Військовий щоденник: Яке значення мають сни про полівки? Символіка тилових реалій.

"В обговореннях про полівок люди втілюють свої страхи, пов’язані з війною, у цих гризунах. Це своєрідна спонтанна колективна терапія, що виникає на основі невимовлених переживань", - зазначає Ганна Улюра, спеціально для DW.

Чи ви коли-небудь переглядали диснеївський анімаційний фільм 1942 року, де Мікі Маус вирушає на фронт? Цей короткометражний мультфільм називається "Всі разом" і триває всього три хвилини. У ньому Мікі та його товариші закликають інвестувати у військові акції та спрямовувати кошти на досягнення перемоги. Це яскравий приклад воєнної пропаганди.

А в 1969 році Мікі поїде воювати у В'єтнам. То вже був не продукт Діснея, а пародія на нього, студія цей мультфільм не визнала. Мікі там підписує контракт, отримує зброю, приїздить на фронт, отримує кулю в голову. Менше двох хвилин. Точна антивоєнна пропаганда.

Мікі був обраний у 1960-х роках як символ антивоєнного протесту, адже він уособлює невинність, яку руйнує жахлива війна. Творці 1969 року, ймовірно, не згадали про мультфільм 1942 року. Ей, хлопці! А що з війною, в якій Мікі вижив? Де ж та невинність? Адже він – ветеран, тож проявіть повагу до цієї миші.

Кумедна миша, напевно, рідко асоціюється у нас із літературою про війну, яка зазвичай має свій набір анімалістичних символів. У таких творах зазвичай з'являються щури, які крутяться навколо, та собаки, що обманюють. А в моменти затишшя на руках бійця може з’явитися маленьке кошеня. Миші ж перебувають у відео з окопів, більше властиві документальним фільмам, аніж художнім творам.

Хіба що після графічного роману Арта Шпіґельмана "Маус. Сповідь уцілілого" миші міцно увійшли в "семіотику війни", але теж не окопні миші: як цивіли, а не як комбатанти. Шпіґельман написав один із найпотужніших Голокост-романів, де євреїв малював як мишок. Автор "Мауса", мабуть, мав на увазі оті вічні, дещо таки мультяшні перегони між мишами і котами, такий підхід завдавав фарсовий розклад на старті, щоби шокувати і скандалізувати читача. Його "Маус" не мав бути комфортними читанням, і звірятка цей дискомфорт лише підсилювали. Мишки Арта не мали викликати замилування. Одне з болісних посилань того роману, написаного сином уцілілого про досвід, що його пережив батько, полягало в тому, що навіть людина, яка бачила і пережила колосальне зло, може бути несправедливою щодо інших, ігнорувати момент, коли сама стає частиною зла. Ну бо жертви війни не постануть тут же милими звірятками для душевної розради тих, хто назовні.

Миші рідко пов'язані із війною, але вони чітко відображають відчуття тривоги, яке виникає під час, до і після конфліктів.

Минулої осені в квартирах і будинках на півдні, в районах, що прилягають до околиць, розгорілася справжня епідемія полівок. На ринках і в дворах жінки активно ділилися порадами про нові (хоч і неефективні) методи позбавлення від настирливих гризунів, які оселилися на балконах, у коморах та під'їздах. Котів не пропонуйте! Ці дикий малечі навіть не боялися. Навіть безстрашні херсонські коти, яких врятували після підриву ГЕС, не могли впоратися з ними, адже шукали нових господарів. Що стосується під'їздів, то регулярне прибирання не знижувало неприємного запаху, а про сморід на балконах і говорити не варто. Я запитувала старожилів: "Чи знаєте ви, чому це сталося? Коли-небудь таке було?" Вони дивилися на мене, ніби я з іншої планети: "Поля пусті. Городи порожні". Експерти пояснювали, чому полівки ринули в місто: території навколо все ще заміновані, там не сіяли, неподалік фронт, а на полях немає жодної їжі. Тож миші й кинулися шукати притулку в місцях, де можна знайти хоч щось поїсти.

Однак така ж проблема з гризунами спостерігалася як у прифронтових містах, так і в глибокому тилу: мої знайомі скаржилися на полівок у Харкові, Львові, Дніпрі та Чернівцях. Тому пояснювати нашестя полівок лише наявністю пустих полів було б не зовсім коректно. Можливо, восени 2023 року полівки відчули неймовірну самотність і навіть страх, і почали наближатися до людей. Проблема в тому, що люди також відчували себе самотніми та наляканими.

Люди, які обговорювали навалу смердючок, відверто тих гризунів боялися. От по-справжньому боялися. Про спаскуджений гризунами бабусин хідник у коморі розказували таким же тоном, як про звірства окупантів на лівому березі. Знайома українцям парабола: огида, страх, втома, ненависть і знову огида. Особливо гуманні містяни теревенили про переваги живоловок, але їх швидко змушували закрити рота і радили натомість екстраміцну отруту. Про черговий десяток знищених у під'їзді гризунів мої сусіди повідомляли таким же солодким голосом, як про черговий потоплений російський корабель. Уже там і тоді було ясно: в тих розмовах про полівок люди проєктують на гризунів свої жахи війни. Відбулася така собі спонтанна колективна терапія травм непроговореного досвіду.

З настанням весни миші кудись зникли. Тут про них забули. Усі переключилися на обговорення питання відключення води та електрики. Цієї осені полівки не завітали до міста.

Читайте також: Щоденник війни: Екзотизми повсякдення, або Українське літо'24 у тиловому місті

Зараз я занурився в читання нового роману, який вже встиг завоювати популярність і наділений актуальними страхами та тривогами, що буквально переповнюють його. Це один із фіналістів цьогорічної Букерівської премії — "Кам'яний двір" авторства Шарлотти Вуд. А може, точніше буде сказати "Подвір'я Стоун-Ярду", адже так називається монастир, де відбувається дія. У процесі читання не можу не згадувати ту мишину осінь у місті М.В., адже в цій австралійській прозі є жінка за шістдесят з Сіднея. Вона є екологом і разом з чоловіком очолює Центр збереження зникаючих видів. Австралія все ще веде боротьбу з Covid-19, що згадується лише мимохіть — наслідки пандемії відображаються на фоні. Жінка намагається втекти в монастир, прагнучи відновити себе і прийняти рішення про розлучення. Вона вирішує не повертатися до звичного життя.

Їй подобається бути послушницею, працювати в садку-городі, готувати і споживати просту їжу, не перейматися нічим, окрім того, що має прибути для перепоховання тіло сестри - та була місіонеркою і загинула, навертаючи когось до Христа. Та ще відволікає від віднайденого спокою нахабна миша, що пролізла на кухню. Скоро гризунів стало десять, потім сто, потім кількаста. Чи не щогодини монахині вивозили трупи полівок до спеціальної ями відрами і тачками. Засипали знищених гризунів вапном і набирали нову тачку трупів. Полівки були всюди. Лише не чіпали тіло убитої кимсь десь далеко в Азії сестри-місіонерки, яке смиренно чекало на поховання.

Майже притча з насправді непрозорим омажем до пандемії, що в книжці згадується побіжно і раз, і ще менш прозорим еківоком щодо світу, який завмер в очікуванні Третьої світової (війна в Європі теж згадується легким натяком). Ніякої динамічної історії в романі Вуд нема. Є доросла жінка, яка смертельно втомилася від швидкого життя, яке скерувала на те, щоби врятувати щось, що варто рятувати. Вона втікає від зобов'язань, що їх на себе взяла. І зобов'язання приходять за нею. Миші тут - і та дика природа, якою самовпевнена людина взялася опікуватися. І натяк на пандемію. І омаж війні. І така собі об'єктивація уявлень про тривоги сучасної людини.

Незважаючи на всі відмінності від мого вторгнення в світ полівок, переживання австралійської жінки відгукувалися в мені - на певному семіотичному рівні.

Читайте також: Щоденник війни: Книжки на лінії вогню

Протягом десяти років і більше двох з половиною років якась частина свідомості, не зайнята розбором ситуації та самозбереженням, в безперервному пошуку таємничих знаків і містичних тлумачень. Якщо ти уважно проаналізуєш усі ці знаки, то зможеш вижити і здобути перемогу. Адже не може все це відбуватися без причини: нашестя полівок у тиловому місті, війна в центрі Європи, налякана можливістю тривалого глобального катаклізму жінка в Австралії, і Міккі Маус, що вирушає на фронт. Було б чудово мати таке універсальне пояснення. Листаю сонник – ось де справжні знавці символіки та універсалізму. Там зазначено: гонитва за мишами у сні означає: чекайте на важку боротьбу з непередбачуваним фіналом... Ну звісно, розкажіть нам в Україні про це.