Ле Пен активізує свої дії: чому вибори президента у Франції можуть загрожувати Україні.

Нещодавно у Франції відбулися дві важливі події, які безпосередньо вплинуть на майбутню президентську виборчу кампанію. Перша з них, хоч і має формальний характер, не менш важлива: уряд оголосив дати проведення виборів — перший тур заплановано на 18 квітня, а другий — на 2 травня 2027 року. Однак, Франція, як завжди, не обійшлася без палких дискусій, навіть з приводу цього, здавалося б, технічного аспекту. Цікаво, що день передвиборчої "тиші", коли будь-яка агітація заборонена, припадає на 1 травня, що збігається з численними заходами профспілок.

Інша подія, без сумніву, матиме суттєві наслідки як для її безпосередньої учасниці, так і для загального ходу президентських виборів. 7 липня апеляційний суд Парижа підтвердив рішення суду нижчої інстанції щодо незаконного використання депутатами Національного об'єднання (НО) в Європарламенті послуг своїх помічників для партійних потреб на національному рівні. У результаті, фактичну лідерку партії Марін Ле Пен та кількох євродепутатів від НО визнано винними у розтраті коштів Європейського парламенту, які були використані для фінансування партії (мова не йде про особисте збагачення Ле Пен та інших осіб, яких було засуджено).

Апеляційний суд підтвердив накладений штраф у розмірі 100 тисяч євро, проте зменшив термін ув'язнення Марін Ле Пен з чотирьох до трьох років. Зокрема, їй присудили два роки умовного покарання та один рік домашнього арешту з носінням електронного браслета. Найголовніше, що суд також скоротив термін заборони на участь у виборчих кампаніях, що фактично дозволило Ле Пен взяти участь у майбутніх президентських виборах.

Після оголошення цього рішення Ле Пен укотре заявила про свою невинуватість і повідомила про намір оскаржити ухвалене рішення в паризькому касаційному суді. Вона та її юридична команда розраховують виграти час: рішення касаційного суду очікується щонайшвидше наприкінці 2026 або на початку 2027 року (за процедурою, суд має час для ухвалення рішення до кінця наступного року). До розгляду касації на Ле Пен поширюється принцип презумпції невинуватості, що, зокрема, надає їй можливість у цей період вільно вести виборчу кампанію без носіння електронного браслета та без тавра людини, засудженої за розкрадання громадських коштів.

Навіть у разі негативного рішення касаційного суду Ле Пен, на думку французьких правових експертів, може продовжити юридичні баталії для збереження сприятливих для неї умов ведення передвиборчої боротьби, посилаючись, зокрема, на близькість дати виборів. У цьому контексті зауважимо, що апеляційний суд ухвалив значною мірою політичне рішення: підтвердивши засудження Ле Пен та її однопартійців за протиправні дії, він не наважився унеможливити її участь у президентських виборах, пославшись на необхідність враховувати принцип "свободи вибору для виборців, що є передумовою демократичних виборів". Очевидно, що ця обставина не залишиться поза увагою і суду вищої інстанції.

Таким чином, всупереч сподіванням противників, які думали, що рішення суду в липні закриє двері в політиці для Ле Пен, воно, навпаки, стало своєрідним каталізатором для президентських виборів у Франції, додавши ще більше напруги та інтриги до цієї гонки.

Вже в той же вечір, коли було оголошено рішення апеляційного суду, Ле Пен у прямому ефірі Першого каналу французького телебачення оголосила про свою кандидатуру на пост президента Французької Республіки. Вона зазначила, що ухвалення цього рішення відбулося досить оперативно, хоча наради в штабі НО тривали до пізньої ночі. Таким чином, Ле Пен продемонструвала, що залишається справжньою лідеркою "лавки" НО, незважаючи на зростаючу популярність Жордана Барделли, який, згідно з деякими опитуваннями, перевершує її у рейтингах і вважається одним з найулюбленіших політиків у Франції. У ході цього інтерв'ю вона активно підкреслювала ефективність їхнього "дуету", або "біному", чітко окресливши, що в разі її перемоги Барделла призначать на посаду прем'єр-міністра.

Незважаючи на виразний антиамериканізм Ле Пен, її "біном" виявляється новим політичним явищем для Франції, що нагадує американську практику тандему кандидатів на високі посади. До того ж, постійне підкреслення "вердикту виборців" як найвищої політико-юридичної інстанції нагадує аргументи, які використовує Дональд Трамп і його адміністрація для обґрунтування своїх дій.

Варто зазначити, що більшість французів не виявляє особливого занепокоєння щодо юридичних проблем Ле Пен і не будує своє ставлення до неї на основі ходу та результатів судових процесів. Тут можна провести аналогію з виборчою кар'єрою ще одного популіста, який виступає проти "системи" – Дональда Трампа.

Заява Ле Пен щодо висунення своєї кандидатури здійняла хвилю негативних емоцій із боку конкурентів з усіх сегментів політичного спектру, що характеризують ситуацію як етичний скандал, афронт демократії та свідчення відсутності у кандидатки в президенти морального компасу. Можна також припустити, що вони воліли б бачити суперником Барделлу -- харизматичного, комунікативного, але малодосвідченого й неперевіреного політика порівняно із загартованим та жорстким політичним бійцем, яким є Ле Пен.

Незалежно від обставин, "біном" НО в даний момент впевнено займає перше місце в усіх опитуваннях громадської думки. У контексті першого туру президентських виборів його підтримує від 35% до 37% респондентів. Найближчими суперниками є колишній прем'єр-міністр Едуар Філіпп з центристського блоку та лідер радикальної лівої партії "Нескорена Франція" Жан-Люк Меланшон, які отримують 17-19% та 13-16% голосів виборців відповідно.

Якщо участь представника НО у другому турі виглядає практично гарантованою, то його або її шанси на перемогу залишаються під великим питанням. Головне питання полягає в тому, чи знову спрацює так званий республіканський фронт, що зазвичай об'єднує більшість політичних сил Франції проти ультраправих. Можна стверджувати, що цей явище у французькій політиці наближається до свого завершення: близько 60% французів мають до нього негативне ставлення.

У цьому контексті найбільші шанси має центрист Філіпп: у виборчій боротьбі з Ле Пен 54% виборців віддадуть свої голоси йому, в той час як за Ле Пен проголосують лише 46%. У випадку гіпотетичного протистояння з Барделлою, Філіпп також має перевагу з 52% проти 48%. Натомість шанси крайнього лівого Меланшона виглядають значно гірше. Хоча він може привернути увагу частини лівого електорату, його радикальні соціально-економічні ідеї, разом із звинуваченнями в антисемітизмі та неприязним характером, не користуються популярністю серед французів. Якщо він потрапить до другого туру президентських виборів, більшість виборців-центристів та традиційних правих, ймовірно, утримаються від голосування або проголосують за кандидата від НО. У такому разі перемога Ле Пен може бути досить впевненою: приблизно 70% голосів проти 31-36% у Меланшона.

Безумовно, до прогнозів стосовно результатів президентських виборів у Франції слід підходити з великою обережністю. Дев'ять місяців у політичному світі – це практично ціла епоха. Зокрема, не можна повністю відкидати можливість того, що негативне рішення касаційного суду для Ле Пен змусить її передати "естафету" молодшому партнеру. Проте позиції Національного об'єднання, очевидно, залишаться стійкими, що дозволить його представнику сподіватися на успіх. На лівому фланзі, ймовірно, домінуватиме Жан-Люк Меланшон, хоча соціал-демократ Рафаель Глюксман має певний потенціал для зростання. Аналогічно можна сказати й про колишнього прем'єр-міністра Габріеля Атталя. Відсутність координації між ним і чинним лідером перегонів серед центристів Філіппом, а також розпорошеність голосів у таборі центристів можуть створити можливість для виходу кандидата від лівих радикалів у другий тур.

Незалежно від змісту програм кандидатів, всі вони повинні представити свої варіанти вирішення соціально-економічних, політичних і інституційних викликів, з якими стикається країна. Традиційно, у фокусі дискусії опиняться питання внутрішньої політики. Обговорення зосередиться на таких аспектах, як рівень купівельної спроможності, критична ситуація в державних фінансах, реформа пенсійної системи, безпека всередині країни та проблеми імміграції, екологічні питання і енергетична політика, а також необхідність адаптації інституцій П'ятої Республіки.

Раніше основними зовнішньополітичними питаннями, які обговорювалися під час президентських виборів, були ті, що стосувалися членства Франції в Європейському Союзі. Однак тепер на передній план виходять більш широкі проблеми безпеки, які, в першу чергу, пов'язані з реальною небезпекою ескалації російської агресії на європейському континенті.

Станом на сьогодні, позиції основних претендентів на президентське крісло формуються таким чином. Найбільш вигідною для нас є позиція представників "центрального блоку". Лідер центристів Філіпп нещодавно відвідав Київ, де висловився за рішуче ставлення до агресії з боку Росії. Він підтримує ідею вступу України до НАТО та Європейського Союзу, вважаючи, що членство в Альянсі є "найефективнішою гарантією безпеки для України", яка також має право на інтеграцію до Європи. Філіпп також підтримує ініціативу щодо розгортання в Україні багатонаціональних сил для забезпечення захисту її кордонів.

Лідер лівих радикалів Меланшон обстоює формування зовнішньої політики Франції на принципах "антиімперіалізму" та неприєднання, вимагаючи, серед іншого, її повного виходу з НАТО. Засуджуючи російську агресію проти України, він водночас виступає проти постачання Україні важкої "летальної" зброї та перебуває в жорсткій опозиції до застосування проти Росії масштабних економічних санкцій. Меланшон плекає ілюзію щодо можливості укласти угоду про взаємні безпекові гарантії між Росією та Європою й упевнений, що намагання України вступити до НАТО ("за сприяння США") було "безпосередньою провокацію", спрямованою проти безпеки Росії. У зв'язку з цим я пригадую, як під час президентських перегонів 2017 року Меланшон просував ідею перегляду європейських кордонів, які часто буцімто суперечать реальності, згадуючи в цьому контексті й Україну.

Його погляди значною мірою перегукуються з позиціями правих радикалів з НО, які після початку масштабної агресії переглянули свою відкриту русофільську та пропутінську політику, що виникла на основі спільних консервативних уявлень про розвиток суспільства. Керівництво партії засудило агресію Росії, а Ле Пен і Барделлі висловлюють досить різкі критичні оцінки режиму Путіна. Цьому, зокрема, сприяла одна з ключових ідеологічних позицій партії щодо захисту національного суверенітету. Ле Пен підкреслює, що Україна повинна залишатися незалежною і суверенною країною, водночас зазначаючи, що політика Заходу в підтримці України повинна бути "реалістичною" та не провокувати нових актів агресії з боку Росії. Після завершення війни між НАТО та Росією, на її думку, необхідно встановити "тісні" відносини.

Депутати Національного об'єднання (НО) у французькому парламенті та Європейському парламенті, як правило, виступають проти або утримуються під час голосувань, що стосуються надання військової чи фінансової підтримки Україні. Як і представники партії Меланшона, НО заперечує постачання Україні зброї дальнього радіусу дії та застосування більшості економічних санкцій проти Росії, вважаючи, що ці заходи негативно впливають на купівельну спроможність французів. Лідерка партії Марін Ле Пен постійно виступає проти вступу України до НАТО та ЄС. Вона вважає, що після завершення конфлікту між НАТО і Росією необхідно встановити "тісні" відносини. Серед членів НО все ще є чимало традиційних прихильників путінської політики, зокрема скандально відомий Тьєррі Мар'яні.