Чи повинна жінка в храмі залишатися в沉沉? Чи дійсно християнство є релігією, орієнтованою лише на чоловіків?

Зображення: надано автором Богословом Андрієм Дудченком. "Зазвичай ми зустрічаємо описи учнів, які супроводжують Ісуса під час його проповідей. Проте, коли настала вирішальна мить і його повели на розп'яття, всі, окрім жінок, відступили."

Існує стереотип, що в християнстві чоловік і жінка аж ніяк не рівноправні. Жінка має служити, коритися, бути помічницею і бажано мовчати. Це так?

Якщо говорити про жінку в церкві, то я виділив би такі аспекти: біблійний, християнський, ну і, можливо, православний. Щодо біблійного аспекту. Християнське вчення ґрунтується на Біблії. Інколи практика з ідеалом розходиться, звісно, але в ідеалі так. Тож чоловік і жінка в Книзі Буття -- це дві частини людини, людського єства, людської природи, два складники, які взаємно доповнюють один одного. Чоловік і жінка однаково названі образом Божим у Біблії. Нема такого, що чоловік кращий, ніж жінка -- у жодному разі. Коли я проводжу вінчання, то, звертаючись до молодят, акцентую на такому моменті: у Книзі Буття йдеться, що жінка була створена в Едемському саду з частини Адама, умовно -- з ребра. Ми бачимо, що Бог творить світ поступово, від простого до складного, до все досконалішого. І якщо Господь насадив сад і туди привів Адама, то Єва створена саме в цьому саду. Тобто жінка -- це едемське створіння, райська істота, найдосконаліша істота, яка є у світі.

Існують певні стереотипи, які виникають через особливості перекладу Біблії. Наприклад, у моменті створення жінки, коли Господь говорить: "Сотворимо йому помічницю", не йдеться про помічницю у звичному розумінні, як про особу, що займається хатніми справами чи городництвом. Це більше про те, щоб жінка доповнювала Адама, адже існування кожного з них окремо не є повноцінним. Тільки разом вони можуть втілити те, що називається "подобою Божою", до чого ми всі призначені. Реалізувати це можливо лише у партнерстві, оскільки, якщо любов є вершиною всіх чеснот, її не може бути в孤独і.

Изображение: EPA/UPG

Отже, однією з причин виникнення стереотипів можуть бути і "проблеми з перекладом"?

Важливо розуміти, що Біблія не є прямим диктуванням Божого слова. Це — збірка передань, які передавалися з покоління в покоління, історій, що пояснюють нашу ідентичність, походження, напрями нашого життя та призначення. Згодом ці наративи були зібрані, відредаговані та зафіксовані в письмовій формі. Ми визнаємо божественне натхнення Святого Письма, проте це натхнення не виключає людського внеску. У біблійних текстах Бог виступає співавтором, підтримуючи людину, але не замінюючи її. Ці тексти відображають настрої та контекст суспільства, в якому вони були створені. Важливо також усвідомлювати, що вони написані в патріархальних культурах, де чоловіки мали домінуючу роль, хоча в багатьох біблійних оповідях жінки займають ключові позиції. Наприклад, фігура Сари не є другорядною; вона є центральною героїнею поряд з Авраамом і Ісааком. Так само згадуються дружини інших патріархів, які також відіграють важливу роль у цих історіях.

Коли мова йде про Новий Завіт та життя Ісуса Христа, ми можемо зауважити присутність численних яскравих жінок, які оточували його. Проте, здається, що євангелії не надають достатньої уваги їхнім історіям. Якими ж були ці жінки, що йшли поряд з Христом? Яке ставлення він виявляв до них?

Зазвичай євангелісти малюють образ учнів, які супроводжують Ісуса під час його проповідей. Однак у критичний момент, коли Ісуса ведуть на розп'яття, всі, окрім жінок — його Матері, Марії Магдалини, Марії Клеопової та наймолодшого учня, втікають. Варто зазначити, що це були жінки, які ще з Галілеї, північного регіону Ізраїлю, слідували за Ісусом і служили йому. Пригадаємо історію Марфи і Марії, сестер Лазаря. Ісус говорить: "Марфо, Марфо, ти занадто піклуєшся про багато справ, а Марія обрала найкраще", адже Марія сиділа біля ніг Ісуса, слухаючи його навчання. Вона взяла на себе роль, яка традиційно вважалася виключно чоловічою — учня рабина. Яскравим прикладом є жінки-мироносиці: Марія Магдалина, Марія Клеопова, Соломія, Іоанна, Марфа, Марія і Сусанна. Вони не злякалися і залишилися поруч з Христом, а потім вранці після суботи вирушили до гробниці, щоб помазати тіло Ісуса. Вони стали першими свідками воскресіння, фактично апостолами для апостолів. Адже поки апостоли ховалися за замкненими дверима, боячись за своє життя, ці жінки не злякалися і принесли звістку про воскресіння Ісуса.

Зображення: encuentra.com Марія Магдалина — учениця і мироносиця, картина художника Карло Дольчі.

Але ж часто, говорячи про роль жінки в церкві, цитують послання апостола Павла до Тимофія, мовляв, жінка в церкві нехай мовчить.

Ці слова вирвано з контексту. Апостол Павло загалом закликає до порядку в церкві. Зокрема, він говорить про дар мов, отриманий у день П'ятидесятниці. Мовляв, якщо у вас буде декілька людей в громаді, які мають цей дар, то не треба, щоб вони всі водночас говорили. Це було застереження щодо безладу в церкві.

Найзначніша жінка в Біблії для нас — це Пресвята Богородиця. Чому ж про неї так обмаль відомостей?

Окрім події Благовіщення, в Євангелії дійсно про неї мало йдеться. Щоправда, вона потім з'являється в якісь моменти біля Христа під час його проповіді, але все одно згадок дуже мало. Думаю, це, скоріш за все, тому, що в ранніх християнських громадах Діва Марія не відігравала якоїсь особливої ролі, як інші жінки, наприклад, як жінка-апостол на ім'я Юнія, яка проповідувала християнство. Але це моє припущення.

Безумовно, внесок жінки в церковне життя зазнав значних трансформацій, особливо в останні кілька десятиліть.

Під час радянської епохи церква змогла вижити завдяки старанням жінок. Саме вони наповнювали храми своїми молитвами, теплом, увагою і турботою. У ті нелегкі часи жінки часто проявляли значно більше мужності, ніж чоловіки. Існує поширений стереотип, що церква — це місце, де переважають бабусі. Коли я була дитиною в пізні радянські роки, справді, більшість прихожан становили літні жінки. Проте нині, наприклад, у нашому соборі помітна частка чоловіків серед парафіян. Водночас жінки активно беруть участь у церковному житті: вони працюють виховательками в недільних школах, співають і керують хоровими колективами. Крім того, дружини священників виконують важливу роль у цій спільноті.

Фото: pomisna.info Бабусі -- берегині церкви.

Дружини священників, які можна назвати парафіяльними першими леді, сьогодні стали більш помітними та активними у громадському житті. Люди звертають на них увагу і беруть їх за приклад. Напевно, це не так просто?

Є родини, де дружина священника більше задіяна в парафіяльному житті, а є такі, де жінка працює і реалізується на світській роботі, тому не може просто фізично присвячувати багато часу парафії. Але на парафії її бачать, вона відіграє свою помітну роль. Моя дружина, наприклад, працює заступником директора Першої дитячої лікарні міста Києва, а до цього була директором Дев'ятої лікарні. Зрозуміло, що на церкву не так багато часу. Але важливо, коли дружина священника на світській роботі поводиться як християнка. Не в сенсі обряду, а в сенсі ставлення до людей, до своєї професії, ініціативності, порядності, чесності, принциповості.

Можна в штанах і без головного убору.

Православна церква України показує позитивні зрушення у ставленні до жінок. Відсутня вимога носити хустку під час богослужінь, жінки можуть одягати штани без жодних зауважень, і більше не існує принизливих заборон, пов'язаних із жіночою "нечистотою". Чи поділяєте ви цю тенденцію?

ПЦУ неодноразово уточнювала, що носіння покривала на голові не є обов'язковим. Проте деякі жінки, зокрема моя дружина, все ж віддають перевагу хусткам під час відвідування храму. Щодо уявлення про "нечистоту", то це, безумовно, релікт середньовічної етики, який не має підґрунтя в Новому Завіті. Адже Новий Завіт стверджує, що саме злі думки, наміри, слова та вчинки є джерелом осквернення людини, а не природні фізіологічні процеси. Тому те, що ми наближаємося до євангельських принципів у цьому контексті, є дуже позитивним кроком вперед.

Зображення: pomisna.info Як з хусткою, так і без неї, а також у штанах.

Изображение: EPA/UPG Під час богослужіння в церкві Одеси, 12 червня 2022 р.

Безсумнівно, цей підхід не є характерним для всіх релігійних установ. Наприклад, відомо, що в Московському патріархаті норми та вимоги мають значно жорсткіший характер.

Інколи певні забобони настільки в'їдаються у свідомість людей, що дуже важко їх позбутися. І це стосується не тільки Московського патріархату, хоча там традиціоналізму, можливо, і більше; це стосується різних традиціоналістських закритих спільнот, які є і серед протестантів. Там теж трапляються спільноти, в яких дуже суворо ставляться до зовнішності, до одягу, зокрема у США, де протестанти інколи становлять більшість у громадах. Це стосується певних єврейських спільнот у деяких закритих кварталах у Єрусалимі, наприклад. Тут варто розрізняти традицію і традиціоналізм. Бо традиція -- це, образно кажучи, передавання вогню, а традиціоналізм -- поклоніння попелу.

Чи можливо уявити, що в майбутньому в Православній церкві з'являться жінки-священнослужителі?

Коли йдеться про Православну церкву в глобальному контексті, варто зазначити, що вже стався випадок висвячення жінки на дияконису. Рік тому в Зімбабве єпископ здійснив цю церемонію, висвятивши 34-річну жінку, яка була заміжня. Під час хіротонії вона отримала ім’я Фіва, вшановуючи дияконису з Кенхрей, згадану в Новому Завіті. Хоча не всі в Александрійському патріархаті підтримали це рішення, офіційного осуду не було. Дискусії щодо відновлення жіночого дияконського служіння мали місце і в Україні на початку XX століття, і, можливо, ми зрештою дійдемо до цього. Крім того, сучасні реалії можуть вимагати нових служінь, таких як капеланство, яке стало особливо актуальним у нинішніх умовах. Згідно з українським законодавством, військовими капеланами можуть бути лише висвячені на священство, але закон про капеланство в охороні здоров'я не містить такого обмеження. Наприклад, моя дружина працювала капеланом у Четвертій лікарні Києва, маючи не лише медичну, а й богословську освіту, а також пройшовши курс підготовки для капеланів. Служіння капелана не завжди полягає у звершенні таїнств; часто це означає бути поруч, вислухати та підтримати людину, і жінкам у цьому може вдаватись особливо добре.

Фото: St.Phoebe Center Православна диякониса Фіва в Зімбабве причащає дітей.

Сергій (Падре) Дмитрієв: "Священник має право на вогнепальну зброю"

Мені важко уявити, що в Православній церкві колись можуть почати висвячувати жінок на священників. Проте відомий богослов митрополит Калліст Вер стверджував, що не має жодного теологічного обґрунтування проти цього. В основному, є лише традиція, яка говорить, що це не прийнято. Можливо, варто зберігати традиції і не намагатися змінювати їх, а натомість знаходити нові шляхи для залучення жінок у церковне служіння, наприклад, через капеланство.