Які причини для критики глави Міністерства закордонних справ Німеччини Вадефуля з боку його партії ХДС?

Тема депортації сирійських біженців з Німеччини не є єдиною, де міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль має розбіжності з канцлером Фрідріхом Мерцом та іншими представниками своєї партії.

Конфлікти між міністром закордонних справ Німеччини Йоганном Вадефулем та канцлером Фрідріхом Мерцом стають дедалі більш помітними. У яких аспектах очільник зовнішньополітичного відомства виступає проти позицій голови уряду, і чому Вадефуля критикують навіть у його власній партії - Християнсько-демократичному союзі? Ці питання розглядаються в матеріалі DW.

Голова німецького Міністерства закордонних справ вважає, що найближчим часом сирійські біженці не зможуть повернутися на свою батьківщину. "Люди тут, насправді, навряд чи можуть вести гідне існування," - підкреслив Вадефуль під час своєї поїздки до передмістя Дамаска, яке майже повністю знищене внаслідок громадянського конфлікту.

У той же час Фрідріх Мерц має іншу думку щодо ситуації. "Громадянська війна в Сирії завершилася. Немає жодних підстав для надання притулку в Німеччині, тому ми можемо почати повернення (сирійців. - Ред.) на їхню батьківщину", - висловився він під час свого виступу в Хузумі, рідному місті Вадефуля, що розташоване на узбережжі Північного моря в федеральній землі Шлезвіг-Гольштейн.

Спостерігачі трактували цю ситуацію як те, що Мерц вказав на помилки свого партійного товариша, хоча канцлер намагався пом'якшити напругу. Він також зазначив, що Йоганн Вадефуль відвідав райони Дамаска, які зазнали найбільших руйнувань під час війни.

Згодом згладити конфлікт спробував і офіційний представник уряду Німеччини Штефан Корнеліус (Stefan Kornelius), який заявив: "Звісно, канцлер підтримує міністра закордонних справ".

Але було вже запізно: враження, що між канцлером Німеччини і міністром закордонних справ немає згоди, вже зміцнилося у свідомості спостерігачів. Критика позиції Вадефуля в лавах його власної партії - ХДС - і сестринського Християнського соціального союзу (ХСС) у Баварії не замовкала кілька днів.

Так, міністр внутрішніх справ Німеччини Александер Добріндт (Alexander Dobrindt), який представляє ХСС, заявив, що не бачить жодних підстав не висилати сирійців на батьківщину. Своєю чергою, Юрґен Крінґс (Jürgen Krings) - заступник голови фракції ХДС/ХСС у Бундестазі - наголосив в інтерв'ю журналу Stern: "Із закінченням громадянської війни в Сирії зникла і підстава для надання захисту всім біженцям у цій громадянській війні. Таким чином, найближчим часом мають бути відкликані дозволи на перебування в країні, видані з гуманітарних міркувань".

Якнайшвидшого відправлення на батьківщину сирійських біженців зажадали і голови земельних відділень партії ХДС у Саксонії-Ангальт і Баден-Вюртемберзі. Той факт, що саме ці політики так рішуче розкритикували міністра закордонних справ, може бути пов'язаний із запланованими в цих двох федеральних землях на наступний рік виборами в ландтаги.

Християнсько-демократична спілка (ХДС) опинилася в складному становищі через ультраправу партію "Альтернатива для Німеччини" (АдН), яка займає жорстку позицію щодо депортації біженців. Відповідно до останніх соціологічних досліджень, АдН має значну підтримку в Саксонії-Ангальт. У цьому контексті позиція Вадефуля, що виступає проти повернення сирійських біженців на їхню спустошену війною батьківщину, не сприяє його колегам по партії в регіонах у здобутті політичних переваг. Співголова АдН Аліс Вайдель нещодавно навіть звинуватила ХДС у "відмові від проведення депортацій", що служить підтвердженням її слів.

Зважаючи на свіжі результати передвиборчих опитувань, у блоці ХДС/ХСС існує серйозне занепокоєння. Про це в коментарі для DW висловився експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Геннінґ Гофф. Він зазначив, що багато членів партії вважають, що за допомогою "жорсткішої" міграційної політики можна змінити поточну динаміку, тому вони не прагнуть "з'являтися в невигідному світлі".

При цьому, однак, підкреслює експерт, було б не тільки "негуманно", а й "нереалістично" думати, що близько мільйона сирійських біженців, які здебільшого добре інтегровані в німецьке суспільство, можна просто так "відправити додому". "У Сирії немає умов для цього", - констатує він.

З юридичної перспективи, наразі можна депортувати лише незначну кількість сирійців, що мешкають у Німеччині. Проте в обговореннях, які проводить ХДС/ХСС, це питання не має суттєвого значення.

Сирія - не єдина тема, через яку Йоганн Вадефуль зазнає критики у власній партії. Так, у квітні він заявив, що участь Бундесверу в операції в Україні призвела б до його "перенапруження". Це послабило переговорну позицію Фрідріха Мерца, який саме прямував до Вашингтону на переговори щодо України з президентом США Дональдом Трампом.

Крім того, Вадефуль виступив проти, за його власним висловом, "примусової солідарності" з Ізраїлем, яку нібито демонструє Німеччина, тоді як канцлер ФРН захищав Ізраїль від звинувачень у геноциді. Голова Центральної ради євреїв у Німеччині Йозеф Шустер (Josef Schuster) в інтерв'ю газеті Die Welt назвав вираз "примусова солідарність" "дуже проблематичним і невдалим". Водночас заступник голови Бундестагу і співголова партії "Союз 90/Зелені" Омід Нуріпур (Omid Nouripour) вважає, що цей вислів ставить під сумнів тезу про те, що безпека та існування Ізраїлю є для Німеччини однією з основ державної доктрини (Staatsräson).

Гофф висловлює думку, що міністр закордонних справ Німеччини часто робить спонтанні та необдумані коментарі, навіть з питань, що не підпадають під його компетенцію. Наприклад, він порушує тему участі Німеччини в "коаліції охочих" для надання додаткової підтримки Україні, висловлюючи побоювання, що така участь може призвести до "перенапруження" Бундесверу. Експерт вважає, що в подібних ситуаціях більш обережний підхід у висловлюваннях був би набагато доцільнішим.

Нарешті, завдяки Вадефулю, виник скандал, пов'язаний із Китаєм – одним із ключових торгових союзників Німеччини. Незадовго до своєї запланованої поїздки до Пекіна міністр закордонних справ Німеччини скасував цю подорож, оскільки стало відомо, що єдиним його співрозмовником там буде міністр закордонних справ КНР Ван Ї. Китай відреагував на цей вчинок з обуренням.

Тим часом опозиція з радістю використовує внутрішній конфлікт у ХДС у своїх цілях. "І в зовнішній політиці канцлеру та ХДС слід поставити запитання, для чого ХДС, власне, призначила міністра закордонних справ, - зіронізувала Катаріна Дреґе (Katharina Dröge), голова фракції Зелених у Бундестазі. - Щоразу, коли міністр закордонних справ висловлюється на якусь тему, йому суперечать соратники по партії".

Новий уряд Федеративної Республіки Німеччина прагнув перевершити свого попередника, очолюваного Олафом Шольцом із Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). Фрідріх Мерц неодноразово акцентував на необхідності уникати публічних конфліктів, підкреслюючи, що його увага зосереджена на зовнішньополітичному курсі кабінету. Між Шольцом та міністеркою закордонних справ Анналеною Бербок, яка представляє партію "Союз 90/Зелені", виникали розбіжності, оскільки іноді здавалося, що Бербок реалізує свої зовнішньополітичні ініціативи без врахування думки канцлера.

Отже, в уряді Фрідріха Мерца спостерігається аналогічна проблема, хоча канцлер і міністр закордонних справ є представниками однієї політичної сили. "Вести зовнішню політику спільно не вдається", - зазначає Геннінґ Гофф з DGAP. - "Це зумовлено, з одного боку, риторикою Вадефуля, який не здобув підтримки у своїй партії, а з іншого - недостатньою координацією з боку федерального канцлера, що ускладнює формування єдиного політичного курсу і призводить до запізнілих реакцій у нинішніх умовах".