Капелани не виконують функції замполітів і відкриті для підтримки навіть атеїстів, - зазначив Горшков 25 грудня 2024 року.

Ілюстраційне зображення: © Олександр Клименко

"Україна - багатоконфесійна країна. У нас багато традицій"

Яким чином українці сприйняли перехід на новоюліанський календар? Чи є інформація про те, скільки людей в Україні святкують Різдво 25 грудня?

Перехід на новий календар торкнувся не лише православних церков. Зокрема, це стосується Православної церкви України та Української греко-католицької церкви. Раніше обидві церкви користувалися юліанським календарем, який через свою недосконалість відставав від астрономічних подій. В результаті, всі події фактично зсунулися на два тижні вперед. Українська греко-католицька церква вирішила перейти на григоріанський календар — той, до якого ми звикли, адже наша країна вже багато років живе за цими датами.

Цей етап трансформації відбувся після встановлення Української Народної Республіки. Православна церква України, під проводом митрополита Епіфанія, перейшла на новоюліанський календар, який був розроблений майже століття тому. Цей календар є більш точним у порівнянні з григоріанським. Проте, впродовж найближчих ста років їхні дати будуть співпадати, тобто між ними не виникне жодних відмінностей.

Чи був цей перехід комфортним? У будь-якій традиції є люди, котрі звикли до чогось старого. І для них цей процес болісний. Ми точно не знаємо, скільки таких людей в Україні. Знаємо, що віряни Української православної церкви, які перебувають в єдності з московським патріархатом, залишилися на юліанському календарі. Але Україна - багатоконфесійна країна. У нас багато традицій. Римо-католики завжди були на григоріанському календарі. Зараз підтягнулися греко-католики, Православна церква України перейшла на новоюліанський. Численні протестанти раніше більш тяжіли до західної традиції, але в наших протестантських церквах Різдво святкували сезоном: від 25 грудня за григоріанським календарем по 25 грудня за юліанським календарем, яке припадало на 7 січня григоріанського календаря. Як на мене, це не дуже болісний процес загалом, хоча є деякі люди, для яких принципово залишатися на старому стилі.

Ви абсолютно вірно підкреслили, що Україна є країною з різноманітними релігійними традиціями. Примітно, що з вечора середи 25 грудня 2024 року до четверга 2 січня 2025 року в нашій країні святкуватимуть також Хануку.

Отже, цього року спостерігається надзвичайно цікавий випадок.

І це, погодьтеся, дійсно вражаюче співпадіння.

Ханука відзначається пізно, оскільки юдейський календар є місячним. Це означає, що свято може випадати на різні дати. Хоча за єврейським календарем воно має фіксовану дату, у нашому календарі його святкування може відбуватися у різні дні.

Вячеслав Горшков. Изображение: uacrisis.org

Коли тобі кажуть: "тримайся", логічно виникає запитання: "за що?"

Як еволюціонувало наше суспільство протягом років великого конфлікту? Які трансформації зазнало ставлення до релігії? Чи зросла кількість українців, які ідентифікують себе як віруючі?

Загалом, це звичне явище. Якщо відбуваються якісь трагічні події, відбувається сплеск релігійності. Зазвичай, він не тривалий. Бо є певні закони розвитку суспільства. І форми релігійності теж змінюються. Я б не сказав, що люди стали більш релігійними. Мені здається, що люди почали краще розуміти релігійних людей. Тобто нерелігійні спільноти краще розуміють релігійні спільноти. Бо дуже важко, коли ти перебуваєш на межі відчаю. І коли тобі кажуть: "тримайся", логічно виникає запитання: "за що?". На що мені спиратися? І саме релігійні спільноти пропонують певний шлях, пропонують багатство своєї традиції, і це може бути допоміжним. Не обов'язково людина почне відвідувати ту чи іншу релігійну громаду, але сенси, які містять релігійні традиції, можуть бути корисними для людей всіх поглядів.

Тепер військові усвідомили, яку важливу роль відіграють капелани - ті, хто захищає Україну, не маючи при цьому зброї.

Хотілося б також торкнутися теми релігії під час війни. У Збройних Силах України служать люди з різними релігійними переконаннями, а також атеїсти. Але всіх їх об’єднує одне – прагнення захистити Україну. Якою ж є роль релігії в умовах війни?

З 2022 року ми стали свідками формування військового капеланства. Це вже не обмежується лише волонтерами, які час від часу відвідують військових, вітають з різними святами, приносять подарунки. Це особи, які постійно перебувають поруч із військовими, незалежно від їхнього місцезнаходження — навіть на передовій. Сьогодні військові усвідомлюють, наскільки важливі капелани — люди, які захищають Україну без зброї, але забезпечують моральну силу, віру в перемогу та духовну підтримку для наших захисників, які щодня стикаються зі смертю. Їхня діяльність є надзвичайно важливою. Не слід вважати, що капелани замінюють замполітів; вони спираються на глибокий релігійний досвід і традиції. Нещодавно було випущено три фільми про військових капеланів, два з яких вже вийшли в прокат, а я з нетерпінням чекаю на третій. Я мав можливість бути на допрем'єрному показі, і фільм справив на мене велике враження. Наразі формується капеланське Братство, де люди з різними поглядами та релігіями об'єднуються для спільної роботи. Вони сприймають один одного як братів, незалежно від того, чи є вони юдеями, мусульманами, православними, протестантами чи католиками. Капелани здатні підтримувати не лише військових своєї конфесії, але й всіх, хто цього потребує, включаючи атеїстів.

На сьогоднішній день вакантні місця для капеланів займають приблизно половину.

Чи є достатня кількість бажаючих стати капеланами? Як давно існують ці професії?

Фактично з 2022 року наша служба готує мандати на право здійснення військової капеланської діяльності. Щодо необхідної кількості, все відбувається хвилями. Уявіть собі, військові потребують понад 1000 капеланів. У церкві не можуть одразу дати таку кількість фахових служителів. Інколи виникають проблеми з документами. Бо людина може бути гарним пастором, готовим до капеланського служіння, але, наприклад, вона здобувала освіту за кордоном в якомусь гарному, скажімо, католицькому університеті. Тому треба дочекатися, поки Міністерство освіти визнає цей диплом. Або навпаки, людина здобула непогану освіту в Україні, але цей навчальний заклад не був ліцензований. І знову виникає проблема визнання дипломів.

Капелан є офіцером, і для того, щоб стати офіцером, необхідно мати диплом не нижче бакалавра. Наразі триває співпраця з Міністерством освіти щодо цього питання. Маю надію, що найближчим часом будуть ухвалені нові нормативно-правові акти, які спростять визнання певних дипломів і сприятимуть залученню більшої кількості капеланів. Загалом, на даний момент половина посад капеланів залишається незаповненою.

У 2024 році більше 200 парафій приєдналися до Православної церкви України.

Повномасштабне вторгнення ще й стимулювало перехід певних громад до Православної церкви України. Як ви оцінюєте цей процес? Чим він був примітний?

У принципі, 2024 року не відбулося такої кількості переходів, як в 2022 і 2023 роках. Тоді відбулося понад півтори тисячі переходів. А в 2024 - трохи більше, ніж 200. Хоча торік року було майже 500. Цей процес пов'язаний з хвилею: були громади УПЦ, які на момент створення Православної церкви України були готові стати частиною церкви, яка отримала Томос. Деякі зробили цей крок швидко, для інших - це складне питання. Скандальні ситуації, які іноді відбувалися навколо деяких переходів, не пришвидшили цей процес. Хоча різні бувають ситуації, різні бувають причини цих складнощів.

Питання не в тому, щоб усі перейшли до ПЦУ, бо в релігійному питанні не можна керуватися якимось примусом. Зараз головна проблема для української держави - унеможливити вплив Росії. Росія і до революції 1917 року, і під час влади більшовиків і совєтів, і зараз активно використовує церкву для просування своїх імперських наративів.

"Якщо вони не усунуть цей зв'язок, ми отримаємо право подати до суду..."

Досить дивно, що під час повномасштабного вторгнення такі осередки продовжують діяти на території України. Що з цим робити? Як діяти? Заборонами? Переконаннями? Санкціями?

Нещодавно було прийнято новий закон, який вніс суттєві зміни до Закону України "Про релігійні організації та свободу совісті". Зараз ми очікуємо на затвердження відповідних нормативно-правових актів, що забезпечать реалізацію цього закону. Як тільки вони вступлять у силу, розпочнеться певний етап. Першим кроком стане проведення дослідження. Наша служба відповідно до нового закону повинна вивчити релігійні організації в Україні на предмет їхніх зв'язків із релігійними центрами країни-агресора. У разі виявлення таких зв'язків, ці організації отримають від нашої служби припис. Це не означає автоматичну заборону їхньої діяльності, але вказує на наявність певних проблем. Ми зафіксуємо зв'язок, і організація матиме можливість надати нам докази, які спростують цю інформацію. Якщо ці докази виявляться переконливими, питання буде знято. В іншому випадку, організація повинна буде виконати наш припис і усунути зв'язок із релігійним центром країни-агресора. Якщо вони вживуть заходів для усунення цього зв'язку, ситуація також буде врегульована. Але якщо зв'язок залишиться, ми матимемо право ініціювати судовий процес для розгляду питання про припинення діяльності такої релігійної організації.

На основі яких даних буде прийматися це рішення? Чи вистачить просто кількості людей, адже в Україні існує безліч релігійних організацій?

Згідно з даними, число перевищує 35 тисяч.

Отже, неможливо одночасно охопити всіх?

Безумовно. Це буде етапний процес. Дане дослідження передбачає можливість проведення експертизи в галузі релігієзнавства. Це означає, що ми зможемо залучити різноманітних фахівців. Важливо усвідомлювати, що до цього питання ми ставимося з максимальною серйозністю. Оскільки ми очікуємо можливі судові розгляди, нам потрібно буде шукати такі докази, які зможемо захистити під час судових засідань. Це питання має велике значення.

Закон України "Про свободу совісті" має вкрай ліберальний характер.

Якою є сучасна релігійна ситуація в Україні на третьому році повномасштабної агресії? Чи існують в країні області, де московський патріархат зовсім відсутній? А можливо, саме там зосереджено найбільше його представництв?

Львівська область повідомила, що в них більше не залишилося представників московського патріархату. Проте важливо врахувати, що наш закон "Про свободу совісті" має досить ліберальний характер. Релігійні громади та організації першого рівня можуть функціонувати без обов'язкового інформування державних органів. Лише у випадку, якщо громада прагне отримати юридичний статус, вона повинна подати відповідні документи. Однак, вона може існувати і без цього статусу.

Отже, чи можна знайти цю громаду в реальному світі?

Так. Ми можемо навіть не знати, що вона існує.

Від чого, на вашу думку, залежить рішення громади вийти з протекторату московської церкви? Чи впливає на це рішення думка самих парафіян?

В першу чергу. Адже вони мають право голосу. Вони можуть зібрати збори і ухвалити відповідне рішення або долучитися до Православної церкви України, або навіть стати незалежними. Такі випадки теж є. Тобто, з якихось причин вони не готові бути в єдності з Православною церквою України і не хочуть бути з УПЦ, яка в єдності з московським патріархатом. Тобто, зараз можливостей дуже багато. І це складний процес. З одного боку, для когось дуже важливе розуміння їхніх певних церковних канонів. З іншого боку, думка каноністів і богословів, які кажуть, що це не пов'язано з порушенням канонів, для них може бути не авторитетною. І вони можуть залишатися на своїй позиції. Тож спектр причин дуже широкий.

Якщо релігійна спільнота не володіє здатністю до внутрішнього діалогу, їй буде складно ефективно взаємодіяти з зовнішнім світом.

Свого часу священик УПЦ МП не дозволив відспівати загиблого воїна у селі Смолярі на Волині. Його відспівували практично під воротами храму, бо місцевий піп не дозволив у храмі провести чин поховання. А на Буковині священик УПЦ МП на похороні загиблого воїна закликав здати Донбас і Крим, а також заявляв, що США воюють з Росією. Що робити з такими священиками?

Новий закон передбачає певні механізми для реагування на ситуацію. Наприклад, дії священнослужителів можуть містити елементи пропаганди ідеології "руського міра". Це може стати підставою для прийняття серйозних рішень як щодо конкретного священика, так і щодо релігійної громади, яку він представляє. В цілому, існує певна проблема з церквами старих традицій. Якщо порівняти, скільки років вони функціонували в умовах імперського режиму, і скільки часу мали для розвитку в демократичному суспільстві, стає очевидною різниця в їхньому досвіді.

Вони досі не позбулися старої інерції відносин між церквою і державою, яка була зумовлена імперською структурою суспільства. У ті часи важливим було встановлення зв'язків з монархом, тоді як питання взаємодії з громадськістю залишалися на задньому плані. Нині ситуація змінилася, і нові умови вимагатимуть від релігійних організацій активного діалогу. Діалогу з зовнішнім світом. Проте, якщо релігійна організація не володіє навичками внутрішнього спілкування, їй буде складно ефективно взаємодіяти з зовнішнім середовищем. Це створює певні труднощі. Важливо усвідомлювати, що деякі питання не можуть бути вирішені миттєво. Для того, щоб відбулися серйозні та незворотні зміни, можуть знадобитися десятиліття або навіть кілька поколінь.