Минулого четверга Європейський парламент прийняв резолюцію, присвячену Україні. Цей детальний документ акцентує увагу на підтримці держави в умовах війни та її прагненні до інтеграції в Європейський Союз. Проте один з пунктів резолюції зовсім не має відношення до європейського членства України чи до агресії з боку Росії.
І, як не дивно, але він розташований у секції, що носить назву "Зобов'язання щодо європейської інтеграції та процесу переговорів про вступ до ЄС".
У 34-му пункті Європарламент висловив критику на адресу України та Володимира Зеленського, вказавши на те, що їхні дії стали "необґрунтованою та безпричинною ескалацією". Зокрема, це стосується рішення назвати один з підрозділів Сил спеціальних операцій на честь героїв Української повстанської армії (УПА). Європарламент висловлює жаль з приводу ігнорування чутливих для Польщі тем і вважає, що це рішення Зеленського підриває добросусідські зв'язки з Польщею та руйнує попередні зусилля у сфері історичного примирення.
В Україні на ці формулювання знайдеться купа логічних контраргументів, які звучать також у Польщі - та мейнстримні партії, як показали останні дні, не готові до них дослухатися.
Проте парламентарі Європейського Союзу не звернули увагу на позицію України.
Ця ситуація виявила серйозну проблему, з якою Україна зустрічається не вперше, і, на жаль, не востаннє. Голос України у європейських дебатах, зокрема в Європейському парламенті, звучить в основному тоді, коли нашу позицію підтримують наші друзі — зокрема, польські політики з проукраїнськими поглядами.
Якби Україна мала можливість брати участь у дебатах, навіть без права голосу, це дало б нам шанс вплинути на думки депутатів і, принаймні, змінити формулювання.
Окремою складністю є те, що питання історичної пам'яті та інтерпретація власної історії країнами не включені до Договору про ЄС і не мають жодного зв'язку з розділами переговорів щодо вступу. Проте, політична ситуація виглядає зовсім інакше.
У ЄС, на жаль, є практика блокування кандидатів з історичних мотивів. Північна Македонія, яка спершу 10 років не могла подолати вето Греції і була навіть змушена змінити назву своєї держави, а потім стикнулася з вето від Болгарії, може поділитися досвідом щодо цього.
Але це додатково підсилює потребу України ще на ранніх етапах пояснювати державам ЄС свою позицію. Засудження Європарламентом дій президента України через рішення у царині історичної пам'яті стало для Києва нагодою усвідомити цю потребу.
Ідеї "друзів Путіна", що стали рішенням Європарламенту
Дивним чином виглядає спосіб, яким пункт про УПА потрапив до резолюції Європарламенту.
На початку, 30 червня, в проєкт резолюції було внесено дві поправки, запропоновані "друзями" Путіна в Європейському парламенті — депутатами з ультраправого та євроскептичного альянсу "Європа суверенних націй". Серед авторів цих змін можна знайти представників "Альтернативи для Німеччини", польської "Конфедерації" та лідера новоствореної італійської ультраправої партії "Національне майбутнє".
Їхні пропозиції щодо змін були охарактеризовані УПА як "структура, що несла відповідальність за геноцид на Волині та численні злочини проти польського, єврейського, чеського, російського, вірменського та інших національних меншин, а також українців, які протистояли їхнім діям".
Крім того, ультраправі групи виступили з пропозицією засудити ймовірне використання Збройними силами України "нацистських назв і символіки", закликаючи Київ переглянути навчальні матеріали в школах. Вони також заявили, що вшанування Української повстанської армії суперечить європейським цінностям і ставить під загрозу шанси України на членство в ЄС. Частину цих аргументів ми регулярно чуємо з Польщі, причому навіть від політиків та сил, які позиціонують себе як проєвропейські.
Але в Європарламенті їх запустили відверті маргінали.
Група "Європа суверенних націй" має у 720-місному Європарламенті 25 депутатів, їхня позиція із загальноєвропейських питань буває дуже специфічною, і під час ухвалення рішень їхню думку дуже часто ігнорують.
Але цього разу не так.
"ЄвроПравді" достеменно відомо, що ще до 30 червня євродепутати від мейнстримних польських партій вели в ЄП "роз'яснювальну роботу", переконуючи колег з інших країн у тому, що питання УПА треба ввести до української резолюції. А подання поправок одіозними партіями, схоже, стало зручним приводом - їхні радикальні формулювання вирішили перебити "більш поміркованими". Власне, це стандартний хід у парламентах - але до нього вдаються, коли є реальна небезпека ухвалення небажаних формулювань.
Таким чином, виник вказаний 34-й пункт.
Європарламент висловлює своє "сальне занепокоєння щодо нещодавньої, непотрібної та безпричинної ескалації, що сталася з ініціативи президента Володимира Зеленського", а також "засуджує ігнорування важливих для Польщі питань та горя, пов'язаного з десятками тисяч жертв УПА та їхніми родинами, особливо враховуючи незмінну підтримку Польщі у боротьбі України проти російської агресії".
Цю зміну запропонували автор доповіді щодо України Міхаель Галлер, який славиться своєю підтримкою українських інтересів, та польський парламентарій Анджей Галіцький. Обидва вони є членами найбільшої політичної фракції Європейського парламенту - Європейської народної партії, до якої також входить "Громадянська платформа" під керівництвом Дональда Туска.
Насправді, зміни ініціювала Європейська народна партія.
Як наслідок, в резолюції з'явилося формулювання, яке цілком і категорично відтворює польський погляд на ситуацію й повністю покладає на Україну провину за теперішню кризу у відносинах з Польщею.
Польський ансамбль під час обговорення.
Окрім затвердження 34-го пункту, польські представники в Європейському парламенті активно скористалися можливістю висловитися під час дебатів.
"...Необхідно шанувати спільні європейські цінності, оскільки в рамках ЄС ми не можемо підтримувати тих, хто базує своє минуле та діяльність на дискримінації національних меншин і геноцидних актах," - підкреслив Анджей Галіцький, виступаючи від імені групи Європейської народної партії.
А це - співавтор поправки, яка ніби як мала на меті уникнути радикальних визначень на кшталт "геноциду" та відвертих дурниць на кшталт тверджень, що УПА мала на меті винищення людей неукраїнської національності.
Галіцький - представник партії Дональда Туска, яка, можна сказати, є союзником України.
Виступи від польської партії "Право і справедливість" вражали ще більше. Як, наприклад, промова Міхала Дворчика, представника "ПіС" - найбільшої опозиційної нині партії Польщі, лідером якої є Ярослав Качинський.
"Відзначення та згадування про організації й формування, що несуть відповідальність за військові злочини, такі як 14-та гренадерська дивізія СС "Галичина", батальйон "Нахтігаль" або батальйон "Роланд", є абсолютно недопустимими. Дії президента Зеленського зневажили пам'ять усіх жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами в південно-східних регіонах Другої Польської Республіки", - зазначив він.
При цьому Дворчик виступав не від себе, а від імені групи Європарламенту "Європейські консерватори та реформісти" - що не завадило йому відверто прибріхувати, просуваючи російську пропаганду. Адже УПА не мало стосунку до згаданих підрозділів, та й в Україні їх не прославляють.
Фактично схожі думки висловлювали більшість польських депутатів, які долучилися до дебатів, хоча вони вживали різні формулювання. У загальному, в обговоренні взяли участь близько 50 учасників, з яких 13 представляли Польщу.
Ніхто не опонував маніпуляціям, які звучали у залі Європарламенту.
Ні щодо причин теперішньої кризи у відносинах, ні стосовно колишніх подій на Волині як таких.
Було лише кілька тверезих голосів серед депутатів, що згадували про українсько-польську кризу у своїх виступах.
Зокрема, литовець Дайнюс Жалімас з ліберальної групи Renew Europe зауважив, що різні країни можуть по-різному інтерпретувати історію, і потрібно обирати примирення, а не взаємні образи. Поляк Міхал Кобоско з цієї ж групи говорив про складність історичних питань та необхідність примирення.
В Україні були аргументи для заперечення.
Хоча існують аргументи, які могли і мали би прозвучати у Європарламенті - якщо вже польські депутати протягнули до зали питання, яке не має стосунку до Євросоюзу та вступу до нього.
Наприклад, що рішення Зеленського про найменування на честь героїв УПА військового підрозділу - далеко не перше вшанування повстанців чи їхніх лідерів на високому рівні.
Тодішній президент Віктор Ющенко надав звання Героя України Степану Бандері у 2010 році та Роману Шухевичу у 2007 році, що свідчить про його рішучість у визнанні українських героїв. Жоден з цих указів не викликав хвилі українофобських реакцій або звинувачень з боку Польщі.
У 2015 році воїни УПА і члени ОУН отримали офіційний статус борців за незалежність України відповідно до законодавства.
У січні 2026 року Зеленський надав військовій частині ім'я Василя Кука, останнього керівника УПА. Цю подію не помітили ні в Польщі, ні в Україні, де вона також не викликала значного резонансу.
Тож зараз конфлікт розпалив насамперед президент Польщі Кароль Навроцький.
Спочатку, коли перетворив це питання на публічну дискусію та привернув увагу польського суспільства, а згодом ухвалив ризиковане рішення позбавити Зеленського польської нагороди.
Також доцільно було б провести в Європарламенті виступ, який підкреслив би, що трагічні події на Волині мали складний історичний фон, зумовлений діями польської влади проти українського населення. З іншого боку, варто згадати, що етнічні чистки здійснювала польська Армія Крайова, яка нині отримує певну глорифікацію в Польщі.
Що Волинська трагедія - це, звісно ж, ганебна, але далеко не вся історія УПА, яка боролася насамперед із нацистами та більшовиками.
Україна надає можливість здійснювати розслідування на територіях, де ймовірно загинули польські громадяни.
Та й багато чого іншого. Але в Європарламенті відбулася фактично гра в одні ворота.
В українському Міністерстві закордонних справ після ухвалення резолюції висловили думку, що включення історичних питань, пов'язаних з Україною та Польщею, є "недоречним". "Складні питання історії між Україною та Польщею слід обговорювати виключно в двосторонньому форматі, залучаючи професійний діалог між істориками, експертами та відповідними державними установами", - зазначив прес-секретар міністерства Георгій Тихий після голосування Європарламенту.
Однак потяг на той час уже пішов.
Потрібне право на голос
Ця ситуація є уроком: Україна повинна мати можливість принаймні для права на відповідь та пояснення там, де зачіпають її пов'язані зі вступом інтереси. Або намагатися вплинути на це через елементарний лобізм.
Це вже стає помітним, зокрема в контексті позиції Європейського парламенту. Українське громадянське суспільство вже тривалий час взаємодіє з євродепутатами, аби підтримати ініціативи, які спонукають українську владу до впровадження реформ.
Наприклад, в останній резолюції Європейського парламенту було висловлено занепокоєння повільними темпами реалізації Україною плану Качки-Кос, при цьому зазначивши, що експертна оцінка виконання цього плану становить лише 15%. Це стало результатом саме такої взаємодії. Аналогічним чином до документа були включені чіткі формулювання стосовно кількох ключових реформ, необхідних для вступу до Європейського Союзу.
Проте, слід зазначити, що обставини засудження рішення Зеленського стосовно УПА мають свої особливості.
Це не стосується реформ чи приєднання. Це виключно про політичні питання.
Але у цій політичній боротьбі поляки перемогли.
Європейська народна партія підтримала точку зору Польщі, а не України, адже саме представники цієї партії ініціювали поправку з польською інтерпретацією подій. Це сталося незважаючи на те, що чотири українські політичні партії — "Батьківщина", "Європейська солідарність", УДАР та "Самопоміч" — є асоційованими членами ЄНП. Лідер "Європейської солідарності" Петро Порошенко разом з іншими колишніми президентами повернув Польщі орден Білого Орла, висловлюючи протест проти антиукраїнської кампанії, що розгорнулася в країні.
Проте вони не брали участі в узгодженні цього пункту резолюції.
Отже, ця оповідь продемонструвала, що Україні необхідно мати реальне представництво в структурах Європейського Союзу, зокрема в Європейському парламенті.
Слід зазначити, що нещодавно активно обговорювались різні можливості прискореної інтеграції України до Європейського Союзу ще до офіційного вступу.
Наприклад, про окремі елементи ініціативи німецького канцлера Фрідріха Мерца - а саме участі українських представників у роботі інституцій ЄС ще до офіційного вступу в ЄС. Фактично це режим "держави у процесі вступу", який виникає після підписання договору про вступ до ЄС. Схожу ідею пропонує також Литва.
Якби Україна брала участь у процесі обговорення положень резолюції Європарламенту, вона могла б здобути важливі важелі впливу. Навіть без права голосу, але маючи можливість бути присутньою на дискусіях, українські депутати могли б ефективно співпрацювати з колегами до формального розгляду резолюції, а також висловлювати свої думки під час її обговорення.
Цілком ймовірно, що повна відсутність згадки про УПА в резолюції була б неможливою, з огляду на бажання Європейського парламенту до компромісу. Проте, існувала можливість створити більш збалансований текст.
Україна безумовно повинна мати свій голос у обговореннях, що стосуються ключових аспектів її інтеграції до Європейського Союзу.
Особливо це стосується ситуацій, коли від неї вимагають виконання завдань, які не мають жодного зв'язку з процесом вступу, а слугують лише для задоволення внутрішніх політичних амбіцій вимагателів.
#Греція #Євреї #Німеччина #Нацизм #Європа #Друга Польська Республіка #Парламент #Україна #Хор #Більшовики #Українці #Литва #Російська мова #Володимир Зеленський #Міністерство закордонних справ (Україна) #Володимир Путін #Нацистська Німеччина #Польська мова #Збройні сили України #Українська мова #Північна Македонія #Литовці #Європейський Союз #Італія #Поляки #Голодомор #Польща #Ярослав Качинський #Європейський парламент #Агресивна війна #Дональд Туск #Болгарія #Організація Українських Націоналістів #чехи #Фрідріх Великий #Петро Порошенко #Документ #Волинь #Віктор Ющенко #Роман Шухевич #Степан Бандера #Українська повстанська армія #Батальйон #Василь Кук #Київ #Громадянська платформа #Український Демократичний Альянс за Реформи #Виборче право #Європейська народна партія #Європейська солідарність #Ставка #Право та справедливість #«Самодостатність» (політична партія) #Президент (державна посада) #Хто така Україна? #Всеукраїнський союз «Батьківщина»
