Двічі спробував покінчити життя самогубством: захоплюючі факти з особистого життя знаменитого медика Іллі Мечникова.

Українець здобув світову популярність завдяки своїм винаходам.

Сьогодні, 15 травня, виповнюється 180 років з дня народження Іллі Мечникова — видатного українського вченого, який зробив значний внесок у біологію, патологію, ембріологію, бактеріологію та імунологію. Він залишив свій слід в історії як засновник теорії імунітету і запалення, досліджував процеси старіння та відкрив фагоцитоз — механізм, за допомогою якого організм перетравлює чужорідні частинки. Крім того, він співпрацював з Олександром Безредком, якому допоміг виїхати до Франції.

"Телеграф" розповість про діяльність видатного українського науковця та чим він відзначився.

Ілля Мечников з'явився на світ у 1845 році в селі Іванівка на Харківщині. Його батько служив офіцером у гвардії, а мати була дочкою єврейського письменника Лева Неваховича. Ілля без іспитів потрапив на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету.

Мечников завершив вищу освіту за два роки, навчаючись екстерном, і вирушив на наукові дослідження до Німеччини. Там він займався вивченням морських організмів, отримуючи державну стипендію. На острові Ґельґоланд у Північному морі Ілля зробив відкриття нової групи черв'яків, відомих як гастротріхи.

У 1868 році Ілля отримав ступінь доктора зоології. Він працював доцентом у Новоросійському університеті в Одесі, а також викладав у Петербурзькому університеті. Спільно з Миколою Гамалією Мечников заснував в Одесі першу бактеріологічну станцію в Україні.

Мечников зробив значний внесок у науку, відкривши явище фагоцитозу — механізм, за допомогою якого клітини організму знищують чужорідні частинки. Ця знахідка стала основою для розробки методів профілактики інфекцій. Окрім цього, Ілля також вивів штам гриба, який вражав "хлібного жука", шкідника, що завдавав шкоди зерновим. Його відкриття сприяло збереженню врожаю.

В 1888 році українець оселився у Франції, де був зайнятий у Пастерівському інституті. Під час своєї роботи він досліджував такі захворювання, як холера, сифіліс, туберкульоз і кишкові інфекції, а також заклав основи для розробки антибіотиків.

Мечников також займався дослідженнями щодо збереження здоров'я, підкреслюючи важливість активізації імунних механізмів організму. Він не лише вивчав старіння як явище, а й вважав його хворобою, яку слід долати. У своїх дослідженнях він зосередився на ентеросорбентах, які, на його думку, можуть сповільнити процес старіння, а також започаткував науку про здорове харчування, відому як геродієтика.

Задля наукових досліджень Мечников неодноразово наражав себе на небезпеку. Наприклад, він експериментував із бактеріями тифу, щоб протестувати дієвість вакцини. У 1908 році Іллю відзначили Нобелівською премією за його теорію імунітету. Після серії інфарктів міокарда Мечников помер у 1916 році в Парижі.

Першою дружиною вченого стала Людмила Федорович, яку вважали його віддаленою родичкою. Саме вона опікувалася Мечниковим під час його лікування в лікарні. У той період у науковця значно погіршився зір, і Людмила проводила години біля його ліжка, читаючи йому різноманітні книги.

Пізніше пара ухвалила рішення про одруження, але в той момент Людмила вже була хвора. Їй стало складно пересуватися, і навіть до церкви, де відбулося їхнє вінчання, Людмилу принесли на стільці. Через деякий час подружжя вирушило до Італії в пошуках оздоровлення. Проте, на жаль, через три роки Людмила пішла з життя.

Науковець переживав глибоке горе через втрату дружини. У своєму відчаї він намагався покінчити з життям, вживаючи морфій, який використовувала Людмила для полегшення страждань. Проте його організм не витримав цієї спроби, і він вивергнув препарат.

Другим подружжям науковця стала Ольга Білокопитова, з якою він зустрівся в Одесі. Вона звернулася до Мечникова за допомогою в навчанні. Ольга стала його дружиною після завершення гімназійного навчання. На момент весілля їй було лише 17 років, тоді як йому виповнилося 30.

Невдовзі після цього Білокопитова захворіла на черевний тиф, який тоді забирає життя. Науковець був у паніці, адже боявся, що його дружина скоро залишиться безсила. Він вирішив ввести собі бактерію тифу, сподіваючись на швидку смерть. Проте цього не сталося. Тим часом і Білокопитова, і Мечников щасливо дожили до самої кончини вченого.

Раніше "Телеграф" розповідав, що відомо про великого українського кардіохірурга Миколу Амосова. Він зберіг тисячі людських сердець.