Броди на перетині двох імперій: місто для контрабандистів, шпигунів і дезертирів.

Броди, які мають свою історію, що налічує щонайменше одинадцять століть, вважаються "ідеальними" містами. Їх ідеальність полягає не лише в гармонійному плануванні забудови та міської інфраструктури, а й у вигідному географічному положенні, що сприяло економічному зростанню. Станіслав Конєцпольський заснував тут потужний центр торгівлі та ремесел, активно запрошуючи купців для розвитку міста. Окрім традиційних національностей Галичини, таких як українці, поляки, євреї та німці, у Бродах проживали також вірмени, шотландці та греки. У XVII столітті місто стало важливим осередком Руського воєводства, і ці торгові традиції продовжували існувати й у наступні епохи.

Запрошений Українським фотографічним товариством, директор Бродівського історико-краєзнавчого музею Василь Стрільчук провів лекцію під назвою "Шість сторінок з історії Бродів", присвячену різним етапам розвитку цього міста. У цій статті ми звернемо увагу на економічний прогрес Бродів, який тривав з кінця XVIII століття до початку Першої світової війни, коли місто стало одним з найбільших і найекономічно розвинених населених пунктів Галичини.

Місто еволюціонувало в центр комерції та майстерності.

Вільне торгове місто Броди

Після приєднання Галичини до Австрійської імперії місто Броди опинилося на її краю. Кордон проходив всього за 6 км від населеного пункту. Однак, фактично ця межа існувала вже раніше: перші письмові згадки про неї датуються 1546 роком, коли вона позначала історичний розподіл між Галичиною та Волинню.

З 1779 року Броди стали вільним торговим містом. "Це своєрідна офшорна зона, таке право "порто-франко" на материковій частині," - зазначає Василь Стрільчук.

Вільноторговим привілеєм Броди користувалися сто років - від 1779 до 1880 року. Тут створили спеціальний торговий округ, який періодично змінював свої кордони, а більшість товарів, які завозили до міста, мали пільгове чи транзитне мито. При вивезенні вони обкладалися таким самим митом, як при перетині кордону, пояснює краєзнавець.

Бродівські комерційні ряди

Цю унікальну комерційну територію час від часу намагалися закрити. У архівних матеріалах згадуються 60 заможних торговців, які найактивніше користувалися цими вигідними умовами. За цей період населення зросло удвічі — з 10 тисяч до 20 тисяч. У той час Броди отримали прізвиська "Трієст на суші", "східний Амстердам" та "склад товарів Західної і Східної Європи".

Площа Ринок у Бродах була центром торгового життя. Це було місто в місті з торговими рядами, де розміщували товар, були свої вулички, які мали також свої окремі назви. "Такі сукенниці, як в Кракові" - ще одне порівняння Бродів.

На відстані 250 метрів розташована Новоміська площа, відома також як Новий Ринок. Цю ділянку, що знаходиться в болотистій місцевості, було створено в XVII столітті інженером Андреа дель Аква, який займався будівництвом фортеці. Сьогодні тут розташовані парк і площа Свободи.

У період вільного торгового міста довкола цієї площі були заїжджі двори, готелі. У готелі "Росія" зупинявся Оноре де Бальзак в 1847 році, коли їхав до Евеліни Ганської, розповідає історик.

Площа Новий Ринок у Бродах, зображена на гравюрі Карла Ауера, створеній у 1837-1838 роках.

Величезний контрабандний шлях

За даними статистики кінця XVIII століття, товарообіг Бродів у чотири рази перевищував обсяги торгівлі Львова та всієї Галичини. На початку XIX століття Броди були більшими за Чернівці, Станіславів і Тернопіль, займаючи друге місце в Галичині після Львова.

"Найбільш яскравий етап настав під час наполеонівських війн. Тоді Великою Британією була введена континентальна блокада. Усі товари, що доставлялися до Росії, проходили морем, а через порт Одеси та шлюз у Бродах потрапляли контрабандою до Європи. Усі шляхи вели до Бродів, які стали важливим контрабандним маршрутом," - ділиться Василь Стрільчук.

З Європи в Росію йшла контрабанда ліонського шовку. Це був ключовий товар, потрібний для війська. Навіть перевозили контрабандою зброю з французьких, пруських земель, зазначає історик.

Кордон між Австро-Угорщиною і Російською імперією

"Всі знали про ту контрабанду і неодноразово кожні 5-10 років цей вільноторговий привілей хотіли скасувати. Піднімали питання або на Галицькому сеймі, або посли чи навіть на рівні міністерства. Але Бродівська торгово-промислова палата писала листи і від купців робила подання, що показувало користь особливого статусу для всіх і зокрема для міста Броди", - розповідає директор Бродівського музею.

У 1869 році через Броди проклали залізницю. А через 4 роки її сполучили з сусіднім містом Радивилів, яке вже належало до Російської імперії.

"Ці два міста з'єдналися залізницею і поєднали дві імперії, почалися перевезення товарів між ними. З Наддніпрянщини йшло переважно зерно і різні продукти. Бродівська залізнична станція на початку XX століття називали східними воротами Австро-Угорщини", - каже Василь Стрільчук.

Бродівська залізнична станція

Центр європейського шпіонажу

У XIX столітті, до початку Першої світової війни, це прикордонне місто стало важливим осередком європейського шпіонажу, як зазначає історик. Тут перетиналися численні торговельні шляхи. Бродівські купці відправлялися на знамениті ярмарки в Лейпцигу, в Наддніпрянську Україну, Росію та далі. Під маскою торговців було зручно направляти розвідників і збирати необхідну інформацію. Наприкінці XIX століття виявилося чимало шпигунських скандалів.

Найбільш відома шпигунська організація, що охоплювала всю Галичину, була створена уродженцем Бродів Филимоном Стецишиним. Перед початком Першої світової війни ця мережа займалася збором секретних відомостей про військові об'єкти австрійської армії та їх подальшою передачею до Росії.

Готель "Європа" у Бродах

Притулок для біженців, авантюристів та дезертирів.

У 1881 році, на фоні погромів, що спалахнули на території Російської імперії, велика кількість євреїв вирушила в еміграцію за межі країни. У районі Бродів було організовано великий табір для біженців, який знаходився під опікою міжнародного єврейського комітету.

"Однак, де скупчується багато людей, завжди знайдеться хтось, хто прагне скористатися їхньою надією. На території Російської імперії почали ширитися чутки про можливість безкоштовного перевезення до Америки, що спонукало багатьох до переходу кордону. Це викликало величезний ажіотаж, і деякі особи на цьому намагалися заробити. Комітет у Бродах не в змозі впоратися з напливом біженців - протягом певного часу їх кількість сягала 20-30 тисяч. Це створювало колосальне навантаження. В результаті, посередницькі компанії на кордоні отримували прибуток від транспортування людей," - зазначає історик.

Через Броди рухався чисельний натовп людей.

А ще Броди приваблювали шахраїв і авантюристів. Через кордон переходили різні люди, а місто було зручним для того, щоб тут можна було зникнути чи розчинитися в натовпі.

У 1904 році, під час війни між Росією та Японією, на цю територію прибули численні дезертири з Російської імперії. Василь Стрільчук зазначає, що тодішні газети повідомляли про цілу групу, що налічувала понад 500 солдатів, включаючи їхнього полковника, які втекли з Росії. Звичайно, були й такі, хто намагався скористатися ситуацією: вони брали гроші в дезертирів, обіцяючи їм допомогу, а потім зраджували їх, повідомляючи про їхнє місцезнаходження жандармам.

Військові казарми Австрії в місті Броди.

Під час Першої світової війни місто зазнало значних руйнувань через бойові дії, внаслідок чого багато об'єктів інфраструктури було знищено. Броди поступово переживали занепад, перетворюючись на тихе провінційне поселення.