Володимир В'ятрович може бути представлений як український політик, історик та публіцист, відомий своєю активною участю у збереженні пам'яті про історію України. із книжкою, назва і зміст якої викликають у поляків гостре несприйняття.
"У Росії є досвід провокування польсько-українських конфліктів"
Шановний пане Володимире, під час нашої бесіди депутати з Польщі працюють над внесенням поправки до звіту Європейського парламенту, що стосується прогресу України у процесі набуття членства в ЄС, у якій йдеться про Волинь та УПА. Чи є ймовірність, що ця поправка буде прийнята?
На жаль, це правда. (Прогноз Володимира В'ятровича справдився: 8 липня Європарламент ухвалив резолюцію, що стосується вступу України до ЄС, з поправками, пов'язаними з так званими добросусідськими відносинами з Польщею, -- Ред.) Окрім польських депутатів, в Європарламенті є й інші проросійські політичні сили, які можуть підтримувати ці ініціативи. Особливо враховуючи прецедент, що стався в 2010 році, коли була ухвалена заява із засудженням Бандери. Тоді Європейський парламент випустив резолюцію, в якій виразив жаль з приводу указу президента Віктора Ющенка щодо присвоєння Бандері звання Героя України, а також закликав нового президента Януковича скасувати це нагородження. Історія має всі шанси повторитися.
Рекламное сообщение
Це дивно, оскільки спроби засудити Українську повстанську армію суперечать європейським цінностям. УПА представляє собою організацію, яка боролася під гаслом "Свобода народам, свобода людині" — і ці принципи залишаються актуальними, особливо в контексті війни між Росією та Україною. УПА була яскравим прикладом національно-визвольного та антиколоніального руху, аналогічні якому існували в багатьох країнах Європи, завдяки чому виникли національні держави, що згодом стали частиною Європейського Союзу. Хотілося б сподіватися, що європейські політики проявлять мудрість та не піддадуться на пропаганду, що походить з Росії або Польщі.
Якщо резолюція буде прийнята, чи може це негативно вплинути на прогрес України в напрямку європейської інтеграції?
Я не можу передбачити, які наслідки це матиме. Проте, це безперечно вказує на потужність російської пропаганди в Європейському парламенті. Якщо цей вплив буде закріплений у резолюції, це свідчитиме про те, що Європарламент перетворюється на платформу, через яку можуть намагатися гальмувати процес європейської інтеграції України.
Ось і перший етап переговорів вже розпочався. Цю ситуацію не повернеш назад, правда ж?
Схоже, що ні. Сподіваюся, історичні суперечки не стануть ключовими у цій ситуації, хоча, безумовно, їх не уникнути. Важливо усвідомлювати, що, окрім Росії, для якої ці питання мають ідеологічний підтекст, існує також Польща, що має свої специфічні інтереси. Вони, зокрема, пов'язані з бажанням уникнути конкуренції з Україною в аграрному та оборонному секторах. Саме з цієї причини деякі представники польської політики можуть гальмувати українську інтеграцію, прикриваючись історичними дискусіями та емоційними реакціями на українські оцінки власної історії.
Фото: Івано-Франківський музей визвольної боротьби імені Степана Бандери
Бійці Української повстанської армії
То страх отримати конкурента на ринку є головною причиною істерик довкола Бандери та УПА?
Це є одна з ключових причин. На жаль, у польському суспільстві та серед політичних діячів існує чимало людей, які щиро вірять і навмисно поширюють думку, що УПА була створена лише для протистояння полякам і вчинення геноциду. Саме тому антиукраїнські настрої в псевдоісторичних дебатах також відіграють свою значну роль.
Рекламное сообщение
Сфальсифіковані свідчення про події Другої світової війни, особливо стосовно Волинської трагедії, які з'являються в польських медіа, є результатом діяльності виключно ФСБ, чи ж це спільна робота ФСБ та польських правих сил?
Якщо ви говорите про Russia Today, яка опублікувала "розсекречені" матеріали про вбивство командиром УПА Дмитром Клячківським 11 католицьких священників та двох тисяч поляків у Володимирі-Волинському у 1943 році, то це, безсумнівно, справа рук ФСБ. І це не перша їхня спроба. Ще з часів президентства Ющенка ФСБ періодично публікувала різноманітні документи на своєму сайті, зокрема й ті, що стосуються польсько-українського конфлікту, аби підтримувати та підживлювати його.
Цікаво, що дезінформація про Володимир-Волинський та Клячківського знову активно розповсюджується ФСБ – це вже третя спроба. Перша мала місце у 2022 році, але тоді її не сприйняли серйозно. Наступна спроба сталася у 2024-му, і вона виявилася дещо успішнішою. Тепер же, в умовах зростаючого інтересу до історичних тем, російській стороні хочеться вірити, що їхня провокація нарешті знайде відгук. Попередні спроби зазнали краху через відмінні настрої в польському суспільстві щодо українців та України.
Читайте такожВолодимир Єрмоленко: "Якщо Європа не буде на висоті технологічної революції, то стане колонією нових імперій"
Зараз ідеться про можливий наступ Росії на Польщу з території Білорусі й про використання російських вояків, переодягнених у форму ЗСУ. Тут уся надія на критичне мислення поляків, адже як ЗСУ можуть наступати з Білорусі? Хоча така провокація ляже на добре підготовлений ґрунт...
Так, це може дійсно спрацювати. Особливо враховуючи, що Росія має історію провокування конфліктів між Польщею та Україною. Це почалося ще в роки Другої світової війни, коли діяли агентурні групи, які маскувалися під українських повстанців. У цьому контексті я сподіваюся на пильність польських спецслужб і військових, адже вони повинні усвідомлювати серйозність ситуації, якщо така провокація виявиться успішною.
Також варто усвідомлювати, що в Україні немає військових чи політичних діячів, які прагнули б загострювати конфлікт між українцями та поляками. На відміну від ситуації в Польщі, де політики використовують історичні суперечки для просування своїх кар'єр, в Україні розпалювання ворожнечі між нашими народами не приносить політичних вигод і не знаходить підтримки в суспільстві.
Фальшиві новини про УПА, створені ФСБ.
"Зеленський намагався допомогти Дональду Туску"
Скажіть, у нас взагалі не залишилося друзів у Польщі?
Рекламное сообщение
Без сумніву, існують особи, які усвідомлюють потенційні ризики конфлікту між Україною та Польщею. Проте, на жаль, їхня думка не має суттєвого впливу на політичні рішення. Навіть міністр закордонних справ Радослав Сікорський іноді висловлює незвичайні ідеї. Наприклад, він пропонує увічнити пам’ять жертв УПА, перейменувавши аеропорт на їхню честь.
І це той Сікорський, який засуджував Навроцького за позбавлення Зеленського ордену Білого Орла!
У контексті ситуації з Білого Орла ця заява звучала особливо актуально. Сікорський під час інтерв'ю на телеканалі TVN24 висловив думку, що рішення про відкликання ордена стало "неадекватною реакцією", адже воно "особисто принизило президента України". "Якби президент Навроцький звернувся до мене за порадою, я б запропонував, наприклад, назвати аеропорт в Ясенці на честь жертв УПА, і тоді все було б у порядку", -- додав він.
Спитаю про іншу, не менш дивну історію. Співголова ультраправої польської партії "Конфедерація", віцеспікер Сейму Кшиштоф Босак заявив, що в березні уряд Польщі передав Україні ракети-перехоплювачі для систем Patriot. У відповідь на це міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш розсекретив інформацію про військову допомогу Україні у період з 2022 до 2026 року. Такий крок викликав невдоволення президента Кароля Навроцького, який вважає розкриття державної таємниці помилковим кроком. Що відбувається?
Щоб зрозуміти суть цієї дискусії, а також і важливу причину польсько-українських непорозумінь, треба зануритись у гарячі внутрішньопольські суперечки. В тому числі й між урядом та президентом, між різними політичними силами. Бо в Польщі питання геополітики приносять в жертву питанням внутрішньої політики.
І оце один із найяскравіших прикладів, коли польські праві вирішили показати, що польська влада не дбає достатньо про безпеку своєї країни, натомість працює тільки на оборону України. І що якесь надзвичайно цінне для Польщі устаткування, зокрема, ракети для Patriot, було нібито незаконно передане Україні. На тлі історичних скандалів ця тема добре злетіла, але й призвела до шкідливого для України і Польщі розсекречення інформації про військову допомогу. Тобто це той випадок, коли надмірне захоплення внутрішньополітичними розборками завдає шкоди самій Польщі.
Іншими словами, чи можна вважати це спробою ультраправих зганьбити Туска?
І підставити під удар Туска, і змусити до якихось кроків правого президента Навроцького. Там багатошаровий внутрішньополітичний конфлікт, в якому зовнішня політика -- просто інструмент. І це катастрофа для будь-якої держави, коли політики настільки заграються в розборки між собою, що важливі зовнішньополітичні завдання приносять жертву, щоб знищити або хоча б пошпиняти опонента.
Изображение: EPA/UPG
Президент Польщі Кароль Навроцький (ліворуч) та голова уряду Дональд Туск.
Внутрішніми розборками справа не обмежується. Глава президентської канцелярії Збіґнєв Богуцький назвав землі на заході України "Східною Малопольщею". Це провокація чи розкриття сценарію, як би Польща заявляла права на нашу землю, якби Україна пала?
Рекламное сообщение
Я не бажаю заглиблюватися в умовні теорії і обговорювати можливі сценарії, що стосуються падіння України. Росія не змогла і ніколи не зможе захопити українські території. Якщо деякі польські політики мріють про повторення ситуації, подібної до Ризької угоди 1921 року, яка розділила Україну між Польщею та більшовицькою Росією, це залишиться лише їхніми ілюзіями. Що стосується висловлювань Богуцького, то вони були виявом непрофесійності, а можливо, й провокації.
Читайте такожРецидиви несвободи
Термін "Małopolska Wschodnia" стосується сучасних районів на заході України, які підпадали під контроль Польщі в період з 1919 по 1939 рік. Очевидно, що політики, які вживають цей вислів, цілком усвідомлюють, що він може викликати асоціації з територіальними претензіями до сусідніх держав. Попри це, такі заяви звучать навіть з вуст високопосадовців і раніше знайшли своє відображення в законопроєкті про засудження так званого бандеризму, що був ініційований Каролем Навроцьким у парламенті.
Термін "Східна Малопольща" вперше використав у 2018 році тодішній прем'єр Польщі Матеуш Моравецький. А відомий вислів "з Бандерою Україна ніколи не стане частиною Європи" належить Ярославу Качинському, лідеру партії "Право і справедливість", який висловив його ще в 2017 році. Де ж ми вчинили помилку у наших стосунках з Польщею? Коли ми перестали звертати увагу на тривожні сигнали? У 2003 році Леонід Кучма та Александр Кваснєвський розробили концепцію "пробачаємо і просимо пробачення", але можливо, що поляки сприйняли це як прояв слабкості...
Я не вважаю формулу "пробачаємо і просимо пробачення", яку просував Кучма, а згодом і Ющенко, помилковою. Вона є єдино правильною, бо відображує європейський підхід до розв'язання історичних непорозумінь. Саме за цією формулою, по суті, був створений Європейський Союз, тому що франко-німецькі суперечності щодо історії та взаємно пролита кров французів і німців були точно не меншими, ніж драма між українцями і поляками. Але через взаємні вибачення вони дійшли до двосторонньої співпраці, а згодом і до співпраці в межах Європейського Союзу.
Фото: pinchukfund.org
Кваснєвському та Кучмі, які напрацювали формулу "пробачаємо і просимо пробачення", вдавалося втримувати польсько-українські стосунки від конфліктів
Читайте такожУкраїнсько-польські відносини: повернення до реальності
Інша проблема полягає в тому, що ця формула діє лише за умови взаємності, тобто коли інший партнер готовий її прийняти. У 2003 році, коли концепція "пробачаємо і просимо пробачення" вперше була озвучена на рівні президентів Кваснєвського та Кучми, здавалося, що вона працює. Пізніше її підтримали Ющенко та тодішній президент Польщі, брат нинішнього тіньового прем'єра Лех Качинський. Їм також вдавалося залагоджувати руйнівні суперечки між українцями та поляками.
Изображение: Euromaidan-Warszawa
8 липня 2016 року президент Петро Порошенко схилився на коліна вшанувати пам'ять жертв Волинської трагедії біля відповідного пам'ятника.
Але в 2010 році стався злам, і вирішальною в цьому зламі була роль Росії. Бо Росія через своїх агентів, які були тоді депутатами Верховної Ради України, організувала звернення до польського Сейму з проханням визнати дії Української повстанської армії геноцидом поляків. А організував цю акцію нині громадянин Росії, а тодішній нардеп Вадим Колесніченко, якого з радістю та гордістю вітали польські політики в Сеймі.
І, очевидно, саме тоді утворився фейковий образ України, такий собі симулякр, у який повірило багато польських правих: що нібито є інша Україна, готова відмовитися від своєї історії та засудити УПА. Тож давайте шукати діалог з нею, казали вони, а не з клятими бандерівцями в особі чи то Ющенка, чи то Порошенка, а тепер ще й Зеленського. Це хибне уявлення збереглося в деяких польських правих.
Рекламное сообщение
Отже, в їхніх висловлюваннях іноді можна почути незвичні думки, що не відповідають дійсності. Навіть дуже освічений польський науковець та історик Анджей Новак, який є одним із радників президента Навроцького, виявив здивування тим, що Володимир Зеленський раптово почав підтримувати УПА. За його словами, адже Зеленський родом з Кривого Рогу, де УПА не має шанування. Новаку слід було б ознайомитися з соціологічними даними та змінами в суспільному сприйнятті Української повстанської армії, які помітно еволюціонували з 2014 року, а особливо з 2022-го. Сьогодні більшість українців по всій країні вважає членів УПА героями, які боролися за незалежність. І це та реальність, від якої жоден український політик не відмовиться.
Але чи не була помилкою з боку Зеленського повернути Польщі орден Білого Орла?
На мою думку, Зеленський намагався врятувати Дональда Туска, оскільки, якби він сам не повернув орден, відповідальність за це лягла б на плечі Туска, який змушений був би вирішувати, чи позбавляти Зеленського нагороди чи ні. Це ще один приклад того, як важливі міжнародні відносини з Україною стають частиною внутрішньополітичних інтриг. Однією з основних цілей Навроцького було скомпрометувати Туска, але Зеленський не дозволив йому реалізувати цей план.
"Коли ти хочеш бити, то палиця обов'язково знайдеться"
Я помічаю, що дозвіл на ексгумацію, за яким так наполегливо зверталися поляки і який, здавалося, був важко досяжним, зовсім не допомагає розрядити напруженість. В кінці червня завершилися пошуки в селі Пужники на Тернопільщині, і полякам не вдалося знайти закатованих співвітчизників у цій місцевості...
Не виникало жодних труднощів у процесі отримання дозволу на перепоховання тіл. В Україні не існувало заборони на ексгумацію. Хоча дозвіл на проведення пошукових робіт був призупинений, поляки подали цю ситуацію як заборону на перепоховання. Таким чином, можна спостерігати, як формувалася інформаційна кампанія: нібито полякам відомо про тисячі могил на українських територіях (оскільки українці, за їхніми словами, "знищили" сто тисяч поляків!), але варвари, які прагнуть стати частиною християнської Європи, перешкоджають перепохованню останків загиблих.
Зображення: Інститут національної пам'яті України
дослідження на території Пужників у Тернопільській області
Наразі, незважаючи на те, що пошукові операції не приносять бажаних результатів польським політикам, міністерка культури Польщі Марта Ченковська оголосила: "На жаль, цього разу колективну могилу жертв не вдалося знайти". Це, виявляється, є поганою новиною, адже не було підтверджено фактів масових вбивств, про які так прагнули заявити! У даному випадку мова не йшла про вирішення проблеми. Головною метою було використати ситуацію як привід для нападок на Україну. Бо якщо є бажання завдати удару, то привід завжди знайдеться...
Також було надано ім’я героїв УПА Окремому центру спеціальних операцій "Північ". Це нейтральна назва, яка не вказує на те, що ці герої воювали проти польського народу. Важливо зауважити, що раніше президент Зеленський надав ім’я генерал-хорунжого Леоніда Ступницького 31 окремій механізованій бригаді. Ця особистість, — о Боже! — була керівником штабу "УПА-Північ", тобто брала активну участь у бойових діях на Волині. Тим не менш, це не викликало жодної реакції з боку польських політиків.
А тут, у потрібний момент, береться рішення, яке по суті своїй не має нічого антипольського, та й взагалі нічого спільного із нинішніми стосунками України та Польщі, і перетворюється в привід для ескалації конфлікту. Але у тому, що сталося загострення стосунків, обвинувачують саме Україну.
Читайте такожУкраїнський агросектор -- загроза для європейських фермерів чи партнер?
Туск зазначає, що очікує на початковий крок з боку Києва, який повинен сприяти зниженню напруженості. Що саме він має на увазі?
Не маю жодних ідей. Проте переконаний, що жоден наш крок не принесе позитивних результатів. Якщо поляки мають на увазі відмову від присвоєння імені героїв УПА військовій частині як "перший крок", то цього не станеться. Кирило Буданов вже висловлював свою думку з цього приводу, і я його підтримую. Адже навіть якщо уявити, що Україна погодилася на такий крок, це лише підштовхнуло б поляків до нових вимог. Вони продовжували б домагатися перегляду нашої історії, намагаючись нав'язати своє бачення нашого минулого і сучасності.
Рекламное сообщение
Проблема полягає в тому, що багато впливових політиків у Польщі, на жаль, не зовсім коректно сприймають Україну. Вони спостерігають за нею не з тієї перспективи, яка є реальністю. Це проявляється не лише в ставленні до українців щодо УПА, яке насправді вже зазнало змін, але й у таких нюансах, як, наприклад, суперечка навколо відмови у наданні Україні літаків МіГ-29.
Україна просила їх у Польщі, починаючи з 2022 року, коли нам взагалі не було чим воювати. Зараз поляки хочуть обміняти літаки на дронові технології, але це -- наше сьогодення та майбутнє, і такі технології не обмінюються на брухт минулого, яким стали МіГ-29. Але політики не хочуть цього розуміти і вважають, що вони досі можуть шантажувати Україну.
Приведу уривок з новин: міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш повідомив, що питання передачі Україні літаків МіГ-29 все ще не вирішене. Це означає, що жодна зі сторін поки що не відмовилася від цієї пропозиції...
Якщо мова йде про технології безпілотників, то навряд чи Київ погодиться на подібний невигідний обмін.
Изображение: Defence24
Польські МіГ-29
Ви згадали Кирила Буданова, тому хотілося б дізнатися вашу думку про його заяву, що найбільш напружений етап відносин між Польщею та Україною ще попереду, а також його коментар щодо "незрілих кроків Польщі у зв'язку з роковинами Волині". Чи розділяєте ви думку, що серйозні виклики ще попереду?
Зверніть увагу на останні події в Польщі. Цими вихідними там відбулися марші, присвячені пам'яті жертв Волині. Деякі з цих акцій нагадували російське "пабєдобєсіє", зокрема, учасники несли імітації сокири, що вражає. На жаль, стався інцидент із нападом на сувенірний магазин у Варшаві, оскільки його власниця — етнічна полька — не підтримала цей марш. Це може призвести до подальшої ескалації ситуації на вулицях, де вже спостерігаються воєнізовані формування. Це, в свою чергу, викликає занепокоєння в польському суспільстві, яке попереджає про можливі фашистські тенденції, пов'язані з такими групами.
Навроцький наразі активно просуває прийняття закону, що забороняє так звану ідеологію бандеризму, хоча важко зрозуміти, що саме мається на увазі під цим терміном. Бандеризм — це вигадане поняття, яке нібито описує злочинну ідеологію, якою керувалася УПА. Насправді ж, як я вже зазначав, УПА була типовим національно-визвольним рухом, а повстанці, які сьогодні борються за Україну, є їхніми нащадками. Вважати це злочином просто недопустимо.
А якщо говорити про заборону символіки Української повстанської армії, то я нагадаю, що червоно-чорні барви офіційно використовуються значною частиною військових формувань України. Наприклад, корпус "Хартія" офіційно і покликаючись зокрема на історію УПА, використовує ці барви як частину свого брендбуку. Я нагадаю, що й найвища відзнака Головнокомандувача ЗСУ "Хрест Заслуги", яку він вручає військовим, є точною копією нагороди Української повстанської армії.
Тобто якщо відповідний закон буде ухвалений в Польщі, то українського ветерана, який одягне офіційні нагороди Збройних сил України, можуть притягати до відповідальності за нібито пропаганду бандеризму. Думаю, що саме про такі речі говорив Буданов.
Про цю сокиру під час маршу "жертв УПА" висловився В'ятрович. Фото вдалося виявити на одному з російських сайтів, які охоче поширили цю "сенсацію".
"Потрібно обговорити питання про запровадження мораторію на історичні дебати між політиками на глобальному рівні."
Чи може Польща припинити виконувати функцію логістичного центру для західного озброєння?
Цілком ймовірно, що таке рішення буде на шкоду самому собі. Наразі я не спостерігаю жодних явних сигналів, які б свідчили про те, що польські політики готові відступити. Безсумнівно, Україні буде важко налагодити нові логістичні маршрути, але, на мою думку, насамперед це завдасть серйозного удару саме Польщі, що призведе до величезних економічних втрат. Проте найголовніше полягає в тому, що Польща виявиться на узбіччі процесу формування нової системи безпеки в Європі.
4 липня відзначалася 80-та річниця єврейського погрому в польському Кельце — тому самому місті, яке відмовилося передати вживані автобуси Вінниці через наявність вулиці Бандери. Чи включили поляки цю трагічну подію в свій історичний наратив? Чи здійснили вони діалог з Ізраїлем на цю тему?
Я не чув про подібний діалог, хоча активно слідкую за інформаційним простором Польщі. Проте хочу наголосити, що наближається 85-та річниця ще одного погрому проти євреїв, вчиненого поляками у селі Єдвабне. Це сталося 10 липня 1941 року, і ця тема є дуже чутливою для польського суспільства, яке не бажає її обговорювати та реагує на неї з болем. Адже виявилося, що поляки були не лише жертвами Другої світової війни, але й катами своїх мирних сусідів.
Цікаво, що геноцид у Єдвабному стався 10 липня, а вже 11-го ми згадуємо про роковини Волинської трагедії. Одна подія зручно перекриває іншу, надаючи польському суспільству, яке не хоче зосереджуватися на своїй історії, можливість повернутися до традиційного образу жертви. Ця тенденція спостерігається з початку 2000-х і продовжується до сьогодні.
Читайте такожОчільник МЗС Польщі Сікорський: "Президент Трамп провів більше переговорів у своєму житті, ніж я у своєму. Бажаю йому удачі"
Image credit: facebook/Volodymyr Viatrovych
Володимир В'ятрович може бути представлений як український політик, історик та публіцист, відомий своєю активною участю у збереженні пам'яті про історію України.
А про пошкодження в Кракові надгробку поета Богдана Лепкого польському соціуму говорити комфортно?
Реакції з боку польської влади я не бачив. Була реакція українського МЗС, була реакція нашого посольства... А мовчати в цій ситуації неприпустимо, бо навіть якщо це був кримінальний злочин без політичного підтексту, засудження польською владою подібних речей може стримати їх повторення та наростання. А якщо мовчати й ігнорувати те, що сталося, це може вилитися в те, що ми вже бачили.
Бо коли у 2014 році почалося руйнування українських могил на польській території, мовчання призвело врешті до того, що кількість руйнувань стрімко зросла, а потім дійшло до знищення українських могил в прямому ефірі.
Що може зробити українська влада, щоб якщо не покращити, то принаймні не погіршувати зараз стосунки з Польщею?
Перше і найважливіше: уникати історичних дебатів. Це не обов'язок політиків, які несуть відповідальність за сьогодення та майбутнє своїх країн. Отже, немає потреби робити заяви про минуле, особливо щодо польсько-українських відносин, оскільки це не принесе жодної користі. Я вважаю, що слід запровадити мораторій на історичні суперечки між політиками на міжнародному рівні.
Зрозуміло, уникати дискусій — це прийнятно. Проте, якщо польський Сейм прийме закон щодо бандеризму або щось подібне, чи повинні ми просто ігнорувати це?
Не думаю, що в цьому випадку слід робити якісь симетричні кроки, бо це повна дурість. Очевидно, що треба думати, як реагувати, щоб такі кроки не призвели до ще більшого погіршення відносин.
У той же час я переконаний, що Україна не здатна суттєво вплинути на порятунок Польщі, яка занурюється у безодню свого минулого. Тут повинна проявитися сила самого польського народу, а також мати місце підтримка з боку європейських партнерів Польщі. Вони повинні нагадати, до яких жахливих наслідків призвело некритичне ставлення до історії в Росії, де це призвело до спотворення розуміння сучасності.
Хай про це скажуть ще й західні партнери. Вони мають більше шансів допомогти Польщі, бо будь-які пропозиції з України тільки стимулюють ескалацію конфлікту.
#Євреї #Суспільство #Європа #Україна #Росія #Українці #Прем'єр-міністр #Володимир Зеленський #Федеральна служба безпеки #Міністерство закордонних справ (Україна) #Крим #Реклама #Збройні сили України #Російська імперія #Українська мова #Івано-Франківськ #Друга світова війна #Європейський Союз #Варшава #Поляки #Польща #Ярослав Качинський #Міністр оборони #Президент Польщі #Європейський парламент #Краків #Facebook #Радослав Сікорський #Дональд Туск #Тернопільська область #Білорусь #Петро Порошенко #Волинь #Віктор Янукович #Леонід Кучма #Віктор Ющенко #Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка #Малопольща #Західна Україна #Степан Бандера #Українська повстанська армія #Володимир-Волинський #Колесніченко Вадим Васильович #Вінниця #Київ #Богдан Лепкий #Лех Качинський #Кельце #Матеуш Моравецький #Масові вбивства поляків на Волині та у Східній Галичині #RT (телеканал) #Засекречена інформація #Сейм #«Свобода» (політична партія) #Марш #Орден Білого Орла (Польща) #Володимир Віатрович #Президент (державна посада) #Мікоян МіГ-29 #Ультраправі політичні погляди #Олександр Кваснєвський
