Сергей Грабовский: Политическая идеология Путина зиждется на конфликте с Западом — Блоги | OBOZ.UA

Интервью Владимира Путина, проведенное с двумя главными индийскими телеканалами Aaj Tak и India Today, которые могут охватить аудиторию в 700-800 миллионов человек, содержит множество важнейших сведений о внешнеполитических курсах России, а также ее тактических и стратегических задачах. Кроме того, в беседе затрагиваются аспекты организации российского общества и концепции "коллективного Путина", которая включает в себя подавляющее большинство граждан страны, а иногда и за ее пределами.

Далее текст на языке оригинала

Я вже згадував про "український аспект" цього інтерв'ю, але є кілька важливих моментів, які варто підкреслити. Проте давайте зосередимося на темах, що мають глобальне значення.

Перш за все, варто зазначити, що антизахідницька риторика, яка послідовно прослідковується через численні інтерв'ю, є не лише особистою ідеєю Путіна, а й віддзеркаленням колективної стратегії "кремлівських чекістів". Це явище корінням сягає політичної релігії Російської імперії XIX століття та радянських часів, зокрема епохи Сталіна і не тільки. У всіх негараздах винен Захід, що сприймається як глобальне зло, яке протистоїть "святій Русі". Концепція "політичної релігії" була ретельно розроблена в міжнародній теоретичній думці; її сильна сторона полягає в органічному зв'язку з тоталітаризмом, його практиками, ідеологією та міфологією. Політична релігія виступає своєрідною "світською релігією", що визначає спосіб організації та самоорганізації тоталітарного суспільства. При цьому в російському контексті православ'я втрачає статус Церкви, перетворюючись на державну інституцію – спочатку під контролем царського режиму та "охранки", пізніше - ЦК КПРС і КГБ, а нині - ФСБ і Кремля. Антизахідництво стало центральним елементом існування Російської імперії у XIX столітті, а в XXI столітті - Російської Федерації.

Дурницею виглядає переконання більшості політиків із країн ЄС та НАТО, що антизахідна риторика Путіна і його оточення - це лише порожні слова. Насправді, ця політична ідеологія є реальністю, що об'єднує значну частину російського населення. Сьогодні Путін займає в цій системі координат роль як сакрального, так і "приземленого" лідера, адже протягом усього свого життя він веде боротьбу з Заходом, і в багатьох випадках з успіхом. Його внутрішні суперечності, такі як посилання на норманську теорію походження Росії, не мають жодного значення для більшості. Більш того, якщо Брежнєв пересувався на спеціально обладнаних ЗІЛах, а Сталін на Паккардах, то Путін користується західними автомобілями, що також не змінює суті справи. Віра в абсурдність - це принцип, притаманний політичній релігії імперського тоталітаризму. Особливо, коли цей абсурд проголошується живим богом, який також є великим вождем.

У цьому сенсі Медвєдєв і Дуґін - зовсім не божевільні дурники серед путінського почту. Вони - жерці-оракули панівної політичної релігії, тому до них слід ставитися дуже серйозно. Ось що прорік Дуґін, розшифровуючи одкровення Путіна у телеінтерв'ю: "Владімір Путін наголосив, що на Україні ми просто звільняємо свої території. Там наш народ. Так, він упав у безумство, але ми збираємося його вилікувати. А займатися зціленням європейців це вже не в наших силах. Ця самостійна, але вочевидь така, що йде під укіс цивілізація, перебуває у стані агонії. І все йде до того, що ми чинитимемо з нею набагато жорсткіше, ніж з Україною, просто зітремо Європу з лиця землі". Путін лише натякає на можливість превентивного удару до Євросоюзу - мовляв, ви ж озброюєтесь, - а Дуґін і Медвєдєв прямо говорять про доконечну необхідність знищення Європи. Цікаво, що в такому разі сталося б із путінськими пахолками в ЄС і НАТО? Чи "колективний Путін" вважає, що Європа капітулює та самознищиться?

Що привертає увагу: антизахідна риторика суттєво сприяла тому, щоб Путін "продемонстрував" Росію, що залишається колоніальною імперією, як одну з ключових сил антиколоніалізму для так званого "глобального Півдня". Незалежно від того, як деякі європейські країни намагаються налагодити відносини з африканськими та азійськими державами, для більшості населення цих регіонів "колективний Путін" залишатиметься позитивним образом, адже він вміло апелює до глибоко вкоріненої соціальної міфології.

По-друге, Путін рішуче заперечує наявність суб'єктності у України — як в теперішньому, так і в минулому. При цьому російськомовні жителі "ЛДНР" та Криму, на його думку, мають цю суб'єктність, адже вони самостійно організували референдуми і боролися за свою свободу. Водночас, решта населення України, за його словами, позбавлена такого статусу. Він вважає, що Захід організував переворот, надав зброю та підтримку "київському режиму" у війні проти Росії, а також поширює русофобію. Справжня абсурдність полягає в тому, що сотні мільйонів африканців вважаються суб'єктами, тоді як українці — ні. Хоча існують українські націоналісти та неонацисти, які представляють згадуваний "київський режим", Путін вважає їх лише маріонетками Заходу, абсолютно несамостійними. Він нагадує Сталіна, котрий колись говорив про "українсько-німецьких націоналістів". Це викликає подив, адже Сталін був експертом у питаннях національної політики і знав, що навіть найбільші абсурди можуть бути прийняті. Нагадаю, що Сталін вимагав від західних союзників відкриття "другого фронту" у війні, незважаючи на те, що вони воювали з Гітлером з вересня 1939 року, а СРСР залишався союзником нацистів до 22 червня 1941 року. Цей факт був проігнорований, і це стало можливим як на Заході, так і в "совку". А чим відрізняються сотні мільйонів індійців під керівництвом Моді, який пропагує вживання коров'ячої сечі як панацеї?

По-третє, Путін чітко висловив свою підтримку авторитарному режиму Махмуда Аббаса, лідера палестинської автономії та руху ФАТХ, а також тоталітарному ХАМАСу, який контролює сектор Газа. Ці дві сили фактично представляють інтереси арабів Палестини. "Ми завжди вважали, що для вирішення палестинської проблеми необхідно реалізувати рішення, ухвалені і продовжують ухвалюватися протягом багатьох років Організацією Об'єднаних Націй. Найголовніше з них - створення незалежної палестинської держави. Це є ключем до розв'язання всіх проблем", - зазначив він. Щодо "врегулювання в Газі", Путін висловив думку про необхідність знайти оптимальну модель влади, яка б передала всю владу палестинцям. Однак у Газі домінує не ФАТХ, а ХАМАС. Було б дивно, якби підполковник КҐБ висловлювався інакше, адже сам "палестинський народ" разом із його першим вождем Ясиром Арафатом є продуктом КҐБ СРСР. Незважаючи на численні поїздки прем'єр-міністра Ізраїлю Нетаньяху до Москви, щоби продемонструвати свою лояльність, він не зміг змінити ставлення РФ до єврейського народу. Більше того, Путін, навіть будучи православним християнином, не враховує, що так званий "західний берег Йордану" є біблійними Юдеєю та Самарією з Віфлеєм, і що це місто, під керівництвом Аббаса, за три десятиліття перетворилося з переважно християнського на мусульманське, що має свої наслідки. Чи можливо, що заяви на підтримку "створення незалежної палестинської держави" є частиною кремлівської стратегії, спрямованої на зміцнення його авторитету на "глобальному Півдні"? Я вважаю, що це не так. Тут йдеться про природну спорідненість Росії з авторитарними та тоталітарними режимами в цьому регіоні, де демократій практично не залишилося. Індію вважали "найбільшою демократією світу", але тепер, на думку Путіна, Індія і Китай є найбільшими союзниками Росії...

І нарешті. чимало в інтерв'ю сказано про Трампа (не стільки про США, скільки про нього особисто). Як на мене, Путін не дуже приховує своєї мети - розколоти Захід за допомогою офіційного Вашингтону, запропонувавши в обмін на фактичний союз із РФ чималі преференції. Слід сказати, що в цьому "кремлівські чекісти" домоглися реальних успіхів. Наступного дня після оприлюднення телеінтерв'ю Путіна на сайті Білого Дому з'явилася 33-сторінкова Стратегія національної безпеки США. Британський тижневик The Economist оцінює її так: "Нова американська Стратегія національної безпеки є останньою і повною заявою того, що собою являє "Америка насамперед" у зовнішній політиці. І для багатьох її читачів це буде дуже тривожним... Союзники можуть занервувати, деспоти - радітимуть". Дійсно: заявлено, що США не підходитимуть до інших країн зі своїми мірками щодо розвитку демократії. Тобто тоталітарні держави одержали карт-бланш, критика Росії у концепції практично відсутня. А водночас розкритикована Європа за начебто "неправильну" демократію і наголошено: "Зростаючий вплив патріотичних європейських партій (праворадикалів, які в більшості є проросійськими - С.Г.) дає привід для великого оптимізму". Американський юрист, колишній президент Світового Конгресу українців Аскольд Лозинський гостро критикує Стратегію: "Найбільшу користь від цього отримує Росія, а найбільше принижується Європейський Союз і разом з ним європейський континент, включаючи Україну, яка згадується побіжно. Росію не звинувачують у її вторгненні". Ба більше: у Стратегії мовиться не про російсько-українську війну, а про "українську війну". Неначе це Україна чи то на когось напала, чи то воює сама з собою... То чом би Путіну не похвалити Трампа? Схоже, він дещо знав про Стратегію до її оприлюднення.

У загальному, ті, хто бажає, зможуть знайти безліч цікавих і корисних моментів у телевізійному інтерв'ю, яке переглянули щонайменше 500 мільйонів мешканців Індії, а в англомовних версіях - десятки мільйонів людей з інших країн. Отже, сучасна "ось зла" веде війну проти Заходу, використовуючи певні сили з самого Заходу, і цей процес набирає обертів. Ми ж продовжуємо робити своє, і, як зазначив поет, "нехай мовчать Америки та Росії"...