"Нептун" та "Фламінго" — не суперники: розвінчуємо міфи про українські ракети.

Щоразу, коли згадуються ракети, одразу з'являються дивні коментатори, які влаштовують істерики на кшталт: "Ти продався, захищаєш москвіча Шпілєрмана, який обікрав усі бюджети КБ Луча, що має століття досвіду в розробці ракет!"

Я не є прихильником Штілєрмана, Міндіча чи Зеленського, щоб їх критикувати. Але мені вкрай неприємні масові настрої, безглуздість і магічне мислення.

Поки залишимо тему єврейської діаспори і чи національний лобізм дозволив Штілєрману прошмигнути в дамки.

Мене цікавлять сухі технічні деталі, які спростовують більшість цих наївних теорій змов.

1) FirePoint та КБ Луч не знаходяться в конкурентних відносинах у сфері крилатих ракет. Модель ФП-5 (Фламінго) від FirePoint і "Нептун" від Луча представляють собою ракети різних класів. "Нептун" — це легка протикорабельна ракета, призначена для ближнього бою та атак на відносно невеликі цілі. На сьогоднішній день, дальність "Нептуна" сягає до 1000 км, а вага бойової частини становить 300 кг. У той же час, Фламінго є важкою ракетою, що здатна виконувати далекобійні удари (понад 1000 км) по великим цілям, з бойовою частиною вагою до тонни.

Це -- різні інструменти.

Потрібні обидва.

Нептун не зможе зруйнувати цех заводу Прогресс, що займає площу в чотири футбольні поля, як це зробив Фламінго. А адмірал Ессену в Новоросійську Фламінго не потрібен, адже вчора Нептун уже виконав свою справу.

Проте держава не має можливості зосередитися лише на знищенні одного аспекту. Україні необхідно знищувати у супротивника все, що становить загрозу.

Отже, звинувачення у тому, що "всі бюджети пішли на погану Фламінго", є безпідставними. Немає жодного аналогу Фламінго для а) проектів з капітальними дахами, б) в радіусі понад 1000 км від кордону.

2) В категорії балістичних ракет Луч і FirePoint не конкуренти тим більше. Балістичний FP-9 має завданням удари на 800 км по Москві важкою БЧ у 800 кг. У Луча аналогічного проекту немає. Все. Ніхто ні в кого бюджети не забрав, замовлення кому б то не було на балістику по Москві ніяк не хвилює КБ Луч, бо Луч тут не змагався.

2.2) Коростильов і Штілєрман мають певні перетини в контексті державних замовлень на ураження цілей у зоні "200 км": компанія FirePoint тестує свою балістичну ракету FP-7, тоді як КБ Луч працює над системою Вільха. Варто зазначити, що дальність снаряда РСЗВ Вільха складає до 200 км, в той час як балістична FP-7 розрахована на дальність понад 200 км.

Тобто вони кокнурують як "конкурують" боксери в сусідніх вагових категорій. А то й через одну категорію.

Висновок: кожен з виробів цих компаній в категорії балістики і крилатих ракет займає власну нішу. Компанії не є конкурентами за той самий держ.бюджет на крилаті чи балістичні ракети. Ніхто нікого грошима не обділяв через юдейську змову.

2.3) Проте існує ще один аналогічний вислів: "Цього разу не Луч залишили без уваги, а КБ Південне, яке розробляє ракету Сапсан і має столітній досвід у галузі ракетобудування"!

Однак ситуація тут аналогічна. Сапсан має дальність до 500 кілометрів і вага бойової частини складає 500 кг. Але, по-перше, необхідно переконати носіїв із столітнім досвідом, що Сапсан здатен вразити ціль на відстані хоча б 500 км. Інженерка заводу Резеда Перькова у 2022 році інформувала кураторів з ФСБ (згідно з матеріалами судового процесу), що роботи над проектом Сапсан "відновлено та активно просуваються". Оскільки випробування Сапсана проходили в останні дні каденції Федорова, це свідчить про те, що бюджет на конструкторські розробки в КБ був обмеженим.

Продукту ще немає.

Це був злочин, коли Зеленський скасував проект у 2019 році.

Пройшло вже чотири роки, а ресурси для розробки є. Де ж тоді плоди цієї праці?

А по-друге, навіть коли ракету дороблять, вона прямим конкурентом ФП-9 все одно не стане. Запланована дальність важкої балістики у FirePoint - 855 км і вага БЧ 800 кг. Це ракети різного розміру, дальності, навіть різного підходу до справи. Колись, якщо КБ Південне збільшість дальність ракети Сапсан до 1000 км і це станеться без втрати потужності БЧ, то вони стануть конкурентами. Прямо зараз немає сенсу віддавати перевагу якомусь проекту чи побиватися, що таку перевагу комусь віддали. Можна дати шлях Сапсану і зарубати Фламіндіча, але чекати ще 5 років серійного продукту. Або можна дати шлях Фламіндічу і зарубати Сапсан і теж не отримати нічого, бо Штілєрман втече з грошима. Краще дати шлях обом проектам і жорстко контролювати обох. І потім подивитися, який з проектів перспективніший.

Тепер ми поговоримо про ПРО.

3) Жодна з компаній, таких як КБ Луч, FirePoint або КБ Південне, ніколи не займалася розробкою перехоплювача для системи протиракетної оборони. Заяви про те, що комплекс ПРО замовили у Міндіча, а не у Луча, який має "значний досвід", можуть бути лише або емоційними вигадками, або частиною маркетингової стратегії одного з виробників. Насправді жодна з цих компаній не має достатнього досвіду в сфері ПРО. Важливо зазначити, що враження ракети в іншу ракету на висоті 10 км передбачає зовсім інші технічні вимоги та досвід, ніж те, що розроблялося на КБ Луч, КБ Південне чи FirePoint.

4) Підходи до виробництва у компаній Луч та ФП мають певну схожість. В ракеті Корал, яку створює Луч, виготовляються лише корпус, двигун та кілька інших компонентів, без створення повного комплексу. Луч не займається виробництвом головки самонаведення, радарів чи пального. Аналогічно, Файр Поінт черпає знання з технологій С-300 для двигуна, але для головки самонаведення закуповує компоненти у німецької компанії Diel, радар отримує від Хенсольда, а наземну станцію – у норвезьких виробників.

Підхід Луча: "створимо якісний ланцюг і кермо для велосипедів в Україні, грунтуючись на принципах радянської школи" — основна перевага цього методу стане очевидною лише тоді, коли Луч реалізує всі свої наміри. А поки результатів немає, віра в Луч видається досить сумнівною. Я, наприклад, з 2022 року переконаний, що якщо рашисти можуть зібрати Іскандери з контрабандних компонентів з ЄС та США, то нам слід інтегрувати наш потенціал і діяти оперативніше.

На мою думку, чимало з цих суперечок щодо КБ Міндіча, Луч і Південне нагадує запитання: "Чому ви дивитеся бокс важковаговика Володимира Кличка, а не чемпіонат України з дзюдо у категорії до 50 кг?". Інша частина цих міркувань базується на поверхневому розумінні, на кшталт: "Нептун - це ракета, а ФП-7.х - теж ракета, чому ж ви не обрали Нептун для знищення Іскандерів?".

Цей рівень вже навіть не нагадує бабусь на лавочці, а справжній абсурд. Його активно підіймають боти в інтернеті, тоді як насправді половина безглуздя розвіюється, варто лише докладніше вникнути в суть.

До речі, аналогічна ситуація спостерігається і в столітті ракетних розробок на КБ Південне.

1) КБ Південне досі не створило свою балістичну ракету. Ідея про "масове надходження в 2021 році" була б неможливою навіть теоретично. Навіть якби Зеля не призупинив фінансування в 2019 році, у 2021 році КБ Південне могло б запропонувати лише експериментальні зразки, а не серійно виготовлений продукт. Хоча я визнаю, що скасування фінансування розробки сапсана є серйозним проступком.

"Сторічний досвід у сфері ракетобудування" - це вигадка для наївних людей. Теоретично, такий досвід міг існувати ще в 1980-х. За тридцять років незалежності старше покоління або виїхало до Росії, або відійшло у вічність. Тепер залишилися лише байкарі.

3) КБ Південне не розробляло ОТРК. МКБР і БРСД це одне, ОТРК це інше. У КБ Південне не існує сторічного досвіду розробки балістичних ракет дальності 500-1000км. В совкові часи він робив може двигуни до Скадів. Все інше робили в Москві.

4) Отже, варто зазначити, що КБ Південне ніколи не здійснювало весь процес розробки балістичних ракет – навіть таких, як Р-12 чи Р-36. Для успішного виконання цього завдання потрібен досвід у створенні всіх складових: від двигунів до систем наведення, бойових частин та наземної інфраструктури. Цього всього КБ так і не здобуло. Саме з цієї причини проект "Сапсан" триває вже 15 років.