Представники УПЦ (МП) "активно підтримували окупаційні дії", - зазначає автор книги "Релігія у часи війни".

"Віра в умовах війни". В Україні побачила світ нова книга журналіста та дослідника Олексія Гордєєва, який народився в Севастополі. У своєму творі автор аналізує вплив релігійних організацій в період російської окупації Криму, збройних конфліктів на Донбасі та масштабного вторгнення Росії в Україну. Серед розглянутих тем – співпраця релігійних лідерів з окупантами, переслідування релігійних спільнот, а також підтримка українських військових та цивільних осіб священнослужителями.

Як Росія використовувала релігію для окупації Криму та інших регіонів України? Що відбувалося з громадами, які не прийняли окупацію? Та які свідчення про ці події зібрав автор? Про це з Олексієм Гордєєвим поговорила в ефірі проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії Олена Бадюк.

У книзі "Релігія на війні" багато уваги присвячено співпраці УПЦ (Московського патріархату) з російськими військовими та спецслужбами. У книзі також є 14 інтерв'ю з православними, протестантськими, греко-католицькими й мусульманськими лідерами та капеланами. Видання також висвітлює низку інших тем - від масштабної шкоди, завданої російською агресією українській релігійній інфраструктурі, до використання Кремлем самої віри як зброї, системного колабораціонізму верхівки й низів УПЦ (МП) з російською владою в Криму та на інших окупованих територіях України. Йдеться в ній і про приклади служіння українських капеланів, священників.

Олексій Гордєєв є також автором книги "Церква на Майдані", виданої у 2016 році, яка досліджує роль релігії в подіях Революції гідності.

"Релігія в умовах війни" узагальнює результати дослідження, яке було розпочато в той час, аналізуючи вплив релігійних аспектів - від моменту анексії Криму до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

"Я усвідомив, що дійсно варто поглиблювати цю тему. По-перше, мій богословський досвід допомагає мені краще сприймати сутність церковних процесів. Окрім цього, я здатен детально описувати ці явища, оскільки моя професія пов'язана з комунікаціями, а також я працюю як фрилансер-журналіст," - поділився в ефірі Радіо Крим.Реалії Олексій Гордєєв.

Soft power російського впливу

З 1991 року Кремль активно застосовує російське православ'я як інструмент м'якої сили для зміцнення свого впливу в Криму, зазначає Гордєєв. Як житель Севастополя, який провів у цьому місті до 2002 року, він був свідком цього процесу.

"Я спостерігав, як священнослужителі з Московського патріархату, включаючи РПЦ та УПЦ (МП), активно сприяють популяризації концепції "русского мира" і до певної міри зневажають альтернативні точки зору. Це фактично цілий набір ідей, які стверджують, що російська історія, мова і культура є панівними та унікальними в порівнянні з іншими. Мої спостереження підтверджують це в Севастополі", - зазначає Олексій Гордєєв.

Журналіст підкреслює, що Росія активно залучала церковний вплив під час анексії Криму.

"Я не міг не звернути увагу на те, як священнослужителі, митрополити та єпископи УПЦ (МП) активно підтримують окупаційні дії, підбадьорюючи російських солдатів, водночас ігноруючи українських військових, які прагнуть дати відсіч агресії," - поділився Олексій Гордєєв.

Вивчаючи роль представників УПЦ (МП) під час анексії Криму, Олексій Гордєєв спирався на матеріали, зібрані з церковних установ, а також на незалежні журналістські статті.

На думку автора, значна кількість даних про взаємодію духовенства з російськими військовими була безпосередньо доступна на офіційних сайтах релігійних організацій. Автор також аналізував місцеві репортажі та статті російських ЗМІ. Одним з джерел інформації став матеріал видання "Медуза", який детально описував, яким чином російські священнослужителі сприяли зміцненню російської влади.

"Дійсно, представники УПЦ (МП) були настільки впевненими у своїй позиції, що не вагалися openly говорити про свою співпрацю з військовими на своїх веб-сайтах. Вони навіть ділилися інформацією про благословення військових навчань та відкриття курсів для курсантів. Уся ця інформація була детально представлена на офіційних церковних ресурсах. Тому дослідникові не складе труднощів підрахувати кількість таких благословень та інших подібних активностей", - зазначає Гордєєв.

Одночасно в релігійних громадах, які не підтримали окупаційні дії, виникли труднощі, як зазначає журналіст. Представники Київського патріархату, греко-католики та інші релігійні спільноти зазнали обмежень. Українських священиків піддавали залякуванню та попереджали про те, що їм не слід втручатися у встановлення нового порядку.

"Коли на сцені з'явилися російські військові, яких я навмисно називаю 'зеленими чоловічками', оскільки це пропагандистський трюк, що має на меті зробити їх образ більш безневинним і привабливим, російські солдати, звісно, викликали страх, залякували та погрожували українським священнослужителям, щоб ті не заважали окупаційним процесам і захопленню власності", - зазначає Олексій Гордєєв.

Спершу громади ще могли продовжувати діяльність, використовуючи українські документи. Проте російська влада вимагала переоформити релігійні організації відповідно до російського законодавства. Для тих, хто цього не зробив, поступово виникали адміністративні перешкоди.

Модель Криму для Донбасу та південної України.

У книзі Гордєєв розглядає Крим як одну з моделей, яку Росія намагалася використати під час захоплення інших українських територій. Після 2014 року аналогічні процеси, за його словами, відбувалися в окупованих частинах Донецької та Луганської областей.

У цьому контексті сценарій захоплення сходу України суттєво відрізнявся від того, який був реалізований у Криму. Російській стороні не вдалося повторити методи контролю на Донбасі, тому вона вдалася до використання збройних груп. Однією з яскравих подій цього процесу стало захоплення Слов'янська навесні 2014 року під керівництвом Ігоря Гіркіна. Гордєєв підкреслює, що в місті панував режим насильства, що супроводжувався катуваннями та переслідуваннями місцевих жителів.

"Те, що відбувалося в Слов'янську, ми всі знаємо. Це було справжнє жахіття, територія, де було відсутнє верховенство права. Саме в Слов'янську сталася трагічна історія з убивством чотирьох українських протестантів - двох синів старшого пастора, Рувіма й Альберта Павенків, та двох дияконів місцевої [Євангельської] церкви - Володимира Величка та Віктора Бродарського. Це зробили бойовики, які асоціювали себе з Російською православною армією та православною ідеологією", - сказав Олексій Гордєєв.

Після початку повномасштабного вторгнення, як зазначає дослідник, ця практика стала поширюватися на нові території, що потрапили під окупацію. Зокрема, на Херсонщині та в Запорізькій області представники церкви також зазнавали погроз, переслідувань та катувань.

Дослідник акцентує увагу на тому, що релігійні переслідування слід аналізувати не як ізольовані випадки, а в рамках загальної політики Росії в окупованих регіонах. За словами Гордєєва, тиск на релігійні громади, обмеження їхньої діяльності та насильство щодо священнослужителів були невід’ємною частиною процесу встановлення російського контролю.

Віра як зброя та як захист

При цьому книга Гордєєва не зводиться до критики УПЦ (МП) та розповідей про співпрацю представників духовенства з російськими військовими. Автор спеціально включив до неї історії священнослужителів різних конфесій, які під час війни допомагали українським військовим і цивільним.

"Я не хотів зосереджувати книгу виключно на УПЦ (МП), це було б дуже несправедливо... Я наситив книгу історіями, власними інтерв'ю з людьми - греко-католицькими, православними й протестантськими капеланами, які показали, що віра може бути не лише зброєю, як у випадку з Кремлем, який перетворює віру на меч, а й справжнім щитом, що дає силу, натхнення та надію, коли, можна сказати, надія вийшла з чату. Таких історій 14. Ними я завершив книгу", - розповів Олексій Гордєєв.

Одна з історій, яку виокремлює автор, пов'язана з баптистським капеланом Володимиром Вшивкіним. Він постійно носив із собою гранату, щоб не потрапити в полон. Для дослідника ця розповідь стала приводом замислитися над тим, наскільки сильним був страх перед можливими катуваннями та переслідуваннями. Через такі історії автор показує, що капеланське служіння під час війни не обмежується духовною підтримкою й богослужіннями. Воно передбачає готовність бути поруч із людьми в найнебезпечніших обставинах і розділяти їхні переживання.

"Усі ці оповіді перебувають на межі. Тут немає місця для комфорту, звичного способу життя чи уявлення про те, що наш робочий день триває з дев'ятої до шостої. Це нагадує старозавітну практику всеспалення, коли тварина приносилася в жертву цілком. Отже, капеланська діяльність є своєрідною жертвою всеспалення, адже людина повністю віддає себе цій справі. Про це важливо пам’ятати, цінувати та шанувати сьогодні," - зазначає Олексій Гордєєв.

За словами автора, релігія не є причиною російської агресії проти України і не може вважатися основним фактором, що пояснює, чому українці борються за свою незалежність. Проте для численних військових релігійні переконання відіграють значну роль, слугуючи потужним стимулом, що допомагає їм усвідомити свої рішення та черпати сили для захисту своїх рідних.

"Найважливіше, що слід усвідомити, - ця війна не є священною. По-друге, вона не має релігійного характеру у своїй основі... Проте для багатьох людей релігія - будь то християнство, юдаїзм чи іслам - виступає потужним стимулом, що пояснює їхнє бажання служити в армії і захищати свої родини. Адже можна згадати слова Ісуса з Євангелія: 'Ніхто не має більшої любові, аніж та, що поклав свою душу за друзів своїх'. Саме на цьому я хотів би акцентувати увагу", - зазначив Олексій Гордєєв.

За словами Гордєєва, його книга - це можливість побачити, наскільки різною може бути роль релігії під час війни: від інструменту політичного впливу та виправдання насильства до джерела надії та підтримки для тих, хто захищає свою країну і допомагає іншим пережити наслідки російської агресії.

#Насильство #Ідеологія #Україна #Східна Православна Церква #Релігія #Журналіст #Росія #Іслам #Російська мова #Історія #Москва #Крим #Військова окупація #Запорізька область #Російська православна церква #Московський Кремль #Донецький вугільний басейн #Військовослужбовці #Анексія Криму Російською Федерацією #Донецька область #Луганська область #Протестантизм #Херсонська область #Володимир Великий #Греко-католицька церква #Севастополь #Українська православна церква (Московський патріархат) #Духовенство #Слов'янськ #Колабораціонізм #Кримська область #Ісус #Капелан #Крим.Реалії #Українська православна церква — Київський патріархат #Ігор Стрелков (офіцер)

Читайте також