Євген Кіріченко, засновник міжнародної компанії з працевлаштування Gremi Personal
У травні та червні 2025 року Аналітичний центр Gremi Personal реалізував соціологічне опитування серед українців, які проживають у Польщі, щоб визначити рівень їхньої інтеграції в польське суспільство. Результати дослідження показали, що незважаючи на тривале перебування за кордоном, значна частина респондентів все ще не відчуває себе повноцінною частиною польського суспільства і розглядає можливість повернення на батьківщину як цілком реальну. Однак для цього їм необхідні певні умови: безпека, наявність роботи, житло та стабільна політика держави. За таких обставин 17,9% тимчасових біженців, опитаних центром, мають намір повернутися в Україну.
Основними факторами, які спонукають українців повертатися на батьківщину, є не лише брак документів або незнання мови, а й відсутність відчуття соціальної прийнятості. За даними опитування, 69% респондентів відчували негативне ставлення з боку поляків, а 50% з них досі не мають значних неформальних контактів із польським населенням поза робочим середовищем.
При цьому, як стверджують українці, негативна реакція щодо них посилилась під час передвиборчих кампаній та економічної нестабільності -- коли саме іноземці, зокрема українці, у звинуваченнях поляків стали зручними "винними" за зниження зарплат, черги до лікарів та конкуренцію за соціальні ресурси.
Як результат, тимчасові біженці з України опинилися у ситуації подвійної реальності: з одного боку -- економічна стабільність, з іншого -- відсутність відчуття довгострокової перспективи й емоційної безпеки, що змушує їх шукати можливості повернення додому.
Проте постає запитання: яким чином налагодити процес повернення українців, що перебувають за межами країни? Чи існує у України державна програма, здатна забезпечити репатріацію наших співгромадян?
Міжнародна практика
Чому важливо говорити про стратегію? Досвід інших країн свідчить: коли йдеться про масове повернення мігрантів із-за кордону, справді ефективними виявляються не поодинокі акції чи приватні ініціативи, а саме комплексні державні стратегії.
Розглянемо, наприклад, Італію. Щоб стимулювати своїх громадян, які проживали за межами країни принаймні два роки, уряд на п'ятирічний термін знизив податкові ставки на їхні доходи та продовжив пільги для вчителів і науковців до 13 років. В результаті, з 2015 по 2021 рік цією програмою скористалися приблизно 24,5 тисячі іммігрантів, серед яких 1,2 тисячі були науковцями та викладачами.
В Іспанії діяло одразу кілька рівнів програм з повернення емігрантів. Наприклад, держава пропонувала допомогу із соціальним страхуванням тим іспанцям, хто повертався після роботи за кордоном без відповідного заробленого стажу. Також у країні пропонували грант для створення власного бізнесу й супровід із навчанням управлінню компанією. А для повернення фахівців віком до 36 років -- компенсацію витрат на переїзд і працевлаштування.
Не менш важливим є і випадок Ізраїлю, де законодавство про повернення функціонує з минулого століття. Цей закон надає можливість всім євреям та їхнім нащадкам отримати громадянство Ізраїлю без додаткових вимог. Окрім цього, країна пропонує репатріантам ряд соціальних пільг, включаючи преференційний податковий та соціальний статус, а також спеціалізовані програми для науковців, підприємців та їхніх родин, що супроводжуються грантами та курсами з вивчення івриту. Крім того, мережа Israel House, що налічує десятки офісів у всьому світі, продовжує надавати консультації всім охочим щодо працевлаштування, житла, освіти та започаткування бізнесу в Ізраїлі.
Завдяки такій державній політиці щорічно до Ізраїлю додатково поверталися тисячі висококваліфікованих ізраїльтян (академіків, ІТ фахівців тощо).
Альтернативи для України
Які з цих згаданих практик могла б впровадити Україна? Без сумніву, варто зосередитися на мотиваційних механізмах: податкові знижки або одноразові субсидії, як показує досвід інших країн, здатні сприяти поверненню професіоналів і бізнесменів.
Особливо варто відзначити, що, говорячи про тимчасових мігрантів з України, ми маємо на увазі не просто людей, які не мають майбутнього, а справжніх професіоналів з досвідом роботи за кордоном. Ці фахівці володіють знаннями європейських стандартів, мають розвинути ділові зв'язки та нові навички. Їхній досвід є неоціненним капіталом, який повернеться в Україну разом із ними і стане важливою складовою в процесі відновлення країни після війни.
Крім того, необхідно надати всебічну підтримку громадянам, які бажають повернутися на свою батьківщину, зокрема в оформленні документів, пошуку житла та працевлаштуванні. Вирішення цих ключових питань значно збільшує ймовірність їх повернення.
Забезпечити збереження фахівців та запровадити багатогромадянство, яке вже існує в Україні. Багато українців, хоча й набувають громадянство інших країн, прагнуть зберегти зв’язок із рідною землею і мають намір вести бізнес відразу в кількох країнах.
Насамперед, важливо забезпечити постійний діалог з українською діаспорою. Це має відбуватися не тільки на рівні активістів чи волонтерів, а й на державному рівні. Можна створювати офіційні центри, подібні до Israel House, або ж громадські простори та центри єднання. Головне, щоб ці ініціативи зміцнювали довіру та забезпечували доступ до інформації для тимчасових біженців, а не ставали лише популістськими проектами. Діаспора повинна почути, що Україна має їй запропонувати, та зрозуміти, що вона дійсно необхідна своїй батьківщині.
#Євреї #Мова іврит #Суспільство #Україна #Держава (політичний устрій) #Бізнес #Українці #Соціологія #Ізраїль #Італія #Польща #Міграція населення #Еміграція #Іспанія #Діаспора #Громадянство #Активізм #Біженець #Лікар #Польський народ #Академік #Українське громадянство #Зв'язок #Стратегія #Іноземець (право) #Оподаткування #Соціальний статус
