На минулому тижні з'явилася інформація про перше звільнення в адміністрації президента США після серйозної поразки його політичної сили на виборах.
Цього разу Білий дім залишила не просто будь-яка особа, а Сьюзі Вайлз — одна з ключових фігур в адміністрації. Вона була незмінною радницею Дональда Трампа під час його другого терміну та відіграла важливу роль у його перемозі на виборах 2016 року, а також у повторному обранні у 2024-му.
Раптове звільнення Вайлз лише за кілька днів після вражаючої поразки республіканців на виборах сигналізує про те, що Трамп поклав на неї провину за невтішні результати.
Призначення Стівена Міллера на пост керівника апарату Білого дому замість його попередниці є яскравим сигналом як для демократів, так і для громадян США. Це вказує на те, що Трамп не лише впевнений у своїй політиці, але й має намір зміцнювати її, незважаючи на можливий опір з боку Конгресу.
Призначення Міллера є тривожним сигналом для Києва.
І у складі адміністрації Трампа, і в опозиції він виступав із критичними, навіть обурливими для України заявами. Також він є прибічником жорстких підходів у взаємодії з європейськими партнерами.
Справжнє суперництво прогнозується у стосунках між урядом та опозиційними силами в Сполучених Штатах.
Розглянемо, хто займе важливу позицію в адміністрації президента США і які наслідки це матиме на фоні проміжних виборів. Деталі далі.
"Льодяна принцеса" Білого дому
69-річна Сьюзі Вайлз нещодавно була визнана другою за впливом особою у Білому домі, поступаючись лише Дональду Трампу. Її статус фактично робив її недосяжною, адже вона користувалася великою довірою президента.
"Численні важливі рішення приймаються згідно з волею президента. Як я бачу, єдина особа, здатна вплинути або направити цю волю, — це Сьюзі," — зазначив колишній високопосадовець республіканської партії, коментуючи роль екскерівниці апарату Білого дому.
Вайлз називали однією з небагатьох осіб, здатних вплинути на думку та рішення американського президента.
Їхня співпраця розпочалася в 2015 році, коли 58-річна політична консультантка взяла на себе керівництво передвиборчою кампанією Дональда Трампа у штаті Флорида. Завдяки її зусиллям у 2016 році Трамп здобув перемогу над демократкою Гілларі Клінтон у цьому регіоні.
Після цього вона стала частиною передвиборчої кампанії Рона Десантіса в боротьбі за губернаторство Флориди. Через кілька років, коли Вайлз знову приєдналася до Трампа, Десантіс уже виступав як його суперник на республіканських праймериз. Існують чутки, що досвід Вайлз, здобутий під час роботи з Десантісом, дозволив команді Трампа виявити вразливі місця конкурента та спонукати його до виходу з гонки.
У 2024 році Вайлз очолила виборчу кампанію Трампа, здобувши репутацію ключової фігури в його успішному відновленні після важкої поразки на виборах 2020 року. Після його повернення до Білого дому Трамп призначив її керівницею своєї адміністрації.
В певному сенсі її можна вважати аналогом Андрія Єрмака на посту керівника Офісу президента.
Посада глави апарату не прописана у конституції США - так само як очільника офісу українського президента.
Трамп не зобов'язаний отримувати схвалення Конгресу чи Сенату для цього призначення; ця особа підпорядковується виключно президенту. Варто зазначити, що функції та статус керівника апарату Білого дому не визначені законодавчо, і на практиці цей чиновник може мати досить розширені повноваження.
Власне, Вайлз стала керівником виконавчого офісу президента, що вже говорить про її значний вплив на прийняття рішень. Однак, у цій ролі вона діяла більше як "анти-Єрмак", ніж в традиційному сенсі.
На цій ролі вона проявила себе як запобіжник, що стримує безладність 47-го президента США.
Вайлз характеризують як помірковану представницю Республіканської партії, котра намагалася внести корективи в деякі політики чинної адміністрації. Це викликало незадоволення у радикально правих колах Білого дому, які вимагали її відставки.
Розбіжності між Дональдом Трампом та його головною радницею посилювалися на фоні наближення проміжних виборів. Спочатку президент вирішив обійти Вайлз при призначенні нової речниці Білого дому, зупинивши свій вибір на маловідомій коментаторці Кеті Захарії. Вона, однак, зазнала серйозної критики в медіа і була змушена піти у відставку вже після свого першого брифінгу.
Остаточно довіру було підірвано під час проміжних виборів до Конгресу 3 листопада, які стали катастрофою для Трампа та його партії.
За даними ЗМІ, у ніч виборів президент за присутності інших членів команди звинуватив Вайлз у провалі. Трамп згодом заперечив цю інформацію, але так і не навів інших можливих причин для звільнення.
"Просто настав момент. Іноді людина проходить через зміни," - відзначив він.
Не менш значущим є те, хто став на місце Вайлза.
Хто є Стівен Міллер?
Новим керівником апарату Білого дому призначено Стівена Міллера, який раніше займав посаду заступника Вайлза та був радником президента у питаннях внутрішньої безпеки. Його вважають архітектором важливих рішень адміністрації в ключових сферах, таких як контроль за міграцією, забезпечення внутрішньої безпеки, що фактично включає в себе формування основних аспектів внутрішньої політики, а також зовнішніми справами.
Міллер розпочав співпрацю з Трампом приблизно в той же час, коли і його колишня керівниця Вайлз. Спочатку він виконував роль спічрайтера для кандидата у президенти, допомагаючи Трампу підготуватися до дебатів із Клінтон. Саме він став автором інавгураційної промови після перемоги Трампа в 2016 році. Через чотири роки Міллер створить текст виступу Трампа, в якому йдеться про нібито сфальсифіковані вибори, на мітингу 6 січня перед його прихильниками, які, після його слів, вирушать на штурм Капітолія.
Протягом першого терміна Трампа на посаді президента Міллер також відігравав значну роль у політичних процесах.
Він взяв на себе лідерство в кампанії, що прагнула зупинити програму DACA (Відстрочка дій для прибулих в дитинстві), яка надавала можливість людям, які були привезені до США в юному віці без необхідних документів, отримувати легальні дозволи на навчання та роботу. Крім того, він підтримував ініціативу, яка забороняла в'їзд до США громадянам семи мусульманських країн.
Під час другого президентства Трампа Міллер став більш публічним і впливовішим.
Чи були успішними його поради президенту Трампу? Украй спірно.
Згідно з логікою, невдача республіканців на конгресних виборах, напевно, мала б призвести до втрати посади Міллером. Адже його сфери відповідальності у Білому домі майже повністю співпадають з тими, де дії адміністрації викликали стрімке падіння популярності Трампа та відштовхнули виборців від кандидатів його партії.
Отже, те, що Міллер, незважаючи на це, отримав підвищення після виборів, надає можливість припускати, що він й надалі буде реалізовувати свої ідеї, які, в свою чергу, підтримує й президент.
Досі найбільшим був вплив Міллера на антиміграційну політику. У цьому питанні він є чи не найжорсткішим "яструбом", іноді обганяючи й самого Трампа у радикальності. Саме Міллера, разом із вже колишньою міністеркою внутрішньої безпеки Крісті Ноем, вважають архітектором жорстоких рейдів Імміграційної та митної служби США (ICE) - коли вони встановили для агентів ICE обов'язкову "норму" у 3 тисячі арештів на день. Він також особисто вимагав, щоб агенти ICE переслідувати будь-кого, хто нелегально перебуває в США, а не лише тих, хто має судимості - про це свідчать джерела численних американських медіа.
Політика, яку проводив Міллер, призвела до гучних вбивств, вчинених співробітниками ICE, коли вони застрелили беззбройних американців Рене Ніколь Гуд і Алекса Претті. Влада намагалася виправдати ці вбивства, називаючи їх "самозахистом" з боку агентів, однак відеозаписи суперечили цій версії. Сам Міллер у спробах виправдати дії своїх підлеглих навіть охарактеризував загиблого медпрацівника Претті як "внутрішнього терориста".
Особи агентів ICE, які вчинили стрілянину по людям, були ідентифіковані, але жоден із них не поніс покарання.
Ці інциденти викликали масові протести в Сполучених Штатах, сприяли формуванню жорстокої репутації Імміграційної та митної служби, а також відштовхнули певну частину виборців, зокрема представників латиноамериканської громади, від республіканців.
Міллер також очолював кампанію тиску та втручання у роботу низки американських університетів в рамках боротьби з антисемітизмом та програмами з рівності, інклюзії та різноманітності (або ж "радикальними лівими", як це називали в адміністрації).
Та його ініціативи заслуговують на увагу не лише у сфері внутрішньої політики і безпеки.
Прихильник російських інтересів та вимог щодо України.
Стівен Міллер проявив себе як радикальний діяч у сфері зовнішньої політики, впливаючи на численні її аспекти.
Він підтримує жорсткий підхід у відносинах з Іраном, тож малоймовірно, що він буде намагатися переконати Трампа покласти край війні на Близькому Сході, яка завдала серйозної шкоди і рейтингу президента, і фінансовому становищу американців. Незважаючи на те, що ця війна, ймовірно, стала причиною втрати Трампом контролю в Сенаті після проміжних виборів.
Він також є прихильником торговельних конфліктів, ініційованих Трампом проти інших країн.
А під час кризи довкола Гренландії на початку цього року Міллер публічно заявляв, що арктичний острів має належати Штатам. Тоді ж він стверджував, що відповідно до "доктрини Трампа" США будуть без докорів сумління використовувати свої збройні сили для захисту американських інтересів, і не виключав залучення армії для захоплення данського острова.
"Ми живемо в реальному світі... який керується силою, який керується примусом, який керується владою", - заявляв тоді ж Міллер.
Він виступав як ініціатор атак на кораблі в Карибському морі та Тихому океані в рамках кампанії проти наркоторгівлі з Латинської Америки. Внаслідок цих операцій загинуло понад 200 осіб. Тодішня адміністрація Трампа не змогла надати переконливі докази зв'язку цих суден із наркотрафіком до США та не визнала, що такі дії є серйозним порушенням міжнародних норм.
Стів Міллер висловлювався і щодо України - і ці заяви не є приємними.
Він постійно підтримує політику адміністрації, яка прагне якнайшвидшого завершення війни, в якій українські інтереси не є пріоритетними. Цю думку він висловлював ще до того, як Трамп знову зайняв президентську посаду.
У 2023 році в соціальних мережах він висловив незгоду з рішенням адміністрації Джо Байдена виділити значні фінансові ресурси на підтримку України, підкресливши: "Як і багато інших американців, я проти фінансування війни в Україні і рішуче виступаю за мирне вирішення конфлікту".
У тому ж році Міллер охарактеризував російське повномасштабне вторгнення в Україну як "проксі-військовий конфлікт США проти Росії", що, за його словами, пов'язано з розширенням НАТО.
Він заперечував, що мотиви Москви спрямовані проти України і її народу. "Це не конфлікт, який має на меті геноцид або знищення конкретної релігії, нації чи етнічної групи. Насправді, ця найтрагічніша війна є наслідком більшої боротьби між Росією та Заходом, що потребує дипломатичних зусиль, зменшення напруги та політичної витонченості," - зазначав Міллер.
Після напруженої дискусії між Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським у Білому домі 28 лютого 2025 року Міллер висловив похвалу американському президенту, відзначивши, що він "вказав на місце Зеленському", що, на думку Міллера, стало "одним із найзначніших епізодів в американській дипломатії".
Коментуючи угоду між Україною та США щодо корисних копалин, він охарактеризував її як "відплату боргу" України перед Сполученими Штатами за "сотні мільярдів доларів, витрачених на підтримку війни".
Хоча наразі важко оцінити, яким чином Міллер вплине на зовнішню політику, оскільки він змагатиметься з державним секретарем і радником з національної безпеки Марко Рубіо, його попередній досвід навіює надію, що його роль буде суттєвою.
Курс на конфлікт із Конгресом.
Ще до нинішнього підвищення позиції Стівена Міллера у Білому домі були твердими.
Вважається, що через його руки пройшли практично всі виконавчі укази Трампа, яких за два роки набралося близько 300, і він активно долучався до створення багатьох з цих документів. Проте, це може бути тільки початком.
За інформацією The Wall Street Journal, Міллер наразі працює спільно з Расселом Воутом, керівником Офісу управління та бюджету США, щоб розробити план дій адміністрації, що ґрунтується на виконавчих указах, які не вимагатимуть затвердження Конгресу. Це означає, що Міллер створює основи для того, щоб адміністрація Трампа могла реалізувати свої плани, незважаючи на опозицію з боку Конгресу, який, очевидно, не підтримуватиме ініціативи Трампа.
Це суперечить заявам Трампа про готовність співпрацювати з демократами в Конгресі.
Отже, нас чекає боротьба в юридичній та правовій сферах.
Попередні роки показали, що у ситуаціях, коли укази Трампа виходять за межі президентських повноважень, їхню дію можуть зупиняти суди - але за нового керівника апарату немає гарантії, що Білий дім зважатиме на усі судові рішення.
Слід зазначити, що Сенат і Палата представників мають можливість заблокувати указ президента, прийнявши відповідний законопроєкт. Однак на практиці їм доведеться подолати вето Трампа, що вимагає 2/3 голосів, отже, для цього потрібна підтримка певної кількості республіканців.
У Демократичній партії вже висловили занепокоєння через призначення Міллера - але також готуються до боротьби. У Палаті представників радять Міллеру шукати адвоката, оскільки готуються розслідувати його діяльність.
Лідер демократів у Сенаті, Чак Шумер, висловив думку, що Трамп "не виніс жодних уроків зі своєї історичної поразки". "Стівен Міллер є творцем найжорстокішої та найнелюдянішої політики цієї адміністрації. Трамп не міг знайти гіршого союзника. Наша демократична більшість стоїть на захисті своїх цінностей і буде протидіяти йому на кожному кроці", - зазначив він, коментуючи ситуацію.
Проте з Білого дому не надходило жодних ознак стурбованості стосовно майбутніх розслідувань. Навпаки, здається, що адміністрація налаштована на активний опір спробам тиску з боку демократів і готова сама загострювати ситуацію. Американські засоби масової інформації навіть повідомляють про можливі дії проти журналістів, включаючи арешти, хоча конкретних підтверджень цієї інформації поки немає.
Загалом, можна з упевненістю стверджувати, що тепер у Білому домі Трампу не буде кого стримувати, як це робила його попередниця Міллера, Сьюзі Вайлз.
Якщо звернутися до порівняння з Єрмаком, то Міллер постає як його ясний аналог, хоча й без врахування розуму Вайлза.
Причому він - показово відданий і лояльний президенту в усіх сферах політики, що дає синергію його зусиль та прагнень із трампівськими. А також - імовірно, гарантує, що до кінця каденції Трампа очільник його апарату вже не зміниться.
До речі, колишній сенатор Ліндсі Грем колись зауважував, що зусилля зниження впливу Міллера є безрезультатними, навіть якщо його вчинки завдають шкоди.
"Моїм співробітникам, які думають, що можуть переконати Дональда Трампа, що Стівен Міллер є для нього обузою, - бажаю удачі. Коли етап Трампа підійде до завершення, лише кілька осіб покинуть його разом, і Стівен Міллер буде одним з них", - зазначив Грем. І, здається, він мав рацію.
#
