Хто вийшов переможцем: Ізраїль, ХАМАС чи Дональд Трамп?

Війна в Газі закінчилася: чи настане мир?

Минулого понеділка міжнародне співтовариство зі здивуванням спостерігало укладання, можливо, однієї з найдивніших мирних угод. Її не підписала жодна зі сторін, які брали участь у конфлікті. Однак бойові дії припинилися, і є всі підстави вважати, що в недалекому майбутньому не відновляться.

Підписаний документ не містить жодних чітко визначених умов, термінів чи зобов'язань. Всі деталі "Декларації Трампа про стійкий мир і процвітання" – таку назву має цей текст – фактично посилаються на "план Трампа", який також не відзначається високим рівнем конкретики. Більш того, сторони конфлікту раніше висловлювали своє незадоволення деякими аспектами цього плану. Тим не менш, вони в цілому виконують усні домовленості, незважаючи на певні труднощі та затримки. На даний момент можна обережно стверджувати, що перша стадія запропонованого Дональдом Трампом плану проходить досить успішно. Чи можуть скептики виявитися в невигідному становищі, а в регіоні справді виникнути "стійкий мир"?

Сам президент Сполучених Штатів випромінює впевненість і оптимізм. Як це йому властиво, під час бліц-візиту до Єрусалима і Шарм еш-Шейха він сміливо розкидався голосними заявами. "Це зайняло три тисячі років, ви можете в це повірити?" -- вигукував хазяїн Білого дому, явно переживаючи момент найвищого захвату від самого себе. Немає сенсу гадати, чи взяв він за відправну точку "епохи терору", якій поклав кінець, легендарне завоювання євреями Ханаану або ще менш історично достовірний вихід з єгипетського рабства. Складно сказати також, чи справді він вірить, що пафосна, але беззмістовна декларація, підписана США, Туреччиною, Єгиптом і Катаром, може остаточно розв'язати палестино-ізраїльський конфлікт?

Однак, схоже, Дональд Трамп був цілком щирим, коли оцінив укладену угоду як найбільше досягнення у своєму житті. Не скупився лідер США й на похвали на адресу тих, хто зробив свій внесок у досягнення результату, та й просто всіх, хто потрапив йому на очі. "Подивіться на нього, -- вказав американський президент, виступаючи в Кнесеті, на начальника штабу Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) Еяля Заміра. -- Він міг би зніматися в кіно!" Зважаючи на те, що військово-політичне керівництво єврейської держави значною мірою хазяїн Білого дому примусив припинити бойові дії й відмовитися від наміру остаточно знищити ХАМАС, пишна риторика покликана була переконати ізраїльтян, що вони насправді вже перемогли й досягли всіх своїх цілей.

Чимало втішних слів, і цілком заслужено, пролунало й на адресу міжнародних посередників і представників переговірної команди. Усі, хто брав участь у процесі, зазначають конструктивну роль, яку зіграло приєднання Туреччини до дуету посередників. Проте досягти результату було зовсім непросто.

Минулого тижня можливість укладення угоди виглядала досить сумнівно. Делегація ХАМАС була готова звільнити заручників лише за умови виведення підрозділів ЦАХАЛ з усієї території Гази. Джаред Кушнер і Стів Віткофф особисто брали участь у переговорах з лідерами терористичної організації, намагаючись змусити їх змінити свою позицію. Раніше Вашингтон вже налагоджував контакти із ХАМАС, проте тоді роль переговорника виконував спецпредставник президента США з питань заручників Адам Белер. Завдяки своїм повноваженням він неодноразово зустрічався з представниками талібського уряду Афганістану, який ніхто не визнає. У Шарм-еш-Шейху переговори велися за участю найближчих радників американського президента, які зазвичай спілкуються з легітимними главами держав, президентами та монархами. Їхні запевнення в тому, що Дональд Трамп не дозволить Ізраїлю відновити військові дії, якщо ХАМАС виконає умови угоди, справили певний вплив.

Якщо вірити твердженням преси, Стів Віткофф сказав також, що заручники перетворилися з активу ХАМАС на пасив. За всієї цинічності, у цьому твердженні була своя логіка. Терористи вже могли переконатися, що наявність у них живого щита слабко впливала на рішучість ізраїльського військово-політичного керівництва покласти угрупованню край. Для виживання терористам раціональніше було вже відпустити заручників, а не продовжувати їх утримувати. Після короткої паузи на роздум терористи погодилися. Через день за затвердження умов повернення заручників проголосував і ізраїльський кабінет міністрів. ЦАХАЛ почав руйнувати свої опорні пункти в Газі й відступати. Угода відбулася без жодної формальної домовленості між сторонами. Дональд Трамп оголосив про проведення Саміту миру. Можливі різні думки, підсумком війни стала перемога Ізраїлю, чи ХАМАС теж може претендувати на лаври, але мир безперечно виграв американський президент.

Коло світових керівників, які виявили бажання приєднатися до успіху, виявилося надзвичайно широким. Серед тих, хто скористався цією нагодою, щоб надалі асоціюватися з Дональдом Трампом у контексті цього приємного моменту в його житті, опинилися лідери Франції, Індонезії, Італії та Пакистану, а також Кіпру, Бахрейну, Вірменії, Азербайджану, представники Європейського Союзу та ООН. Повний перелік виявиться досить довгим.

Проте декларації — це одне, а реальна ситуація "на місцях" — зовсім інше.

Перед виступом Дональда Трампа в Кнесеті всі двадцять ізраїльтян, які залишилися живими, були звільнені терористами без будь-яких урочистостей. Вони не були змушені публічно дякувати своїм утримувачам, як це сталося на початку року. Однак повернення тіл загиблих заручників затягується. Станом на вечір середи, 15 жовтня, ХАМАС передав лише вісім з двадцяти восьми тіл. Одне з них навіть не було ідентифіковане, що породжує підозри, що терористи могли помилково або навмисно передати тіло одного з загиблих палестинців (така ситуація вже мала місце раніше). Дональд Трамп і посередники докладають зусиль, щоб прискорити процес. Відповідно, Ізраїль знову обмежує гуманітарну допомогу та не дозволяє відкриття контрольного пункту на кордоні з Єгиптом у Рафаху.

Під час переговорів ХАМАС повідомляв, що місцезнаходження деяких загиблих є важкодоступним або зовсім невідомим. Міжнародний Червоний Хрест зазначає, що процес пошуку може зайняти значний час. Водночас не можна виключати, що терористи навмисно затягують цей процес. Офіційне повернення загиблих заручників є лише першим етапом угоди, який вже був досягнутий. Подальші етапи включатимуть роззброєння бойовиків і передачу контролю над безпекою в Газі міжнародним силам, які поки що не сформовані. Проте у ХАМАСу немає особливої мотивації поспішати, адже вони залишаються фактично владою в Газі.

Виконуючи свої зобов'язання, в понеділок Ізраїль звільнив близько 1950 палестинців, які були засуджені чи підозрювані у терористичних актах, серед яких 250 осіб відбували довічні терміни за вбивства або спроби вбивств. Ізраїльські збройні сили повернулися на свої попередні позиції, які займали до початку останньої операції в серпні, відомої як операція Колісниці Гідеона-2. Мешканці Гази, які раніше вирушили на південь, починають повертатися до своїх домівок або до залишків від них. Бої між ХАМАС і ЦАХАЛ, за винятком деяких незначних перестрілок, вгамувалися.

Розпочалися досить напружені зіткнення між ХАМАС та іншими збройними угрупованнями, які раніше отримували підтримку від Ізраїлю. Частина з цих міліцій отримала зброю, вилучену у ХАМАС. У деяких регіонах вони виконували функції з підтримки порядку та розподілу (а також, за словами їхніх критиків, привласнення) гуманітарної допомоги. Ці угруповання не мали формального статусу, проте деякі з них самі себе іменували палестинською поліцією і стверджували про наявність зв’язків із Палестинською національною адміністрацією.

Тепер ХАМАС знову вийшов на вулиці та прагне жорстко відновити свій контроль над ситуацією. Ситуація вже призвела до серйозних зіткнень, внаслідок яких загинуло чимало людей. ХАМАС знову почав практику публічних страт своїх опонентів, звинувачуючи їх у співпраці з ворогом.

Усе це, звичайно, не вселяє особливого оптимізму щодо реалізації подальших етапів плану Трампа, які припускають усунення ХАМАС від влади. Однак навіть якщо саміт у Шарм еш-Шейху й не відкрив шлях до стійкого миру й процвітання, як проголосив американський президент, не знецінюватимемо його реальні досягнення. Схоже, що він справді зупинив криваву війну, яка тривала два роки. Це немало.