Заборонена творчість Уласа Самчука

У період президентства Віктора Януковича твори Уласа Самчука були виключені з обов'язкової програми шкільного навчання. Крім того, у 2021 році, за позовом Андрія Портнова, Окружний адміністративний суд Києва ухвалив рішення про заборону проведення офіційних пам'ятних заходів на честь цього письменника. Коріння таких дій антиукраїнських сил можна знайти в рішеннях КДБ СРСР та минулих вказівках з Москви. Це була частина спецоперації, спрямованої на заваду висунення письменника на Нобелівську премію.

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука за рішенням тогочасного міністра освіти Дмитра Табачника виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021 році за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь Уласа Самчука та низки інших українських діячів.

Сьогодні, в роковини відходу з життя одного з найзначніших українських авторів XX століття (помер 9 липня 1987 року), ми маємо можливість, спираючись на нещодавно розсекречені документи з архівів Служби зовнішньої розвідки України, дізнатися про джерела антиукраїнських дій, які кореняться у рішеннях КДБ СРСР та попередніх вказівках з Москви. Тоді проводилася спеціальна операція, спрямована на запобігання висуненню цього письменника на Нобелівську премію.

У липні 1980 року із центрального апарату кдб срср до Києва з інтервалом у два дні надійшли дві шифртелеграми, які змусили зосередити всі сили і можливості на виконання поставлених москвою завдань. Перша ШТ була підготовлена резидентом кдб в Оттаві. У ній повідомлялося таке:

Націоналістичні кола, що орієнтуються на мельниківську ідеологію, разом із редакцією антирадянського емігрантського журналу "Современник", який виходить російською мовою в Торонто з 1960 року, ініціювали кампанію на підтримку члена редколегії цього видання Уласа Самчука для висунення його кандидатури на Нобелівську премію з літератури за 1980 рік. Цю ініціативу планують підтримати культурна рада при Світовому конгресі вільних українців (СКВУ), а також об’єднання українських письменників "Слово" і "пен-клуби" з країн, де проживає українська еміграція.

Творчість Самчука, автора антирадянських трилогій "Волинь" і "Ост", на думку націоналістів, може зрівнятися з "творами Солженіцина", оскільки вона не поступається їм ані за тематичним змістом, ані за епічністю зображення подій та людей, що страждають під гнітом російського імперіалізму та комуністичного режиму (ГДА СЗР України. - Ф.1. - Спр. 10365. - Арк. 122-123).

У наступному розділі ШТ йдеться про те, що Самчук, починаючи з 1928 року, активно співпрацював із десятьма українськими виданнями як в Україні, так і за її межами. Серед них були такі журнали, як "Розбудова нації" (1930-1938), "Вісник" у Львові (1933-1939), "Дзвони" (1933-1939) та "Современник" (з 1962 року). Під час Другої світової війни, з 1941 по 1942 рік, він обіймав посаду редактора тижневика "Волинь" у Рівному. Як автор 17 романів, він є членом Української вільної Академії наук, Міжнародного пен-клубу, почесним членом "Української письменницької асоціації за кордоном", а також членом канадської Асоціації українських письменників "Слово". Наразі проживає в Торонто і має статус громадянина Канади з 1956 року.

"На думку резидентури, доцільно провести заходи зі зриву задумів націоналістів, спрямованих на висунення махрового антирадянщика У. Самчука на Нобелівську премію і використання його антирадяньских "творінь" для посилення націоналістичної ідеологічної роботи за кордоном і в Україні" (ГДА СЗР України. - Ф.1. - Спр. 10365. - Арк. 123).

Такою була пропозиція резидента кдб срср у Оттаві. Крім цього, він пропонував проаналізувати діяльність У. Самчука під час війни у Києві, Львові й Рівному і на підставі цього підготувати низку статей із його компрометації. "Окремі публікації можемо просунути в пресу у Канаді через наші можливості", - зазначав на завершення ШТ.

На підтримку цієї ініціативи з Москви протягом двох днів надійшла друга зашифрована телеграма. У ній були внесені певні корективи. Було рекомендовано не робити акцент на висуненні Уласа Самчука на Нобелівську премію, щоб уникнути зайвої уваги та не просувати його таким чином. Натомість слід зосередити зусилля на його компрометації, акцентуючи увагу на можливій співпраці з німецьким окупаційним режимом, якщо такі докази вдасться знайти.

ШТ був підписаний начальником служби "А" першого головного управління (ПГУ) КДБ СРСР, генерал-майором Івановим. Ця служба займалася так званими спеціальними активними операціями за кордоном. Метою таких операцій було досягнення політичних цілей через дезінформацію, підривну діяльність, компрометацію окремих осіб, вплив на громадську думку, вербування та інші методи. Це входило до складу концепції "інформаційної війни".

У той період під керівництвом генерала Іванова здійснювалася масштабна спецоперація "Некро", спрямована на доведення до смерті лідера ОУН(Б) та Антибільшовицького блоку народів Ярослава Стецька. Так само застосовувалася його компрометація, дискредитація і навіть поширення фальшивого некрологу на бланку Радіо "Свобода", щоб завдати психологічного удару і остаточно підірвати здоров'я. Тож схожі методи мали застосувати і щодо Самчука.

На виконання вказівок із москви в кдб урср підняли всі матеріали, які зберігалися на письменника у відкритих державних і оперативних архівних фондах. З'ясувалося, що ще у 1936 році нквс урср завів на нього справу-формуляр. У першому документі, долученому до справи, йшлося про те, що У. Самчук приїздив із Праги до Парижу для збирання матеріалів для книги про життя і діяльність Симона Петлюри. Водночас підозрювали, що то було лише прикриття, а насправді він виконував якісь завдання по лінії ОУН.

Про міжвоєнний період існує недостатньо інформації. Відомо, що він народився у 1905 році в селі Дермань, що розташоване у Волинській губернії, яка нині є частиною Рівненської області. У 1920-х роках активно долучався до українських націоналістичних студентських організацій. У 1930-х роках, після публікації романів "Волинь", "Гори говорять", "Кулак" та "Марія", здобув популярність в оунівських колах, ставши відомим як письменник, що відображає куркульсько-буржуазну ідеологію українських націоналістів та надихає на боротьбу оунівців проти радянської влади. Серед його творів, на які звертали увагу чекісти, особливо варто відзначити художньо-психологічну повість "Марія", яка стала першим художнім твором українських авторів, присвяченим темі Голодомору. Ця книга була видана у 1934 році у Львові.

У той період Улас Самчук проживав у Празі – місті, яке незабаром перетворилося на осередок культурної референтури Проводу ОУН, заснування якої ініціював Євген Коновалець. Олег Ольжич очолив цю референтуру, а Самчук взяв на себе керівництво секцією митців, письменників і журналістів. У 1941 році, згідно з документами НКВС, він прибув до Рівного, де редагував місцеву газету "Волинь". У редакційній команді працював разом із молодшим братом Симона Петлюри, Олександром, а також Іваном Тиктором та іншими діячами. У "Волині" публікувалися статті та вірші Євгена Маланюка, Олега Ольжича, Олени Теліги і власні твори Самчука.

У той час, у 1980 році, КДБ УРСР почало ретельне розслідування після отримання вказівок з Москви. Основним завданням було знайти докази "активної співпраці з німецькими окупантами", "матеріали, які прославляли прогітлерівський режим і містили ворожі висловлювання на адресу Великої Британії та США, як країн-антигітлерівської коаліції", а також тексти з антисемітським змістом. Для цього були надіслані запити до міст Рівне, Тернопіль, Львів та Харків.

Невдовзі надійшли відповіді, але вони не відповідали очікуванням співробітників КДБ УРСР. Центральний державний архів жовтневої революції та соціалістичного будівництва УРСР повідомив, що інформації, яка цікавила КДБ, про Уласа Самчука не знайдено. Управління КДБ УРСР у Тернопільській області вказало, що під час війни У. Самчук інколи публікувався в "Кременецькому віснику", однак самих видань із його статтями відшукати не вдалося — були лише назви фейлетонів. Деякі газетні матеріали вдалося знайти в Рівненському обласному державному архіві, і їх надіслали для аналізу на предмет можливих крамольних висловлювань автора.

З Харкова прийшов витяг з повідомлення агента "Мстислава", в якому згадувалося про Уласа Самчука наступне:

"...Як вождь націоналістів-письменників і як мельниківський місіонер упродовж 1941-1943 років їздив окупованою Україною і скрізь створював оунівські націоналістичні політико-адміністративні заклади ("Просвіта" та ін.) і найперше повсюди створював редакції місцевих націоналістично-фашистських газет, а також об'єднував письменників і журналістів у націоналістичні союзи, організації, "авторські товариства", забезпечував письменників і письменницько-журналістську публіку оунівськими вказівками, директивами, консультаціями та ін...

Улітку 1942 року, а саме в липні-серпні, Улас Самчук відвідав Харків. Протягом декількох тижнів він активно організовував зустрічі для письменників, журналістів та кореспондентів "Нової України", а також проводив наради в "Просвіті". Самчук став ініціатором виходу націоналістичного журналу "Український засів" у Харкові. Крім того, він запропонував створити масовий лекторій при університеті в Харкові, відомий як "Університет української культури" та інші ініціативи (ГДА СЗР України. - Ф.1. - Спр. 10365. - Арк. 55).

Усе це додавалося до архіву, в якому збиралися компрометуючі матеріали. Лише висновок про те, що "документальних доказів антисемітської діяльності "Лисого" не знайдено", не вписувався в цю картину. "Лисий" — це псевдонім, який КДБ присвоїв Уласу Самчуку під час його оперативного розслідування. Також не відповідав загальному наративу факт арешту письменника гітлерівцями у 1943 році.

Заарештований особа була згадана в архівному документі з посиланням на статтю "Так було, так є і так буде", в якій він виступав проти німецької політики щодо створення "незалежної" України та засуджував репресії щодо оунівців. У цій статті він стверджував, що без вільної України не може бути здорової Європи в цілому. У в'язниці він провів місяць, але своїх переконань не зрікся.

У 1980 році вирішено було не згадувати про арешт, натомість усі інші обставини намагалися звести проти автора, щоб завадити його висуненню на Нобелівську премію. Серед рекомендацій, які КДБ УРСР направило до Москви, були й такі, що передбачали залучення іноземних агентів та використання довірчих оперативних зв'язків із представниками інших країн.

Зокрема, обговорювалося питання залучення до цього проекту довіреної особи зі США на ім'я "Герберт", який відомий на Заході як автор книг, спрямованих на розвінчання нацистських злочинців, таких як "Український націоналізм", "Щоб ми не забули" та інші. Йому планували передати збірку публікацій Уласа Самчука, донести суть оперативного задуму та попросити його надіслати ці матеріали від свого імені до канадської Асоціації пам'яті жертв війни для подальшого поширення.

"У пропозиціях КДБ УРСР йшлося про збірку публікацій "Лисого", в яких містилися ворожі висловлювання на адресу країн антигітлерівської коаліції, зокрема Англії та США. Рекомендувалося передати ці матеріали, разом із корисними коментарями і вирізками з газети "Свобода", через "Герберта" журналісту Ч. Аллену, а також в редакції журналів "Клівленд мегезін" і "Лайф", які неодноразово публікували наші матеріали про оунівців, представлених як військових злочинців" (ГДА СЗР України. - Ф.1. - Спр. 10365. - Арк. 148).

У газеті "Свобода" від 20 липня 1980 року було опубліковано інформацію про ініціативу висунення Уласа Самчука на здобуття Нобелівської премії. Що стосується використання "Герберта", то це питання необхідно було погодити з управлінням "К" при КДБ СРСР, де, очевидно, він підтримував зв'язки.

Планувалося реалізувати ряд заходів через Оттавську резидентуру КДБ СРСР. Водночас, від служби "А" ПГУ КДБ СРСР виникла ідея спробувати донести ретельно відібрані матеріали, пов'язані з Уласом Самчуком, до уваги комітету, що присуджує Нобелівську премію. Власними зусиллями, з бази у Києві, планувалося підготувати відповідні матеріали через агентурну мережу для публікацій в обласній та республіканській пресі, після чого їх мали намір передрукувати в газеті "Вісті з України" та розповсюдити за межами країни.

Доказом підготовки та публікації таких статей служать матеріали справи. Зокрема, у листопаді 1980 року вийшла стаття в газеті "Сільські вісті". Окрім того, стаття під назвою "Чи можна це дозволити?" була опублікована в американському виданні "Українські вісті" через довірену особу "Герберта" з-за кордону, а також були й інші публікації.

Відповідно до інформації з відкритих джерел, Улас Самчук не здобув Нобелівську премію через недостатню кількість перекладів і відсутність належної промоції. Проте, на сьогоднішній день завдяки розсекреченим документам Служби зовнішньої розвідки України стало відомо, що цю ситуацію ускладнили й органи кдб срср, які вжили ряд спеціальних активних заходів для дискредитації українського автора.

"Для образности мусимо уявити собі якийсь один стрижень цілого великого чиряка, що так болить і гниє на тілі Европи й цілого світу. Навколо того чиряка концентрично кружляє цілий концерн більших чи менших болячок, які оточують собою цілу ту нерозумно-заплутану систему... Тим-то стрижнем був і є Кремль Москви.

...Іван Грозний, Петро Перший, Микола Перший, Другий, Распутін, Ленін, Сталін. Це перелік видатних особистостей, на фоні яких розгорталося жахливе полотно історії Східної Європи...

Керівництво Кремля та органи КДБ зробили все можливе, щоб перешкодити тому, щоб автор цих слів, який, до того ж, був членом уряду УНР у вигнанні, одним із засновників Світового конгресу українців і автором книг про злочини Голодомору 1932-1933 років та радянську систему ГУЛАГу, став лауреатом Нобелівської премії.

#Німеччина #Нацизм #Європа #Україна #Письменник #Журналіст #Журнал #Львів #Канада #Українська діаспора #Москва #Харків #Північна та Південна Америка #Голодомор #Націоналізм #Радіо «Свобода» #Прага #Тернопільська область #Організація Українських Націоналістів #Нобелівська премія #Англія #Волинська область #Віктор Янукович #Йосип Сталін #Дмитро Табачник #Просвіта #Міжвоєнний період #Євген Коновалець #Рівне #Від Ольжича #Організація українських націоналістів революційна #Торонто #Володимир Ленін #ГУЛАГ #Петро І #Рівненська область #Київ #Нобелівська премія з літератури #Антибільшовицький блок народів #Оттава #Симон Петлюра #Тернопіль #Імперіалізм #Свобода (політична партія) #Служба зовнішньої розвідки України #Улас Самчук #Генерал-майор #Ярослав Стецько #Кременець #Світовий Конґрес Українців #ФК "Волинь" Луцьк #Маланюк Євген Филимонович #Олена Теліга #Клівленд

Читайте також

Найпопулярніше
Воины Израиля — дорога славы
ЗАПОРОЖЬЕ. Первые дни 2021г.
КРИВОЙ РОГ. Праздник Суккот в подростковом клубе Be Jewish
Актуальне
Образи політиків: Польща планує заблокувати платформу X через чат-бота Grok.
У Туреччині було введено обмеження на доступ до деяких матеріалів чатбота Grok, оскільки в них нібито містяться образливі висловлювання щодо президента Ердогана та релігійних переконань.
В Польщі існує ймовірність блокування платформи Х (Twitter).
Теги