Хто ж звільняв Ісуса з розп'яття? Чому другорядні герої насправді відіграють важливу роль?

Зображення: Facebook/Юліан Тимчук Священнослужитель Юліан Тимчук

Отче, давай розглянемо постать розбійника Варавви, який з'являється на порозі Хресної дороги. Це людина, яка змогла уникнути смерті. Які причини та обставини призвели до такого вирішення?

Варавва згадується в усіх чотирьох Євангеліях. Зокрема, у Марка його описують як розбійника та бунтівника, який вчинив вбивство під час заколоту. В особливий момент Ісус бере на себе його місце, оскільки під час свята Пасхи людям була надана можливість звільнити когось. Люди вирішують відпустити саме Варавву — злочинця, якого обрали замість Ісуса, що підлягає розп'яттю. Варавва символізує кожного з нас — грішників, які отримали шанс на спасіння. Він виявився винним, але зміг уникнути покарання, в той час як Христос, будучи безгрішним, готовий прийняти смерть. "Він був поранений за наші гріхи, за наші провини страждав. На ньому була кара, що приносить нам спасіння, і його ранами ми отримали зцілення".

У тих подіях далі з'являються ще двоє розбійників - вони помирають на хрестах, поруч з Ісусом. І тільки один із них встигає зробити правильний вибір...

Один раз покаявся, і це сталося в останні миті його життя. Господь промовив до нього: "Сьогодні ти будеш у раю". Цей розбійник згадується на початку кожної літургії. Священик, обходячи святий престол із кадилом, проголошує: "У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, у раю з розбійником...". Бог прийняв його покаяння, що є підтвердженням того, що ніколи не буває запізно звернутися до спасіння.

Зображення: kinorium.com Ісус на хресті. Сцена з фільму 'Страсті Христові'.

У певний момент на шляху Хресної дороги з'являється Симон з Киринеї, який змушений допомогти у перенесенні хреста. Відомо, що це рішення не було його власним — його примусили до цього.

У Божому задумі випадковостей немає. Про Симона йдеться у трьох Євангеліях - у Матвія, Марка і Луки. Його справді примусили нести хрест, він узяв його не зі своєї волі. У Матвія (16:24) написано: "Хто хоче йти за мною, нехай візьме свій хрест і за мною йде". Симон виконав цей заклик не абстрактно, а реально. Він бере на себе тягар, навіть не знаючи, що стає учасником спасіння. Його постать показує нам, що маємо бути готові допомогти іншому нести його хрест, не бути байдужими, розділити з кимось горе, що особливо актуально сьогодні у час війни, і взагалі бути підтримкою для людей. Симон теж ніс свій хрест. І ми несемо свій хрест у житті, але маємо допомагати й іншим.

Зображення: kinorium.com Симон підтримує Ісуса в нещасливій дорозі з хрестом. Сцена з фільму 'Страсті Христові'.

Історія про хустку Вероніки не збереглася в чотирьох канонічних Євангеліях, проте віруючі християни переконані в її історичності та вшановують пам'ять цієї жінки.

Так, її оповідь не фіксується в канонічних Євангеліях, але вона збереглася в церковному переданні. Вероніка, коли Ісус йшов до Голгофи, витерла його обличчя хустиною. На цій тканині залишився відбиток обличчя Спасителя. Чи усвідомлювала Вероніка, кому вона надає допомогу? Це залишається невідомим. Проте, як говорить Господь, "що ви зробили одному з найменших - мені зробили". Ці слова з Євангелія від Матвія відображають притчу про Страшний суд, де Ісус закликає до благочестя, нагадуючи про необхідність допомагати нужденним, зокрема одягати нагих, відвідувати хворих і ув’язнених — адже за це буде винагорода. Милосердя до Христа в час його страждань є виявом справжньої віри. Бо те, що ти робиш для інших, ти робиш для Бога. Вероніка проявила милосердя до страждального і приниженого чоловіка, і, виявилося, що вона служила самому Богу. Хоча вона не була серед ключових персонажів біблійної історії, її присутність стала важливою: вона приєдналася до Хресної дороги і стала частиною історії спасіння.

Фото: Everett collection Ісус і Вероніка. Кадр з фільму 'Страсті Христові'.

Дата не є визначальною. Чи прагнуть християни святкувати Пасху спільно, і які перешкоди стоять на їхньому шляху?

Як сталося, що сотник Лонгин, який вже не вперше був свідком страти, усвідомив, що цього разу перед ним стоїть сам Господь?

У Євангелії від Марка зазначено: "Сотник виголосив: "Справді, цей чоловік був сином Божим". Його ім'я було Лонгин. Це той центуріон, котрий вдарив списом у тіло Ісуса. Хоча він був язичником, в момент смерті Спасителя визнав Його Господом. Його слова виявилися криком з глибини душі. Ми можемо лише уявляти, що саме зворушило його серце. Адже він, безперечно, був свідком не одного розп'яття. Але тут сталося щось особливе. Він прийняв християнство і став мучеником за свою віру.

Історія Лонгина також підкреслює, що кожна людина має можливість змінитися, незважаючи на своє грішне минуле, старі переконання та вчинки. Просто заявити: "Я не грішу, відвідую церкву, молюся, отже, гарантую собі рай" — цього недостатньо. Навіть якщо ти здаєшся прекрасною особистістю, поки не відкриєш своє серце для Ісуса і не зрозумієш, що його хрест змінив твоє життя, всі інші зусилля будуть марними. Це усвідомлення прийняв сотник.

Sure! Here’s a unique version of that text: @yuliantymchuk

Від Голгофи до Вифлеєму: шлях Спасителя #юліантимчук #християнство #проповідь #церква #christianblog

🎶 ексклюзивний звукозапис - Юліан Тимчук | Священик

Уявімо собі той трагічний момент, коли Ісус відійшов з цього світу. Під хрестом стояла спустошена Марія, оточена кількома жінками, які намагалися підтримати її, а також молодий улюблений учень Іван, що, здавалося, був ще зовсім юним. Очікувати від них якогось активного втручання було марно. Тим часом Христос залишався на хресті, наближаючись до суботи, що вимагало термінових дій для поховання. І саме в цей вирішальний момент на сцену виходить Йосип Аримафейський, готовий взяти на себе ці відповідальні обов'язки...

Йосипа Аримафейського згадують у всіх чотирьох Євангеліях. Він був таємним учнем Ісуса Христа, членом ради (синедріону) та заможним і впливовим чоловіком, проте боявся відкрито зізнатися у своїх переконаннях. Саме він звернувся до Понтія Пилата з проханням отримати тіло Ісуса Христа. Після цього він поховав його у своєму власному гробі. Як зазначено в Писанні: "знявши Його, обгорнув полотном і поклав Його в гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не лежав". Важливо зазначити, що мати власний гроб у ті часи було великою розкішшю, яка вимагала значних зусиль, часу та коштів.

Йосипові слід віддати заслугу — його вчинок був справді вражаючим. Адже хто ще наважився б попросити тіло? Це не був Андрій, не Петро, який відрікся від Ісуса, не Фома і, звісно, не Юда. Вони всі злякалися і сховалися. І в цей критичний момент виступає Йосип з Ариматеї, який просто взяв на себе те, що інші уникали. Це був сміливий крок. У той час він зробив більше для Ісуса, ніж усі учні разом узяті. Кожен із нас має можливість стати Йосипом. Кожен може проявити підтримку та допомогу іншим.

Зображення: c4u.org.ua "Розп'яття" (1525), художник Антоніо Аллегрі да Корреджо.

Існував також Никодим - "людина зі сходами і кліщами", як його зображують на святкових іконах. Хто ж цей помічник Йосипа?

Він фарисей, один із юдейських начальників. Справді часто в іконописі Никодима зображено з драбиною і кліщами, чи ще якимись інструментами, бо він допомагав знімати тіло Ісуса з хреста. У той важкий момент він стає помічником Йосипа Аримафейського. А ще він приносить миро і алоє - пахощі для поховання Христа.

Історія Никодима та Йосипа демонструє, що навіть серед заможних і впливових людей знаходилися ті, хто прагнув до істини. Звісно, їхні страхи були обґрунтованими, адже вони ставили під загрозу не лише свій статус і вплив, а й власне життя. Проте вони залишилися вірними своїм переконанням. У критичний момент вони вчинили так, як слід, і за це отримали величезну нагороду від Бога.

І церква не помилилася, визнавши їх святими.

Звісно. Варто згадати ще одну учасницю тих подій, яку пізніше деякі церкви визнали святою. Вона може бути розглянута як героїня другого плану — дружина Понтія Пилата. У Євангелії від Матвія (Мт. 27:19) зазначено, що під час судового процесу вона надіслала до Пилата слугу з попередженням: "Не май нічого спільного з цим Праведником, бо я сьогодні вночі сильно страждала через Нього". Вона відчуває глибоке муки совісті, хоча й не бере безпосередньої участі у покаранні Ісуса. Слід зазначити, що в той час жінки мали обмежений вплив у суспільстві. Проте дружина Пилата не залишається мовчазною; вона попереджає, не бажає залишатися байдужим свідком, а прагне діяти.

Проте всі ці "другорядні герої" не з'явилися в цій розповіді випадково. Дехто намагається знайти Бога серед найбільших страждань і знаходить Його. Інші приходять несвідомо, але в їхньому житті відбуваються зміни.

Пройшло більше двох тисяч років, а ми досі пам'ятаємо про всі ті події та особистостей.

Послання на яйці. Чому українці пишуть писанки і не збираються зупинятися?

Згадаймо ще про "масовку" - натовп, який ішов за Христом до певного моменту. Але не дійшов до самої вершини Голгофи.

Натовп вирушав до Голгофи, керуючись цікавістю. У ті часи не існувало телевізорів чи Інтернету – людям доводилося йти до подій власними ногами. Нещодавно ця ж юрба гучно вітала Ісуса словами "Осанна, благословен, хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїля!". Вони радісно приймали Христа, адже дійшла чутка про те, що Він воскресив Лазаря. Крім того, багато хто сподівався на нові чудеса, зцілення та дивовижне множення хлібів і риби. Але Господь не виправдав їхніх сподівань: дива не сталося, і врешті-решт, натовп розійшовся.

На мою думку, це схожі люди на тих, хто приходить на Пасху з кошиком, наповненим ковбасою, пасками та крашанками. Вони не з'являються на літургію, а приходять лише в останні миті, щоб освятити свої страви і повернутися додому святкувати. В церковних обрядах вони бачать лише традицію, але не більше. Хоча традиції мають своє значення, вони не повинні заміняти нам Спасителя, Ісуса Христа, живого Бога.

Воскресіння, як і було, так і є подією номер один в історії людства. І це зрозуміли небагато людей. Лише ті, хто зміг дійти до кінця. Сьогодні кожен із нас може відчути себе Вараввою чи побувати в ролі Йосипа або Вероніки - стати причетним до великої події. А хтось залишиться просто спостерігачем у натовпі.

Зображення: c4u.org.ua Творіння "Воскресіння Ісуса Христа" (близько 1570 року), авторства Паоло Веронезе.

Ким стати у цій розповіді - вирішувати лише нам.

Sure! Here’s a unique version of that text: @yuliantymchuk

Відповіді на складні запитання #юліантимчук #проповідь #священник #христянство #церква

🎶 ексклюзивний звукозапис - Юліан Тимчук | Священик