Олексій Поляков, капелан військових сил 199-го навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

Моя мета полягає в тому, щоб уважно вислухати людину та допомогти їй знайти шлях до Бога.

Кореспондентка Укрінформу поспілкувалася з військовим капеланом 199 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, старшим лейтенантом Олексієм Поляковим, щоб дізнатися про роль капеланів у ЗСУ, важливість духовної підтримки для військовослужбовців та етичні питання, пов'язані з убивством ворога під час війни.

ВІРУВАННЯ КАПЕЛАНА НЕ Є ВАЖЛИВИМ, КОЛИ ВІЙСЬКОВИЙ ПОТРЕБУЄ ДУХОВНОЇ ПІДТРИМКИ.

Поділіться, будь ласка, своїм досвідом у військовому капеланстві. Як довго ви вже працюєте в цій сфері?

Все розпочалося в 2014 році з волонтерської діяльності. На початку ми відвідували поранених у військовому шпиталі Житомира: розмовляли з ними, приносили ласощі та співали пісні під гітару, щоб підняти їм настрій.

Спілкуючись з військовими, я усвідомив, що мені необхідно пережити те, що пережили вони. Не міг звернутися до 20-річного пораненого юнака, який втратив своїх товаришів, зі словами, що розумію його почуття. Я займав позицію сан диякона в церкві і був звільнений від військової служби.

Одного разу натрапив на двотижневі курси для капеланів, які організовувала наша Українська євангельська церква. Поділився цією новиною з дружиною, сказавши, що планую вирушити на фронт. Вона з усмішкою відповіла: "Я ж знала, що ти знайдеш спосіб туди потрапити". Тож я вирушив на Схід у ролі капелана-волонтера.

Перші наші подорожі відбулися до Станиці Луганської та Авдіївки. У 2016 році ми вперше зустрілися з Українською добровольчою армією. З того часу до 2019 року ми постійно відвідували один з її батальйонів і безпосередньо залучалися до бойових дій.

У 2021 році мої знайомі запросили мене до навчального центру номер 199, щоб я поспілкувався з одним молодим чоловіком. Тоді на строкову службу приходили багато віруючих, тому виникали різні питання, зокрема, стосовно прийняття присяги. Після нашої бесіди він все ж таки вирішив присягнути, а мені запропонували стати військовим капеланом, і я прийняв цю пропозицію.

- Тепер ви вже можете говорити військовим, що розумієте їх?

- Так, у мене вже багато досвіду.

Яке значення має релігійна приналежність капелана для військовослужбовців?

Конфесійна належність капелана не є вирішальною, коли військовослужбовець прагне спілкування та духовної підтримки. Проте, коли мова йде про задоволення його духовно-релігійних потреб, зокрема у виконанні таїнств, таких як сповідь чи причастя, це стає важливим аспектом.

Яким чином задовольняються духовно-релігійні потреби військовослужбовців інших віросповідань, таких як юдеї чи мусульмани? Чи можуть вони звертатися до вас за підтримкою, або ж у них є можливість скористатися послугами капеланів своїх релігійних громад?

У кожній частині може бути лише один капелан, що представляє певну конфесію, будь то православний, мусульманин, греко-католик, римо-католик або представник Євангельської церкви. Його основна роль полягає у наданні духовної підтримки. У разі необхідності провести обряди, капелан має контакти з місцевим священником, якого може запросити до частини або ж відвести військовослужбовця для отримання духовної допомоги.

Чи є у вашій практиці випадки, коли під час навчання в центрі курсанти проходили обряди, такі як хрещення чи вінчання?

Подібні ситуації трапляються досить часто. Нещодавно я супроводжував мобілізованого до РАЦСу, де він уклав шлюб, а згодом поблагословив його і його нову дружину на спільне життя.

Сталася цікава ситуація, коли під час мого навчання в батальйоні до мене підійшов молодий чоловік і висловив бажання прийняти хрещення, оскільки в дитинстві його не охрестили. Він був православного віросповідання, тому я звернувся по допомогу до капелана з іншого батальйону. Ми організували поїздку до церкви, де й відбувся обряд хрещення. Також поруч був хлопець із Євангельської церкви, який проходив водне хрещення.

У СПІЛКУВАННІ З ЛЮДИНОЮ ТРЕБА РОЗУМІТИ ЇЇ ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН

Які основні обов'язки військових капеланів у наш час?

- Діяльність військових капеланів базується на основі Закону України "Про Службу військового капеланства". Ми працюємо в чотирьох основних напрямах.

Задоволення духовних і релігійних потреб військових та їхніх родин включає такі практики, як молитва, спілкування, сповідь і причастя.

Діяльність у сфері соціальної благодійності ґрунтується на підтримці військових підрозділів, де служать капелани. Церква має можливість надавати допомогу Збройним Силам України. Серед її ініціатив – постачання колісних крісел, ходунків та засобів гігієни для поранених. Ми також дбаємо про родини загиблих, забезпечуючи їх подарунками на свято святого Миколая та Різдво. Деякі капелани співпрацюють із громадськими організаціями та благодійними фондами, що дозволяє отримувати автомобілі та генератори для військових частин.

Ми також беремо участь у заходах, спрямованих на адаптацію військовослужбовців у перші дні їхнього навчання в центрі. Ознайомлюємо їх з поняттям капеланства та глибше вивчаємо історію України.

Консультації командування з релігійних аспектів в основному зосереджені на бойових зонах, де капелан має уявлення про розташування церков, з якими можна налагодити співпрацю, а також про ті, що мають ворожі настрої. Він також знає про релігійну приналежність військовослужбовців, адже деяким із них може знадобитися доступ до халяльної або кошерної їжі.

Чи маєте ви партнерство з психологами для надання підтримки військовим?

Безумовно. Як військові капелани, ми регулярно беремо участь у курсах підвищення кваліфікації, які включають лекції від психологів. Окрім того, під час навчання за кордоном ми також маємо заняття з психологічної підтримки.

При спілкуванні з людиною важливо усвідомлювати її емоційний стан: які у неї переживання та що її непокоїть.

"БОГ НЕ СТВОРЮВАВ ВІЙНУ, БО ВІН Є ЛЮБОВ"

Яку відповідь ви даєте тим, хто цікавиться, чому Бог дозволив виникнення цієї жорстокої війни?

Бог не є автором війни, оскільки Він є втіленням любові. Він створив людину, щоб прославити Себе. Проте, ми усвідомлюємо, що існують злі люди, які чинять злочинні вчинки. Отже, війна не походить від Бога. Але саме в часи війни Бог дарує нам силу та мудрість.

У 2022 році хлопці, з якими спілкувався, спитали мене: "Як ви думаєте, коли закінчиться війна?". Я жартома відповів, що, мабуть, у нас є прямий телефон і ми можемо подзвонити й запитати: "Там люди хвилюються, то скажи вже цю дату, а ми передамо, щоб усі знали".

Для мене, наприклад, не так важливо, коли цей конфлікт завершиться, як те, які дії я вживаю під час війни і на чиєму я боці. Чи чиню я насильство, крадіжки, вбивства, руйнування, чи навпаки, захищаю, борюся зі злом і підтримую тих, хто цього потребує?

Злісні особи завжди існували і, напевно, будуть існувати й надалі. Проте важливо задуматися про те, що добрі люди можуть зробити у відповідь на це.

Нам треба жити сьогодні, бо ми не знаємо, що буде завтра. Я вірю, що одного ранку прокинуся, відкрию новини на телефоні - і прочитаю, що Путін здох, війна закінчилася, ми перемогли.

Але я не ставлю Богу умови, щоб це сталося завтра чи післязавтра. Я живу сьогодні й роблю те, що можу тут і зараз.

Які питання найчастіше ставлять курсанти в навчальному центрі?

Одне з часто виникаючих запитань полягає в тому, чому ця війна вважається несправедливою, адже, як стверджують, в ній беруть участь бідні, а не заможні. Я намагаюся роз'яснити цю ситуацію з точки зору біблійних принципів.

Річ у тому, що людина дивиться на обставини, у яких вона опиняється, тільки зі свого боку, запитуючи: "Чому я пішов на війну, а не хтось інший?". Не буває так, що дитина народжується в касці та бронежилеті й усі розуміють, що це - майбутній воїн. Чоловіки народилися, щоби захищати.

Людей обурює, що не воюють депутати. Проте колишній мер міста Умані Олександр Цебрій загинув, захищаючи Україну. Колишній народний депутат Олег Ляшко очолює полк безпілотних систем. Банкір Андрій Оністрат теж воює і втратив на війні сина, який міг би виїхати за кордон.

Тому все залежить від того, який приклад ви наводите: того, хто втік, сховався, чи того, хто добровільно пішов на війну. Завжди будуть люди, яким щось не подобається. Навіть якщо залишиться один депутат, вони скажуть: "От поки він не піде, то і я не піду".

Найважливіше завдання капелана - слухати. Тому я слухаю, бо людям треба виговоритися, так би мовити, випустити пару.

Кожна особа прагне відчувати свою значимість для когось. Іноді військові звертаються до мене з проханням передати посилку або зателефонувати їхнім близьким, і я завжди готовий це зробити.

Коли я відвідую курсантів, я надаю їм поради, які допоможуть легше адаптуватися до військової служби. Одна з таких порад – це молитва. Я наголошую на важливості молитися за своїх близьких, адже їм нелегко: вони не знають, де ви знаходитесь і що з вами відбувається, тому дуже хвилюються. Ви можете молитися вранці, прокинувшись, або ввечері, перед сном, просячи Бога благословити своїх рідних і дати їм сили витримати це випробування.

ЯКЩО ЛЮДИНА ВИРІШИЛА СЛУЖИТИ, ТО ПИТАННЯ ВБИВСТВА ДЛЯ НЕЇ ВИРІШЕНЕ

Постійно бути готовим вислухати інших, напевно, не так вже й легко. Звідки ж ви черпаєте енергію для продовження свого служіння?

Як людина, що активно живе духовним життям, я знаходжу сили у своїй вірі. Бог допомагає мені долати труднощі. Моя підготовка до служіння капеланом була тривалою і серйозною. Спочатку я виконував обов'язки диякона, разом із дружиною ми надавали консультації сімейним парам у церкві з різних аспектів їхнього життя. Я також маю підтримку однодумців, з якими ми обмінюємося досвідом і допомагаємо один одному. Я намагаюся уникати людей, які могли б мати негативний вплив на мене.

Спорт і біг на свіжому повітрі - це мої справжні помічники. Я також мешкаю в приватному секторі, де завжди знайдеться заняття. Навіть косіння газону під улюблену музику приносить мені задоволення і розслаблення.

Цікаво, які музичні вподобання мають капелани?

- Я слухаю різне. Здебільшого - прославлення (величання Бога через молитву та християнські пісні, - ред.) у різних музичних жанрах і не тільки українською мовою. Капелани ж - звичайні люди (усміхається, - ред.)

- Як ви працюєте з віруючими курсантами, які вважають, що релігійні переконання не дозволяють їм брати до рук зброю? Чи є гріхом убивство ворога на війні?

Якщо особа вирішила присвятити себе службі, то вона усвідомлює, що питання про вбивство для неї вже не є актуальним.

У Нагірній проповіді в Євангелії від Матвія читаємо, що треба любити ворогів; коли тебе вдарили по правій щоці - підстав ліву. Утім слід розуміти контекст, кому ті слова були сказані. Це адресувалося тогочасним євреям і не стосується ситуації, коли ворог приходить до тебе.

Ісус Христос говорить: "Той, хто хапається за меч, сам у кінцевому підсумку загине від нього". Цими словами Він надає чітку пораду апостолові Петру: не будь першим, хто піднімає меч, не розпочинай напад. Адже, якщо ти піднімеш меч, слід усвідомлювати, що інша сторона має право на захист.

Не вбий - це принцип, який не застосовується в ситуаціях, коли до вас наближається особа зі зброєю і загрожує життю. Заповідь "Не вбий!" має на увазі, що ми не повинні вчиняти вбивство з наміром заволодіти чужим майном.

Із цього приводу я наводжу курсантам один приклад. Уявімо, що в когось є автомобіль BMW X7, на який людина багато років заробляла за кордоном, не бачачи своєї сім'ї. Є інша людина, яка сиділа вдома і нічим не займалася, але побачила ту автівку й захотіла її собі.

У неї є два способи отримати цей автомобіль. Перший варіант – вона приходить і запитує: "Яка ціна?". Відповідь - 50 тисяч доларів. У неї є 45 тисяч, і вони погоджуються на цю суму, адже за кордоном цей автомобіль придбали за 35 тисяч. Власник ще й отримав прибуток від продажу, і обидва залишилися задоволеними.

Існує інший сценарій: людина має всього 500 доларів. Вона вирушає на ринок і за цю суму купує пістолет, після чого підходить до власника автомобіля і заявляє: "Тепер ця машина моя". З наявністю зброї стає очевидним, що вона може її використати, якщо власник почне чинити опір. Отже, заповідь "Не вбий!" закликає до того, щоб не планувати злочини, не грабувати і не привласнювати чуже.

Чи має власник BMW X7 право на самозахист, коли до нього приходять зі зброєю? Безумовно, так. Це його власність, і ніхто не має права відібрати автомобіль. Власник має право захищати як своє майно, так і власне життя.

Це також стосується війни. Російські війська вторглися до нашої країни зі зброєю в руках. Чи була це їхня заздалегідь продумана стратегія? Безумовно, адже вони готували армію та накопичували озброєння. Чи маємо ми право на самооборону, узявши до рук зброю? Безумовно так, адже існує загроза нашому життю, знищенню наших домівок і загибелі близьких.

Питання дуже просте, але, на жаль, у церквах про це не говорять.

У Посланні святого апостола Павла до римлян сказано, що владар не без причини носить меч. Він є слугою Божим, месником, який здійснює гнів Господа на тих, хто чинить неправду. Влада тут не обмежується лише президентом, а охоплює всіх, хто має відповідні повноваження. Коли ми стаємо частиною Збройних Сил України, нам надають владу через зброю та форму. В очах Господа ми виступаємо як Його слуги, готові покарати тих, хто чинить зло. Якщо ти прагнеш уникнути страху перед владою, роби добро – і отримаєш від неї визнання. Якщо не хочеш зазнати покарання – не провокуй. Але якщо обереш шлях зла, пам'ятай, що є Божі слуги, які не випадково носять меч.

Чи ви самостійно користуєтеся зброєю?

Згідно з законом "Про Службу військового капеланства", нам заборонено використовувати зброю. Проте, як громадянин України, я маю законне право на володіння особистою зброєю, яка призначена виключно для самозахисту, а не для агресії.

ПІД ЧАС ОБСТРІЛУ ВОЇН ПРОСИВ, ЩОБ УСІ ВИЖИЛИ, - І БОГ ЙОГО ПОЧУВ

- Як допомагаєте долати страх, адже всі військові усвідомлюють, що війна - це великий ризик загинути?

Я намагаюся донести, що потрапляння людини до Збройних сил України не означає, що її чекає неминуча загибель.

Останні обстріли показують, скільки цивільних осіб стало жертвами. Ці люди просто вирушили за покупками чи заправити автомобіль. Тепер в Україні не існує надійного місця для безпеки.

Я постійно наголошую, щоб курсанти не читали сумнівні Telegram-канали. Краще запитати про те, що їх турбує, в інструкторів - серед них є військові, які служать ще з 2015 року.

Ми всі помремо рано чи пізно, бо немає безсмертних людей і вічного життя на землі. Жодної гарантії, що я залишуся живим, якщо перебуватиму вдома.

Ми не можемо передбачити момент, коли наша життя завершиться, тому варто зосередитися на тому, що слід робити в даний момент.

Чи не могли б ви поділитися випадками, коли вам вдавалося переконувати невіруючих воїнів прийняти віру в Бога?

- Такі випадки бувають. Капелани не мають права займатися прозелітизмом (наверненням людей у свою конфесію, - ред.), але ми можемо спілкуватися з людьми. Моє завдання - познайомити їх із Богом, щоб вони зрозуміли, що є Той, хто чує, підтримує, допомагає.

Я наводжу приклад царя Давида, який, незважаючи на свою владу та багатства, спершу покладався на Бога.

Бог наділяє нас силою. Ми стаємо свідками справжнього дива, коли ті три дні, протягом яких росіяни планували захоплення Києва, перетворилися на цілих чотири з половиною роки.

Ми переконані, що мир в Україні має бути справедливим і стійким, а не просто результатом поступок з боку України в питаннях території.

Моя щира молитва полягає в тому, щоб наш супротивник залишив усі свої озброєння і покинув українські землі. Якщо ж цього не станеться, його чекає доля, що призначена порушникам законів — вічний спочинок на нашій землі.

У Святому Письмі є слова: "Проклятий, хто пересуває межу свого ближнього". Вони (росіяни, - ред.) пересунули цю межу, тому ми однозначно знаємо й віримо в те, що буде прокляття.

У мене є яскравий спогад з Української добровольчої армії. Під час перебування на позиціях у Мар'їнці я разом з іншим капеланом вечеряв і вів розмову з молодим бійцем, який цікавився питаннями віри. Я запропонував йому молитву покаяння, щоб він міг відчути зміни у своєму житті, отримати настанови та прощення гріхів. Він відповів, що готовий відкрити своє серце для Бога.

Після певного часу ми знову вирушили на фронт, і цей молодий чоловік вибіг нам на зустріч, поділившись, що в момент танкового обстрілу він звертався до Бога з молитвою. Саме тоді снаряд потрапив у квартиру, яка виявилася порожньою, і, на щастя, ніхто не постраждав.

Коли цей солдат звернувся до Бога, у його житті сталося справжнє чудо. Він молився про те, щоб усі його побратими залишилися в живих, і Бог відгукнувся на його прохання.

РОСІЙСЬКІ КАПЕЛАНИ ВИКОНУЮТЬ РОЛІ, СХОЖІ НА ФУНКЦІЇ РАДЯНСЬКИХ ПОЛІТРУКІВ

Чи зустрічали ви військових, які під час війни або під впливом певних обставин втратили віру в Бога? Яким чином капеланам можна підійти до таких людей?

- Людина думає, що Бог її не чує: читає Біблію, але нічого не розуміє; молиться, проте не бачить відповіді на свої молитви. Дуже важливо, щоб у момент, коли їй важко, поруч був духовний наставник, який скаже: "Друже, це тимчасово, усе мине, будь вірним Богові".

Чудово, коли поруч є людина, здатна помолитися з тобою, вислухати, дати корисну пораду та підтримати у важкій ситуації.

У навчальному закладі, поряд із курсантами, працюють також інструктори та викладачі, які всі мають досвід участі у війні. Які питання їх найбільше хвилюють, і яким чином ви підтримуєте їх?

Серед цих людей є ті, хто тримав руку на пульсі життя своїх побратимів у останні хвилини, або ж ті, хто зазнав втрати у стосунках, коли дружина знайшла нового партнера. У таких ситуаціях не варто нав'язувати поради, важливіше просто вислухати і не завдати шкоди. Іноді, під час бесіди, коли я просто уважно слухаю, людина сама може знайти рішення своїх проблем.

Чи присутні капелани в рядах противника на передовій та в навчальних закладах? Які функції вони виконують?

З того, що мені відомо, росіяни часто наслідують наші традиції. Проте їхні капелани більше нагадують радянських політруків, які агітують за смерть за батьківщину. Відомо, що серед супротивника є лише представники двох релігійних течій – православ'я та ісламу.

Я кажу хлопцям, що вони йдуть на війну не для того, щоб загинути, а - знищити ворога і повернутися живими. У навчальному центрі їх вчать вижити, а не героїчно загинути.

Ми також вирізняємося від противника тим, що слухаємо, сприймаємо і поважаємо представників усіх релігійних течій, які існують в Україні.

"НАМ ТРЕБА ПІДТРИМУВАТИ ОДНЕ ОДНОГО Й МОЛИТИСЯ"

- Що для вас як капелана найважче?

Існують важкі моменти, проте золото здобуває свою міцність лише в полум'ї. Я переконаний, що труднощі, з якими ми стикаємось, завжди приносять нам цінні уроки.

Чи є зараз достатня кількість військових капеланів у Збройних Силах України?

- Не вистачає - з більш ніж 700 відкритих позицій вже заповнено понад 400. Водночас у ДШВ практично всі місця зайняті.

Як ви вважаєте, що українцям слід робити, щоб у ці складні часи зберегти почуття любові та людяності?

- Про це написано в Євангелії. Якщо читатимемо й розумітимемо, про що казав Ісус, то нам буде легше пройти всі випробування.

Ми повинні підтримувати один одного і молитися. На жаль, не можу сказати, що кількість прихожан у церквах зросла. Напевно, вплинуло те, що деякі громадяни виїхали за межі країни. Я пам'ятаю той підйом у 1991 році, коли Україна здобула незалежність, і наші храми були заповнені людьми.

Якщо бажаєте, щоб люди ставилися до вас певним чином, намагайтеся також діяти так само щодо них. Одна з притч ілюструє цю думку: сусід залишив під дверима іншого відро гною, на що той відповів, принісши йому відро яблук. Коли онук запитав дідуся, чому він так вчинив, той пояснив: "Кожен ділиться тим, що має".

Отже, давайте поділимося чимось добрим і світлим, адже негативу вистачає завжди.

Якщо хочете, щоб вас слухали і поважали, то подивіться, що робите ви. Подібне притягує подібне. Коли ви усміхаєтеся, підтримуєте, допомагаєте, то бачите, що навколо - такі ж люди. Насправді це не складно.

Ірина Чириця, Житомир

Зображення було отримане від 199-го навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних сил України.