Петиція №41/011218-26еп закликає до відновлення поля "національність" у паспортах, свідоцтвах та додатку "Дія". В документі розглядаються доводи як підтримувачів, так і супротивників цієї ініціативи, аналізуються юридичні обмеження, а також досвід Ізраїлю в цій сфері.
На платформі електронних петицій Кабінету Міністрів 2 листопада розпочався збір підписів на підтримку відновлення графи "національність" у паспортах, свідоцтвах про народження та шлюб, а також у додатку "Дія". Ця ініціатива подається як спосіб захисту національної ідентичності в умовах війни. Проте правозахисники протягом багатьох років виступають проти цього, стверджуючи, що держава не повинна фіксувати етнічне походження своїх громадян.
Текст петиції під номером №41/011218-26еп адресований урядовим органам. Для того щоб Кабінет Міністрів зобов'язався розглянути це звернення, необхідно зібрати 25 тисяч підписів протягом 92 днів; на момент написання статті їх було всього кілька.
Що саме пропонують?
Ініціатор петиції звертається з проханням внести зміни до постанов Кабінету Міністрів, що стосуються зразків ID-карток та закордонних паспортів. Він пропонує, щоб національність зазначалась "за заявою особи або обов'язково при наявності відповідних документів". Крім того, в свідоцтві про народження планується вказувати національність батьків, а в свідоцтві про шлюб — національність подружжя. Окремо піднімається питання про відображення цих даних у застосунку "Дія".
У якості обґрунтування петиція посилається на статтю 11 Конституції, яка stipulates, що держава підтримує розвиток української нації та національних меншин. Також наводиться досвід Ізраїлю, де національність фіксується в реєстрі населення.
Звідки взялася і куди зникла графа?
Обов'язкове включення "п'ятої графи" до паспортів було введено в СРСР у 1932 році. Проте, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, яке було затверджене Верховною Радою 26 червня 1992 року, зазначення національності більше не вимагалося. На початку 2000-х років цю інформацію також прибрали зі свідоцтв про народження. Існували спроби відновити цю графу через законодавчі ініціативи: законопроєкти №1133 (2012) та №4684 (2014) отримали негативні висновки юристів парламенту і були відкликані, про що повідомляла Харківська правозахисна група.
Які думки мають фанати?
Їхній найвагоміший довід – це право на національну самобутність. Цивільний кодекс (стаття 300) забезпечує громадянам можливість зберігати свою національну ідентичність, а Конституція зобов'язує державу сприяти розвитку нації. Добровільний запис дозволив би офіційно зафіксувати зв’язок з народом та передати його наступним поколінням. В документах дітей, які з'явилися на світ після початку 2000-х років, навіть не вказується національність їхніх батьків. Колишній народний депутат Григорій Омельченко у 2012 році в інтерв’ю "Голосу України" зазначав, що Україна – єдина країна в Європі, де громадяни не можуть вказати свою національність у реєстраційних документах.
Які думки висловлюють опоненти?
Їхній головний аргумент -- правовий. Стаття 7 закону "Про захист персональних даних" забороняє обробку даних про расове чи етнічне походження, за винятками -- зокрема за однозначної згоди людини. Обов'язковий запис "за наявності документів", як пропонує петиція, з цим погано узгоджується. Науковиця Інституту держави і права НАН Анастасія Іванова нагадує: Конституція визначає український народ як громадян усіх національностей, а рекомендації ОБСЄ виходять з добровільної самоідентифікації, яку людина може змінити. Є й технічна колізія: англійське "nationality" в українських документах уже означає громадянство.
Приклад Ізраїлю є досить складним. У цій країні графу "леом" перестали вказувати в паспортах ще з 2005 року через суперечки щодо визначення єврейського походження. З 2015 року замість неї зазначають статус громадянства або резидентства. Інформація про походження збереглася лише в реєстрах населення. Для багатьох родин в Україні "п'ята графа" досі викликає спогади про дискримінацію за національною приналежністю в радянські часи.
Позиції учасників спору
Що відомо про національний склад?
Перепис населення в незалежній Україні провели 5 грудня 2001 року. Згідно з його результатами, українці становили 77,8%, росіяни — 17,3%, а загалом було зафіксовано понад 130 національностей. Після цього перепису нових офіційних даних не з'являлося. Проте, часткові зміни в самоідентифікації українців після 2022 року можна простежити через соціологічні опитування. Ми детально аналізували свіжі дані КМІС у нашому фактчеку, присвяченому єдності українського народу.
Заключні думки редакції
Виявлено: з 1992 року в паспорті громадянина України відсутня відповідна графа, а законодавство про персональні дані обмежує можливість збору інформації про етнічну приналежність. Попередні спроби повернути цю графу через законопроєкти не увінчалися успіхом. Питання залишається відкритим: чи збереться петиція 25 тисяч підписів до кінця січня, і яку реакцію на це продемонструє уряд?
Що варто знати читачу: навіть успішна петиція не змінює документи автоматично. Кабмін лише зобов'язаний її розглянути, а для нових бланків і записів у "Дії" знадобляться зміни нормативних актів. Поки що жоден паспорт, ID-картка чи свідоцтво не передбачає запису про національність.
#
