Охорона прав національних спільнот є ключовим чинником для вступу України до Європейського Союзу.

Три головні проблеми які заважають ефективному втіленню в життя принципів та гарантій стосовно прав національних меншин (спільнот).

Чому етнічний аспект є ключовим критерієм для вступу країни до Європейського Союзу? Спробуємо це з'ясувати. Протягом своєї історії Європа зазнала численних військових конфліктів, викликаних релігійними, міжконфесійними, етнічними, державними, династичними та іншими розбіжностями між групами населення. Лише в минулому столітті континент став свідком двох світових війн. Перша війна була пронизана національно-визвольними рухами та комуністичними революціями, тоді як друга була відзначена геноцидом євреїв, ромів та інших груп, які відрізнялися від домінуючої етнічної групи.

Однією з найбільш кривавих глав історії стали дії відомого кремлівського уряду, чия совість обтяжена репресіями, голодоморами та депортаціями. У радянському союзі активно формувалося зневажливе ставлення до тих, хто не відповідав стандартам "радянської людини". Люди, що відрізнялися, часто ставали жертвами тюремного ув'язнення, психіатричних лікарень або заслання.

В кінці століття світ жахнувся від етнічних чисток, що відбувались в колишній Югославії. Досі Сербія не може сподіватися на приєднання до Європейського союзу, поки статус Косово не буде визначений остаточно мирним шляхом. Про це заявив міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер в Бєлграді, де він перебуває з офіційним візитом: "Неможливо вступити в ЄС з етнічним конфліктом (у країні)".

У Договорі про Європейський Союз окреслені загальні принципи для вступу: будь-яка країна Європи, яка дотримується цінностей, на яких базується ЄС, має право подати заявку на приєднання до Союзу. Серед основних європейських цінностей виокремлюють шість ключових: повага до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права, а також захист прав людини і прав представників меншин.

Цінності Європейського Союзу слугують важливими орієнтирами для розробки політик та законодавства ЄС, а також для встановлення вимог до країн, які прагнуть стати його членами. Ці вимоги були сформульовані під час саміту Європейської Ради, що відбувся в Копенгагені у 1993 році, і тому їх називають Копенгагенськими критеріями. Відтоді ЄС оцінює готовність кандидатів на вступ за трьома основними групами критеріїв:

По-перше, політичні вимоги: надійні інституції, що забезпечують демократію, верховенство закону, дотримання прав людини та охорону прав меншин.

Друга - економічні критерії: функціонуюча ринкова економіка та здатність впоратись із конкуренцією та ринковими силами в ЄС;

Третій аспект стосується нормативних, інституційних та адміністративних питань: це означає адаптацію національного законодавства до чинного права Європейського Союзу, розвиток інституційної та адміністративної спроможності для забезпечення ефективного впровадження та застосування європейських норм, а також готовність виконувати зобов'язання членства та ефективно їх реалізовувати, включаючи дотримання цілей політичного, економічного і валютного союзу.

Ясно, що ці три критерії мають тісну взаємозалежність. Іншим важливим політичним аспектом є зміцнення добросусідських двосторонніх відносин з країнами-сусідами України, які є членами Європейського Союзу: Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, а також Молдовою, яка перебуває в процесі отримання статусу кандидата на вступ до ЄС. Крім того, буде враховуватися рівень підтримки українським населенням ідеї вступу до Європейського Союзу.

Згідно з переписом населення 2001 року, 22,2% громадян України становлять представники національних меншин та корінних народів. Ці групи є важливою складовою української державності та водночас служать містком між Україною та іншими країнами, звідки їхні предки мігрували на українські землі в процесі історичного розвитку. В умовах повномасштабного військового вторгнення Росії 24 лютого 2022 року та триваючої агресії, національні меншини та корінні народи України опинилися у найвразливішому становищі в суспільстві. Протягом попередніх століть вони зазнали жахливого тиску і переслідувань з боку імперських і комуністичних режимів, переживши голодомори, депортації та репресії за етнічними та мовними ознаками. Наразі терористичні угруповання Росії контролюють цілі райони, де компактно проживають кримські татари, болгари та греки, і там відбуваються запеклі бої.

Проте, незважаючи на численні труднощі, Україна активно працює над зміцненням громадянської злагоди на своїй території, підтверджуючи європейську ідентичність українського народу та незворотність європейського й євроатлантичного курсу. Країна продовжує реалізацію демократичних реформ і вдосконалення системи правосуддя. За цей період українське суспільство стало більш єдиним і сфокусованим на досягненні перемоги у війні за справжню незалежність, а також на подальшому розвитку України як сучасної демократичної європейської держави. Пліч-о-пліч з українськими військовими борються їхні побратими: азербайджанці, білоруси, болгари, вірмени, грузини та представники інших національностей, які відстоюють свої права і свободи від підступного агресора.

В умовах війни в Україні 1 липня 2023 року набув чинності Закон "Про національні меншини (спільноти) України" (далі -- Закон), яким було скасовано старий Закон "Про національні меншини в Україні", прийнятий ще у 1992 році. Зміна законодавства в цій сфері є одним з 7 основних критеріїв вступу України до Європейського Союзу, і її активно лобіювала Угорщина. На шляху євроінтеграції Україна зобов'язалася забезпечити європейські стандарти захисту прав національних спільнот, зокрема шляхом створення належних механізмів для їх реалізації, на що і спрямований новоприйнятий Закон.

Утім, у результаті його аналізу Європейська комісія "За демократію через право" (Венеційська комісія) оприлюднила свій висновок від 12 червня 2023 року, в якому висловила низку зауважень. На їх виконання у Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт №9610 від 13 серпня 2023 року, щодо якого Венеційська комісія ухвалила новий висновок від 9 жовтня 2023 року, де констатувала врахування багатьох своїх рекомендацій.

Вбачається три головні проблеми які заважають ефективному втіленню в життя принципів та гарантій стосовно прав національних меншин (спільнот).

Перш за все, існує проблема недостатнього фінансування з боку держави, а також відсутність програм, що підтримують реалізацію ініціатив, спрямованих на виховання обдарованої молоді. Це стосується також функціонування недільних шкіл для етнічних спільнот, підтримки національних видів спорту та сприяння культурно-мистецькій діяльності творчих колективів і виконавців, які представляють національні громади. На сьогоднішній день фінансування більшості медійних проектів, що стосуються національних спільнот, зупинено. Вкрай необхідним є державне щомісячне видання "Міжнаціональний діалог", яке повинно виходити мовами національних меншин та корінних народів. Можна багато говорити про підтримку, але важливіше вжити конкретних дій — наприклад, надати грантову допомогу абітурієнтам, які вступають на філологічні факультети з акцентом на вивчення мов національних спільнот.

Іншою проблемою є декларативність та колізії в українському законодавстві. Чудові гасла і концепції не мають підкріплення у вигляді чітких норм, які б зобов'язували їх реалізовувати і накладали санкції на тих, хто не виконує ці вимоги. Це стосується всіх аспектів суспільного життя, де беруть участь представники національних спільнот, але особливо критично це виявляється у сфері правоохоронних органів. Відсутність відповідальності для посадових осіб державних органів та звичайних громадян за прояви дискримінації, расизму, ксенофобії та інших негативних явищ не свідчить про їх відсутність, а скоріше вказує на недосконалість норм матеріального та процесуального права, а також на те, що правоохоронні органи не фіксують або намагаються приховати ці проблеми.

Основною проблемою в цій сфері можна вважати те, що називається "людським фактором". Це поняття не має єдиного визначення, адже в різних наукових галузях і професійних сферах його трактують по-різному. Йдеться про соціальне явище, яке тривалий час формувалося під впливом керівництва Російської імперії та Радянського Союзу. Найяскравіше це проявляється в глибокій ненависті сучасних росіян до всього іноземного; все, що пов'язане з "нацменами" або "піндосами", викликає презирство, насмішки та огиду. Пострадянські суспільства, зокрема Україна, також страждають від цього явища. На керівних посадах досі перебувають колишні комуністи та комсомольці, і не всі з них здатні подолати зневажливе ставлення до "незначних питань" "маленьких людей". Найскладніше подолати імперську отруту, яка продовжує отруювати душі людей і руйнувати їх свідомість.

Громадські організації національних меншин України, що брали участь у Форумі національних меншин "Європейська перспектива, діалог, захист прав" (7 червня 2024 р., Київ), та у конференції "Захист прав національних спільнот України в європейській перспективі" (10-11 липня 2024 р., Київ), підкреслили, що Україна робить вагомі кроки в забезпеченні прав і свобод національних меншин. Вони висловили переконання, що глибока інтеграція з Європейським Союзом буде сприяти подальшому демократичному розвитку, дотриманню прав людини, верховенству права, гуманітарним підходам і міжнародним відносинам, зокрема захисту національних меншин як одного з основних аспектів вступу до ЄС відповідно до Копенгагенських критеріїв. Організації закликали лідерів країн-членів ЄС продовжувати підтримувати Україну на шляху європейської інтеграції та ухвалити рамки для переговорів, а також офіційно розпочати переговори щодо вступу України до ЄС. Вступ України до Європейського Союзу та НАТО є ключовою метою всіх національних спільнот країни!

Україна та український народ здійснили свій цивілізаційний вибір. Лідери національних меншин та корінних народів, разом із представниками українського парламенту, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, а також експертами з міжнародних і європейських організацій, об'єднують зусилля для забезпечення прав і свобод людини та створення гідних умов життя. Вони постійно працюють над покращенням національного законодавства та розробкою практичних програм, що гарантують захист прав національних меншин в Україні. Крім того, активізується робота щодо реалізації державного стратегічного курсу на досягнення повноправного членства України в Європейському Союзі та Північноатлантичному альянсі.