На вулиці Зеленій, 22 у Львові височіє велична будівля навчального закладу. Сьогодні тут функціонує ліцей №6, а понад століття тому на основах старого палацу була створена перша приватна жіноча гімназія в Галичині, керована Софією Стшалковською.
Дівчат виховували відповідно до методик Монтессорі, а також залучали до мистецтв, музики, рукоділля та розвитку практичних навичок. Для учениць з інших міст було створено гуртожиток. Архітектура будівлі гармонійно поєднувала сучасні інженерні рішення з естетичними архітектурними елементами. Під час святкування Днів європейської спадщини у Львові про історію цього закладу розповіла гідеса Роксолана Дебрянська.
Учебний заклад на території колишнього палацу.
У минулі століття ця зона міста слугувала заміським районом, де багаті родини зводили свої маєтки, оточені просторими садами та парками. Вулиця Зелена колись носила назву Сихівська або Давидівська, що відображало її напрямок.
У XVIII столітті на місці нинішньої школи стояв палац родини Калиновських, а згодом - Замойських. З часом будівля занепала, і її не відновлювали. Коли на початку ХХ століття Софія Стшалковська вирішила звести тут школу, використала від колишньої резиденції міцні фундаменти, на яких звела пʼятиповерхову сучасну будівлю.
Палац Замойських на вулиці Зеленій (фото з Національного архіву України, колекція старого Львова)
Навчальний заклад, що випереджав епоху.
Однак, історія цього закладу бере свій початок задовго до зведення будівлі на Зеленій. У 1895 році, коли Софія Стшалковська була у віці 34 років, вона заснувала у Львові приватну жіночу школу. Спочатку навчальний заклад мав шестикласну програму класичного типу, що включала два підготовчі класи та чотири основні. Освіта, що надавалася, відповідала стандартам гімназій, і згодом учениці мали можливість складати іспити на атестат зрілості.
За словами Роксолани Дебрянської, невдовзі виникла потреба й у закладі, який готував би дівчат до вчительської професії.
"Через рік 50 дівчат, які прагнули навчатися в державній вчительській семінарії, не змогли вступити через недостатню кількість місць. Тоді вони звернулися до Софії Стшалковської з проханням заснувати нову семінарію, що вона і реалізувала," - ділиться гідеса.
Софія Стшалковська на знімку 1923 року (джерело: Вікіпедія)
Стшалковська згодом об'єднала два навчальні заклади. У 1903 році вона придбала будівлю на вулиці Панській, 16 (тепер Івана Франка) і адаптувала її для освітніх цілей. Проте цього приміщення виявилося замало. Тому у 1911 році розпочалося зведення нового навчально-виховного комплексу на вулиці Зеленій, який відкрили у 1913 році.
"Стшалковська не була єдиною, хто заснував приватний навчальний заклад, але першою у Львові та на Галичині, котра відкрила приватну гімназію та ліцей для дівчат", - підкреслює Роксолана Дебрянська.
Від 16 учениць до 800 випускниць
Коли школу заснували, у ній навчалися лише 16 учениць. Через десять років кількість випускниць сягнула 237, а на момент закриття у 1939 році тут, за словами гідеси, навчалося близько 800 вихованок.
Школа мала польську мову викладання, але її ученицями були не лише польки, а також українки та єврейки. Проте виховували дівчат у дусі польського патріотизму. Водночас приватна освіта такого рівня була доступна далеко не кожній родині.
Учениці приватної гімназії Софії Стшалковської, зняті у 1911 році (зображення взято з Вікіпедії).
Крім гімназії та педагогічної семінарії, у цьому навчальному закладі функціонували дитячий садок, початкова школа, а також музична та художня школи. Музичну та художню школу очолювала Марія Томашевська, яка займалася декоруванням інтер'єрів гімназії чудовими розписами.
Дівчат навчали не тільки теоретичним предметам. Значну увагу приділяли рукоділлю та практичним навичкам, які мали бути корисними в майбутньому. Навколо навчального закладу розташовувалися парк, сад та квітники, а на даху була оранжерея, за якою теж необхідно було доглядати. Таким чином, дівчата отримували не лише знання, але й готувалися до реального життя.
Студентський гуртожиток із ванними кімнатами та паровим опаленням.
Сучасну будівлю розробили архітектори Альфред Захаревич і Юзеф Сосновський. Ця п'ятиповерхова структура була оснащена передовими на той час інженерними системами, такими як парове опалення, вентиляція, фонтани з питною водою та ліфти для господарських потреб.
На третьому поверсі було створено гуртожиток для студенток, які приїхали з інших міст. "У кімнаті розташовувалося п’ять ліжок, п’ять умивальників і одна ванна. Вчительки мешкали поруч, але у їхніх кімнатах не було ванни, тому вони користувалися ванною в дівчат і одночасно слідкували за чистотою в їхніх кімнатах", - ділиться спогадами Роксолана Дебрянська.
Навіть шкільні коридори мали вишукане оформлення (фото ZAXID.NET).
Для освітнього процесу було підготовлено спеціально облаштовані аудиторії, лабораторії з природничих дисциплін, спортивну залу та амфітеатр.
У підвальних приміщеннях знаходилися душові, пральня та кімнати для обслуговуючого персоналу. Тут також зберігалися продукти харчування для вихованок. На початку XX століття цей комплекс був ретельно спланований, щоб задовольнити не лише освітні, а й побутово-гігієнічні потреби учениць, особливо тих, хто прибував до Львова з інших міст.
Vita і Ars: архітектура з освітньою метою
Фасад навчального закладу прикрашений алегоричними барельєфами, створеними Зиґмундом Курчинським. Тематика цих творів - Vita ("життя") і Ars ("мистецтво"). Ці мотиви чудово відображають концепцію закладу, в якому освіта повинна включати не лише академічну підготовку, але й розвиток культури, творчих здібностей та формування особистості.
Над входом можна побачити три мозаїчних герби Польщі, Литви та Русі, створених з смальти та венеційського скла. Під час радянської епохи їх закрили штукатуркою, а відновили лише у 2008 році. У верхній частині фасаду розташований годинник, що підкреслює його велич.
Збережені елементи оформлення фасаду
У дизайні будівлі гармонійно злилися риси сецесії з елементами карпатського стилю, зокрема, закопанського. Дерев'яні балки та панелі були використані, зокрема, для оформлення вікон і шкільної їдальні.
Дерев'яні елементи декору в стилі Закопане у шкільній їдальні (зображення ZAXID.NET)
Актова зала, кольорове скло та таємна каплиця.
Одним із найефектніших приміщень школи є велика актова зала. Вона перекрита скляним дахом, а з боків має ложі, подібні до театральних. Заступниця директора нинішнього ліцею Любов Станішевська розповідає, що коли тут влаштовують шкільні свята, у ложах сидять батьки та гості.
В актовій залі розчистили скляне склепіння
Сто років тому сцена була прикрашена розкішними сецесійними розписами Каетана Стефановича та Марії Томашевської, які не збереглися. А у глибині сцени була капличка. Вона існує й нині, але замурована. Розписи були навіть у коридорах навчального закладу.
Ось як виглядала актова зала сто років тому (зображення з архіву "Фотографії старого Львова").
Якщо піднятися над актовою залою, відкриється вид на механізми, що розташовані під скляною пірамідою. А неподалік раніше існувала тераса з квітковою оранжереєю.
Покриття актового залу, а неподалік розташовувалась квіткова тераса.
Гімназія також володіла власною астрономічною обсерваторією. Хоча обладнання не збереглося до наших днів, гвинтові сходи все ще ведуть на вершину будівлі. Вихід на оглядовий майданчик закривається металевими пелюстками. З цього місця відкривається неповторна панорама Львова з незвичайного південного ракурсу.
Вид на Львів з шкільної обсерваторії.
У коридорі зберігся неповторний вітраж, виготовлений на краківській фабриці Желенського в 1913 році. А в кімнаті, де тепер розташована бібліотека, збереглися оригінальні книжкові полиці, паркет і ліпні елементи. Раніше це просторе приміщення з балконом використовував директор, а сьогодні воно служить як кімната для спільного користування.
Колишній кабінет директора, а нині бібліотека
Війна, шпиталь і зміна мови викладання
Перша світова війна кардинально змінила функцію цієї будівлі. Спочатку в приміщенні гімназії було створено шпиталь, у той час як російські окупанти закрили навчальний заклад. У цей період Софія Стшалковська започаткувала волонтерську кухню, яка щодня забезпечувала їжею близько 1500 осіб. Завдяки її зв'язкам, вже в 1915 році вдалося відновити навчання в школі, яке під час війни стало безкоштовним.
Засновниця даної школи відійшла у інший світ у 1923 році, проте її спадщина продовжувала існувати до приходу "червоних визволителів". Вони зберегли навчальний заклад, але змінили мову навчання на російську. Такий статус школа зберігала до 2019 року. Сьогодні це ліцей №6, де навчання ведеться українською мовою.
#
