Різдво 2024: традиції коляди в Україні, дотримання звичаїв та десерти на святковому столі

Ще до початку XX століття Різдво Христове святкувалося 25 грудня, - зазначає Ніна Главацька. - Ця дата знову повернулася на церковний календар, адже більшість релігійних громад сьогодні дотримуються новоюліанського літочислення. Свято відзначає народження Ісуса, який був зачатий та народжений від Святого Духа Марією, донькою Анни та Йоакима, що походили з роду ізраїльського царя Давида. Марія певний час проживала у Єрусалимському храмі, а після заручин з Йосипом, простим теслею з Назарету, вирушила з ним до Віфлеєму. Це сталося під час перепису населення, оголошеного імператором Августом. У печері, де святе сімейство зупинилося на ніч, Марія і народила Сина. Янгол сповістив про цю подію пастухів, а Вифлеємська зірка вказала шлях мудрецям зі Сходу до місця народження.

Волхви прийшли в Єрусалим розпитати у царя Ірода про юдейського царя, чим і стривожили Ірода (боявся приходу Месії). Мудреців спрямували у пустелю, і за допомогою світла зірки вони знайшли печеру з немовлям. Волхви прийшли до Ісуса з дарами (золотом, ладаном і смирною) -- на знак того, що Христос стане Царем, першим серед священників, а помре на хресті. Волхвам в печері наснилося попередження -- не повертатися до Єрусалиму і нічого не розповідати Іроду, тож зранку вони повернулись додому. А Ірод велів вбити всіх немовлят до 2-х років. Попереджена янголом, свята родина втекла до Єгипту, де перебувала до смерті Ірода. Христос був врятований. Перші згадки про святкування народження Ісуса з'являються у середині IV століття.

Після Божої служби перед Різдвом наші предки збиралися на Святвечір, щоб разом повечеряти та поздоровити один одного з появою Ісуса. Святкова служба проходила і вночі. І зранку родичі після церкви вітали членів родини, що залишались вдома: "Христос народився!", а у відповідь чули: "Славімо його!". Після спільної молитви всі розговлялись. Піст закінчився і вже можна було їсти скоромне, яке готувалось раніше (але не подавалось на Святвечір): ковбаси, голубці, запіканки, смажені гуски-кури, свинину, а ще пироги, вареники з різною начинкою, заготовлені овочі тощо. Не забували в ці дні згадувати померлих родичів та друзів.

Атрибутами свята служили вертеп (з сюжетом появи Христа у печері), різдвяні звізди, вистави, колядки, а з другої половини XIX ст. на території сучасної України почали набувати популярності різдвяні ялинки. Правда, на початку XX ст. українські селяни, які в різдвяний період особливе місце в оселі відводили Дідуху (снопу від жнив), обходились без ялинки, але її уже прикрашали на Святвечір в домівках заможних українців. Сьогодні ж в нашому побуті саме ялинка (природна або штучна) є частиною свята.

Основною обрядовою традицією Різдва є колядування. У більшості регіонів України колядки виконують вранці на свято, хоча трапляється, що це відбувається і в Святвечір, а також після обіду в сам день Різдва. Пісні лунали від Святого вечора до Щедрого вечора (31 грудня), а іноді й до Водохреща (6 січня). Склад колядницьких груп був дуже різноманітним: дівочі (колядували ввечері на Різдво, не заходячи до хат), парубочі, чоловічі, мішані та дитячі (які заходили всередину). Священнослужителі закликали колядників не обходити стороною жодного хворого, бідного, вдову чи сироту. У Покутті діти починали колядувати вже в Святвечір, тоді як на колишніх територіях Гетьманщини, в Слобідській Україні та на Гуцульщині ходили по домівках в перший день Різдва, після Богослужіння. У Західному Поділлі колядники виходили вранці на другий святковий день.

Першими колядували діти -- по одному й гуртами, співали дитячі колядки й проказували віншування. Спочатку до хати мав заходити хлопчик -- "полазник", вісник. У різдвяно-новорічній обрядовості означало, що "полазник" -- дух щедрого бога Ладу й достатку. Втілений в образі "благовісника" -- маленького хлопчика, він приносить родинне щастя. В перший день Різдва "полазники" ходять до схід сонця, щоб вітати родичів чи найближчих сусідів зі святом. Вважалося, що до хлопчиків щедрий Бог найбільш прихильний. Парубки, які колядували в перший день Різдва, збирались у ватаги -- п'ять осіб, у складі яких "береза", "звіздоноша", "дзвонар", "міхоноша" та "запасний", що має завдання допомагати "міхоноші". Такі гурти колядують у хаті перед образами.

Дорослі виконували колядки, тримаючи в руках восьмикутну зірку — символ Різдва Христового та астральний знак новонародженого Сонця. Зазначимо, що семи- і шестикутні зірки використовувалися значно рідше. На заході України зіркам приділяли особливу увагу, виготовляючи їх великими і багатопроменевими. Про звичай обходів з різдвяною зіркою поетично розповіла Софія Майданська: "Одного разу колядники, спіймавши найяскравішу зірку у чарівний невод, викували в магічній кузні срібні дзвіночки і вирушили в далеку подорож. Небесна зірка освітлювала їм шлях, щоб вони не заблукали і не збилися з курсу, адже несли людям радісну новину: "Ясний світ засвітився!"

У народних звичаях колядники вважаються посланцями предків, пояснює Ніна Главацька. Саме з цієї причини, щоб все складалося на краще, вони повинні відвідати кожну домівку та отримати хоч якусь матеріальну винагороду. Це є гарантією зв'язку між поколіннями та виявом пошани до пам'яті наших близьких, які вже пішли з цього світу.

Часто проводили колядки, супроводжуючи їх різдвяною виставою у формі вертепу. Вертепи могли бути виготовлені з ляльок, а актори переносили з дому в дім "шопку" — маленьку або двоповерхову коробку, в якій відбувалася вистава. Нині ж переважають костюмовані вертепи, де традиційний сюжет про народження та переслідування Христа майстерно поєднується з актуальними соціальними та політичними проблемами.

Одна з найулюбленіших колядок, яка й досі звучить по всій Україні, — це "Добрий вечір тобі, пане господарю".

Добрий вечір, шановний господарю! Нехай це свято принесе тобі радість!

О, радуйся, о земля, Син Божий пришёл на свет!

Застеляйте столи та все килимами, радуйся!

О, радуйся, о земля, Син Божий пришёл на свет!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!

О, радуйся, о земля, Син Божий пришёл на свет!

Адже до тебе завітають три свята, тож насолоджуйся цим моментом!

О, радуйся, о земля, Син Божий пришёл на свет!

А той перший святковий день — Різдво Христове, тішся!

Колядування, особливо в виконанні дорослих, проходило за певним ритуалом: гурти колядників, відвідуючи домівки, запитували дозволу на виконання колядок. Коли господарі давали згоду, вони приносили радісну звістку про народження Христа, наповнюючи оселю співами та танцями, влаштовували жарти та міні-вистави, за що отримували винагороду у вигляді продуктів або грошей. Щоб побажання здійснилися, колядники говорили: "З цим віншуванням звертаємось до вас, шановні господарі, бажаючи всього найкращого, що ви сподіваєтеся отримати від Бога. Нехай святі дні пройдуть у мирі, а ви з радістю діждете наступних свят. А нам, колядникам, будьте ласкаві, прийміть нас у вашому величному домі. Нехай Господь щедро обдарує вас своїми благословеннями на цілий рік! Цим віншуванням ми вас вітаємо, і в свою чергу, низько кланяємося всім чесним і добрим людям. Бажаємо здоров'я та благополуччя!"

У поетичних творах традиційно оспівувалися господар та його родина, бажаючи їм щастя, здоров'я, а також достатку у господарстві, щедрих врожаїв та приплоду в хліві й стайні. Стародавні колядки, серед яких були як християнські, так і ті, що прославляли небесні світила, відображали процес творення світу. Існували різні види колядок, призначені як для дорослих, так і для дітей. Окрему категорію складали дівочі колядки, а також пісні для хлопців, вдовиць, гадзинь та навіть для покійників. Наприклад, на Поліссі практикувалися колядки для худоби, зокрема для волів. Господарі з гордістю розповідали про велику кількість колядників, які завітали до їхнього дому, адже це вважалося знаком майбутнього багатства, прибутку та добробуту в родині на наступний рік.

Між колядками, щедрівками та засівалками існує суттєва різниця. Колядки, як правило, виконуються під час Різдва, тоді як щедрівки співають напередодні Нового року, а засівання відбувається в перший день нового року. Тематика колядок переважно пов'язана з релігією, тоді як щедрівки спрямовані на побажання добробуту родині та щедрих врожаїв (Маланка з щедрівками святкується 31 грудня, під час Щедрої куті). Засівалки, хоч і схожі на щедрівки, виконуються вранці на свято святого Василя (1 січня) і супроводжуються обрядами, такими як "сію-вію, посіваю", коли зерно кидають на пороги родичів і сусідів.

Віддавна на Святвечір готували пісні страви, відповідно і випічка була пісною. А на саме Різдво смажили здобні пампухи, аби частувати колядників. Серед солодких різдвяних страв виділяли традиційні галицькі пампухи. В народі казали: щокраще вони вдадуться, тим щасливішими у новому році будуть господарі і вся їх родина.

Для того, щоб надати тісту для пампухів розкішного смаку, в нього вводять вершкове масло, жовтки яєць та лимонну цедру. Начинки для святкових пампухів можуть бути найрізноманітнішими: від маку до вишень і слив, а також запарених у вершках горіхів. У Галичині традиційно до різдвяної випічки додають варення з рожі, яка є різновидом чайної троянди.

Інгредієнти:

В гаряче молоко внести дріжджі, одну столову ложку цукру та дві столові ложки борошна. Помістіть суміш у тепле місце для того, щоб опара піднялася.

Яйця (цілі та жовтки) змішати з цукром, потім влити в підготовлену опару. Додати розтоплене масло, а потім поступово вмішувати борошно, замішуючи тісто до утворення пухирців. Залишити в теплому місці для підйому. Коли об'єм тіста збільшиться приблизно вдвічі, розкочувати його (по частинам) та вирізати круги (можна використати склянку). У центр кожного кола покласти начинку з трояндового варення (яке готують з пелюсток рожі та цукру в червні-липні) і ретельно заліпити краї. Викласти на поверхню, посипану борошном, та залишити, щоб підійшли.

У великій сковороді розігрійте олію. Обережно опустіть пампухи в олію (можна спочатку верхньою частиною вниз, трохи притискаючи, щоб вийшло повітря). Обсмажуйте з обох сторін до досягнення золотистої скоринки.

На Різдво уважно спостерігали за погодою, що було вкрай важливим для аграріїв: "Якщо день ясний і сонячний – чекайте на хороший урожай хліба", "Якщо піде сніг – озимі культури порадують нас вродою", "Якщо ж не буде морозу і снігу, то Великдень може видатися холодним і навіть сніжним". "Який день святого Різдва, такий і на Петра". Яскравий місяць на чистому небі обіцяє суттєве похолодання. Якщо свято припадає на молодий місяць, то слід остерігатися неврожайного року. "На Різдво, якщо багато бурульок – чекайте на хороший урожай ярини, особливо ячменю". Також звертали увагу на день тижня, коли відзначається Різдво: у липні жнива починали в той же день.

Здавна стало традицією, що на Різдво вся сім'я прагнула зібратися в одному місці. Вони відвідували родичів та кумів, а також вшановували пам'ять своїх предків.

Наступний день після Різдва відзначається як День Марії. Цей день особливо шанують жінки, які намагаються не займатися важкою працею. Віддавна вважалося, що Різдво приносить добробут родині, а те, як пройде свято, визначає настрій на весь рік. Сніданок не починають доти, поки не збереться вся родина після відвідування церкви, і тільки після благословення господаря. Існують й інші традиційні обмеження: не можна сваритися, ображати, підвищувати голос (навіть на тварин), займатися рукоділлям, прибирати чи виконувати важку роботу. Заборонено відмовляти в допомозі, проявляти жорстокість, не дякувати колядникам, бити посуд (це може призвести до конфліктів у домі). Різати худобу під час свят теж вважається недопустимим, як і позичати або давати гроші в борг, адже це може призвести до втрати щастя. Свято потрібно зустрічати в чистому і охайному одязі, тому не слід вдягатися в старі чи брудні речі.

А якщо справляли весілля саме на Різдво, то це було запорукою щасливого сімейного життя. Якщо на свято у вікно постукав птах, то скоро дізнаєтесь про гарні новини. Куплена на Різдво річ буде служити довго.

Між тим у Пирогові під Києвом анонсують міжмузейний виставковий проєкт "Під Різдвяною Зіркою", втілений в залах Національного музею "Київська картинна галерея" і створений спільно з Національним музеєм народної архітектури та побуту України. Це виставка-розповідь про нашу ідентичність, відродження традицій, живий діалог між минулим і сьогоденням, де вікові ремесла зустрічаються з сучасними формами мистецтва, а культурний код передається від прадідів до праонуків. Етнопростір "Під Різдвяною Зіркою" об'єднує українців крізь віки. Експозиція представлена творами з колекції музею у Пирогові, фондів Київської національної картинної галереї та приватних збірок. Виставка триватиме по 19 січня. Вартість квитка -- 200 грн (пільгового -- 100 грн), для дітей до 14 років вхід безплатний. Найближче укриття -- станція метро "Площа українських героїв". Виставка (вул. Терещенківська, 9) приймає відвідувачів з 11 до 18 години (крім понеділка та четверга); з 11 до 19 години у вівторок. Каса працює до 17:20 (до 18:20 у вівторок).

Раніше "ФАКТИ" ділилися інформацією про ключові різдвяні знаки та поради, як провести Різдво, щоб притягнути удачу в оселю на цілий рік.