Чому важливо вивчати історію своєї родини?
Це питання водночас і просте, і складне. Якщо говорити стисло, то ніхто не займатиметься дослідженням вашої сімейної історії, окрім вас. На цьому можна було б і завершити відповідь, адже це справді так. Але якщо заглибитися в цю тему, стає зрозуміло, що історія складається з багатьох шарів, утворених мільйонами подій і складних процесів, які відбуваються в різних частинах світу одночасно. Деякі з цих подій мають глобальне значення, тоді як інші важливі лише для конкретних груп людей або спільнот. Існують події, які вважають такими, що суттєво вплинули на хід історії, а інші залишаються поза увагою.
На першому році навчання на історичному факультеті мені потрібно було визначитися з узкою спеціалізацією. Для цього факультет організував дні відкритих дверей, де студенти мали можливість відвідати різні кафедри та послухати виступи своїх колег і аспірантів. Я довго коливалася між кафедрою новітньої історії України та кафедрою етнології й краєзнавства. Проте після прослуховування доповіді аспірантки про кількісні втрати Червоної армії під час німецько-радянської війни, я зрозуміла, що мене не цікавлять лише сухі факти. Моє захоплення викликають історії людей — розповіді, наповнені переживаннями, емоціями та, здавалося б, звичайним побутом. Мене цікавить історія повсякденності: що їли, як прали та прасували, чи страждали від ностальгії, у що вірили. Я хочу досліджувати людські історії, тому обираю саме їх.
Історія родини -- це переплетення біографій різних людей, яких хтось називає або називатиме своїми предками, продовження або творення сімейних традицій, той-таки банальний побут, який становить нашу щоденну рутину, часом поєднання представників різних релігійних конфесій під дахом одного будинку. І це все переплетення відбувається на тлі або під впливом великих історичних подій, про які говорять і пишуть всі навколо. Без деяких історичних подій долі певних людей могли б ніколи не переплестися. Якби минуле не було таким, яким воно є, то своїми б предками ми, можливо, називали зовсім інших людей. І, мабуть, мали б інакший зовнішній вигляд завдяки поєднанню ДНК інших людей.
Дослідження родинної історії -- це вивчення себе через призму своїх предків, які певним чином вплинули на те, ким ми є сьогодні. Крім практичних знань про наше етнічне походження, традиції та рідню, вивчення родинної історії може допомогти нам пізнати себе. Бо саме ці люди часто були причетні до нашого виховання, а отже, і вплинули на нас.
Марк Воллін, американський експерт у сфері успадкованої сімейної травми та директор Інституту родинних зв'язків у Сан-Франциско, у своїй книзі "Це почалося не з тебе. Як успадкована родинна травма формує нас і як розірвати це коло" пропонує унікальний підхід до вивчення родинних травм через створення детального сімейного дерева. Він ділиться корисними порадами та техніками візуалізації і прямого спілкування, які сприяють виявленню та аналізу травматичного досвіду, що передається з покоління в покоління. На думку Волліна, такий метод дозволяє глибше зрозуміти себе та свої емоційні реакції, а також відкриває нові можливості для інтеграції і зцілення.
Дозвольте навести свій приклад. Ще до того, як я ознайомилася з книгою Марка Волліна, досліджуючи родинну динаміку та психологічні аспекти, я почала усвідомлювати, що покоління моїх дідусів і бабусь, які народилися в 1930-х, стали дітьми війни. Моя бабуся Анна в дитинстві пережила арешт батьків, потрапила до дитячого будинку, а згодом була евакуйована до Казахстану, де, будучи ще підлітком, змушена була працювати. Інша бабуся, Маргарита, з гіркотою згадувала про голод у "блокадному Ленінграді" та важкий шлях із мамою через "дорогу життя" по Ладозькому озеру, сподіваючись на порятунок. Мій дідусь Олег, разом із товаришами, натрапив на нерозірвані снаряди, внаслідок чого втратив одну долоню та частину пальців на іншій руці, отримавши інвалідність. Його батька оголосили зниклим безвісти, а брат загинув від поранень, отриманих під час боїв на Сандомирсько-Сілезькому фронті. Дідусь Іван став сиротою під час війни, самостійно перетнув лінію фронту і повернувся додому, виховуючись до повноліття у знайомих. Усі ці люди, яких спіткала війна, є моїми предками, які виховали моїх батьків, а ті, у свою чергу, виростили мене. Чи вплинули їхні дитячі травми на їхню поведінку та методи виховання? Безумовно. Чи розуміло покоління дітей Другої світової війни, що у них є ці травми? Тут у мене виникають сумніви, адже вони жили в Радянському Союзі, де такі важливі для нас питання часто ігнорувалися. Я впевнена, що психологи підтвердять: усвідомлення своєї травми є першим кроком до її лікування. Більш того, глибокі розмови про родинну історію сприяють кращому розумінню наших близьких. Це допомагає знайти відповіді на питання, чому вони діяли так чи інакше в різних життєвих ситуаціях, і, зрештою, зблизитися один з одним.
Подібно до дітей 1930-1940-х років, ми також переживаємо часи війни, які не поступаються за жорстокістю та кривавістю. Ворог, без жодного запрошення, вторгся на нашу українську землю, і ми на власному досвіді пізнали, що таке окупація, евакуація, бомбардування та втрати — не з книг, а з реального життя. На жаль, це ще одна причина для дослідження та збереження історії своєї родини, оцифрування документів і створення сімейного архіву.
Особисте генеалогічне дослідження може принести не лише нові знання, а й додаткові переваги. Наприклад, ви можете зустріти цікавих людей або отримати документи, які можуть бути легалізовані в іншій країні за умови підтвердження вашого етнічного походження. Навіть якщо ви не плануєте використовувати ці можливості, приємно усвідомлювати їх наявність для вас або ваших поточних нащадків.
Якщо ви ставите запитання та активно шукаєте інформацію, будьте готові отримати відповідь.
Досліджуючи родинну історію, ми перш за все занурюємося в життя багатьох людей, які стикалися з непередбачуваними економічними, політичними, соціальними та іншими викликами. Відштовхуючись від цих обставин та їхніх індивідуальних рис, ці люди роблять чи робили щоденний вибір, накопичуючи досвід, іноді помиляючись і шкодуючи про це, зберігаючи при цьому свої секрети. Це відбувається так само, як і в нашому житті сьогодні.
Досліджуючи історію своєї родини, будьте готові до того, що щось зі знайденого або почутого може вам не сподобатися. Так, ваш дідусь, можливо, виявиться не вашим біологічним дідом, а сімейна легенда про бабусю з роду Мазеп, Нечуїв-Левицьких чи польської шляхти, не підтвердившись документально, так і залишиться легендою. Ви також можете натрапити на кримінальну справу, в якій фігуруватимуть ваші предки. Не всі про таке можуть читати. Або ж результати тесту ДНК не покажуть єврейського походження, а ви так мріяли пожити в Ізраїлі!
Починаючи свою подорож у світ генеалогії, налаштуйтеся на те, що дізнаєтеся правду про своє родинне дерево і прийміть її в усій її автентичності, без будь-яких прикрас.
У Парижі було зірвано презентацію книги, написаної російською пропагандисткою, колишньою керівницею телеканалу RT.
#Євреї #Емоції #Європа #Клан #Радянський Союз #Історія #Північна та Південна Америка #Ізраїль #Студент #Російська імперія #Париж #Казахстан #Екстрена евакуація #Діалог #Дерево. #Лінія фронту #Дослідження #Релігійна приналежність #Сан-Франциско #Краєзнавство #Східний фронт (Друга світова війна) #Історія України #Біографія #Побут #Червона Армія #Земля #Аспірантка #Дах #Оболонка (снаряд) #Етнологія #ДНК
