Запоріжжя отримало свою сучасну назву ще сто років тому: як місто відновило історичну назву та які події цьому передували.

Запоріжжя — це не нове ім'я, адже імперія прагнула знищити козацьку спадщину цього краю.

Одне з українських міст, яке зберегло свою історичну назву, — це Запоріжжя. Однак, ця назва не завжди була актуальною. Офіційною "попередницею" Запоріжжя вважається місто Олександрівськ, яке виникло навколо Олександрівської фортеці. Але задовго до цього на цих землях вже існували поселення.

"Телеграф" розкаже, на честь кого був названий Олександрівськ, коли він став Запоріжжям та як фортецю іноді називали "в народі".

Будівництво Олександрівської фортеці, яка стала складовою частиною Нової Дніпровської укріпленої лінії, розпочалося в серпні 1770 року. Фортецю заклали неподалік від Дніпра, на узбережжі річки Мокра Московка.

Спершу було закладено будівлі та місто, але навесні виявилося, що територію затоплює. Тож фортецю перенесли ближче до річки Сухої Московки. Вона мала форму багатокутної зірки і займала площу 105 десятин. На місці первісної споруди виникло поселення, яке спочатку виконувало функції форштадту, згодом стало посадом, а в 1806 році здобуло статус повітового міста Олександрівськ.

Місто переживало активний розвиток, і вже в 1856 році тут функціонувало два цегляних заводи, п'ять кузень та інші підприємства. Однак справжній імпульс дало будівництво залізниці, яка з'явилася в 1873 році. Ця залізнична гілка була продовжена до Сімферополя і також з'єднала місто з Дніпром, відомим як Катеринослав. Завдяки цьому, місто стало значущим залізничним вузлом, доповнюючи свою активну торговельну діяльність через порти на Дніпрі.

Краєзнавець Роман Акбаш розкриває цікаві факти про перший перепис населення, який відбувся в січні 1897 року. Тоді у місті проживало 18 849 осіб. Важливо зазначити, що в документі замість категорії "національність" використовувалася фраза "рідна мова". Приблизно 43% жителів обрали українську мову, а на другому місці з майже 30% опинилася єврейська. Російсько мовою користувалися менше ніж 25% олександрійців.

Олександрівську фортецю, з якої виросло Запоріжжя, могли назвати на честь аж чотирьох різних Олександрів. Перший претендент -- князь Олександр Вяземський -- генерал-прокурор та впливовий чиновник Катерини II, другий -- князь Олександр Голіцин -- генерал-фельдмаршал, командувач 1-ї російської армії, третій варіант -- його тезка, інший князь Олександр Голіцин -- віцеканцлер та керівник Колегії іноземних справ. Четвертий варіант -- на честь святого Олександра Невського. Ця версія заснована на думці, що фортеці називали за церковним календарем.

Місцеві мешканці, розповідає Акбаш, називали фортецю "Московкою". Це навіть закріплено в кількох джерелах, зокрема на мапі Федора Шуберта. А де ж Запоріжжя? Хоч це і історична назва, але стосувалась вона всього регіону, який знаходився "за порогами". І називався він Запорожжя. У 15-18 ст. саме тут існувало Запорозьке козацтво. Дмитро Вишневецький збудував укріплення на Малій Хортиці у 1552 році. Козацькі загони діяли в регіоні весь цей час, проте формування Запорозької Січі як інституції відбувається з середини XVI століття. Та після руйнації Січі в 1775 році назву вилучали з усіх джерел, називаючи цей край "Новоросією" за забаганкою імператриці.

У Олександрівську виявили підтримку універсалам Центральної ради, тоді як більшовики не викликали позитивних емоцій. У період з 1917 по 1920 роки місто неодноразово змінювало своїх господарів: українські війська, більшовики, вранглерівці — всі вони залишили свій слід. У липні 1920 року Олександрівськ став адміністративним центром губернії, до складу якої увійшли Бердянський, Мелітопольський та Олександрівський повіти, а також Хортицька і Кічкаська волості з Катеринославського повіту.

У 1921 році місто Олександрівськ отримало нову назву - Запоріжжя, а губернія була перетворена на Запорізьку. Проте вже в грудні 1922 року Запоріжжя втратило свій губернський статус, оскільки його територію приєднали до Катеринославської губернії. У цей період місто активно перетворювалося на індустріальний центр: тут була збудована найбільша в Європі гідроелектростанція, а також створені металургійні підприємства. До початку Другої світової війни Запоріжжя стало одним з ключових осередків виробництва чорних і кольорових металів, важкої промисловості та енергетики в Радянському Союзі.

Обласним центром знову місто стало 10 січня 1939 року. Війна не оминула місто, ДніпроГЕС підірвали в 1941, щоб сповільнити німецьку армію, але вони все одно окупували Запоріжжя. Тільки 14 жовтня 1943 року сильно укріплений Запорізький лівобережний плацдарм, на який німці покладали великі надії, був звільнений радянською армією.

Зараз Запоріжжя знову прифронтове місто. Росіяни без упину б'ють по енергетичній інфраструктурі, включаючи ДніпроГЕС.

Раніше "Телеграф" розповідав історію міста Дніпро, яке раніше називалось на честь імператриці. Йому пророчили роль південної столиці імперії.