Легендарний "співаючий ректор" Михайло Поплавський готується до свого ювілею. Але святкування 75-річчя відклав на після Перемоги. Тоді ж відбудеться і його масштабний концерт "Україна, вперед!". А поки Михайло Михайлович допомагає Збройним Силам України та надихає студентів рідного Університету культури своєю життєвою енергією, яка бурлить незважаючи на поважний вік.
У цьому році Михайло Поплавський став тричі дідусем. Але маленького Мирона ще не бачив -- разом з батьками та двома братами він живе зараз за кордоном. Михайло Михайлович вже не памʼятає, коли брав вихідний і, навіть, дивується, коли про це питаєш. Він дуже ретельно стежить за своїм здоровʼям, не вживає солодкого, не пʼє алкоголь, не курить цигарки та вже багато років віддає перевагу бичачим яйцям.
У спеціальному інтерв’ю для "ФАКТів" Михайло Поплавський поділився спогадами про свій переїзд до Києва, перехід на українську мову, завершення стосунків з першою дружиною, а також про початок масштабної війни.
Чесно кажучи, складно не відзначити ваші якості. Михайло Михайлович, чи справді вам виповниться 75?
Я щиро вдячний долі за кожен з цих років. Мій зовнішній вигляд — це результат багаторічного способу життя. Я намагаюся дотримуватися режиму сну в кімнаті з температурою 16-17 градусів, вмиваюся холодною водою і щоранку, за китайською традицією, випиваю склянку гарячої води температурою 50-60 градусів, яка бере свій початок з криниці мого рідного села. На сніданок вживаю три варені яйця, без жовтків. Харчуюся виключно екологічно чистими продуктами з моєї молочно-товарної ферми, вживаю бичачі яйця, кістковий мозок молодих телят, а на ніч п'ю сироватку або кефір.
Я регулярно проходжу процедури реоферезу, що є методом очищення крові, який допомагає покращити мікроциркуляцію та обмін речовин у тканинах, а також знижує загальний рівень холестерину. Крім того, займаюся плазмоферезом — сучасною технікою, яка дозволяє очищати кров від шкідливих токсичних речовин шляхом поділу її на плазму та формені елементи.
Донори крові чому живуть довше, бо у них активується система кровотворення, відбувається оновлення клітин крові та стимулюється імунітет. Ще я багато ходжу і не рекомендую в поважному віці бігати як придурки -- це велике навантаження на серцево-судинну систему організму, ну і звичайно підтримую сексуальну енергію (сміється -- Авт.). А ще відношусь до всього філософськи: "не беру дурного в голову і важкого в руки".
Нині в Україні спостерігається справжній культурний розквіт, і ваш університет стає більш важливим, ніж будь-коли. Що ж викликало ці зміни?
Насправді, університет культури завжди залишався на передовій. Протягом більше тридцяти років я активно займаюся просуванням національної ідеї, що полягає у підтримці нашої культури. Національна культура є основою нашої ідентичності. Я горджуся тим, що сьогодні ми переживаємо значний культурний злам. Проте тридцять років тому мене часто критикували за те, що я спілкувався та співав українською, називаючи це "сільським" стилем. У той час більшість людей слухали російських виконавців, багато з яких, до речі, мали українське коріння.
Відомо, що ви також навчалися в школі, де предмети викладалися російською мовою.
-- Так, в Одеській області. Я почав переходити на українську мову тільки, коли мене призначив ректором університету тодішній міністр культури Іван Дзюба. Памʼятаю, мені дорікали: "У вас нелітературна вимова". А я казав: "У мене одеський діалект".
Це сталося на зорі дев’яностих...
21 квітня 1993 року я отримав призначення на посаду ректора Інституту культури, який тоді ще існував. Моя інтуїція підказувала, що потрібно акцентувати увагу на всьому українському. Це була масова культура, яка користувалася підтримкою близько 90% населення. Зрештою, історія підтвердила мою правоту.
Ваш проект "Співаючий ректор" здобув легендарний статус. Його активно вивчають дослідники в галузі соціальних комунікацій та фахівці з піару.
Цікаво, що ця технологія була розроблена для просування Київського інституту культури. Юрій Рибчинський і Геннадій Татарченко створили популярну пісню "Юний орел", і саме з цього моменту все почалося. Спочатку я рішуче заперечував ідею виходу на сцену. Я був обурений: "Ви що, зовсім з розуму з'їхали?! Я – ректор, доктор наук, професор, і мені ще й на сцену виходити?!"
Чи усвідомлюєте ви, що над вами можуть іронізувати?
Так, я завжди кажу своїм студентам: не бійтеся робити помилки і не бійтеся виглядати кумедно. Саме через помилки ми стаємо сильнішими. Мене завжди турбувало, що російська поп-музика зайняла домінуючі позиції в українському шоу-бізнесі. Ми вирішили змінити цю ситуацію, прибравши з українського телепейзажу програму "Утреннюю звезду" і запустивши в 1997 році всеукраїнський телевізійний конкурс для дітей "Крок до зірок". Пізніше ми витіснили й "Песню года", створивши авторський проект "Наша пісня" у 2004 році, який згодом перетворився на Національну музичну премію "Українська пісня року". Щороку, коли це ще не стало загальноприйнятим, в березні ми проводили масштабні вечори пам'яті Тараса Шевченка "Ми діти твої, Україно!" (починаючи з 2008 року) та концерти до Міжнародного Дня матері під назвою "Мамо, вічна і кохана" (з 2008 року). Також ми реалізували унікальний телемарафон української музики "Пісня об’єднує нас!" у 2012 році, який потрапив до Книги рекордів Гіннеса як "Найтриваліший музичний телемарафон національної пісні в прямому ефірі".
Усі погляди світу були прикути до перемоги нашої нації, і ми довели, що є справжніми майстрами співу. Протягом 5 діб без перерв на рекламу та новини, українська музика лунала в прямому ефірі на Першому національному телеканалі — 110 годин, 3 хвилини та 27 секунд з 29 березня по 2 квітня.
Також у Криму відбувалися музичні фестивалі, а також відкривалися філії університетів у російськомовних регіонах. Я відчував, що з часом наші зусилля дадуть результат, і невтомно працював, немов «колупаючи скелю». При цьому я завжди наголошував: «Я не є співаком чи вокалістом. Я – популяризатор української пісні, мови та культури. Кожен наш проєкт реалізовувався з командою під девізом: «Тримаймо разом українську хвилю!»
Ви не є професійним співаком, але здатні заповнити тисячі місць. На вашому недавньому ювілейному концерті "Я українець", що пройшов у Палаці спорту, зібралося понад 10 тисяч шанувальників! У чому секрет?
- Як говорив один мудрий єврей, щоб був хороший чай не жалійте заварки. Ми завжди створюємо масштабні шоу -- костюми, грандіозні постановки з чисельним балетом, віджеїнг, спецефекти. Здивувати -- значить перемогти. Ми даруємо емоції людям. Кожен концерт Михайла Поплавського -- це ще й своєрідний творчий звіт КНУКіМ. Підготовка такого шоу -- це практичний досвід і значний поштовх до подальшого розвитку. Для мене важливо, аби на сцену виходили молоді артисти, щоб студенти розуміли -- досягти успіху може кожен, треба лише дуже цього хотіти і багато працювати. Це моя патріотична, політична і життєва позиція.
Як зберегти свою ідентичність і досягати своїх цілей, незважаючи на критику?
- Про тих, хто нічого не досягає, зазвичай не говорять. Протягом свого життя я здійснив чимало і продовжую рухатися вперед, а час розставить все по своїх місцях. Я допускав помилки, зазнавав невдач, але завжди піднімався знову. Я чітко усвідомлював свої бажання.
Завжди знайдуться ті, хто не прийме вас. І водночас, з'являться люди, які щиро вас полюблять. Я завжди наголошую своїм студентам: тримайтеся позитивно і рухайтеся вперед! Ніхто не зробить це за вас: ні батьки, ні вчителі, ні друзі. Лише ви здатні втілити свої мрії в життя. Ви — це ваша найбільша сила!
У своїх 24 роках ви встигли стати керівником районного будинку культури та досягти практично всього, про що могли мріяти. Але в один момент ви вирішили все залишити і вирушити до Києва.
- Я зрозумів, що мені треба вчитися, бо в селі б спився і мені "настали б капці". Так, я мав багато чого, був вже одружений, жив у трикімнатній квартирі, мав службову "Волгу" з "оленем" на капоті, мотоцикл. Памʼятаю, запропонував дружині переїхати до Києва. А вона: "Або я, або Київ". Я вибрав Київ. Переїхав, почав вчитися і паралельно працювати на пʼяти роботах. Був, навіть, вихователем у гуртожитку "Київресторантресту". Як би важко мені не було я вкладався у свій імідж та саморозвиток. Але весь час мріяв нагодувати людей і думав, як стати успішним. Гроші були потрібні для реалізації моїх проєктів.
Чи справдилися твої мрії?
Звісно ж! Я втілив свої мрії на повну потужність.
На даний момент, про що ви мрієте?
-- Я живу сьогоднішнім днем. Минуле нам непідвладне, що буде завтра -- не знаємо. Це прийшло з початком великої війни. Зараз як: прокинувся, став на дві ноги -- значить живий, і слава Богу! А далі -- на роботу.
На ділі з'ясувалося, що для справжнього щастя потрібно зовсім небагато.
Моя формула щастя вже отримала патент. Емоційний інтелект, що поєднує творчість і практичність, завжди веде до перемоги! Це невгасимий вогонь, сила волі та прагнення, що веде до реалізації мети, яка стала частиною українського життєвого шляху.
Це те, чого ми прагнемо навчити наших студентів: філософії справжніх лідерів, філософії перемоги, впевненості у собі та пристрасті до своєї професії. Віра – це справжня магія. Я вірив у це і сьогодні з гордістю можу сказати, що мій найуспішніший проект – це Університет культури.
Ви коли-небудь замислювалися про можливість піти від нього?
Такої думки навіть не виникало! Проте інші мали свої плани. Кожен президент країни намагався позбутися мене з посади, застосовуючи навіть "нечисті методи", але я завжди боровся і повертався. В тому числі через суди. Пам'ятаю, коли був Кучма, ректори навіть підготували петицію з вимогою мого усунення, адже я був "незручним" для них через свої реформаторські ініціативи, які стосувалися змін у навчанні та освіті. Мене з цією петицією відвідали навіть представники СБУ. Але я їм відповів: "Проект "Співаючий ректор" – це спецоперація СБУ". Вони розгубилися, пішли розбиратися, і більше не поверталися.
Ви є найстаршим серед провідних блогерів Instagram, створюючи виключно контент українською мовою та активно завойовуючи інші платформи соціальних мереж. Зараз ваш Instagram налічує понад 8,2 мільйона підписників, що робить вас другим після президента України, у TikTok у вас — 1,5 мільйона фоловерів, а ваші відео на YouTube отримують мільйони переглядів. Чому вам все це потрібно? Чи приносить це прибуток?
Цей інструмент є потужним засобом для просування та розвитку Національного університету культури і мистецтв, сприяючи формуванню його позитивного іміджу та зміцненню брендової лояльності. Цього року, до речі, ми залучили студентів саме через соціальні мережі. Важливо комунікувати з цільовою аудиторією на молодіжній мові. Тому я займаюся створенням сучасного україномовного контенту та його просуванням у глобальному інформаційному просторі через соціальні платформи.
Моя мета полягає в тому, щоб надихати креативну, амбіційну та перспективну молодь, яка здатна формувати нову історію України. Для мене це не просто іміджевий інструмент для підвищення популярності університету, а й важливий елемент довіри та поваги, які не можна купити. Ми активно розробляємо українські проєкти та популяризуємо їх у світі. Я прагну, щоб наші українські тренди займали провідні позиції, а світ дізнавався про нашу культуру, музику, гастрономію та традиції. Ми повинні довести, що українське — це не лише модно, а й має велике значення для майбутнього!
Чи відчували ви передвістя масштабного конфлікту?
Ні, це неможливо! Хоча я завжди говорив: остерігайтеся своїх друзів більше, ніж ворогів. Але в найжахливішому сні я не міг уявити, що Росія нападе на Україну. Пам'ятаю, в ніч на 24 лютого 2022 року я не міг заснути. Чув вибухи, спостерігав, як танки заїжджають на Оболонь. Вранці я вже був в університеті, намагаючись вирішити, куди перевести наших студентів із гуртожитків. Я не залишив Київ і кожного дня працював. Тоді багато студентів і викладачів знаходилися в підвалі університету.
Чи відвідуєте ви сховище?
Іноді я відвідую студентів під час тривоги, щоб підбадьорити їх і подарувати трішки оптимізму. Ми спілкуємося, жартуємо, співаємо разом. Намагаюсь вселити в них віру в те, що все обов’язково налагодиться. Адже з вірою завжди приходить і перемога!
Яка ваша формула досягнення успіху?
#Євреї #Україна #Київ #Китай (регіон) #Українці #Російська мова #Історія #Крим #Одеса #Студент #Українська мова #Instagram #Доктор наук #Одеська область #Іван Дзюба #Кров #Поплавський Михайло Михайлович #Співачка #Київський національний університет культури і мистецтв #Ректор (академії) #Енергія #Імунітет (медицина) #Контент (медіа) #Серцево-судинна система #Факт #Кефір. #Кровотворення #Орел. #Кістковий мозок #Яйце #Діалект #Леонід Кучма
