"Карсон безсумнівно вражає своєю здатністю оспівувати життя в його найрадикальніших проявах, де екстаз і мить смерті стають практично невіддільними один від одного", - Ганна Улюра, спеціально для DW.
Нобелівську премію з літератури була вручена видатній канадській поетесі Енн Карсон. Комітет визнання підкреслив її інноваційний підхід та сміливість у творчості, яка в інтерактивному спілкуванні з класичними традиціями відкрила нові горизонти для сучасної літератури.
Хто є Енн Карсон?
Енн Карсон - одна з найвідоміших поеток англомовного світу. Її часто згадують в тандемі з Луїзою Глік, авторкою-лавреаткою зі США - ці дві поетки визначають ландшафт високої поезії уже не один десяток років, але на відміну від Глік Енн Карсон широко відома і поза межами аматорів високої поезії.
Незважаючи на відсутність у соціальних мережах, вона має велику армію шанувальників у мережі Х (раніше відомій як Twitter). Її поезія вражає емоційною напругою та виразністю, цитати з неї часто обирають для публікацій, створюючи враження естетичної загадки: "Ця п'єса - трагедія. / Дивіться уважно: // зараз я врятую її від журби" (цитата з "Норми Джин", про яку я розповім згодом). Важко визначити, чи має Карсон іронічний, риторичний, ніжний чи хуліганський стиль — все залежить від контексту її творів. І тому критики часом з гумором зазначають, що у Енн Карсон є велика армія фанатів, але значно менше тих, хто насправді читає її.
Енн Карсон - канадійка (і цей факт насправді заскочує, коли його усвідомити: така махина, як канадська література, має лише свою другу Нобелівську премію, першої нобеліанткою звідтам була Еліс Манро в 2013 році), однак від кінця 2000-х живе з чоловіком в Ісландії, кілька років уже має ісландське громадянство, і там, вдома, її застала новина про Нобелівку. Енн Карсон тут же повідомила своє ставлення до присудження їй найшанованішої в світі премії: "Вони там всі збожеволіли, ти диви!" Ні, це не награна скромність - це притаманне їй іронічне ставлення до себе і світу.
Енн Карсон народилася в Торонто в 1950 році. Навчалася в Університеті Торонто, кілька разів покидала навчання, але зрештою закінчила його і пов'язала своє життя з наукою. За професією Карсон - науковиця, досліджує греку і латину, викладає класичну античну літературу. Від кінця 1970-х, коли вона здобула ступінь доктора наук у цій галузі, Карсон не полишала роботи з давніми текстами (це ой як відгукується в її поезії). Перша її книжка "Ерос гірко-солодкий" вийшла 1986 року і була переробкою дисертації - Карсон написала кілька глибоких і дивних есе про Платона, Сапфо та інших. Книжка зачарувала всіх глибиною есеїстики, але років через 30 її читачі зрозуміли: "Ерос гірко-солодкий" - насправді поема. Сама ж Карсон продовжувала як есеїстка і робила літературні переклади, а те, що писала, звала "романами у віршах". І хай її вірші не завжди скидаються на те, як ми уявляємо поезію, але передовсім Карсон - поетка.
Про Енн Карсон, поза її літературними творами, відомо не так вже й багато. Вона уникає публічності і рідко спілкується з журналістами. Тому її Нобелівська лекція в грудні обіцяє стати важливою подією: письменники, які зазвичай ведуть відлюдницький спосіб життя, часто відкриваються під час виступів перед Шведською академією.
Читайте також: Нобелівська премія з літератури-2025: угорський майстер апокаліпсиса
Пошана класичному мистецтву як грайливий жест.
"Спаліть щось, використовуйте попіл" — таку пораду часто дає Карсон своїм студентам, які прагнуть уважно читати та переписувати класичні твори. Багато з книг, які сьогодні асоціюються з Енн Карсон, є переспівами в дуже широкому розумінні цього слова. Її обізнаність та книжкова ерудиція вражають, адже в її роботах можна знайти безліч цитат і посилань. Деякі з них особливо помітні. Наприклад, "Автобіографія Червоного" (1998) та "Червоний Doc" (2013) перетворюють легенду про Геріона — чудовисько, якому Геракл доручив вкрасти табун — на історію старшокласника. А "Якщо ні, то зима" (2002) — це переклади та переспіви творів Сапфо, що розповідають про любов жінки, яку видали заміж проти її волі. "Краса чоловіка" (2001) також містить переспіви та біографічні есе, але вже про Джона Кітса.
Остання на сьогодні робота Енн Карсон, "Норма Джин Бейкер з Трої" (2019), є своєрідним лібрето на півсотні сторінок, яке сама поетка описує як "співаний перформанс". Цей твір поєднує в собі елементи театру та літератури. У ньому Карсон переосмислює трагедію "Єлена" Евріпіда, з якою вона вже працювала, перекладаючи її раніше. Також це ще одна інтерпретація давньогрецького міфу про Трою. Цікаво, скільки таких переосмислень було створено в 21-му столітті? І що ж потрібно, аби твір на базі відомого сюжету здобув популярність? "Норма Джин" безумовно досягла успіху.
У трактуванні Євріпіда, Єлена постає в зовсім іншому світлі, ніж ми звикли її уявляти: вона ніколи не відвідувала Трою і не тікала з Парисом від свого чоловіка. Її боги замінили на двійника, який і став об'єктом любові Париса, тоді як сама Єлена опинилася в Єгипті, де страждає від нудьги, поки світ вважає її "троянською блудницею", через яку розгорілася війна. Вже після завершення конфлікту її знайде чоловік Менелай.
Сюжет Карсона, що черпає натхнення з твору Евріпіда, лишає оригінальну основу непорушною, проте переносить дії з Єгипту до Лос-Анджелеса. Тут Єлена, яка набуває образу молодої Мерилін Монро на початку її кар'єри, готується до зйомок у "Шато Мармон" під керівництвом Фріца Ланга у фільмі "Сутичка вночі". Сценарій, присвячений Монро-Єлені, створює автор, який сумує за нещодавно покійною акторкою. Під час написання цієї п'єси він починає перевтілюватися в Мерилін: спершу змінює вбрання, потім голос, а згодом стає її втіленням (двійники Єлени множаться). У тексті драматурга-кросдресера є чимало відсилань до творів Артура Міллера, який був одним із чоловіків Мерилін Монро і виконує тут роль Менелая. За вікном розгортається карибська криза, а світ готується до можливого ядерного катастрофи...
Читайте також: Письменниця Хан Канг відмовилася святкувати Нобелівську премію через війни
Популярне хуліганство Карсона
Зовсім недавно згадала про ще одну лауреатку Нобелівської премії – Ельфриду Єлінек, яка також створила п'єсу від імені Мерилін Монро, присвячену її останньому дню. Яка ж магнетична сила постаті Мерилін для інтелектуалок першого плану! Подивіться лише на це. А "Норма Джин" Карсон здається чимось на кшталт надмірного поп-культурного провокаційного вчинку, чи не так? По суті, це і є кемп. Відверте і демонстративне бешкетування на межі того, що звичайні люди могли б охарактеризувати як добрий смак. Раніше Карсон також переклала "Вакханок" Евріпіда, і її захоплення чистим, відвертим діонісійством очевидне: прославляти саме життя в його найрадикальніших проявах, де екстаз і момент смерті стають невіддільними.
У доробку Карсон є збірка з запозиченою назвою Decreation (2005), зникання себто. То була категорія з філософської концепції Сімони Вейль: decreation - щось на зразок знищення істоти в самості, тієї істоти, що замкнена в тобі самій та визначеної тобою ж. І Карсон міркує про зникнення себе, яке розчиняється в чужому вірші, в чужому погляді, в чужій історії - в точці екстазу... При тому прошу тримати в зоні уваги: поезія Карсон радше тепла, ніж нарвано гаряча, вона відсторонена і воліє говорити з чужого голосу, цитатами й алюзіями. Цікавий ефект, ту, яка міркує про пристрасті екстазу, знову і знову звинувачують у холодності.
Читайте також:
Противник нацизму та лауреат Нобелівської премії: хто такий знаменитий німецький автор Томас Манн?
Чому всім цікаві ретелінги?
Метод, в якому працює і при тому бездоганно Енн Карсон, зветься пастиш, вона колажистка. Це наслідування стилю або якоїсь доби, або конкретного автора, дуже тактовне наслідування - над твором-попередником не глумляться, його вшановують в усій його цілісності.
Один із поетів, до творчості якого Карсон постійно повертається, - це Пауль Целан. Він намагався продемонструвати, що після Шоа слово вже не має того ж значення, що і раніше; мова сама по собі стає насильством, коли намагається висловити кінець людяності. Карсон, у свою чергу, прагне відновити майже знищену, але все ще живу мову Целана, зі своєю власною, яка також постраждала від глибокої поваги до страждань поета. Це як сліпий, якого веде однокоий.
Та кожна ж літературна доба захоплюється своїм способом переписати-переказати античні і класичні сюжети, наприклад. Не так давно й ми переживали бум ретелінгу античних міфів. Зазвичай літератори починають переписувати міфи, а читачі кидаються їх перечитувати в часи неймовірної суспільної й етичної тривоги: космогонія, в якій боги можуть помилятися, але герої, зрештою, їхні помилки виправляють. І ми її дуже потребуємо, коли нам погано - Карсон це знає.
Остання на сьогодні її книжка - "Хибна норма" (2024), поетичний збірник з дуже класичною, як для Карсон, структурою, бо зазвичай її книжки - колажний безум (це комплімент, якщо що). "Хибну норму" закриває вірш "Тодтнауберг", містечко в Шварцвальді. Це колаж: малюнки плюс ліричний діалог. Карсон відтворює розмову Пауля Целана і Мартіна Гайдеґґера в хижі посеред гір в 1967 році. Уцілілий єврей і філософ-антисеміт, два генії посеред Ніде, на горі в долини смерті, якщо буквально прочитати назву місцевості. І кожен обмірковує обмеження і спотворення поетичної мови, які притаманній їй апріорно. Після цієї зустрічі Целан написав вірш, який зветься так же, як і поезія Карсон. Він описує місцевість - топоніміка всуціль пов'язана з гниттям і помиранням, і завершує цей опис словом "надмір".
Читайте також:Чому Муракамі захоплює весь світ і дратує японських критиків
Притлумити жаль
Тепер давайте зробимо крок назад і розглянемо цю кемпову "Норму Джин" — там справді все перебільшено, від привидів Єлени до цитат з Евріпіда. І все це лише для того, щоб трохи послабити "смуток" у цій "трагедії". Втім, скасувати трагедію не вдасться, але, можливо, є шанси зменшити гіркоту, так?
Поезії Енн Карсон не є звичними втішними рядками, але вони наповнені щирою надією. Вона безсумнівно заслуговує на звання нобеліантки 2026 року. Один із її віршів у збірці "Хибна норма" носить назву "Лекція з історії письма на небі" - невже можна знайти більш вражаючу метафору у ці часи, коли ми чекаємо на кінець світу?
На завершення, ось цитата з інтерв'ю автора, що містить дуже щирий момент саморефлексії: "Як на мене, важко стверджувати, що хтось справді розуміє, що має на увазі інша людина під час розмови. Це не лише про переклад, а скоріше про занурення в невідомість. Мова є надзвичайно інтимною, приватною. Це дивно. Можливо, ви могли б назвати це перекладом, але іноді це схоже на евфемістичну метафору, хоча, мабуть, ще більш безнадійну. Проте, за цим стоїть зусилля людини, яка намагається подолати цю безнадійність у кожному висловлюванні".
Чи є можливість прочитати роботи Енн Карсон українською мовою?
Наразі, на жаль, ні - її твори неймовірно складні для перекладу. Але анонсовано: перший переклад Енн Карсон українською мовою це буде "Автобіографія Червоного" - вийде у видавництві "Грушка".
#
