Життя на останках: українські та світові міста, що виникли на місцях давніх поховань.

РБК-Україна досліджує, в яких містах світу буквально лежать кістки, чому кладовища зникали з карт та як це стало звичною практикою в урбаністичному середовищі.

До XIX століття кладовища, як правило, знаходилися в межах міст — поруч із церквами, монастирями або на головних площах. Однак зростання чисельності населення, епідемії та брак території змусили власті приймати суворі рішення.

Головні фактори, що призводять до руйнування кладовищ:

У багатьох випадках останки перепоховували частково або взагалі не чіпали, просто засипаючи землею.

Одним з найвідоміших прикладів є Парижські катакомби. У XVIII столітті центральні цвинтарі Парижа стали настільки переповненими, що почали забруднювати повітря та воду. Найбільше з них, кладовище Невинних, було закрито, а останки більше 6 мільйонів осіб перенесено в стародавні каменоломні, що розташовані під містом.

Сьогодні катакомби стали популярною туристичною пам'яткою, однак значна частина підземного Парижа все ще заповнена рештками, поруч із якими щодня живуть і працюють мільйони людей.

Поховання у катакомбах Парижу (фото: Вікіпедія)

У центрі Лондона, в районі Covent Garden, колись було масове кладовище при монастирі. У XVI-XVII століттях тут ховали жертв чуми та бідняків.

Коли в районі розпочали інтенсивну забудову, могили просто знищили. Деякі останки були вивезені, проте значна частина залишилася похованою під основами нових споруд, торговельних центрів і театрів.

Ковент-гарден у Лондоні (фото: Вікіпедія)

У Манхеттені у 1990-х роках випадково виявили African Burial Ground - величезне кладовище африканців, поневолених у XVII-XVIII століттях.

На цьому території раніше розташовувалися державні споруди. Археологи виявили більше 15 тисяч поховань, більшість з яких залишались невивченими. Лише після того, як питання стало предметом суспільної дискусії, цю місцевість оголосили меморіалом.

На початку двадцятого століття влада міста ухвалила рішення заборонити поховання на його території. Лише невелика частина цвинтарів залишилася, а більшість могил була перенесена до сусіднього містечка Колма, яке нині відоме як "місто мертвих". На місці старих некрополів були зведені елітні житлові райони і парки, зокрема Лінкольн-парк.

Знаменитий Пласа-де-Орієнте в Мадриді виник на території колишнього міського кладовища. У XIX столітті його закрили, щоб перетворити цю місцевість на урочисту площу поряд з Королівським палацом.

Поховання не були повністю переміщені; частину з них просто закрили землею. Сьогодні це місце стало туристичним центром столиці Іспанії, позбавленим будь-яких згадок про своє минуле.

Палац у столиці Іспанії (зображення: Вікіпедія)

Головна площа Кракова Rynek Główny - у середньовіччі також була місцем поховань. Під час реконструкцій археологи неодноразово знаходили людські кістки просто під бруківкою.

Деякі поховання залишили в їхньому первісному вигляді, інтегрувавши їх у археологічний шар міста.

Ринкова площа в Кракові (зображення: Вікіпедія)

У великих містах України, таких як Київ, Львів, Одеса та Харків, значна частина старовинних кладовищ XIX століття була знищена або переміщена. На цих територіях виникли нові парки, автомобільні дороги та житлові комплекси. Тільки тепер починають з'являтися глибші дослідження цієї теми в суспільному просторі.

Київ. Одним із найвідоміших місць у столиці є Бабин Яр, де колись відбувалися масові розстріли та знаходились старі кладовища, зокрема єврейське, православне та мусульманське. Сьогодні на цьому місці зведено телевежу, спортивний комплекс та прокладено нові дороги. Крім того, парк "Нивки" та територія поблизу станції метро "Дорогожичі" також частково розташовані на колишніх похованнях.

На даний момент на цій території розташований меморіальний комплекс, що складається з безлічі пам'ятників, які вшановують пам'ять жертв трагедії та різних груп людей, що постраждали. Серед них — Меморіальний комплекс "Бабин Яр", пам'ятник розстріляним євреям, пам'ятник радянським громадянам, пам'ятник розстріляним ромам-сінтам, а також пам'ятник невідомим жертвам та інші.

Ця локація служить для вшанування пам'яті тих, хто постраждав під час трагедії, особливо в дні пам'яті, підкреслюючи значення збереження історичної спадщини.

Територія охоплює залишки кладовищ, які нацисти знищили, щоб засипати яри тілами, створюючи "шляхи смерті".

Львів. Сучасний Краківський ринок у Львові побудований на місці Старого єврейського цвинтаря - одного з найдавніших у Європі. У радянські часи надгробки використовували для мощення доріг, а територію перетворили на торгові ряди.

Парк культури імені Богдана Хмельницького знаходиться на території, де раніше був Стрийський цвинтар.

Кривий Ріг та Харків. У Кривому Розі цілі вулиці (наприклад, Кобилянського) та парки виросли на місці парафіяльних кладовищ XIX століття. У Харкові на місці Кирило-Мефодіївського цвинтаря тепер розташований парк Артема.

Парк Богдана Хмельницького у Львові (Вікіпедія)

З точки зору християнства та багатьох інших світових релігій, місце поховання вважається священним до часу "загального воскресіння". Православна та Католицька церкви зазвичай рішуче виступають проти будь-якої світської забудови на територіях колишніх цвинтарів, оскільки це сприймається як вияв неповаги до покійних.

Єдиним допустимим варіантом будівництва на цій ділянці є спорудження храму або каплиці, яка буде слугувати символом молитви за душі тих, хто тут похований.

Психологи підкреслюють, що життя на територіях стародавніх некрополів може викликати у людей підсвідомий дискомфорт та відчуття тривоги, навіть якщо вони не знайомі з історією цього місця.

Історично відповідь була прагматичною. Міста розвивалися швидше, ніж змінювалося ставлення до пам'яті померлих. Для влади важливішими були:

У різних культурах існує переконання, що з часом могили втрачають свою важливість, і територія, на якій вони розташовані, може бути повторно використана.