Сьогодні - 130-річчя, без сумніву, видатного українського письменника Тодося Осьмачки. І настільки ж видатного, наскільки й невідомого сучасним українцям.
З одного боку наклався цензурний тягар совєтської системи, яка просто заборонила не тільки твори Тодося Осьмачки, але й згадки про нього. З другого - в незалежній Україні його творів так мало і промоції їх так мізерно, що й не дивно глухоті навколо такої постаті. Хоча, скажімо, Іван Багряний (він більше відоміший завдяки включенню "Тигроловів" і "Саду Гетсиманського" до шкільної програми + фільм, хоч і невдалий) називав Осьмачку одним з найвидатніших українців. Плюс додалися звинувачення в антисемітизмі за його твори "Ротонда душогубців" та "Старший боярин", бо комісарами та іншими большевицькими героями його творів є євреї. Як і в реальному житті.
Він з'явився на світ у селі Куцівка, що також має своє значення - Куций завжди був поруч з ним. Ще в часи Першої світової війни, будучи солдатом, він створив "Думи солдата", за які його притягнули до суду, але Лютнева революція змінила плани каральних органів. Осьмачка почав викладати, і вже в 1922 році його дебютна збірка побачила світ. Сергій Єфремов відразу ж помітив його талант.
1930 року в окупованій Україні виходить його остання праця - переклад з Шекспіра. Та коли арештовують його друзів - вирішує тікати на Захід. На кордоні його вловили і відправляють аж у Свердловськ. По дорозі Осьмачка тікає і пробує вдруге перейти кордон і вдруге ловлять та звинувачують у шпигунстві. Тоді він вдає із себе душевнохворого. Випускають і він ховається по скиртах, чужих хатах аж до приходу німців. Зрозуміло, що така тривала гонитва від арешту і кулі в потилицю не могла бути благодійною для душевного здоров'я творчого чоловіка...
Поет опиняється в окупованому німецькими військами Львові, де активно залучається до культурного життя, але постійно відчуває загрозу з боку НКВД. Він навіть отримує нагороду від української творчої спільноти за свою нову поетичну збірку. У 1944 році він пише повість "Старший боярин", яка, проте, виходить лише в еміграції, у Німеччині, у 1946 році. Після цього з'являються його видатні твори – "План до двору" та "Ротонда душогубців". Однак бідна українська еміграція не здатна надати йому належну підтримку, і це стосується не лише Німеччини, але й США, куди він переїздить. Він також встигає подорожувати Францією та Югославією, а врешті-решт потрапляє до психіатричної лікарні.
Іван Багряний з глибоким переживанням описав його, коли побачив "розбитого паралічем і безпам'ятного, простягнутого в ліжку, суворого, наче Данте. Забутого і покинутого всіма... Ця вражаюча схожість між забутим, в безпам'ятстві, страждальцем і вже майже потойбічним Осьмачкою та Данте глибоко вразила мене. Тоді я майже втратив віру в українську людину, для якої навіть найкращі сини нації виявляються порожнечею."
1962 року Осьмачка помер на 67 році життя і похований на православному цвинтарі в Савт-Бавнд- Бруці, створеному митрополитом Мстиславом Скрипником, що в незалежній Україні, у 92- річному віці стане першим Патріярхом.
Василь Чепурний
#Євреї #Німеччина #Антисемітизм #Східна Православна Церква #Письменник #Солдате! #Українці #Львів #Українська мова #Поет #Нація #Німці #Еміграція #Митрополит-єпископ #Вірш (поезія) #Югославія #НКВС #Цензура #Вільям Шекспір #Лютнева революція #Єкатеринбург #Сергій Єфремов #Іван Багряний #Данте Аліг'єрі
