7 квітня 1944 р. була прийнята директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області.
Після вигнання нацистських військ, на території західної України знову почався процес "радянізації", який супроводжувався масовими репресіями проти "ворожих елементів", арештами, вбивствами та депортаціями.
Депортація місцевого населення до віддалених регіонів СРСР почалася ще в 1939 році. З жовтня-листопада 1939 року до липня 1941 року з західної частини України було переміщено близько 1 мільйона осіб. У листі до Папи Римського від 7 листопада 1941 року митрополит Андрей Шептицький підкреслював, що війська НКВД вислали до Сибіру, заарештували або стратили близько 200 тисяч українців з Львівської єпархії, тоді як загальні втрати українців у Галичині становили близько 400 тисяч. Крім того, до віддалених районів Росії депортували також поляків і євреїв.
Переселенські дії виявилися дієвим інструментом для адаптації населення до ідеологічних та політичних цілей радянського тоталітарного режиму. Політика депортацій, що проводилася радянською адміністрацією на західноукраїнських територіях, головним чином торкалася членів ОУН та бійців УПА, а також їхніх родин і тих, хто підтримував український національно-визвольний рух.
7 квітня 1944 року була видана директива НКВД СРСР номер 130, що передбачала примусове переселення родин членів ОУН (приблизно 19 тисяч осіб) до Красноярського краю, а також в Іркутську, Омську та Новосибірську області.
На підставі цієї директиви нарком внутрішніх справ усср Василь Рясний підготував інструкцію-вказівку про порядок проведення виселення сімей активних учасників націоналістичного підпілля, що була терміново поширена по всіх районних відділах унквд-умдб західних областей усср. Відтак у кожному районі були складені списки сімей учасників національно-визвольної боротьби, яких потрібно виселити. До списків включали усе чоловіче населення віком від 15 років.
Лише у Львівській області на виконання цієї директиви у жовтні 1944 року були підготовлені списки на виселення 10 517 осіб. Вже через рік у віддалених регіонах ссср було близько 2 млн 230 тисяч 500 спецпоселенців, серед яких - 20 800 оунівців.
Спеціально переселені особи використовувалися як низькооплачувана робоча сила на лісозаготівлях та в інших трудомістких галузях. Сім'ї, що не мали здатних до праці членів, страждали від великої бідності. За спеціальними переселенцями здійснювався контроль через агентурні та оперативні мережі, а на основних залізничних станціях були організовані оперативні заслони. У разі втечі з місця проживання термін заслання замінювався на ув'язнення в виправно-трудових таборах.
Масові депортації тривали до березня 1953 року, коли помер Сталін, але навіть до 1956 року депортовані особи зазнавали правових обмежень.
Джерело: https://t.me/istoriya_ukrainy/10717
#Євреї #Нацизм #Арештуйте. #Західна Європа #Радянський Союз #Тоталітаризм #Українці #Політика #Депортація #Львівська область #Націоналізм #Митрополит-єпископ #Папа! #Андрей Шептицький #Галичина (Східна Європа) #Організація Українських Націоналістів #Польський народ #Сталінські репресії #Західна Україна #Українська повстанська армія #Сибір #Визвольний рух #Ворог народу #Єпархія #Іркутськ #Красноярський край #Новосибірськ #Омськ #Народний комісар #Український визвольний рух 1920—1950 років
