Президент Франції Еммануель Макрон оголосив про готовність своєї країни визнати незалежність Палестини. Ця заява викликала різку критику з боку Ізраїлю та Сполучених Штатів, хоча європейські партнери Макрона в основному відреагували позитивно або нейтрально. Чи прийшов час для створення нової держави на світовій карті, і чи зможе це сприяти зупиненню насильства на Близькому Сході? Ці питання розглянув кореспондент УНН.
Президент Макрон оголосив, що у вересні Франція планує визнати державність Палестини під час Генеральної Асамблеї ООН. Цим кроком французький лідер прагне сприяти встановленню миру в регіоні.
Макрон також поділився листом, адресованим президенту Палестинської адміністрації Махмуду Аббасу, в якому він підтверджує намір Франції підтримувати визнання Палестини і прагнення залучити інших партнерів до дотримання цього курсу.
Відданий своїм історичним зобов'язанням до встановлення справедливого і стабільного миру на Близькому Сході, я ухвалив рішення, що Франція визнає Палестинську державу. Цю важливу заяву я планую зробити на Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй наступного вересня.
Таким чином, Франція, де розміщені найбільші в Європі єврейські та мусульманські громади, стане першою великою західною країною, яка визнає палестинську державу. До того утворення незалежної держави підтримували лише низка мусульманських країн та лівих диктаторських режимів.
Проте, спроба французького керівництва спричинила різку критику з боку Ізраїлю та Сполучених Штатів.
Зеленський і міністр закордонних справ Ізраїлю провели переговори щодо потенційних варіантів співпраці у сфері виробництва озброєнь 23.07.25, 21:06 * 7374 перегляди
Зокрема, прем'єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу виступив із різкою заявою на своїй сторінці в соціальній мережі Х, підкресливши, що палестинці не зацікавлені у співіснуванні з Ізраїлем, а мають намір знищити цю державу.
Ми категорично засуджуємо рішення президента Макрона визнати палестинську державу поруч із Тель-Авівом після трагедії 7 жовтня. Такий вчинок лише заохочує тероризм і може призвести до виникнення ще однієї іранської маріонетки, подібно до ситуації в Газі. У цих умовах палестинська держава стала б плацдармом для знищення Ізраїлю, а не для спокійного співіснування. Слід бути чесними: палестинці не бажають створення держави поряд з Ізраїлем; їх мета — держава замість Ізраїлю.
Не менш негативною була реакція державного секретаря Сполучених Штатів Марка Рубіо, який також апелював до подій 7 жовтня 2023 року, коли відбулася масована атака бойовиків ХАМАС на Ізраїль.
Сполучені Штати рішуче відкидають план Емманюєля Макрона визнати палестинську державу на Генеральній Асамблеї ООН. Це безрозсудне рішення лише служить пропаганді ХАМАСу та шкодить миру. Це ляпас жертвам 7 жовтня
Більше ніж 20 держав висловили вимогу до Ізраїлю зупинити військові дії в Секторі Гази: реакція не змусила себе чекати. 22.07.25, 10:32 * 6546 переглядів
Проте, реакція інших союзників Франції виявилася набагато більш позитивною. Наприклад, міністр науки, інновацій і технологій Великої Британії Пітер Кайл підкреслив, що визнання палестинської держави є складовою частиною програми уряду прем'єр-міністра Кіра Стармера.
Цей аспект нашої передвиборчої програми підкреслює нашу мету щодо створення державності для Палестини. Ми вважаємо, що цей процес має стати основою для підтримки і гарантії тривалого миру та стабільності, які так необхідні палестинському народу.
В свою чергу, анонімне джерело у німецькому уряді повідомило, що Німеччина не має наміру визнати палестинську державу у короткотривалій перспективі. Він додав, що Німеччина стежить за реакцією інших великих країн щодо планів Франції визнати Палестину.
Чи можемо сподіватися на створення нової арабської країни в майбутньому? Які перспективи для завершення тривалої військової конфронтації між ізраїльтянами та палестинцями? Щоб знайти відповіді на ці питання, необхідно звернутися до історії цього конфлікту.
Після завершення Другої світової війни Організація об'єднаних націй прийняла рішення утворити на території Палестини дві держави: єврейську та арабську. Згідно з прийнятою резолюцією арабську державу планувалося створити на території 11,1 тися км2 (42,88% Палестини), де на початку 1947 р. мешкало 749 тисяч арабів і 9520 євреїв, а єврейську на площі 14,1 тисяч км2 (56,47%) з 499 тис євреїв і 510 тис. арабів.
Цю концепцію рішуче відкинули не лише палестинці, а й переважна частина арабських держав регіону, які ініціювали військову агресію проти Ізраїлю. Це привело до серії конфліктів, серед яких найбільш відомими є Шестиденна війна 1967 року та Війна Судного дня 1973 року.
Внаслідок перемоги Ізраїлю більша частина територій, які мали би складати арабську державу, було окуповано. Найбільшими територіями, які сформували власні керівні органи та сформували щось на кшталт державних утворень були сектор Газа та Палестинська національна автономія на Західному березі річки Йордан.
Це співіснування не можна назвати спокійним. Починаючи з середини 60-х років, палестинські араби влаштовували жорстокі теракти як на території Ізраїлю, так і за його межами. Ці акти насильства включали викрадення літаків, вибухи, захоплення заручників і використання терористів-смертників. Для боротьби з Ізраїлем було створено низку організацій, таких як Організація визволення Палестини, ФАТХ, ХАМАС, Ісламський джихад та інші. У відповідь Ізраїль проводив військові операції на арабських територіях, авіаудари і так звані "цільові ліквідації", які передбачали фізичне усунення лідерів палестинських груп. Протягом майже 80 років цього кривавого конфлікту загинули десятки тисяч людей з обох сторін.
У вересні 1978 року в Кемп-Девіді, резиденції президента США Джиммі Картера, відбулася знакова зустріч між президентами Єгипту та Ізраїлю, на якій було досягнуто важливої угоди про початок мирних переговорів. У Вашингтоні лідери обох країн підписали мирний договір. Проте, на практиці, мир не було досягнуто: напади палестинців на ізраїльтян тривали, а Армія оборони Ізраїлю не поспішала звільняти палестинські території.
Згодом Ізраїль розпочав безпосередні перемови з Організацією визволення Палестини. У вересні 1993 року, внаслідок секретних зустрічей, що проходили в Осло (Норвегія), між Ізраїлем і Організацією визволення Палестини було укладено декларацію, що окреслює принципи їхніх відносин. Ця угода передбачала надання палестинцям автономії на західному березі річки Йордан і в секторі Газа на період п'яти років.
Також Ізраїль у 2005 році прийняв рішення про виведення з території Палестинської автономії військ і будівництво на кордоні стіни.
Виведення ізраїльських військ стало каталізатором конфлікту серед палестинців, зокрема між поміркованим ФАТХ і радикальним ХАМАС. Палестинська національна автономія виявилася нездатною впоратися з радикальними ісламістами, і агресивні атаки бойовиків на Ізраїль не вщухали. Наймасштабніша з таких атак сталася 7 жовтня 2023 року, що призвело до нового сплеску насильства.
Чи вдасться ініціативі президента Франції Еммануеля Макрона стабілізувати ситуацію, сказати важко. Тривале кровопролиття викликає певний скептицизм. Проте, можливо, це протистояння наближається до свого завершення?
#Євреї #Німеччина #Європа #Держава (політичний устрій) #Журналіст #Іслам #Сполучене Королівство #Організація Об'єднаних Націй #Єгипет #Прем'єр-міністр #Президент (державна посада) #Реклама #Вашингтон, округ Колумбія #Іран #Ізраїль #Франція #ХАМАС #Араби #Джихад. #Палестина (регіон) #Біньямін Нетаньяху #Тель-Авів #Близький Схід #Палестинці #Місто Газа #Сектор Газа #Президент Франції #Еммануель Макрон #Західний берег річки Йордан #Арабський світ #Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй #Бойові дії #Ісламізм #Норвегія #Терор (політика) #Організація визволення Палестини #Державний секретар Сполучених Штатів Америки #Автономія #Арабська #Шестиденна війна #Війна Судного дня #Армія США #Палестинська адміністрація #Джиммі Картер #ФАТХ. #Осло, Норвегія
