Чи варто говорити про захист України зараз? Микола Томенко висловлюється щодо петиції, що стосується відповідальності за українофобські висловлювання, яка була заблокована.

Питання, яке мало б бути вирішене ще вчора, знову наштовхнулося на бюрократичні перепони. Політик Микола Томенко заявив про відмову Офісу Президента реєструвати петицію, яка вимагає нарешті ввести реальну відповідальність за прояви українофобії. Чому влада зволікає з цим рішенням та чому аргументи чиновників виглядають сумнівно -- розбираємося в деталях.

Ситуація виглядає досить парадоксально. Громадськість вимагає захистити державну мову, історію та культуру від відкритих нападів і ненависті, але Офіс Президента фактично зачинив перед цим запитом двері. Микола Томенко обурений: його петицію про невідкладне внесення законопроєкту щодо відповідальності за україноненависництво просто відмовилися реєструвати.

Сам політик характеризує це рішення як "лакмусовий тест", який демонструє істинне ставлення уряду до охорони національних цінностей.

"Це справжня реакція влади на запити українців та її усвідомлення важливості охорони держави України, а також національної історії, культури і української мови", - підкреслює Томенко.

Чиновники Офісу Президента, відмовляючи в реєстрації, посилаються на те, що подібними питаннями має займатися Уряд. Проте Микола Томенко вважає такі аргументи відвертими відмовками. Він нагадує, що Президент має всі повноваження вносити законопроєкти як невідкладні, що значно пришвидшує процес. Натомість урядова процедура може затягнутися на довгі місяці, яких у воюючої країни просто немає.

"Юридично, звернення до Уряду є недійсним. Президент наділений не лише правом подавати законодавчі ініціативи, але також має можливість вносити їх у категорії термінових", -- коментує свою точку зору активіст.

Політик підкреслює, що влада має здатність оперативно реагувати на важливі законодавчі ініціативи. Яскравим прикладом є законодавство щодо відповідальності за антисемітизм, яке було затверджене Президентом, незважаючи на тривалий процес його ухвалення. Однак, коли мова йде про захист українських інтересів, механізми реагування чомусь не працюють так ефективно.

Микола Томенко з іронією цитує відомий вислів:

"Проте, як стверджує народна політична мудрість, це зовсім інша справа!"

Найбільш захоплюючим у цій ситуації є те, що аналогічна петиція вже проходила етап реєстрації кілька років тому. У 2021 році той самий Офіс президента без жодних труднощів зареєстрував вимогу покласти відповідальність за українофобію. Чому ж тепер, під час повномасштабної війни, коли питання національної ідентичності стало критично важливим для виживання, влада раптово змінила свій підхід? Це залишається відкритим та непростим питанням.