Витоки геніальності: аналіз стрічки "Боб Ділан: Цілковитий незнайомий" за участю Тімоті Шаламе.

УНІАН ділиться враженнями про новинку від Джеймса Менголда.

23 січня 2025 року на екрани українських кінотеатрів вийде музичний байопік "Боб Ділан: Цілковитий незнайомець" (A Complete Unknown), який висвітлює шлях становлення рок-легенди. Якісно чи вдало Тімоті Шаламе втілив образ Ділана? Дізнайтеся в нашому огляді на сайті УНІАН.

Цей фільм, адаптований з книги "Dylan Goes Electric!" 2014 року, написаної американським фольк-гітаристом і музичним критиком Елайджою Уолдом, висвітлює події, що відбувалися з 1961 по 1965 рік. Він зосереджується на формуванні легендарного музиканта Боба Ділана, який згодом став знаковою фігурою в історії рок-музики.

19-річний юнак на ім'я Роберт Ціммерман, який походить з шанованої єврейської сім'ї з Міннесоти (цікаво, що його дідусь і бабуся емігрували до Сполучених Штатів з Одеси), прибуває до Нью-Йорка з метою зустрічі зі своїм кумиром, легендарним фольк-музикантом Вуді Гатрі, який страждає на важку хворобу.

Замість цього, юнак, сповнений амбіцій та бажання бути почутим, миттєво вливається в середовище виконавців народної музики. Його віртуозна гра на гітарі, авторські композиції та хрипкуватий, зрілий голос справляють враження на всіх навколо. Крім того, він вирізняється своєю сміливістю та таємничістю. Відразу представляється всім під ім'ям Боб Ділан, не розкриваючи деталей свого минулого. Швидко знаходить нових друзів (і дівчат), але так само швидко з ними прощається. Проте йому все пробачають, адже оточуючі вбачають у ньому справжній музичний талант.

Головна тема твору зосереджена на Діланових пошуках власного музичного виразу. Розпочавши свою кар'єру як фольк-музикант, виконуючи звичні пісні лише під акомпанемент акустичної гітари та губної гармоніки, він досить швидко усвідомлює, що ці рамки для нього занадто вузькі. Його бажання експериментувати перевершує готовність його оточення та слухачів сприймати нові ідеї.

Кульмінацією фільму стає виступ Ділана на Ньюпортському фолк-фестивалі 1965 року. Він уже двічі був хедлайнером цього заходу, і слухачі його шалено любили. Проте цього разу артист вирішив вразити аудиторію новим стилем, вийшовши на сцену з електрогітарою та в супроводі професійних музикантів. Частина присутніх не оцінила його експеримент, і Ділан залишив сцену після виконання лише трьох композицій. Таким чином, він остаточно поклав край своїй прив’язаності до фолк-музики.

Вже у титрах фільму глядачам розповідають, що одна з представлених на фестивалі пісень Ділана "Like a Rolling Stone" невдовзі стала справжнім хітом, яку згодом неодноразово визнавали найкращою піснею усіх часів та поворотним моментом в історії світової поп-музики.

Станом на зараз Ділан є одним із найбільш комерційно успішних музикантів усіх часів, також він має в своєму активі безліч престижних нагород, в тому числі з дюжену "Греммі", а також "Оскар" і "Золотого глобус". Крім того, він був нагороджений "Пулітцерівською премією" "за визначний вплив на популярну музику й американську культуру за допомогою ліричних композицій виняткової поетичної сили" та Нобелівською премією з літератури 2016 року за "створення нових поетичних виражень в американській пісенній традиції" - він єдиний музикант, нагороджений такою відзнакою.

У фільмі образ Боба Ділана втілив, напевно, один із найвідоміших сучасних акторів - Тімоті Шаламе. Його талант знайшов визнання у широкої аудиторії завдяки таким проектам, як дилогія "Дюна", ЛГБТ-драма "Назви мене своїм ім'ям", хорор "Цілком і повністю", чорна комедія "Не дивися вгору" та музичне фентезі "Вонка".

Критики залишилися в захваті від гри Шаламе, хваливши його за вдалу передачу багатогранної персони Ділана та виконання пісень. До речі, на відміну від згаданого вище "Вонки", у випадку з яким дехто з кіноекспертів критикував вокальні здібності Шаламе, "Боб Ділан: Цілковитий незнайомець" в українському прокаті проходить без дубляжу, тож цього разу наші кіномани все ж мають змогу повною мірою оцінити виконання актора. І він дійсно впорався з цим дуже добре - часом здавалося, що перед нами дійсно сам Боб Ділан.

Шаламе сам поділився, що вокальні партії для фільму про Боба Ділана йому допомагала записувати та ж команда, котра співпрацювала з Остіном Батлером під час створення стрічки "Елвіс" (2022). Окрім того, актор освоював гру на гітарі та губній гармоніці, а також відвідував локації в Нью-Йорку, де Ділан жив або бував у 1960-х роках.

Також у фільмі було зібрано чимало реальних персоналій, які мали вплив на творчість та на кар'єру Ділана в першій половині 1960-х років. Власне, частково завдяки багатьом з них він і зумів досягти успіху.

Зокрема, роль легендарного музиканта Вуді Гатрі, заради якого юний Ділан вирушив до Нью-Йорка, виконала актор Скут Макнейрі, відомий за фільмами "Арго", "12 років рабства" та "Не говори зі злом". А образ його товариша, значного фольк-артиста Піта Сіґера, зіграв Едвард Нортон, який прославився завдяки ролям у "Бійцівському клубі", "Американській історії Х" та "Ножах наголо 2". Саме Нортон першим помітив потенціал юного музиканта і почав підтримувати його в своєму колі.

Важливу роль у розвитку кар'єри Ділана зіграли жінки. Першою з них стала Джоан Баез – фольк-музикантка та композиторка, яка на момент їх знайомства вже мала значну популярність. Завдяки спільним концертах та виконанню пісень Ділана, його музика змогла швидше потрапити до широкої аудиторії. При цьому їхні стосунки були водночас складними та пристрасними, хоча й не призвели до позитивного результату. У фільмі роль Баез виконала Моніка Барбаро, відома за своїми ролями у "Топ Ган: Маверік" та серіалі "Фубар".

Ще однією значущою жінкою в житті Ділана стала художниця Сьюзан Ротоло, ім'я якої у фільмі було змінено на Сільві Руссо за бажанням самого музиканта. Проте, як зауважили критики, Сільві була практично ідентичною Сьюзі, за винятком імені. Саме вона була його партнеркою в період з 1961 по 1964 рік, незважаючи на те, що Ділан іноді мав зв'язки з Баез. Бібліографи відзначають, що Сьюзан значно вплинула на творчий розвиток молодого Ділана. Саме з нею він позував для обкладинки свого другого студійного альбому "The Freewheelin' Bob Dylan" 1963 року. У фільмі її образ втілила актриса Ель Феннінг, відома за ролями у "Неоновому демонах", "Чаклунці" та серіалі "Велика".

У стрічці також з'явилися Нік Офферман ("Повстання Штатів", "Парки і зони відпочинку", "Останні з нас"), який виконав роль фольклориста Алана Ломакса, та Ден Фоґлер (серія "Фантастичні звірі"), що зіграв Альберта Ґроссмана — першого справжнього менеджера Боба Ділана, який відіграв ключову роль у його становленні як зірки.

Також невеличку, але яскраву роль у фільмі отримав Бойд Голбрук ("Байкери", "Індіана Джонс і реліквія долі", серіал "Нарко"), який зіграв кантрі-легенду Джоні Кеша. Майже на 10 років старший за Ділана, він вже був доволі відомий на моменту початку сходження на Олімп останнього. А також мав репутацію "погано хлопця". У фільмі він показаний таким собі "змієм спокусником", який спочатку починає листування з юним талантом, а потім кілька разів виринає в його житті, спонукаючи не боятися експериментів та не заважати ні на кого уваги - сам Кеш у 1960-х роках теж випускав здебільшого концептуальні альбоми, які подобалися далеко не всім його шанувальникам.

Фільм був створений американським режисером Джеймсом Менголдом, який славиться своєю різноманітною фільмографією і ніколи не обмежується лише одним жанром.

Зокрема, в його активі є і драма "Перерване життя" (1999) з Вайноною Райдер та Анджеліною Джолі, і ромком "Кейт і Лео" (2001) з Мег Раян та Г'ю Джекманом, і суворий вестерн "Потяг на Юму" (2007) з Крістіаном Бейлом та Расселом Кроу, і супергеройські фільми "Росомаха" (2013) та "Логан" (2017) з Г'ю Джекманом, і спортивний байопік "Ford проти Ferrari" (2019) з Крістіаном Бейлом та Меттом Деймоном, і пригодницький фільм "Індіана Джонс і реліквія долі" (2023) з Гаррісоном Фордом.

Цікаво, що у 2005 році він випустив ще один музичний байопік - "Переступити межу", що розповідає про становлення вже згаданого вище Джоні Кеша. Головні ролі у фільмі виконали Різ Візерспун та Хоакін Фенікс, які отримали номінації на "Оскар" за цей фільм (а Візерспун ще й здобула перемогу). Загалом у фільму було п'ять номінацій на "Оскар". Менгольд зауважив до цього разу він запросив на роль Кеша іншого актора - Бойда Голбрука, з яким він вже раніше працював над фільмами "Логан" та "Індіана Джонс 5", бо вірив, що той зможе показати Кеша з іншого боку, ніж у "Переступити межу".

Під час створення стрічки "Боб Ділан: Цілковитий незнайомець" Менголд мав можливість зустрітися з самим Бобом Діланом, щоб отримати його коментарі до сценарію. Внесені ним зміни режисер згодом передав Шаламе.

Світова прем'єра стрічки відбулася в Лос-Анджелесі на початку грудня 2024 року, а в США фільм з'явився в кінотеатрах наприкінці року. Європейські глядачі змогли насолодитися ним лише в січні-лютому 2025 року.

Одразу після прем'єри фільм отримав здебільшого позитивні відгуки критиків, а також був номінований на низку престижних нагород, в тому числі на "Золотий глобус" в трьох категоріях - як найкращих фільм, а також в акторських номінаціях для Шаламе та Нортона.

Наразі оцінка фільму на IMDb становить 7,7 з 10 балів, тоді як на Rotten Tomatoes він отримав 79% схвалення від критиків з відзнакою "Сертифікована свіжість" та 96% від глядачів з позначкою "Підтверджено гаряче". Тим часом, на Metacritic кіноексперти оцінили його в 71 зі 100 балів, а широка аудиторія - в 6,8 з 10 балів, що в обох випадках відповідає характеристиці "в цілому позитивні відгуки".

"Заряджена електричним виконанням Тімоті Шаламе, ця балада Боба Ділана може і не проникає під шкіру загадкового виконавця, але змушує вас відчути, що ви провели час у його компанії", - звучить консенсус критиків Rotten Tomatoes.

"Боб Ділан: Цілковитий незнайомець" - це естетично вишукана стрічка, що вражає чудовим музичним супроводом і видатними виступами акторів. Цей фільм неодмінно припаде до душі любителям музики, особливо тим, хто тужить за мелодіями минулих років. А для тих, хто ще не встиг ознайомитися з творчістю Ділана, він може стати чудовим стимулом для глибшого вивчення його спадщини.

Втім, це фільм не лише про музику, він також чудово передає суспільно-політичну атмосферу, яка панувала в Америці 1960-х років - від протесних рухів до страху ядерної війни з СРСР.

У той же час, для тих, хто не є великими шанувальниками музики, фільм може видатися трохи затянутим, адже триває більше двох годин. Варто також зазначити, що темп стрічки не зовсім рівномірний: деякі сцени розвиваються занадто повільно, тоді як інші проходять занадто швидко і поверхнево.

Що ще зараз можна подивитися в кінотеатрах, читайте в нашому окремому огляді. Також ви можете ознайомитися з добіркою найкращих серіалів січня 2024 року.