Міхаель Бродський, представник держави Ізраїль в Україні. Зображення з порталу "Коментарі".
Посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський дав своє перше інтерв'ю українською мовою в авторській програмі Марічки Довбенко "У ЛІЖКУ", де зробив вражаючу заяву про передачу Україні систем ППО Patriot. Це інтерв'ю викликало хвилю обурення в Росії, яка вимагала пояснень від ізраїльської сторони. У відповідь на запит Ynet Міністерство закордонних справ Ізраїлю спростувало інформацію про передачу систем Patriot Україні.
Посол відповідає на непрості запитання про те, чому Ізраїль балансуватиме між підтримкою України та дружніми зв'язками з Росією. Він розповідає про те, як Ізраїль насправді надав Україні військову допомогу і чому ця інформація залишається під грифом секретності. Також Посол ділиться своїми зусиллями з переконання уряду Ізраїлю в важливості підтримки України, а також про критику, яку він отримав за свою явну симпатію до цієї країни. Обговорюються родинні зв'язки між Ізраїлем та Україною, а також те, як єврейське коріння Зеленського може впливати на ці відносини. Які уроки Україна може отримати від Ізраїлю, і які знання Ізраїль вже здобуває у співпраці з Україною? Чи може Ізраїль зіграти роль у налагодженні зв'язків України з Трампом?
Що саме посол Ізраїлю поділився в бесіді з Марічкою Довбенко, що стало причиною такого великого резонансу, дізнайтеся у текстовій версії інтерв'ю.
Дуже давно прагнула зв’язатися з вами, оскільки 24 лютого ми прокинулися в умовах, з якими Ізраїль стикається вже давно, з моменту свого заснування. Тому я хотіла б, щоб основна мета цього випуску полягала в тому, щоб дослідити, який досвід Ізраїлю у житті під час війни може бути корисним для України. Як зазначив наш президент, Україна має стати новим, великим Ізраїлем. До речі, мені цікаво, як ви сприйняли цю думку і що вона для вас означає?
Ну, насправді, я не впевнений, і я не знаю, що саме мав на увазі президент, коли він говорив, що Україна має бути великим Ізраїлем. Але я думаю, що він мав на увазі те, що Україна, як Ізраїль, повинна розвиватися, повинна перетворятися на розвинуту країну, не зважаючи на обставини, незважаючи на війну, яка триває в Ізраїлі з самого початку, з самого зароджнення держави. І те ж саме, на жаль, може статися і тут, в Україні, коли Україна повинна продовжувати жити, продовжувати розвивати свою економіку, своє суспільство, незважаючи на війну і на загрози в плані безпеки.
Пане посол, я хочу визначити вашу українську мову. Я не сподівалася, що ви будете українською розмовляти.
Це насправді перший випадок, коли я намагаюся спілкуватися виключно українською. Зазвичай я прошу проводити інтерв’ю російською чи англійською, адже не зовсім впевнений у своїх знаннях української. Але давайте спробуємо – це буде моя перша спроба говорити тільки українською.
Це справжня ексклюзивність. Я вважаю, що це надзвичайно цінно, коли дипломати відвідують нашу країну, вивчають українську мову і, що особливо важливо, намагаються спілкуватися нею.
На мою думку, знання мови країни, в якій ти працюєш, має велике значення. Однак у контексті війни ця тема стає ще більш актуальною. Зараз особливо важливо спілкуватися українською, особливо під час інтерв'ю, публічних виступів та заходів. Я роблю все можливе, щоб дотримуватися цього принципу.
Чи маєте ви якусь амбіцію, яку прагнете втілити на посаді посла в Україні? Щось таке, що залишить слід після вашого перебування?
Звичайно, я б хотів залишити Україну мирною, я б хотів побачити закінчення війни. І, звичайно, ви знаєте, що наша каденція обмежена. І я б хотів, щоб до кінця моєї каденції вже був мир в Україні. У нас це дуже спільна мрія з вами. Ще одна спільна річ, яка між нами є.
Ви згадали, що ваш досвід роботи послом в країні, де триває активна війна, справді неповторний. Це ситуація, коли, перебуваючи на службі, вам доводиться шукати укриття. Які заходи безпеки ви застосовуєте? Чи досі виникає потреба спускатися в укриття, і як це виглядає у вашій повсякденній практиці?
На мою думку, як і кожен киянин, так і будь-який мешканець України, ми вчиняємо так само, як і інші. У разі реальної загрози ми неодмінно спускаємося в укриття.
Ви сказали, як кожен українець, але я вам скажу так, що, можливо, зараз стільки українців ігнорують.
Як кожний свідомий українець. Але я розумію, що це дуже важко, коли тривога триває багато часів, то, звичайно, це не просто витримати і сидіти в укритті, коли треба працювати, треба щось робити.
Чи є в посольстві сховище?
Так, звичайно, є укриття і в випадку тривоги ми обов'язково йдемо в укриття.
А от мені цікаво, як це працює в Ізраїлі? Тому що я сказала, що українці зараз так звикли, що не спускаються в укриття.
В Ізраїлі система оповіщення про тривогу функціонує інакше: тут немає випадків, коли сигнал тривоги звучить більше кількох хвилин. Практично в кожній квартирі є спеціальна кімната, куди люди можуть сховатися під час небезпеки. Це звична практика для жителів країни. Цікаво, що в моєму телефоні є сповіщення про тривоги як в Ізраїлі, так і в Україні. Я помічаю, що обидві країни часто оголошують тривогу майже одночасно. Навіть з'явився жарт, що Ізраїльське міністерство туризму запустило рекламну кампанію для українців: "Приїжджайте в Ізраїль і відчуйте себе як вдома". У цьому є певна іронія.
Чи відчуваєте ви різницю між війною, яку переживаєте тут, та тією, що спостерігали в Ізраїлі?
Є, звичайно, є. Це, насправді, інша війна, і загрози інші, і вороги інші. Ми протистоїмо переважно терористам, терористичним організаціям, наприклад, ХАМАС або ХЕЗБОЛЛА. Україна має справу з росією, це ядерна держава, і це взагалі інша історія.
А коли я кажу про ці відчуття, я маю на увазі, коли ти знаходишся в Ізраїлі та Україні?
Я відчуваю безпеці в Ізраїлі, і я не можу сказати, що я відчуваю безпеці тут, в Україні. Тут небезпечніше.
Ще однією поширеною темою в Україні є армія та військова служба. Кожен громадянин має виконувати свої обов’язки, включаючи жінок. Я вважаю, що Україні слід розглянути питання про обов’язкову військову службу для всіх, незалежно від статі, з віком від 18 років. Яка ж практика з цього приводу в Ізраїлі?
Звичайно, в Ізраїлі існує українське рішення. Я можу розповісти про те, як функціонує система в цій країні. В Ізраїлі, ще з моменту свого створення, для всіх громадян, незалежно від статі, передбачена обов'язкова військова служба. Всі, хто досяг віку 18 років, зобов'язані служити в армії, за винятком тих, хто з релігійних причин не проходить службу, але це окрема тема. Також існують випадки, коли армія дозволяє особам спочатку пройти навчання, а потім виконувати свої обов'язки за фахом, приносячи користь війську. В загальному, більшість молоді в 18 років йдуть служити, і це вважається великою честю. Більшість людей з повагою ставляться до служби в армії, яка є обов'язковою. Немає жодної різниці, чи ти син міністра, чи звичайного громадянина — всі проходять службу в бойових частинах, і це абсолютно нормально. Варто зазначити, що під час загострення ситуації в Ізраїлі, багато людей, які живуть за кордоном, повертаються в країну, щоб знову приєднатися до армії. Це є звичайною практикою для Ізраїлю.
Є якась система мотивацій чи навпаки покарання? Бо я читала, що якщо ти не служиш в армії, то шлях в політику чи в бізнес тобі закритий?
Я б не сказав, що це стосується бізнесу. Бізнес це інша справа. Але щодо політики, то це так. І це не тільки почесно, це обов' язково. Якщо ти плануєш працювати на будь-якій державній посаді або щось пов'язане з безпекою, то це обов'язково.
Крім того, варто підкреслити, що не можна просто скопіювати ізраїльський досвід і використовувати його без змін. Це неефективно.
Цілком ймовірно, що це стосується і наших обговорень щодо залізного купола. Багато хто висловлював думки на кшталт: "просто скопіюємо ізраїльський залізний купол", але, наскільки я розумію, це не зовсім так просто.
На жаль, це так не працює. І залізний купол, він дає відповідь на певні загрози, але не на всі загрози. І це стосується переважно таких ракет малого радіусу, а не цих ракет, з якими зараз стикається Україна. Балістичного озброєння це не допомагає і не захищає від балістичного озброєння, на жаль.
У вас також є система захисту від балістичних ракет.
Звісно, є система, яка добре відома в Україні — це Patriot, що стала важливим елементом нашої оборони ще в 90-х, під час першої війни в Персидському затоці. Тоді США надали нам ці системи, які, до речі, досі служать в українських військах. Це ізраїльські системи, які перебували на озброєнні Ізраїлю в той час. Ми прийняли рішення передати їх Україні. На жаль, про це не так часто згадують, але стверджувати, що Ізраїль не надав військову підтримку, було б неправильно. Він справді допоміг Україні в військовій сфері.
Окрім системи Patriot, у вас є ще одна чудова можливість: коли, скажімо, ракети з Ірану націлювалися на вашу територію, їх перехоплювали як Сполучені Штати, так і їх західні партнери. Проте, коли ракети з Росії обстрілюють Україну, наші західні союзники заявляють, що не бажають втручатися у конфлікт.
Так, але варто пам'ятати, що іранські ракети діяли лише протягом одного дня. Натомість, ці ракети вже в повітрі майже чотири роки. Це зовсім інша ситуація.
Ну, але вони навіть не надали нам підтримку, щоб хоч раз нас виручити.
Це питання не до мене, а до нашого союзника. Проте варто зазначити, що Ізраїль має міцні зв'язки зі Сполученими Штатами, які формувалися протягом багатьох років. Цей процес вимагає значних зусиль з ізраїльської сторони та часу. Важливо, щоб ці відносини були взаємовигідними, адже йдеться не лише про співпрацю між могутньою державою та слабшим Ізраїлем. Ізраїль – це також добре розвинена країна, яка активно підтримує Сполучені Штати. Існує безліч спільних ініціатив у військовій сфері, які реалізуються разом. Сполучені Штати сприймають Ізраїль не як тягар, а як партнера, з яким можна розвивати співпрацю.
Чи має Україна шанс стати настільки ж важливою, як Ізраїль?
Я 100% впевнений в тому, що Україна може стати і вже стає такою державою. Я абсолютно впевнений в цьому.
Це те, що формує нашу потужну армію, чи не так?
Останнім часом в Україні спостерігається активний розвиток технологій, зокрема у сфері дронів та їх захисту. Світова спільнота проявляє великий інтерес до подій, що відбуваються в цій галузі в Україні. Зокрема, ізраїльські компанії також виявляють зацікавленість, і вже налагоджено певні партнерства між українськими та ізраїльськими фірмами в цій області.
От ми вже трішечки зачепили цю військову допомогу з боку Ізраїлю. Ви сказали, що є певне сприйняття, що її взагалі нема. Ви сказали, що вона трішечки була. Я десь читала навіть інформацію, що передавав Ізраїль військові технології через треті країни. Чому так секретно?
Мені не хотілося б порушувати цю тему, оскільки вона є надзвичайно делікатною. Я завжди наголошував на тому, що обговорювати такі питання доцільніше не в ЗМІ або на публіці, а через спеціально відведені канали. Тому, давайте залишимо ці аспекти професіоналам, які справді займаються цими питаннями.
Ви в одному інтерв'ю сказали таку фразу, я навіть її процитую, що "напевно, ми не виправдали ті очікування, які були в українців до Ізраїлю".
Насправді, особливо з початку війни, були дуже високі очікування від Ізраїлю, я це розумію. Але я думаю, що хтось забув про те, що Ізраїль також воююча країна, Ізраїль також стикається з величезними загрозами. І ми бачили це 7 жовтня, коли стався цей жахливий напад терористів на Ізраїль. І ми постійно воюємо, ми країна, яка постійно воює, постійно повинна захищати своїх громадян. І загрози відносно Ізраїля, вони, насправді, величезні. І майже вся зброя, яку ми маємо, вона потрібна для нашого захисту.
Після того як 7 жовтня стався напад ХАМАС, Україна та наш президент публічно висловили свою підтримку Ізраїлю. Як ви вважаєте, чи була ця підтримка достатньою?
Ми щиро вдячні за цю підтримку. Я пам'ятаю, як президент закликав міжнародних керівників відвідати Ізраїль, щоб продемонструвати свою солідарність. На жаль, він ще не здійснив цю подорож. Сподіваюся, що незабаром він відвідає нашу країну. Як я вже зазначав, підтримка з боку України для нас має величезне значення. Ми дуже цінуємо, що Україна стала на наш бік, і це відчувається не лише з боку уряду, а й серед громадян. Зокрема, я пам'ятаю ті сітілайти в Києві, які підтримували Ізраїль — це було справді значимо.
Проте ми також визнаємо концепцію двох держав - Ізраїлю та Палестини, подібно до багатьох європейських країн. Мені цікаво, чи має це якийсь вплив? Якщо б наша позиція була інша, чи могла б вона покращити наші стосунки?
Ну, я скажу так, позиція завжди може бути кращою. Завжди. Це стосується всіх країн. І в тому числі України.
І так само стосується позицій Ізраїлю щодо війни в Україні. Ось, бо в нас, ну, все ж таки, ми розуміємо, що ви нам допомагаєте. І за добрими правилами Овального кабінету я зразу подякую за всю цю допомогу наперед. Але водночас ви ж так само координуєте, певно, військову співпрацю з росією по питанням Близького Сходу...
Безумовно. Ми маємо налагоджений канал зв'язку з Росією, що було особливо важливо під час їхньої військової присутності в Сирії. Це почалося в 2015 році, коли Росія направила свої війська до Сирії. Ми усвідомили необхідність координувати наші дії з російською стороною, щоб уникнути можливих інцидентів. Пам'ятаю, що одразу після цього наш прем'єр-міністр Нетаньяху відправився до Москви, щоб обговорити, як ми можемо спільно діяти в Сирії. З нашої точки зору, це питання безпеки, оскільки присутність Ірану поруч із нашими кордонами є неприпустимою. Протягом усіх цих років ми постійно обмінювалися інформацією з Росією та підтримували цей канал комунікації між нашими військовими.
2015 рік відзначався зовсім іншими обставинами, оскільки повномасштабної війни ще не було. Нині ситуація в Сирії кардинально змінилася. Додайте до цього Іран та Росію – двох найбільших супротивників, які зараз становлять загрозу для нас. Існує навіть приказка: "Ворог мого ворога – мій друг". Тому я вважаю, що Україні та Ізраїлю варто об'єднатися в дружніх відносинах, щоб спільно протистояти Ірану та Росії.
Росія впливає на Іран, і ми маємо впливати на росію, щоб вона впливала на Іран і не допомагала Ірану розвивати свою ядерну програму, тому що це, з нашої точки зору, це червона черта, червона лінія, яку ми не можемо перейти. І ми завжди говоримо, що ми не можемо допустити, щоб Іран отримав ядерну зброю. Це буде взагалі інша ситуація. Якщо Іран отримує ядерну зброю, то весь Близький Схід буде іншим. І ми, звичайно, говоримо це з росією постійно, як зробити так, щоб Іран не отримав ядерну зброю.
Ізраїль, здається, намагається балансувати між Україною та Росією, підтримуючи стосунки з обома країнами.
Скажу вам от що: Ізраїль перебуває на своєму місці, і це наше місце. Це той простір, де ми знаходимося і дбаємо винятково про безпеку Ізраїлю та його громадян. Адже загрози для Ізраїлю справді величезні.
Ви з країни, яка зазнала серйозної терористичної загрози. І, звісно, ви прагнете підтримки від всього Західного світу. Однак в Україні виникла подібна терористична загроза з боку Росії. Ви бажаєте, щоб усі об’єдналися на стороні справедливості. Ми також хочемо, щоб всі підтримували добро. Але чому ви не можете повністю приєднатися до нашої боротьби?
Тут треба щось підкреслити. З самого початку війни Ізраїль підтримав Україну. Ми голосували в ООН за Україну постійно, майже постійно.
Фінальне голосування...
Востаннє ми прийняли рішення, яке можна вважати винятковим. Того разу ми голосували спільно зі Сполученими Штатами, адже це наш найважливіший партнер. Ми дійшли висновку, що потрібно діяти разом із США. Проте в усіх інших випадках ми підтримували Україну, надаючи їй значну допомогу. Це стосується гуманітарної допомоги, яку ми почали надавати ще з самого початку конфлікту. Що стосується військової підтримки, я вже зазначав, що не варто про це говорити тут. У нас є постійні канали зв'язку, через які ми працюємо. Ті, хто має бути в курсі, вже знають про це.
Чому Ізраїль не запровадив санкції проти Росії?
Ізраїль не має такого досвіду і практики водити санкції проти будь-якої держави. Але ми дотримуємося санкцій. І навіть в Міністерстві закордонних справ Ізраїлі є відділ, який відповідає за те, щоб ніхто не порушував, переважно американські санкції проти росії. І, насправді, не було багато випадків, коли ізраїльська державна організація або ізраїльський бізнес порушував санкції. Тому що, по-перше, це не має сенс для них самих, тому що вони розуміють, що це не допоможе їм працювати в США, не допоможе їм працювати в Європі. Тому в більшості випадків вони дотримуються санкцій.
Маю одне питання, яке нещодавно викликало у мене певне обурення як у громадянки України. Ваша колега, посол Ізраїлю, зробила заяву на російському пропагандистському каналі, в якій засудила героїзацію таких союзників Гітлера, як Бандера та Шухевич, і визнала значний внесок Червоної армії у перемогу. Мене цікавить, чому посол Ізраїлю в Росії не висловлює осуду щодо росіян, які не лише були союзниками Гітлера, але й спільно з ним розв'язали цю війну, зокрема в контексті пакту Молотова-Ріббентропа.
З історичної перспективи, слід зазначити, що це не були росіяни, а саме Радянський Союз, який уклав пакт Ріббентропа-Молотова.
Але росія визнає себе правонаступником Радянського Союзу.
Саме так. Щодо засудження тих, хто підтримував нацистів, я теж зробив багато заяв на цю тему, і ви це знаєте, і це наша постійна позиція щодо цього питання, що ми не вважаємо, що ці люди мають бути героями, але це українська справа, я дуже багато разів говорив, це наша особлива точка зору, точка зору єврейського народу, і точка зору Ізраїлю, що люди, які підтримували ідеологію, які навіть не брали участь, особисто не брали участь в погромах, не брали участь в тому, що відбувалося тут на початку Другої світової війни, але вони підтримували нацистську ідеологію, з нашої точки зору вони не повинні бути героями. Це все.
В Україні є чимало героїв, які першими стали на захист євреїв під час тяжких часів. Це підтверджує численна кількість наших Праведників народів світу.
Безумовно, існує безліч випадків, і українці займають четверте місце за кількістю праведників серед народів світу. Більше ніж 2700 українців визнано Праведниками народів світу Інститутом Яд Вашем. Це вражаюча цифра, і ми глибоко це цінуємо. До речі, щороку ми організовуємо церемонію вшанування праведників, і з кожним роком ми відкриваємо нові факти про рятування євреїв під час Другої світової війни.
А для порівняння, в Росії налічується 215 таких осіб.
Це не означає нічого, тому що в Росії, по-перше, окупація була не такою великою, а по-друге, єврейське населення в Росії було не таким великим. В Україні неможливо це порівнювати, я б не став це згадувати, це взагалі інше питання.
Чому в Росії звертають увагу на бідних українців для критики, коли, на мою думку, є безліч причин для зауважень щодо дій росіян, які спровокували...
Повірте, ми також часто висловлюємо критику щодо росіян. Це не завжди відбувається на публічних платформах, але за закритими дверима ми не шкодуємо слів для вираження свого обурення. Наприклад, коли росіяни запросили представників ХАМАС до Москви після подій 7 жовтня, ми відкрито висловили своє незадоволення. Ми вважали це не лише недоречним, але й формою непрямої підтримки тероризму. Цю позицію ми озвучили як публічно, так і в приватних розмовах, причому іноді навіть у більш жорсткій формі.
У діяльності дипломата завжди виникає певна дилема. Я переглядаю безліч праць, написаних дипломатами, і багато з них порушують питання про вибір між захистом інтересів своєї країни та налагодженням відносин між державами. У вашій практиці, що є для вас пріоритетнішим: відстоювати інтереси Ізраїлю чи сприяти зміцненню зв'язків між нашими державами?
Насправді я не думаю, що є протиріччя. думаю, що ці дві речі пов'язані. І можна захищати інтереси своєї держави і одночасно будувати міцні зв'язки з державою, в якої ти перебуваєш. І це не означає, що можна робити щось одне. І я завжди намагаюся поєднувати ці дві речі, тому що я думаю, що, особливо в нашому випадку, це дуже важливо в такій непростій ситуації, в якій наші країни опинилися.
Мабуть, іноді виникають моменти, коли необхідно приймати рішення.
Звісно, це можливо. У сфері дипломатії існує безліч складних дилем. Це лише одна з тих проблем, які постійно виникають. Наприклад, ви згадали про інтереси країни, але насправді визначити, що таке інтереси держави, не так просто. Хто має право їх визначати? Чи це уряд? Особливо в умовах демократичного суспільства, де уряди змінюються, а разом із ними й політичні пріоритети. Проте дипломати, особливо ті, хто має кар'єру у цій сфері, повинні завжди зосереджуватися на інтересах країни, незалежно від того, хто обіймає владу. Чи це реально? На мою думку, так, але це надзвичайно складно.
Чи стикалися ви з подібним вибором? Які рішення ви приймали і на що спиралися в своїх діях?
У мене було чимало виборів. Особливо, коли щось таке відбувається, як війна або інші такі події, то звичайно вибір стає навіть дуже непростим.
Чи критикували вас колись в Ізраїлі за те, що ви надто сильно симпатизуєте Україні?
Виникали подібні ситуації.
А що ви сказали своїм колегам?
Ми мали дуже непрості розмови з колегами. Я думаю, що в певних випадках я зміг переконати їх. Але вони теж мали рацію. Тому це постійний діалог, який ми ведемо з міністерством, з моїми колегами. Як правильно ставитися до будь-якої проблеми, як правильно ставитися до війни в Україні. Є різні думки, є різні інтереси. Але я впевнений, що для кожного з нас, перед усім, ми піклуємося про інтереси держави Ізраїль і про інтереси безпеки держави Ізраїль.
Яким чином діалог, що ви налагоджуєте з українською владою, сприяє встановленню зв’язків між Ізраїлем та Україною? Чи відіграє в цьому роль те, що президент України є представником єврейської громади?
З одного боку, безумовно, це допомагає. З іншого боку, для нас президент України насамперед є президентом своєї країни. І лише в другу або третю чергу він є людиною єврейського походження. Найголовніше те, що в даний момент він виконує обов'язки президента України. Ми, звичайно, сприймаємо його, перш за все, як президента. Коли ж мене запитують про відносини між Ізраїлем і Україною, я завжди кажу, що це схоже на стосунки в родині. У нас дуже тісні та неформальні зв'язки. Проте, як і в будь-якій родині, іноді нам потрібен сімейний психолог, щоб допомогти вирішити наші проблеми. Проблем, звісно, чимало. Але якщо поглянути на історію наших взаємин, то можна побачити, що ці зв'язки є дуже міцними, і у нас чимало спільного.
Чи мали ви шанс під час війни зустрітися та обговорити з президентом України питання щодо можливостей допомоги з боку Ізраїлю?
На жаль, я не мав можливості поспілкуватися безпосередньо з президентом, але активно взаємодію з його оточенням, а також з представниками уряду та міністрами. Ми розглядали різні аспекти підтримки Ізраїлю. Нещодавно наш міністр закордонних справ відвідав Україну, де ми обговорювали, як Ізраїль може надати допомогу Україні. Насправді ми вже надали і продовжуємо надавати підтримку Україні в багатьох сферах, не лише в реабілітації. Я можу згадати, що ми прийняли в Ізраїлі поранених військових для протезування та реабілітації. Ми також допомогли українським дітям, які страждають на онкологічні захворювання, отримати лікування в Ізраїлі. Крім того, ми відправили велику партію гуманітарної допомоги, яка включала медичне обладнання, генератори та інше необхідне оснащення.
Ви вже сьогодні згадували, що ви голосували в ООН так, як голосував ваш найближчий союзник останнього разу. Ви точно та країна, яка щаслива, що зараз при владі Дональд Трамп. Трамп заявив про те, що палестинці мають покинути сектор Газа. Ми бачили цей ролик. Яка була ваша реакція?
Я думаю, що це більше якийсь жарт. Звичайно, було б краще, якби мешканці Гази могли залишити сектор Газу, тому що це дуже важке місце. Можливо, це єдина можливість для нас - жити в мирі з палестинцями, щоб палестинці залишили. Але ми повинні ставитися реалістично до цього питання. І я не вважаю, що це може статися незабаром. Це питання потребує багато часу - вирішити цю проблему. Але важливо, що вся розмова про цю ситуацію пішла в іншому напрямку. І це важливо, тому що коріння цієї проблеми в ставленні палестинців до Ізраїлю. Вони в тому, що палестинці досить не визнають Ізраїль і право Ізраїля на існування. Це основна проблема і насправді корінь всіх проблем, які ми маємо на Близькому Сході.
Нещодавно я ознайомилася з книгою Боба Вудворда "Війна", в якій йдеться про конфлікти в Україні та Ізраїлі. Автор детально описує складні переговори між попередньою адміністрацією Байдена та Нетаньяху. Сполучені Штати, як традиційний союзник, завжди підтримували Ізраїль і продовжують це робити. Проте питання, яке ви піднімаєте, дійсно викликає тривогу. Як можна жити в Газі? Під час ізраїльських бомбардувань виникала проблема з гуманітарною допомогою. Вудворд відзначає, що Ізраїль запровадив затримки та обмеження на цю допомогу. Як ви можете прокоментувати цю ситуацію?
Це непросте питання, чому Ізраїль повинен давати гуманітарну допомогу тим, хто намагається знищити Ізраїль. Це взагалі непросте питання. Але незважаючи на те, що ХАМАС досить залишається в секторі Газа, ми надаємо гуманітарну допомогу, і це величезна допомога. На жаль, ті, хто отримує цю допомогу, це ХАМАС, і вони не надають цю допомогу населенню. Вони контролюють цю допомогу і користуються цим питанням для того, щоб збільшити тиск на Ізраїль. Вони досить отримують заручників і користуються власним населенням, як живим щитом для того, щоб захистити самих собі від Ізраїля. Тому, звичайно, на жаль, є поранені і загиблі і в тому числі з цивільного населення в секторі Газа. Але головна мета - це позбавитися ХАМАСу в секторі Газа і зробити все, щоб не повторювалося те, що сталося 7 жовтня.
7 жовтня став днем значних невдач для ізраїльської розвідки.
Це можна назвати невдачею. Потрібно визнати, і ми це робимо. Ми з нетерпінням чекаємо на відповіді на ці складні питання, які хвилюють кожного ізраїльтянина: що ж насправді сталося 7 жовтня?
Для українців ізраїльська розвідка завжди слугувала прикладом. Чи існує обмін досвідом та співпраця між нашими розвідувальними службами?
Так, звичайно. Є обмін досвідом, є комунікація між розвідками. Це нормально. Я не маю в деталі, не можу говорити про детали, але звичайно такий канал комунікації існує.
Сьогодні ми багато обговорювали ізраїльський досвід, який може бути корисним для України. Під час ваших трьох років роботи в Україні в умовах війни, які спостереження ви зробили? Чи є щось, що Україні може дати Ізраїлю, і що ви б хотіли запозичити?
Безумовно, в Україні є чимало ресурсів, які можуть бути корисними для Ізраїлю. Ізраїль традиційно імплементує великі обсяги українського зерна, і наша продовольча безпека частково залежить від цієї співпраці. Тому для нас було складно в ті часи, коли виникли труднощі з портом в Одесі, що ускладнювало експорт зерна. Проте зараз ситуація значно покращилася. Крім того, ми активно вивчаємо український досвід у сфері новітніх технологій, зокрема в розробці дронів. Як я вже згадував, між Ізраїлем і Україною відбувається обмін знаннями, що є вкрай важливим для нас, оскільки ми стикаємося з подібними загрозами, які Україна вже відчуває протягом трьох років. Для нас це новий виклик, адже раніше ми не мали справи з такими ситуаціями. Наприклад, терористичні групи, такі як ХЕЗБОЛЛА, використовують ті ж дрони, які застосовуються в Україні. Тому досвід, накопичений Україною, має для нас величезне значення.
Я б дуже прагнув, щоб ми стали корисними один для одного, як країни, що підтримують одна одну.
Ми вже маємо свою цінність, але я переконаний, що після завершення війни наша корисність зросте ще більше. Це неминуче, оскільки ізраїльський досвід є надзвичайно важливим для України в багатьох сферах і напрямках. Особливо це стосується відновлення нашої країни після конфлікту, і я вважаю, що Ізраїль зможе відіграти ключову роль у цьому процесі.
#Євреї #Суспільство #Європа #Адольф Гітлер #Україна #Держава (політичний устрій) #Дональд Трамп #Росія #Радянський Союз #Організація Об'єднаних Націй #Українці #Дипломат #Росіяни #Москва #Володимир Зеленський #Президент (державна посада) #Міністерство закордонних справ (Україна) #Одеса #Північна та Південна Америка #Іран #Ізраїль #ХАМАС #Тероризм #Туризм #Палестина (регіон) #Українська мова #Біньямін Нетаньяху #Близький Схід #Палестинці #Місто Газа #Сектор Газа #Мобілізація #Хезболла #Сирія #Президент України #Озброєння #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Ракета. #Військова служба #Ядерна зброя #Гуманітарна допомога #Степан Бандера #Протиповітряна оборона #Київ #Міст
