Єврейська культурна спадщина як джерело розвитку міст України

Одним із найсвіжіших європейських прикладів такого підходу є музей Lost Shtetl, що розташований у литовському містечку Шедува і відкритий у вересні 2025 року. Цей музей не лише висвітлює трагедію Голокосту, але й досліджує життя єврейських спільнот до цих подій, зокрема їхні родини, навчальні заклади, ремесла та торговельні зв'язки. Згідно з даними офіційного порталу Литви Lithuania.lt, за перші шість місяців музей відвідало близько 45 тисяч людей як з Литви, так і з-за кордону. Протягом першого року вхід до музею є безкоштовним, тож ця кількість поки що не може свідчити про фінансову доцільність проєкту. Однак вона демонструє, що потужний культурний об'єкт здатен залучити значну кількість туристів у невелике містечко. Економічний вплив буде залежати від того, чи скористаються відвідувачі послугами місцевих екскурсій, ресторанів, транспорту та готелів.

Українські міста мають глибокий зв'язок із цим досвідом не лише на географічному рівні. Єврейські громади протягом століть відігравали важливу роль у розвитку Бродів, Бердичева, Дрогобича, Чернівців та багатьох інших населених пунктів, сприяючи зростанню торгівлі, ремесел, освіти та міської культури. Ця історія все ще відчувається в урбаністичному середовищі, однак відвідувачам часто потрібно збирати її з різних частин, аби отримати повну картину.

Рекламное сообщение

За даними Європейської асоціації, що займається збереженням та популяризацією єврейської культури і спадщини, в Україні виявлено приблизно 1500 таких об'єктів. Проте, у світі бізнесу просто наявність ресурсу не гарантує його цінність. Аналогічно, туристичний продукт формується лише тоді, коли між різними пам'ятками встановлюється чіткий зв'язок. Економічний ефект може бути досягнуто лише внаслідок свідомої роботи з пам'яттю.

Від історичного об'єкту до розвитку регіональної економіки.

Мандрівник може зупинитися біля певної пам'ятки, зробити декілька знімків і через годину продовжити свою подорож. Для місцевого бізнесу такий випадковий візит залишається майже непомітним. Зовсім інша ситуація виникає, коли до подорожі додаються екскурсії, обіди, ночівлі, транспортні послуги та місцеві продукти. У такому випадку витрати туриста розподіляються між гідами, ресторанами, готелями та перевізниками.

Таку логіку використали у польському Хмельнику, де занедбану синагогу XVII століття перетворили на освітньо-музейний центр. Навколо неї з'явилися культурні події, освітні програми й дослідницькі контакти. Пам'ятка отримала сучасну функцію, а місто -- новий привід для відвідування.

Не лише Рош га-Шана

Умань показує два виміри релігійного туризму: потужний сезонний пік і попит протягом року. Найбільше паломників приїздить на Рош га-Шана -- свято єврейського Нового року, коли брацлавські хасиди збираються біля могили рабі Нахмана. У 2025 році на свято прибули понад 40 тисяч людей. Водночас могилу відвідують і в інші періоди, зокрема в день народження рабі Нахмана.

Паломницький потік підтримує ринок житла, кошерні заклади, торгівлю, транспортні послуги та взаємодію з міськими службами. За даними міської влади, під час Рош га-Шана у 2025 році до бюджету Умані надійшло близько 20 млн грн туристичного збору -- рекордна сума. Ця сума показує реальний фінансовий ефект паломництва для громади. А оскільки до Умані приїздять не лише на Рош га-Шана, сформовані навколо паломництва сервіси залишаються затребуваними протягом року.

Безумовно, не всі міста можуть похвалитися таким же великим потоком туристів, як Умань, проте її досвід свідчить про те, що важливими є не лише цифри відвідувачів, а й організація сервісів та ефективна міська координація, що створюється навколо об'єктів релігійного значення.

Від шляхів до глобальних зв'язків

В Україні вже створені маршрути, які з'єднують єврейську спадщину кількох міст. Один з таких шляхів пролягатиме через Львів, Жовкву, Великі Мости, Шептицький, Сокаль та Белз. Цей маршрут дозволяє не лише ознайомитися з окремими архітектурними пам'ятками, а й заглибитися в спільну історію, що переплітається між містами.

Дрогобич ілюструє іншу концепцію, у якій спадщина письменника та художника Бруно Шульца стала фундаментом для міжнародних фестивалів, виставок і наукових проектів. Один місцевий наратив створив постійні можливості для візитів до цього міста.

Рекламное сообщение

Як почесний консул, я спостерігаю ще один важливий аспект: ці ініціативи сприяють зміцненню зв’язків між українськими спільнотами та єврейськими установами по всьому світу. У 2025 році ЮНЕСКО, за підтримки ЄС, розпочала дворічний проект, спрямований на збереження єврейської документальної спадщини України, з бюджетом у 2,2 мільйона євро. Оцифровані архіви можуть стати основою для нових виставок, туристичних маршрутів та освітніх програм.

Широкомасштабна агресія Росії проти України наразі стримує міжнародний туристичний потік, проте не зупиняє підготовчі процеси. Можна продовжувати цифровий архів, розвивати дослідження та партнерські зв'язки, а також готувати туристичні маршрути для більшої аудиторії на випадок покращення безпекової ситуації.

Не існує універсальної моделі, що підходить для всіх міст, оскільки результати залежать від стану культурних пам'яток, їх доступності, потоку туристів та ресурсів місцевого бізнесу. Крім того, важливими є догляд за об'єктами, організація маршрутів та забезпечення безпеки для відвідувачів.

На мою думку, довгострокову цінність таких ініціатив визначає не лише кількість туристів, а й довіра до того, як вони представляють історію. Її створюють перевірені дослідження та діалог з істориками, єврейськими організаціями й громадами.

Єврейська історія не є просто додатком до нарративу українських міст. Вона відіграє ключову роль у розумінні розвитку їхньої економіки, культури та урбаністичного середовища. Професійний підхід до цієї спадщини може створити нові перспективи для туризму, освіти та міжнародного співробітництва. Місто у такому випадку не перебудовує себе, а навпаки, глибше відображає свій історичний шлях і сучасну ідентичність.

Ознайомтеся також із матеріалом "Україна — священна земля для євреїв". Як історія міст з єврейськими спільнотами ставить під сумнів російські наративи.