В окупованому Бердянську, розташованому в Запорізькій області, за оцінками заступника голови місцевої державної адміністрації Володимира Сенченка, залишаються близько 50-55 тисяч осіб. До початку окупації населення цього курортного містечка було вдвічі більшим. Наразі в Бердянську спостерігаються постійні проблеми з водопостачанням, відсутнє електропостачання, а також існують сумніви щодо початку опалювального сезону взимку. Невідомо, чи зможуть школярі та студенти продовжити навчальний рік. Російські спецслужби активно переслідують місцевих жителів за будь-які прояви української ідентичності. Тим часом, скандально відома колонія №77, за словами бердянців, перетворилася на місце жорстоких тортур, схоже на концтабір. Більше про це розповідають самі мешканці окупованого міста.
Останній масштабний проукраїнський мітинг у Бердянську відбувся 20 березня 2022 року. До цього протягом місяця окупаційна влада полювала на місцевих активістів та патріотів.
"Незаконні арешти та вивезення людей відбувалися без жодних свідків чи очевидців. Людина існувала - і раптом зникла. Де вона, що з нею сталося - ніхто не знає. Це один із прикладів, коли особа могла опинитися в колонії," - ділиться Віктор Дудукалов, нинішній військовослужбовець ЗСУ та заступник голови Бердянської районної ради.
Нині бердянців випробовують нескінченними перевірками на вулицях і затриманнями.
"Наприклад, одна жінка є дружиною учасника АТО, який зараз, можливо, служить у прикордонних військах. Хоча у нього є статус, вона не виїхала з країни і потрапила в поле зору ФСБ. Інший випадок – людина, яка просто шукала щось в YouTube: його зупинили на вулиці співробітники Росгвардії, перевірили його пошукову історію в YouTube чи Telegram і виявили, що він дивився Гордона, "Новий канал" або щось подібне. "Ага, ти що, ждун?", - так все і почалося," – пояснює Віктор Дудукалов.
Колись активне курортне місто на півдні України сьогодні стало містом-привидом. Мешканці настільки налякані, що уникають виходити зі своїх домівок, зазначає заступник голови Бердянської державної адміністрації Володимир Сенченко.
"На вулиці можуть підійти до людини з перевіркою і вимагати показати свій мобільний телефон або смартфон. Якщо у пристрої виявлять будь-який український додаток, наприклад, мобільний банкінг типу "Приват24" чи "Ощад24/7", або підписку на україномовні телеграм-канали, це може призвести до серйозних наслідків. Тому, на жаль, перебування на вулиці для людей стало надзвичайно небезпечним. І подібних випадків, як зазначає Сенченко, насправді безліч."
Бердянці залякані настільки, пояснює уродженець міста Григорій, ім'я якого ми змінили з міркувань безпеки, що на навколополітичні теми або такі, що віддалено стосуються війни, здебільшого навіть анонімно не спілкуються.
"Сьогодні, враховуючи, що там повністю обрізають нормальний інтернет і все йде через "Макс" (російський державний месенджер, запущений 2025 року), а для доступу до мережі обов'язково потрібен VPN, люди через введення всіх цих механізмів дуже переймаються. Вони бояться, що їхні дані хтось відстежує чи прослуховує, а їх самих можуть викрити. Тому люди вкрай неохоче розмовляють про всі ці події відкрито. Усе напівприховано: говорять або про природу, або про погоду. У тому-то й справа, що там за вбивство можна отримати 7 років, а за допомогу ЗСУ - 12", - розповідає уродженець Бердянська Григорій.
Зв'язок містян із будь-чим українським у Бердянську ретельно перевіряють російські спецслужби.
"Окупантам вдається підключати мобільні телефони до спеціалізованих програм, завдяки чому вони можуть відновлювати видалені дані та переписки. Це дозволяє їм з'ясувати, чим насправді займається особа. І тут, на жаль, ситуація зовсім не на користь громадянина. Якщо це патріот, він, без сумніву, підтримує зв'язок з українцями, переглядає українські фільми, слухає українську музику чи надсилає фотографії своїм рідним. А якщо, не дай Боже, зафіксовано дим і ця людина зробила знімок? В такому випадку все може закінчитися сумно — за це можна отримати до 20 років позбавлення волі", — зазначає Віктор Дудукалов, заступник голови Бердянської районної ради та нинішній військовослужбовець ЗСУ.
Колонія "Топори": ампутація пальців та СНПК
В Бердянську багато затриманих і засуджених потрапляють до колонії під номером 77, відомої також під назвою "Топори". Ще до початку повномасштабного вторгнення Росії ця виправна установа здобула сумну репутацію. Тут з в'язнями поводилися жорстоко: їх били, а адміністрація колонії вимагала хабарі. У 2021 році Міністерство юстиції України намагалося ліквідувати цю колонію, але процес не було завершено. Місцеві жителі розповідають, що окупаційна влада змогла відновити колишню "славу" закладу і навіть "удосконалити" методи перевиховання.
"Вони прийшли, аби нас «звільнити», але першим закладом, що почав функціонувати під окупацією, стала в'язниця. Що тут взагалі можна обговорювати? Окупанти відновили роботу тюрми, яку ще за часів незалежності України закрили через численні скандали. Тоді цю репресивну інституцію вдалося нарешті ліквідувати. А зараз вони просто знову відкрили цей жахливий заклад. Які ще можуть бути розмови після цього?!" – коментує уродженець Бердянська Іван Карауланов.
"На мою думку, це вже не просто місце тортур, а повноцінний класичний концентраційний табір, який нагадує ті, що існували під час Другої світової війни. Це та сама концепція концтаборів з подібними умовами, можливо, єдине, чого не вистачає, - це газових камер. Тоді нацисти переслідували євреїв за їхньою національною приналежністю. Сьогодні ж росіяни здійснюють тортури над українцями також через їхню національність. Лише за те, що вони є українцями. Без жодних причин та виправдань," - зазначає Віктор Дудукалов, заступник голови Бердянської районної ради та нинішній військовослужбовець ЗСУ.
Зараз, за його інформацією, "Топори" є найбільшою в'язницею на окупованому півдні України.
"Застосовують тортури, коли на геніталії чоловікові ллють воду й підключають електричний струм - влаштовують такий собі "синхрофазотрон" і так далі. І це все там відбувається. Відрубування пальців - взагалі звична справа. А скільки людей просто вивезли на той світ у чорному мішку, тобто закатували до смерті, взагалі нікому не відомо", - розповідає Дудукалов.
"Люди там зазнають жорстокого поводження, включаючи тортури, такі як побиття та електричні струмові удари. Умови в закладі жахливі. Ув'язнені можуть перебувати там від чотирьох до шести місяців без жодної можливості прийняти душ або відвідати вбиральню в нормальних умовах. Про адекватне харчування чи медичну допомогу взагалі не йдеться," - зазначає Володимир Сенченко, заступник голови Бердянської державної адміністрації.
За словами представника, Бердянська державна адміністрація налагодила співпрацю з громадською організацією "Шлях вільних", що об'єднує осіб, які зазнали сексуального насильства у 77-й колонії Бердянська та інших місцях утримання під час окупації.
"Ми обговорюємо не тільки питання катувань, але й сексуальне насильство, яке має зв'язок із конфліктами. Важливо підкреслити, що цей злочин не має статевих меж: як жінки, так і чоловіки стають його жертвами. Це справді жахливі свідчення, і, на жаль, таких випадків є сотні й тисячі", - зазначає Володимир Сенченко.
17 вересня в столиці України кияни святкували День міста, водночас бердянці згадували про своє місто. Іван Карауланов, бердянець і власник київського бару, з іронією зазначив, що в окупованому Бердянську культурні події обмежуються лише відключенням води та електрики. Він висловив жаль з приводу того, що його земляки змушені переживати такі важкі часи у своєму рідному краї.
#
