Діти Гази: сьогодення та перспективи на майбутнє.

Давайте обговоримо важливе питання - майбутнє дітей з Гази. Які кроки слід вжити для їх підтримки?

Це особливо важливо зараз, коли всі захисники "пригнобленого народу" швидко забудуть про цих дітей. Адже це так легко - ходити на демонстрації з фотографіями зруйнованої Гази й говорити про сльозинку дитини. І так не хочеться займатися серйозною проблемою по-справжньому.

Яка ситуація з дітьми Гази сьогодні?

Мусульманських дітей починають навчати агресії ще з дошкільного віку. На святкових заходах малюки виконують сценки, що відображають насильство, пов'язане з інтифадою, в яких зображують напади на євреїв. Найулюбленіші іграшки серед дітей – це вогнепальна зброя та гранати, а наймодніший одяг – камуфляжні костюми.

Шкільні навчальні матеріали вихваляють мучеників. На заняттях учням пропонують завдання такого змісту: "Якщо один шахід забрав життя п'яти євреїв, а інший - лише трьох..." На випускних святкуваннях популярні ритуальні театралізовані стратегії ізраїльських військових. Під час канікул організовуються військові тренування та воєнізовані табори.

На екрані телевізора транслюють програму під назвою "Піонери завтрашнього дня", де з'являється мишеня на ім'я Фарфур, що нагадує Мікі-Мауса. У цій програмі він закликає до насильства проти євреїв. Незабаром глядачі стають свідками трагічної загибелі Фарфура від рук актора, який виконує роль "ізраїльського агента" і жорстоко вбиває його. "Фарфур загинув, як мученик, захищаючи свою батьківщину. Його вбили вбивці дітей", – звучить коментар про цю жахливу сцену.

У Газі немає місця, вільного від ненависті та конфлікту. Усі сфери життя — від родини до дитячого садка, школи та вулиць — пронизані атмосферою смерті. Друзі вчать: "Ти боягуз, якщо не готовий віддати життя за Аллаха". На кожному кроці можна знайти плакати з зображеннями шахідів. Сім'ї тих, хто вчинив терористичні акти, отримують фінансову допомогу. Усе це відбувається на тлі "наймирнішої релігії" з її культовими уявленнями про смерть.

Постає найголовніше питання - що робити?

Заміна всіх вчителів? Де ви плануєте їх знайти? У Газі? Це місце, яке насичене ненавистю, що передається з покоління в покоління. Ви збираєтеся привезти їх з Туреччини чи Саудівської Аравії? А як ви будете взаємодіяти з вулицею? Що станеться з родинами? І з доброю бабусею Фатімою, яка навчить дітей, як завдати шкоди євреям? А що з муллами у мечетях? Діти проводять шість годин у школі, але решту 18 годин — поза її межами.

Вивести їх із цього небезпечного середовища? Ми вже намагалися. У 1992 році Данія надала притулок 321 палестинському біженцеві. Протягом наступних років, до 2019-го, 64% із них стали правопорушниками, а 34% їхніх нащадків також мали проблеми з законом. Це в умовах, коли отримати дозволи на перебування в Данії надзвичайно важко. Досвід Швеції в інтеграції бідних палестинців також виявився невдалим. Щодо Йорданії, Кувейту та Лівану, то тут навіть немає сенсу починати розмову.

Чи можливо реалізувати якийсь "План Трампа" для створення робочих місць у Газі? Безумовно, це гарна ініціатива – надання людям роботи та можливостей може зменшити їхню готовність до насильства. Проте досвід показує, що такі заходи не завжди приносять результати. Ідеологічні переконання мають більшу вагу, ніж економічні фактори. Наприклад, терористи, які здійснили атаки 11 вересня 2001 року, були освіченими інженерами з достатньо забезпечених сімей.

Ситуація ускладнюється тим, що на відміну від поразок Німеччини або Японії, коли була беззастережна капітуляція, коли була окупація, коли ідеологію расової переваги було повністю дискредитовано, коли країни-переможниці мали повний контроль над освітою, медіа та юстицією, у Газі цього не сталося. Не було судів над військовими злочинцями. Не було засуджено терористичну ідеологію.

На мітингах ви самі закликали до виведення "ізраїльських окупантів" з благословенної палестинської землі. Внаслідок цього ХАМАС оголосив про свою перемогу і знову здобуває контроль над владою.

Ви, мої дорогі мітохондріальні, празькі та венеційські недоумки, самі підштовхнули їх до думки, що вони не злочинці, а лише "жертви".

Однак, якщо мешканці Гази є жертвами, то виходить, що нічого не потрібно змінювати в їхній ситуації. Це означає, що всі навколо винні, а вони продовжать свою "святу боротьбу".