Мазепинці, петлюрівці, бандерівці: російські міфи про українців, -- Портников.

Російська пропаганда десятиліттями закріплювала образи українських діячів як радикальних ворогів, використовуючи історичні конфлікти та звинувачення, зокрема у співпраці з іншими народами й інституціями. Так формувалися міфи навколо Івана Мазепи, Симона Петлюри та Степана Бандери

Про це в етері "Еспресо" розповів журналіст Віталій Портников.

На його думку, антагоністичне ставлення Росії до українських діячів, що уособлювали національно-державницький проект, суттєво вплинуло на їхнє місце в українській історичній пам’яті. Москва систематично відбирала особистостей, які сприймалися як найбільш радикальні представники українського державного будівництва, і перетворювала їх на символи ворожнечі до Росії.

"Мазепинці, петлюрівці, бандерівці — ці терміни послідовно використовуються для позначення українців. Хто ж ці люди? Вони є прихильниками національно-державного проєкту. Зазвичай акцент робиться на особистостях, які сприймаються як радикальні. Мазепа вважається найрадикальнішим серед гетьманів, Петлюра — найрадикальнішим діячем Української Народної Республіки, а Бандера — найяскравішим представником Організації українських націоналістів", — зазначив Портников.

Журналіст підкреслив, що російська пропаганда активно використовувала конфлікти та негативні стереотипи щодо певних українських діячів за межами країни, щоб зміцнити міфи. Наприклад, у контексті Симона Петлюри акцент робився на єврейських погромах, що мали місце під час Української революції.

Портников наголосив, що погроми були реальними, масштабними й кривавими, однак відповідальність за них не можна автоматично покладати особисто на Петлюру. За його словами, діячі Української Народної Республіки в умовах революційного хаосу не мали повного контролю над власними військами. Водночас пропаганда пов'язувала ці злочини безпосередньо з ім'ям Петлюри, використовуючи, зокрема, судовий процес після його вбивства.

"Петлюра, який, по суті, був прихильником євреїв і мав Міністерство у справах євреїв, активно виступав проти погромів, вимагаючи їхнього припинення, в той час як його офіцери вдавалися до розстрілів людей за ці акти насильства. Проте погроми мали місце, і вони були жахливими, масовими і кривавими. Цю ситуацію використали для формування міфу про вбивство Петлюри Шварцбардом. Так виникає не просто російський, а й російсько-єврейський міф навколо Петлюри", — зазначив журналіст.

За словами Портникова, аналогічний механізм був застосований і для створення образу Степана Бандери. Російська пропаганда експлуатувала негативне ставлення до Бандери в Польщі, щоб підкріпити свої звинувачення на адресу українського націоналістичного руху.

Окремим прикладом він назвав Івана Мазепу, якого Росія прагнула представити ворогом не лише держави, а й церкви. Зокрема, проти гетьмана застосували церковну анафему, а його ім'я тривалий час залишалося символом зради в російському історичному наративі.

За словами Портникова, Росія й надалі шукає історичні постаті та конфлікти, які можна використати для дискредитації українського національно-державного проєкту.