Ярослав у Надсянні: захоплюючі факти, які повинні знати українці.

Місто Ярослав у Надсянні зберегло спільну спадщину поляків та українців. Його заснував руський князь Ярослав Мудрий, володіли волинські князі Острозькі, там виросло не одне покоління патріотичних українців і видатних діячів, зокрема Станіслав Людкевич та Володимир Старосольський. Розповідаємо, що варто оглянути українцям у Ярославі.

Місто, що розташоване над Сяном, було засноване Ярославом Мудрим у XI столітті під час його військового походу на польського короля Мешка II. Нове поселення отримало ім'я князя. Його розвиток розпочався між стінами, на схилах святого Миколая. Польські історики заперечують цю версію, стверджуючи, що князь лише захопив вже існуюче село або ж, що його заснував інший Ярослав, не пов'язаний з руським князівством. Проте, перша письмова згадка про це місто зафіксована в руських літописах — Галицько-Волинському літописі 1152 року, де його згадують як частину Галицько-Волинського князівства.

Макет князя Ярослава на річці Сян (з публікації "Перемишль 1331" на Facebook)

Середньовічні хроніки згадують про Ярослава та військовий похід Ізяслава проти галицького князя. У 1245 році на цих землях відбулася одна з найбільших битв в історії Європи, де зійшлися в бою галицький князь Данило Романович і київський Ростислав Михайлович. У цій битві перемогу здобув галицький князь.

З XIV ст., як і Львів, Ярослав переходить до складу Польського королівства. 1361 року Казимир Великий надав місту магдебурзьке право, яке через 14 років підтвердив у Львові Владислав Опольський. З того часу місто розбудовується в іншому місці - де зараз є ринкова площа. А оборонний замок збудували, ймовірно, на місці теперішньої греко-католицької церкви Преображення.

Вид на середньовічний Ярослав (зображення ZAXID.NET)

Оскільки місто було на перехресті торгових шляхів, воно активно розвивалося завдяки торгівлі впродовж XIV-XVIII ст. Купці з різних країн прибували сюди до річкового порту на Сяні і кораблями доставляли крам далі в різні країни. Найбільш чисельними етнічними групами мешканців були поляки, українці та євреї. Але зупинялися тут також італійські та вірменські купці.

Ратуша та комерційні павільйони на площі Ринок у Ярославі (зображення ZAXID.NET)

Ярослав тривалий час перебував у статусі приватного міста. Одним із його власників став волинський князь Олександр Острозький, який здобув цей титул через шлюб з Анною Косткою. Князь прославився перемогою над татарами неподалік Ярослава, а його нащадки дали йому прізвисько "великодушний князь" за те, що він звільняв полонених. У самому серці міста Острозький збудував розкішний палац у стилі ренесансу XVI століття, відомий як кам'яниця Орсетті. Назва цього будинку походить від імені пізнішого власника, італійського торговця.

Будівля Орсетті (зображення ZAXID.NET)

За інформацією, представленою на веб-ресурсі віртуального музею спадщини Острозьких, діти цієї родини були виховані в православних традиціях. Проте, після смерті батька, їхня мати, за підтримки єзуїтів, перевела їх до католицької віри.

"Молоді князі Адам-Костянтин та Януш-Павло виховувалися у православній вірі під керівництвом Зизанія Тустановського. Але після смерті батька за їхнє виховання взялась мати Анна разом з ярославськими єзуїтами. Папа Римський Климент VIII особисто піклувався про те, щоб княжичі стали католиками", - пишуть на сайті спадщини Острозьких.

Хлопці навчалися в єзуїтській колегії Ярослава, але більше проявляли інтерес до військової справи, ніж до науки. Коли викладач-єзуїт переконував, що філософія є важливішою за коня, Костянтин Острозький відповів: "Шановний отче, коли стане сто тисяч татар, а навпроти них сто тисяч філософів, напевно, що ті останні татар не переконають; з ними треба битися".

Костел Святого Тіла, раніше відомий як єзуїтська церква та колегіум (зображення ZAXID.NET)

Молоді Острозькі померли в ранньому віці, і історики висловлюють припущення про можливе отруєння. Обидві особи знайшли свій спочинок у костелі Всіх Святих, що належить ярославському колегіуму. Туди ж було перенесено й тіло їхнього батька, князя Олександра Острозького. Його донька, Анна-Алоїза, здійснила перевезення праху з православного Богоявленського собору, що в Острозі.

"В Ярославі була похована і вона сама, а потім останки батька й доньки з Ярослава єзуїти перевезли до острозького єзуїтського колегіуму, де вони й були знищені російськими солдатами в першій половині ХІХ ст", - розповіли на сайті віртуального музею спадщини князів Острозьких.

Пам'ятна таблиця Анні Острозькій (фото ZAXID.NET)

Анна Острозька керувала Ярославом у XVI-XVII століттях. Вона активно займалася розвитком та благоустроєм міста, заснувала бенедиктинський монастир і Спаську церкву на Руській вулиці, де також функціонувало братство.

Ярослав славиться своєю архітектурною спадщиною, яка включає численні старовинні церкви та костели. Саме тут було засновано один з перших єзуїтських колегіумів, де, за припущеннями деяких істориків, міг здобувати освіту Богдан Хмельницький. Костел Божого Тіла, відомий також як колегіата Всіх Святих, є найстарішим збереженим єзуїтським храмом у Польщі. У XIX столітті ця єзуїтська колегія перетворилася на домініканський монастир.

Костел Божого Тіла та домініканський монастир зведені на території стародавнього городища. Костел бенедиктинок знаходиться на місці колишньої церкви святого Миколая, яка існувала в княжому місті, а на місці старого замку тепер розташована греко-католицька церква Преображення.

Мури біля монастиря бенедиктинок (фото ZAXID.NET)

У XIX ст. через Ярослав проклали залізницю між Краковом і Львовом, що пожвавило життя міста. Випускник Львівської політехніки й автор львівського костелу Ольги і Єлизавети архітектор Теодор Тальовський спроєктував у Ярославі будівлю "Сокола".

У 1878 році в Ярославі з’явився на світ Володимир Старосольський – майбутній правознавець, січовий стрілець та міністр закордонних справ Української Народної Республіки. На рік молодшим від нього був композитор Станіслав Людкевич, також родом із Ярослава. Ці двоє хлопців дружили і разом навчалися спершу в місцевій гімназії, а згодом продовжили освіту в університеті Львова.

Садиба Старосольських у Ярославі (зображення з Записок НТШ)

У томі Записок НТШ, присвячених Володимиру Старосольському, пише, що його батько був головою повітового суду в Ярославі, а згодом і бурмістром. Вони мали великий мурований будинок з романтичним садом на вулиці, яка вела в напрямі на Перемишль. Однак точної адреси там не зазначено. Попри те, що сім'я була польськомовна, Володимира хрестив о. Теодор Левицький з греко-католицької парафії.

У статті "Місто Ярослав і його genius loci", що входить до збірника "Людкевич у фокусі XXI століття", автори Тереса Мазепа та Мірослав Димон зазначають, що Станіслав Людкевич жив у кам'яниці на вулиці Крашевського, 43 протягом двох десятиліть. Нині на його честь названа невелика вулиця неподалік від греко-католицької церкви.

Будівля в Ярославі, в якій проживали Людкевичі (зображення з Google Street View)

На вулиці Крашевського розташоване одне з найдавніших кладовищ Європи - Руське, засноване в 1785 році. Поруч із ним знаходиться греко-католицька церква, яка сьогодні є костелом Успіння Пресвятої Богородиці, оточеним парком. Інтер'єр цього костелу прикрашений розписами XVIII століття, що зображують святих та вчителів Східної Церкви.

Колишня українська церква на Руському кладовищі (фото ZAXID.NET)

У 1904 році українське товариство "Руська бурса" збудувало бурсу (інтернат) святого Онуфрія, створило Товариство городян та ремісників "Родина", а 1910 року в Ярославі з'явилася філія "Просвіти". У період міжвоєння активно працювали український народний дім та кооперативні організації.

У 1940-1944 роках в Ярославі працювала державна українська гімназія, в якій в останній навчальний рік було 485 учнів. У воєнні роки українці Ярослава відкрили кооперативний банк, книгарню "Логос", друкарню "Альфа", фабрику содової води "Русалка", фірму будівельних матеріалів Володимира Зайця, крамницю "Пчілка".

Рекламні оголошення українських підприємств у Ярославі та їхні координати в альманасі "Календар" за 1944 рік (Diasporiana)

Зараз найважливішим місцем українців Ярослава є греко-католицька церква Преображення Господнього. Її збудували в 1717-1747 роках, а на початку XX провели реконструкцію. Львівський дослідник архітектури Юрій Бірульов зазначає, що архітектурно-художній ансамбль церкви в модернізованому візантійському стилі виконали львівські митці. Архітектурною перебудовою займався Зигмунт Добжанський, скульптурним оздобленням - Теобальд Оркасевич. Апсиду розписав Леонард Вінтеровський, а іконостас створив Михайло Бойчук. Після виселення українців з Польщі церкву закрили. 1987 року її повернули вірним УГКЦ, сім років парафіяльним священиком там був Богдан Прах, колишній ректор УКУ.

У церкві зберігається чудотворна ікона "Двері Милосердя" - зображення Одигітрії, притаманне для українського іконопису першої половини XVII століття. Коли церкву закрили, ікону передали в музей. Зараз вона знову у храмі.

На сайті ZAXID.NET ви можете знайти інформацію про історичні локації Перемишля, що мають значення для українців.