтримка охайності в цей день сприяє збереженню здоров'я та відводить хвороби.
Які заходи можна організувати 5 вересня?
У народному календарі цей день асоціюється із Захарією та Єлизаветою. Вважалося, що 5 вересня слід особливо звертати увагу на чистоту — як у домі, так і в тілі. Господині прагнули навести порядок у своїх оселях, а після виконання домашніх обов'язків відправлялися до лазні. За стародавніми повір'ями, паритися з березовим віником було корисно для очищення від негативу, що приносило в дім гармонію і спокій, а також допомагало захистити родину від хвороб на цілий рік.
#
