Де завершується обговорення Ізраїлю і починається ворожість до євреїв?

Акція протесту перед судовою установою в Тель-Авіві, де відбувається слухання справи про корупцію, пов'язаної з Нетаньягу.

Для ефективної протидії антисемітизму важливо чітко визнавати право на критику Ізраїлю. Самі ізраїльтяни відкрито ставлять під сумнів рішення свого уряду через засоби масової інформації, суди та акції протесту. Визначення антисемітизму, що було розроблене Міжнародним альянсом пам'яті Голокосту, чітко вказує, що критика Ізраїлю, як і критика будь-якої іншої держави, не є антисемітською. Це дозволяє більш точно ідентифікувати порушення цієї межі, такі як колективні звинувачення на адресу євреїв, антисемітські стереотипи та виправдання насильства на основі етнічної чи релігійної приналежності.

Спільна відповідальність

Для мене, перша межа проходить там, де вбивство виправдовують провиною жертв. У перші дні після 7 жовтня, коли ще підраховували загиблих, більше тридцяти студентських організацій Гарварду виступили з заявою, що за всі події повністю відповідальний "ізраїльський режим". Згодом деякі з цих груп відкликали свої підписи, а їхні лідери наголосили на запереченні насильства проти невинних, але перша реакція в таких ситуаціях є найбільш показовою. Ми в Україні знаємо, що в Бучі ніхто не запитував, яку політику проводили місцеві жителі — вони були вбиті просто за те, що були українцями. Люди, які відвідали музичний фестиваль NOVA, або мешканці кібуців в Ізраїлі, також не несуть відповідальності за рішення жодного уряду.

Критика стає антисемітською, коли євреям вменяють колективну відповідальність за дії Ізраїлю, що слугує виправданням для насильства проти них. Походження чи релігія особи стають підставою для оголошення її винною. Відповідно до такої логіки, єврей має нести відповідальність за рішення уряду, незважаючи на своє громадянство, погляди чи вік.

Антисемітські міфи

Звичні стереотипи щодо конспірологічних теорій сприяють розповсюдженню антисемітизму. Яскравим прикладом цього є ХАМАС, який деякі країни охоче вважають рухом опору. У своїй хартії 1988 року, зокрема в статті 32, організація посилається на "Протоколи сіонських мудреців" — фальшивий документ, що говорить про таємний контроль євреїв над світом. Хоча в 2017 році ХАМАС випустив новий документ без таких згадок, стара хартія залишилася в силі. Ті, хто підтримує цю організацію як антиколоніальну, повинні пояснити, чому її ідеологія базується на тих же міфах, що й раніше викликали погроми. Це є прямим використанням антисемітських конспірологічних уявлень у політичному контексті. Посилання на боротьбу за права палестинців не знімає питання про зміст цієї ідеології.

Те саме стверджував і верховний екс-лідер Ірану Алі Хаменеї, який у зверненні до американських студентів звинуватив "глобальну сіоністську еліту" в контролі над більшістю медіакорпорацій США та Європи -- через власність, фінансування й підкуп.

У всіх цих висловлюваннях, які маскуються під звичайну критику Ізраїлю, можна помітити певну прийом. Досить лише змінити слово "євреї" на "Ізраїль" або "сіоністи", і решта тексту залишається без змін. Якщо в ньому зберігається заява про те, що "вони" контролюють фінансові установи, медіа та уряди, то це вже не політична дискусія, а найстаріший конспірологічний міф, що набув нового вигляду. Критика аналізує рішення і осіб, які їх ухвалюють, тоді як міф шукає таємничу силу, що стоїть за всіма подіями.

Дискримінація за єврейським походженням чи релігією

Коли єврейським громадянам відмовляють у працевлаштуванні, участі в подіях або обслуговуванні виключно через їхнє етнічне походження, політичні аргументи не змінюють суть цього вчинку. Аналогічно, загроза на адресу синагоги залишається загрозою для єврейської спільноти, навіть якщо її супроводжують заклики підтримки Палестини. У цьому випадку важливо зрозуміти, які критерії стали підставою для вибору такої цілі.

Ворожість та дискримінація стосовно євреїв, як представників окремої національності, складають ключовий аспект визначення антисемітизму, зафіксованого в Єрусалимській декларації. Організація IHRA також включає в це поняття напади на осіб і їхнє майно, обрані через їхню фактичну чи уявну єврейську приналежність.

У дискусіях про Ізраїль я завжди акцентую на значенні слів та намірах співрозмовника. Іноді люди можуть висловлювати антисемітські стереотипи з-за незнання. Це створює можливість для пояснень і зміни їхньої точки зору, але сам стереотип залишається антисемітським. При цьому образливі або неточні думки про Ізраїль не завжди свідчать про упереджене ставлення до євреїв.

Не можна вимагати, щоб кожен любив Ізраїль. Ви маєте право критикувати, висловлювати незгоду з урядом, ділитися своєю думкою та наводити аргументи. Проте перед тим, як говорити про євреїв і їхню державу, важливо відзначити, про що саме йдеться. Якщо це критика дій уряду, його рішень, війни чи політики — це дискусія, яку можна вести на основі аргументів. Але коли хтось ставить під сумнів право євреїв на власну державу, на можливість безпечно виховувати дітей, святкувати релігійні свята чи носити кіпу, це вже виходить за межі політичної критики. Такі запитання нагадують про темряву минулого, яку світ обіцяв ніколи більше не повторювати.

Ось альтернативна версія вашого тексту: "Не пропустіть: Йосиф Зісельс стверджує, що російські представники, які займаються меморіалізацією Бабиного Яру, все ще перебувають у Києві, очікуючи на результати війни."

#

Читайте також