Не лише Шевченківський гай: де у Львові колись проводили гаївки

Сторічні авторські великодні листівки: традиції святкових привітань наших пращурів на ZAXID.NET.

Львівʼяни не уявляють святкування Великодня без гаївок у Шевченківському гаю. Щороку після святкового богослужіння і великоднього сніданку у родинному колі сотні містян збираються в скансені, де продовжують гуртом радіти світлому святу Господнього Воскресіння. Як відбувалися гаївки у Львові в давнину, розповіла науковиця Інституту народознавства Ольга Харчишин на сайті "Культура".

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Львів знаходиться в серці етнографічного регіону Опілля, відомого своїми традиціями гаївок.

"У Львові, місті культурних перехресть, гаївкова традиція поширилася завдяки новим міщанам, котрі прийшли в міське середовище з навколишніх сіл. Цікаво, що на гаївки у Львові вперше звернули увагу не українські діячі, а чеський письменник Карел Зап та польський історик Станіслав Шнюр-Пепловський, які мешкали у Львові у XIX ст", - наголошує Ольга Харчишин.

Карел Зап у своїх записах згадував про гаївки, які відбувалися біля церкви святій Параскевії на Жовківському передмісті. Він відзначив, що у 1830-х роках ці святкові заходи ще не були суворо прив'язані до Великодня, а скоріше відзначалися у сонячні весняні дні. У Львові їх називали "гагулки". Хлопці створювали "вежу", ставши один на плечі іншого, і обійшли церкву, зав'язуючи один одному очі та лягаючи на спини, поки один із них не вгадував, хто його вдарив лозиною чи паском.

Великодня розвага "Вежа", 1898 рік (ілюстрація авторства Петра Стахевіча)

"Українці організовують свої гаївки в певних місцях, а поляки лише повторюють їх традиції. Найчастіше вони збираються на старому цвинтарі біля церкви святої Параскевії П'ятниці в Жовківському передмісті, куди приходять також чимало цікавих городян. [...] Хлопці та дівчата з околиць і сусідніх сіл формують коло і виконують різноманітні українські пісні. Але раптом львівські вуличні музиканти порушують їх веселощі, галасуючи, перериваючи коло і порушуючи атмосферу свята," - зазначав Карел Зап.

На території церкви святої Параскеви П'ятниці у Підзамчі в 1920-х роках проводили гаївки (Старі фотографії Львова).

Станіслав Шнюр-Пепловський у своїй книзі "Образи з минулого Галичини та Кракова" відзначав, що традиційні гаївки українці виконують на Францишканському майдані (тепер відомому як площа-сквер між вулицями Лисенка, Короленка та Просвіти) в день, що настає після Великодня.

Колишня Францисканська площа (світлина з Фотографій старого Львова)

Того дня, в обідню пору, навколо громади зібралася велика кількість зацікавлених, які спостерігали за дівчатами з передмістя, що танцювали, співали та сміялися. Одна з дівчат, що опинилася в центрі кола своїх подруг, виконувала пісню, яку незабаром підхопив весь хор дівчат. Вона міцно тримала в руках загорнуту хустку, намагаючись несподівано накинути її на шию одному з хлопців, які спостерігали за веселощами. Той, кого впіймали, мав відкупитися медівниками, горіхами та дешевими солодощами, що їх продавали євреї, котрі метушилися серед натовпу зі своїми кошиками. Це була справжня народна забава, адже, крім мешканців передмістя, в ній брали участь лише служниці, які нещодавно переїхали з села в місто, заробітчани та вояки нижчих рангів, - так описував це Станіслав Шнюр-Пепловський.

Січові стрільці виконують гаївки разом із дівчатами, 1918 рік.

У ХХ столітті традиція гаївок у Львові, незважаючи на складні історичні обставини, все ж продовжувала існувати. Після завершення Першої світової війни, на початку 1920-х років, масові великодні святкування дещо втратили популярність. Проте діячі "Просвіти", освітяни та представники духовенства змогли вдихнути в них нове життя. Відомі гаївки, такі як "Кривий танець", "Мак", "Грушечка", "Горошок", "Огірочки", "Жучок" та "Дикі кози", почали викладати у школах та видавати у формі співаників.

"Молодь розважалася, танцюючи і співаючи, обливалася водою в Світлий понеділок. Хоча ці розваги не були такими веселими, як звичні українські великодні святкування, пісні звучали якоюсь неприродною нотою, сумно відбиваючись від стін святого Юра. Слова про Зельмана, що їхав відчиняти церкви разом із братом, його дружиною та усією родиною, звучали в гулкій тиші, - згадував львів'янин Олександр Надрага в 1920-1930-х роках."

Зображення гагілок, на основі яких Іван Труш створив свою картину.

Гаївки виконувалися на територіях церков: у другій половині 1930-х років подібні заходи проходили практично біля кожної церкви Львова. Після Другої світової війни у Львові спостерігалося особливе відродження традиції гаївок, оскільки до міста переїхало чимало нових мешканців зі сіл. Старі та нові жителі збиралися на подвір'ї біля собору святого Юра.

Люди зібралися біля собору Юра у 1930-і роки (фото з архіву Інституту народознавства)

"І студенти, і школярі збиралися на ці гаївки. [...] Вони приходили самі, хоч і відчували страх, але все ж долали його. Танцювали в хороводах під мелодії: "Подоляночка", "Засни, царівно, на сто літ", "Їде, їде Зельман". Це були прості, безтурботні пісні-гаївки. Вони відбувалися щоночі, особливо у вихідні. Все починалося приблизно о п'ятій або шостій годині і тривало до глибокої ночі. Це було в 1945-1946 роках, а потім почалися утиски. Згодом ці звичаї взагалі заборонили," - згадувала львів'янка Богдана Копач.

На початку 1950-х років радянська влада вирішила протидіяти великоднім традиціям, створивши примусові студентські загони з Львівської політехніки. Протягом місяця студентів змушували збиратися на площі святого Юра, де вони мали перекривати гаївки піснями, що підтримують більшовицькі ідеї. У випадках, коли це не давало бажаного результату, влада вдавалася до розгонів; деякі студенти навіть зазнавали арештів і зникали безслідно.

В 1989 році Товариство лева започаткувало Великодні гаївки у Гаю (фото Андрія Кирчіва з колекції Наталії Гасюк).

Традиція гаївок отримала своє відродження на межі 1980-1990-х років. Починаючи з 1988 року, Товариство Лева розпочало організацію великодніх святкувань у Шевченківському гаю. У цей період львів'яни не лише відновлювали народні звичаї, але й готувались до здобуття незалежності своєї країни.