Показники нашої стурбованості: Вибори в Нью-Йорку та візит Орбана до Сполучених Штатів.

Настрою Україні презентують підсумки "євроінтеграційного тижня", який проходив у Брюсселі та інших містах.

Схоже, головна подія цього тижня відбулася у США. Перші значущі вибори після виборів президентських рівно рік тому принесли приголомшливий результат. Дональд Трамп, звісно, залишається "королем" у Вашингтоні, але відтепер у Нью-Йорку, неформальній столиці світу, є Зохран Мамдані. Чи можна було уявити, щось більш збочене і хворе у владній верхівці Америки. Праве і ліве безумство зійдуться в одному герці. Хто такий Трамп уже всі зрозуміли - й у США, й у світі. Тепер належить познайомитися в реалі, тобто при владі у світовому мегаполісі, з Мамдані - популістом без гальм, практично комуністом, прихильником ХАМАСу й антисемітом у місті, де проживає кілька мільйонів євреїв.

Однак не поспішатимемо з висновками. Пригадаємо, скажімо, Ахмеда аль-Шараа, нового президента Сирії. Хто б ще рік тому міг уявити, що лідер ісламістських терористів одягне діловий костюм і краватку та вирушить до Сполучених Штатів для переговорів з президентом США щодо співіснування з Ізраїлем?

Але зафіксуємо до уваги важливі речі.

1. Америка готується до протестів - це майже неминуче. Це негативно вплине як на самі США, так і на міжнародну спільноту. Сполучені Штати таким чином відображають своє внутрішнє незадоволення і вразливість. Чи справді це єдина супердержава, яка претендує на роль лідера вільного світу?

Протягом року, що минув після важкої поразки в листопаді 2024 року, Демократична партія так і не змогла відновитися, позбутися радикальних ідей і представити справжню альтернативу Трампу. Схоже, що шанси на виникнення такої сили наразі виглядають досить туманно.

3. Гучні святкування демократів з приводу їхньої "перемоги", включаючи участь "дідуся Байдена", не змінюють ситуацію на краще. Яке саме "відновлення сили" мається на увазі? Чи це про залучення ультралівих радикалів до керівництва?

4. Звісно, обрання губернаторами штатів Нью-Джерсі та Вірджинія начебто більш притомних демократок обнадіює, але не знімає проблеми Мамдані, який керуватиме де-факто столицею світу, адже саме у Нью-Йорку розташована штаб-квартира ООН.

5. Демократія переживає кризу (слід сподіватися, що не фатальну) як форма державного управління, коли її представники, схожі на профілі на монетах, виявляються не в черзі, а лицем до лиця — Трамп і Мамдані.

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан відвідав Вашингтон. Візит був анонсований, вважалося, що серед іншого, угорський прем'єр отримав з Москви "завдання", яке не зміг виконати тижнем раніше спецпосланник Путіна Дмитрієв: вплинути на Трампа щодо введення санкцій, запланованого на 21 листопада. Так, Орбан домовився про скасування санкцій "лише" для Угорщини і "лише" на рік. Але на це варто дивитися й ширше: візит Орбана до Вашингтону це такий собі лакмусовий папірець, який дозволяє визначити: чи залишається президент США на новій, реалістичний щодо Росії політичній платформі, чи "синусоїда" його політики знову "вильнула" в бік "Анкоріджу з червоною доріжкою до літака"? Наразі, є привід непокоїтися щодо другого. Україна продовжує проходити "випробування Трампом" і до питання "наскільки воно нам вдається" доводиться повертатися щомісяця. І це ще без врахування впливу внутрішньополітичних розборок: на тижні стало відомо, що допомога Україні від США припинилася через "рекордний" шатдаун, коли виконавча і законодавча влада не можуть погодити бюджет.

На саміті, що відбувся у Брюсселі 4 листопада, обговорювалось питання розширення Європейського Союзу. Всі з нетерпінням чекають моменту, коли процес вступу України до ЄС перейде від політичних дебатів до конкретних бюрократичних кроків. Можна було б стверджувати, що ми вже близькі до цього, якби не постійні перешкоди з боку Угорщини та її прем’єра Орбана, який продовжує демонструвати антипатію до України. Проте, процес все ще триває. Минулого тижня було чимало новин на цю тему. Європейська комісія випустила щорічний звіт, що стосується прогресу України у виконанні необхідних реформ для вступу до ЄС. Раніше в документі були зазначені серйозні зауваження до нашої країни, проте вони не потрапили до фінальної версії звіту. У ньому згадується закон, ухвалений у липні 2025 року, який "підриває важливі гарантії незалежності НАБУ та САП". Хоча незалежність цих органів була "швидко відновлена" після внутрішніх протестів та міжнародної реакції, Єврокомісія зазначає, що тиск на інституції та законодавчі ініціативи "може загрожувати ефективності боротьби з корупцією". Проте це не завадило Єврокомісії знову надати Україні аванс, підкресливши, що наша країна виконала умови для відкриття кластерів 1 (основи), 6 (зовнішні відносини) та 2 (внутрішній ринок). Чому так сталося? Відповідь проста: об'єднана Європа сама потребує України не лише як військової сили, здатної захистити, а й як символу спротиву демократії проти тоталітаризму, представленого агресивною Росією.

Президент Зеленський обговорював питання вступу України до Європейського Союзу і з Дональдом Трампом. Президент США підтримує Україну як майбутнього члена Європейського Союзу, бо наша держава "є частиною Європи географічно, геополітично та історично". Щодо блокування української євроінтеграції Угорщиною, то Трамп пообіцяв зробити "все можливе".

У той же час Марта Кос, яка є комісаром Єврокомісії, відповідальною за питання розширення та добросусідства, висловила думку, що Україна зможе продовжити переговори щодо вступу до ЄС без необхідності погодження з Орбаном. Вона зазначила: "Одним із можливих рішень, яке зараз може сприяти відкриттю першого або всіх кластерів для України та Молдови, є отримання Комісією мандату від Ради ЄС, що дозволить нам продовжити роботу на експертному рівні". Вона також додала: "Коли всі вимоги будуть виконані, ми зможемо офіційно відкрити кластери".

Власне, це легко зрозуміти: жодна країна Європи не прагне бачити в ЄС нові "угорщини", які могли б маніпулювати принципами справедливості, закріпленими в Союзі. Шкода, що нові законодавчі ініціативи не можуть поширюватися на вже існуючі ситуації, і, на жаль, Будапешт не підпадає під їх дію. Як би не запевняли, дестабілізуючі дії Угорщини вже вплинули на ситуацію, і ЄС більше не виглядає як обіцяна земля, де цивілізовані нації живуть в достатку, щасті та гармонії під звуки бетховенської "Оди до радості". Сподіваємося, що це лише тимчасове явище.

Європейський Союз також розглядає пропозицію про введення "пробного періоду" для нових країн-учасниць. Протягом певного часу ці держави можуть бути виключені з ЄС у випадку порушення демократичних норм. На жаль, цей закон не має зворотної сили, в іншому випадку він би чудово підійшов для нинішньої ситуації в Угорщині. Марта Кос висловилася дуже влучно: "Я не хочу, щоб мене пам'ятали як комісара, який впустив до ЄС троянських коней".

Є ще одна важлива новина. Україна здобула статус розширеного партнера Об'єднаних експедиційних сил (JEF). Ми стали першою країною, що не є членом цього альянсу, яка отримала таку відзнаку. Статус "розширеного партнера" відкриває нові горизонти для співпраці з цим оборонним формуванням, до складу якого входять десять північних європейських держав на чолі з Великою Британією. Хоча альянс функціонує поза рамками НАТО, він значно доповнює його можливості. Присвоєння Україні цього статусу є важливим кроком у напрямку більш глибокої інтеграції в європейську систему безпеки.

Якщо ми обговорюємо шанси України на вступ до оборонних альянсів поза рамками НАТО, то це саме те, про що йдеться. Більш точно, це лише початок.

Перше зображення - новообраний мер Нью-Йорка Зохран Мамдані / Джерело: Wikipedia